Йду я чи не йду?

Йду я чи не йду?

Спілкуючись з тими, хто йде по шляху духовного розвитку, часто можна почути питання: "Йду я чи не йду, розвиваюсь я чи ні, а якого рівня духовного розвитку я досяг?" Може здатися, що питання цілком логічне і об'єктивне, адже багато хто, виконуючи якусь дію, хоче бачити результати своїх діянь, причому практично відразу.

Але звідки у людини виникає бажання оцінити результат своїх дій? З одного боку, механізм порівняння та оцінки дозволяє удосконалюватися в тій чи іншій справі, яку ми виконуємо, для виправлення своїх помилок, поліпшення навичок. Але з іншого — цей же механізм служить для звеличення себе, формування гордині, коли людина сама себе підносить над іншими людьми, і часто це відбувається непомітно для нього самого. Так було і зі мною: написав статтю, її опублікували, а потім дивлюся, скільки людей її прочитало і скільки позитивних відгуків було.

Це відбувається тоді, коли, роблячи щось, людина підсвідомо переслідує свої особисті корисливі інтереси (реалізуючи шаблони свого Тваринного начала), а не ту мету, на яку направлено справу: практично завжди це перетворюється в звеличення себе за рахунок справи і її результатів. Хоча в цьому питанні не все так просто і однозначно, свідомість, як спритний шулер, жонглює також і духовними поняттями, примушуючи особистість до бездіяльності.

Наведу, знову ж таки, особистий приклад з тими ж статтями. Зловив себе на гордині і думаю: "Ось так, значить, — пишеш, щоб звеличуватися, зрозуміло!" Минув час, з'явилися нові розуміння, особисті спостереження, друзі поділилися своїми напрацюваннями — склалася цікава картина. Тут розуміння: "Треба це все оформити в статтю, поділитися з такими ж ідучими", і раптом голос в голові: "Напишеш статтю і знову будеш дивитися відгуки, не треба писати, знову гординю годувати будеш". "І правда, — думаю, — проклята гординя набридла, все, вирішено, писати не буду!" Але відчуваю, що щось тут не те. Так повторювалося кілька разів, поки я не зрозумів суть обману.

Як свідомість спотворила моє розуміння гордині

Свідомість використовувала моє розуміння про гординю проти мене самого, добившись того, що я перестав ділитися досвідом, розбиратися і писати статті, щоб не впасти в гординю! Питання не в тому, щоб не писати, а щоб не возвеличуватися за рахунок цього, адже людина волі не має і творити не може, може лише вибирати, що проводити у світ цей. Зробивши погане – людина провела волю Тваринного розуму, зробивши добро – Волю Духовного світу. Тому і нема чим пишатися, адже не людина творить, а Воля, якій вона віддала перевагу. А щодо добрих справ, так тут усім відомо, що всі вони робляться таємно і не виставляються напоказ, щоб, як кажуть, ліва рука не знала, що робить права.

Так і з духовним розвитком. Часто люди хочуть здаватися, а не бути духовними. І знову ж таки, важливо розуміти – хто той, хто всередині нас цікавиться питанням того, наскільки духовно ми розвинулися? Відповідь проста – свідомість. Вона як раз дуже часто задає це питання Особистості, і цей незвичайний момент фіксують багато хто, котрі реально працюють над собою.

Часто голос, який задає це питання, можна почути в перехідних станах свідомості, припустимо, перед провалом в сон, ніби знайомий мені чоловік запитує про щось внутрішнє, і я починаю відповідати, а потім розумію, що спілкувався з свідомістю. Просто вона, щоб, так би мовити, приспати мою пильність, прийняла образ людини, якій я довіряю, щоб пройти внутрішній захист, або при виконанні медитацій, духовних практик, а також просто в дні, але це рідше.

Але і це ще не все, я помітив, що допускаю ці ілюзорні образи і думки через свою гординю, адже це ще один спосіб звеличення себе: уявляти, як ти комусь даєш важливу і цінну пораду, тим самим зміцнюючи свою значимість в очах іншої людини.

Так все-таки, навіщо свідомості знати, як ми розвиваємося?

Свідомості ця інформація потрібна лише для того, щоб зрозуміти, що відбувається з Особистістю, і на основі цієї інформації придумати способи, як можна ефективно нею керувати і заважати духовно розвиватися. Адже те, що відбувається з Особистістю на духовному рівні, свідомості невідомо, і вона вивідує потрібну їй інформацію таким способом. Тому щоб цього не було, потрібно виробити навички відмови від "спілкування з свідомістю", не звертаючи уваги на ті образи, які вона продукує. Не відповідати в голові на ті питання, які там виникають. Та й взагалі, діалог з свідомістю, ні до чого позитивного ніколи не призводить, зазвичай фінал такого спілкування і вигаданих ситуацій – це смерть або негативні прогнози.

Поспостерігайте за собою в такі моменти, і ви самі в цьому переконаєтесь — свідомість завжди налаштована на негатив. Спостереження за нею – це реальна робота над собою, потрібно уважно спостерігати за тим, як вона працює, вивчити його прийомчики і вміти їх обходити і блокувати.

Але і тут є нюанси: нас з дитинства привчили спиратися на свідомість, нам не повідомили, що ми можемо відчувати і отримувати достовірну інформацію не через свідомість, а як Особистість – безпосередньо.

“Скажімо так, чи може Особистість думати, так? Ну, от як ми думаємо. Категорія думок – це як раз приходять думки, ми їх зважуємо, оцінюємо, думаємо. Але хіба вона володіє такою функцією? Просто воно все є. Їй не потрібно це, у неї відпадає ця функція. Це тут нам, щоб щось дізнатися, ось, що в чайничку, нам треба відкрити кришку. А Особистості треба? Ось і відповідь.”

З передачі "Ілюзія і Шлях. Істина на всіх одна. Випуск 2"

Свідомість постійно задає питання і сумнівається, Особистість – знає напевно, відчуває, що правда, а що брехня

Але оскільки в сьогоднішньому світі все направлено на розвиток свідомості, Особистість так і залишається дитиною, постійно ставлячи питання свідомості, не розвиваючись самостійно, чим, до речі, свідомість і користується, роблячи все, щоб ситуація не змінилася. Це як раз і дозволяє їй домінувати над Особистістю все більше і більше. Особистість – дитина, а дитині потрібен дорослий.

“Це світ матерії. Звичайно, що тут матерія і править балом. Звичайно, що перша частина людська, матеріальна частина, до якої і відноситься свідомість людська, вона домінує. І домінує вона з народження. По-перше, вона старша, ніж друга духовна частина, складова людини. Ну, як мінімум, на вісім днів. Тому звичайно, що як старший брат над молодшим або старша сестра над молодшою, завжди прагне домінувати. Це жарт, звичайно, але насправді система, вона агресивна. Матеріальна, я маю на увазі. І вона завжди нав'язує. А ось духовний світ, він же ніколи не нав'язує. Він просто є. Захочеш – прийдеш. Ні – ну це твій вибір.”

З передачі "Ілюзія і Шлях. Істина на всіх одна. Випуск 2"

А хто для Особистості дорослий, до якого вона може звернутися з питанням? Свідомість. Замість того, щоб заспокоїтися і відчути, що відбувається насправді, Особистість задає це питання свідомості, або ж свідомість відразу висуває невірне припущення, і Особистість в це вірить. Це теж один з інструментів свідомості – створення ілюзій і помилкових припущень. Що дозволяє їй утримувати Особистість у кайданах невігластва. Якщо особистість спирається на свідомість, то вона постійно її обманює і цим самим псує життя, не даючи Особистості докопатися до суті питання, зрозуміти обман, усвідомити істину. А істина проста: свідомість – заклятий, безкомпромісний ворог Особистості та її духовного розвитку.

І ще, в дуже рідкісних випадках при виникненні питань людина дійсно починає не фантазувати з цього приводу, а шукати відповіді самостійно, використовуючи різні джерела інформації.

Повертаючись до початку статті, хочу зазначити, що свідомість також може використовувати розуміння Особистості про те, що свідомість бреше, проти неї самої: говорить правду деякий час, але лише для того, щоб Особистість знову почала довіряти їй, щоб знову обдурити і підставити в самий невідповідний момент. Так що важливо навчитися в усьому опиратися виключно на внутрішні відчуття, сприйняття світу з позиції Особистості – безпристрастного Спостерігача.

Свідомість боїться фактів. Ігри свідомості у дні

Одним з прикладів гри свідомості, про яку написано вище, можуть бути припущення або ж прогнози. Це випадки, коли свідомість робить висновки наперед, ніби вгадуючи, що буде, але, як правило, всі ці варіанти помилкові. Це відбувається з будь-якого приводу і величезна кількість разів в день. Якщо не полінуватися і поспостерігати за цим, то можна назбирати непоганий компромат на свідомість.

Як це відбувається на практиці? Берете блокнот і ручку, і як тільки фіксуєте у себе в голові думки, припущення або прогноз на результат будь-якої події, фіксуєте його в блокноті, чекаєте, коли воно відбудеться, і звіряєте з тим, що ваша свідомість вам видала. Це дуже важливий момент – дуже цінно вести блокнот і фіксувати всі ці випадки, так як свідомість буде затирати в пам'яті все, що може їй зашкодити, скомпрометувати її і довести її неспроможність. Свідомість боїться фактів, і чим їх більше, тим у неї менше можливості обдурити Особистість. Факти заганяють свідомість у глухий кут і не дають можливості «замилити» ситуацію, піднести її в іншому світлі і почати переконувати Особистість у тому, що насправді ніякого обману не було і це все здалося.

Але повернемося до питання рівня духовного зростання. Чому ми схильні до того, що свідомість може задавати нам такі питання, а ми в свою чергу ставимо їх тим, хто, на нашу думку знає на них відповідь – авторитет, який зможе нас оцінити, думці якого ми повіримо. Або у підтвердженні цього шукаємо самі для себе різного роду аргументи. Тому що в цей момент ми знаходимося під контролем свідомості. І знову ж, де ми шукаємо цьому підтвердження? У тривимірності!

Чого в підтвердження духовного розвитку вимагає наша свідомість? Чому магія приваблює свідомість?

Видимих результатів! “Думки не читаєш, предмети не рухаєш, людьми не керуєш, ніхто руки не цілує – який же це розвиток? Працювати треба, тіло так само мерзне і хворіє – ні, тут щось не те, – каже свідомість, – мабуть ти не так розвиваєшся і не тому ти вчишся!" По суті, свідомість аргументує, що видимим результатом духовного розвитку Особистості може послужити магія. Магія – як один із способів реалізації влади (найсильнішого шаблону свідомості) над іншими людьми. У цьому місці хотілося б нагадати про те, що магія – це обмін шансу стати безсмертною духовною істотою, на володіння якимись надзвичайними здібностями в цьому світі. Магія, по суті, – це лінь, "хочушка", миттєва реалізація бажань від Тваринного начала. Вона передбачає при "байдикуванні" отримання бажаного результату в матерії.

От уявіть ситуацію, що якась дівчина прийшла до бабки-ворожки приворожити хлопця, а бабця їй каже: "Буде твоїм через двадцять років!" Або ви, маючи здатність рухати предмети, будете робити це в поодинці, нікому не показуючи і ніде не демонструючи. Простежте за реакцією вашої свідомості, що відбувається, коли ви навіть просто читаєте ці приклади? Йому відразу стає нецікаво, адже втрачається весь сенс таких "хочушок", коли не можна цим похвалитися і продемонструвати іншим, щоб вразити їх. В цьому сенс і привабливість магії для свідомості, вона реалізовує свої бажання за рахунок сил Аллата, призначених для духовного звільнення Особистості. По суті, свідомість – паразит, вона експлуатує Особистість, так би мовити, влаштовує своє життя за рахунок Особистості, хоча все має бути зовсім навпаки – свідомість зобов'язана служити Особистості, і це його основна функція. Але як ми можемо переконатися, свідомість нічого корисного не робить, а обманом і маніпуляціями пропонує Особистості направляти дану Богом силу не туди. Таке можливо із-за того, що, як ми з вами вже говорили, Особистість – дитина, довірлива і нетямуща, тому-то і треба рости духовно, розвивати себе, дорослішати, але не тілом, а Духом! Адже наслідки цього обману згубні – духовна смерть Особистості, що може бути страшніше?

Чому будь-яка людина, навіть атеїст, який не вірить ні в що надприродне, так радіє, коли зміг щось передбачити або зробити щось, що виходить за рамки звичайного сприйняття? Тому що у кожної людини є свідомість, і саме вона схильна до магії і містифікації. Відвертаючись від Бога, люди все одно схильні до магії, їм потрібна Його сила, але не Він.

Практично всі люди схильні до цього, для підтвердження наведу ситуацію, що виникла на колективному занятті духовним розвитком, на якому були присутні близько 70 осіб. Ведучий розповів про те, що будь-яка людина схильна до магії, так як у неї є свідомість, щоправда, практично завжди це бажання камуфлюється, ховається від Особистості, не дозволяючи зрозуміти, що воно присутнє. І щоб приспати пильність Особистості в цьому питанні, не дати можливості докопатися до суті, голос в голові вимовляє фразу: "У мене такого точно немає, це він говорить про інших людей, не про мене". Це цікавий момент, так як в цю мить свідомість говорить від імені Особистості, присипляючи пильність і приховуючи те, що насправді це бажання присутнє. В підтвердженні цього багато хто з присутніх погодилися з тим, що в той момент, коли йшла розмова, голос в голові сказав саме цю фразу. І в головах у багатьох вона прозвучала однаково, практично слово в слово.

Ці ситуації виникають із-за того, що людська Особистість, будучи в стані дитини, не маючи знань про справжній стан речей, помилково для себе хоче реалізації свого духовного потенціалу в матерії, або ж, якщо людина зіткнулася зі Знаннями, зрозуміла їхню суть, але все одно задається питанням про рівень свого духовного розвитку, значить вона недостатньо працює над собою і підсвідомо хоче магічної влади, знову ж таки для того, щоб потішити своє самолюбство. Часто люди самі собі не зізнаються в цьому, що породжує у них гострий внутрішній конфлікт, так як прагнення Особистості до свободи і бажання свідомості панувати над усім світом суперечать один одному. Людям, що прагнуть до магії і реалізації себе в цьому матеріальному світі потрібна Сила Бога, але не сам Бог, але одне не може бути без іншого.

Також це питання може бути використане свідомістю для дестабілізації тих, хто сумнівається, ще не зміцнілих в своєму виборі людей, знову ж заплутуючи їх до нескінченності в тому, що духовний розвиток має полегшити їхнє матеріальне буття. Духовний розвиток дає розуміння насамперед ілюзорності і тимчасовості матерії, а також того, що магія – це експлуатація Бога, використання даної Ним сили не для духовного зростання Особистості і повернення її в новій якості як зрілої духовної істоти Додому, а зміною будь-яких умов життя в матерії.

Особистість розвивається поступово

Практично завжди цей процес непомітний для самої Особистості, хоча є зміни, які чітко можна визначити: зміна життєвих пріоритетів і цілей з матеріальних на духовні, морально-творчі. Працюючи над собою кожен день, людина може зрозуміти сама для себе, вона контролює думки і витівки свого Тваринного начала чи ні? Вдається їй відмовлятися від заздрості, злості, ненависті чи ще є моменти слабкості? Яким словам і справам вона віддає перевагу в дні? Виходить у неї відмовитися від оцінювання себе та інших? Чого вона насправді хоче: Духовного звільнення або перебування в ілюзії? Коли людина чесно відповідає сама собі на ці питання, то питання "йде або не йде по шляху духовного розвитку" у неї просто не виникає, адже цей процес не припиняється ні на мить.

Це не робота з 9:00 до 18:00, після якої можна просто відпустити і розслабитися, озирнутися і оцінити результат. Справа в тому, що коли людина зупиняється і послаблює контроль і пильність, то неодмінно його Тваринне начало цим скористається і спробує атакувати. Це не означає, що потрібно постійно бути напруженим, ні, тіло повинно бути розслаблене, але Особистість повинна пильнувати, постійно вдосконалюючись у духовному розвитку.

“Ігор Михайлович: Ті, хто займаються дресируванням тварин, вони знають, що найнебезпечніший звір – це ведмідь. Як би він не лестився і не загравав з тобою – в будь-який момент може атакувати. Причому без будь-якого попередження. Так само, як і свідомість. Трохи розслабився - і все. Але це не означає, що ти повинен бути напружений. Навпаки, ти повинен жити Іншим світом і розслабленим, правильно? А коли ти напружився і у тебе пішли переживання – це значить що?

Тетяна: Що ти знаходишся на свідомості. Що ти віддаєш увагу в інший бік.”

З передачі "ЖИТТЯ. Істина на всіх одна. Випуск 3"

У чому полягає духовний розвиток? У тому, що людина за допомогою глибинних почуттів постійно перебуває в безперервному діалозі з Богом, вона ігнорує думки свого Тваринного начала, розуміючи їх суть. Намагається проживати кожен день в любові до Бога і людей, безкорисливо допомагаючи чим може, зрощуючи в собі бездоганну любов. Як кажуть мудреці: серце такої людини настільки наповнюється любов'ю, що в ньому немає навіть крихти злості на самого диявола.

 

Автор: Андрій Михальчук

Мені подобається 426

Підписатися на новини



Йду я чи не йду? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 426
Схожі статті:


Коментарі
  • Андрей

    26.11.2016 18:13

    ”... как будто знакомый мне человек спрашивает о чём-то внутреннем, и я начинаю отвечать, а потом понимаю, что общался с сознанием. ”- когда стал наблюдать за собой такие моменты сознание сразу же придумало новую уловку. Мол буду вести этот монолог с невидимым собеседником  для прояснения некоторых вопросов для себя, т.е. расставить все точки над “i” в некотором вопросе. Стал замечать, что разговаривая таким образом с самим собой получаю некое физическое удовольствие, прилив энергии что ли...

    Відповісти
  • Санчо

    25.11.2016 11:11

    Получил ответы на свои вопросы от сознания. Некоторые места перечитывал по нескольку раз, затирало, вот только что прочитал абзац, а о чем он не помню. Сознание очень не хотело ее читать :) и теперь понятно почему.  

    Спасибо за хорошую статью, она мне очень понравилась.

    Відповісти
  • Паша

    25.11.2016 03:11

    Марина, Сознание враг потому что постоянно обманывает личность и ищет для етого новые пути. Если Личность подчиняет сознание то оно переходит в режим “подчинения”. Сознание хороший рабочий но плохой начальник (из передачи ХХХ)

    Відповісти
  • Alesha

    21.11.2016 23:15

    Спасибо за статью! 

    Відповісти
  • Дмитрий

    18.11.2016 09:33

    Можно убрать своё имя из авторов, что бы сознанию было тяжелее достичь своего. Добро делать максимально тайно и не от себя, а от Бога. 

    Відповісти
  • Елена Солнечная (Гомель)

    16.11.2016 22:15

    Читала про магию и голос в голове: “это точно не про меня. Таких мыслей у меня не возникает”. Дочитала до слов “И чтобы усыпить бдительность Личности в этом вопросе, не дать возможности докопаться до сути, голос в голове произносит фразу: “У меня такого точно нет, это он говорит о других людях, не обо мне” и обалдела)) а ведь даже мысли не возникло, что это не я говорю, а сознание. Спасибо)

    Відповісти
  • София

    15.11.2016 03:53

    Такая замечательная статья, настолько ценные наблюдения для человека,  идущего по духовному пути!  Спасибо большое за раскрытие этой темы! 

    Відповісти
  • Влад

    14.11.2016 18:44

    ошибка в банере в слове ЛИЧНОСТИИ, исправьте

    Відповісти
  • Марианна

    14.11.2016 01:44

    У человека, который действительно идёт  - вопросы “иду или не иду” не возникают, он это чувствует. К тому же, всё вокруг даёт ему понять, что изменения есть, они ценны и очевидны. 

    Вопрос: Почему в статье из сознания сделали заклятого врага? Что имеется в виду? Интеллект, игры разума, иллюзии, самообман? 

    Давайте разберемся в понятиях. Сознание человека - сложный и многофункциональный механизм, инструмент, позволяющий вести тот самый диалог с Богом и быть открытым к нему, познавать и развиваться. Странно хаять сознание и одновременно говорить о Чувствах....

    Всем любви

    Відповісти
  • lightlotus

    13.11.2016 20:43

    можно идти..., а в итоге не туда, потому что нельзя “плевать” на знаки Свыше...

    Відповісти
  • Надежда

    13.11.2016 10:30

    ”сознание также может использовать понимание Личности о том, что сознание врёт, против неё же самой: говорит правду некоторое время, но лишь для того, чтобы Личность снова начала доверять ему, чтобы опять обмануть и подставить в самый неподходящий момент.”

    Несколько раз на этом ловила свое ЖН. И заметила, что оно подскажет что-то правильно, что мне помогло в трехмерности и ждет, мол, ну поверь мне, ты бы без меня не справилась. 



    ”Просто оно, чтобы, так сказать, усыпить мою бдительность, приняло образ человека, которому я доверяю, чтобы пройти внутреннюю защиту, или при выполнении медитаций, духовных практик, а также просто в дне”.

    Часто ловлю себя на этом в дне, причем когда уже отвечаю своим актерам во всю... Потом одергиваю себя фразой “а кому я сейчас вещаю? С кем я общаюсь у себя в голове? ” и эти образы исчезают, но потом появляются новые. Поняла что слабое место - желание возвеличиться над другими, стать авторитетным гуру

    Відповісти
  • Юрий

    12.11.2016 17:31

    “будто знакомый мне человек спрашивает о чём-то внутреннем, и я начинаю отвечать, а потом понимаю, что общался с сознанием”

    Узнал уловку своего сознания :) Мало того когда я понимаю что общался с сознанием, появляться чувство уныния мол столько работал над собой, а дураком был дураком и остался.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Напуття дня

Потрібно поважати прагнення іншої людини до пізнання, а не сприймати його ворже своїм егоцентризмом.


Календарь событий

Концепция