Люди честі. Або розповідь про Людину, яка об'єднала посмішкою увесь світ

Люди честі. Або розповідь про Людину, яка об'єднала посмішкою увесь світ

"Всі люди в світі посміхаються однією мовою."
Мудрість світу
"Мужність - це насамперед прямота душі."
Антуан де Сент Екзюпері

"Якщо людина сміється - значить, їй добре" - так звучить фраза, яку в мої далекі шкільні роки любив повторювати вчитель музики, людина цікава і неординарна. Є відчуття, що я цей вислів й зараз не до кінця розумію. Але він мені завжди подобався і, швидше за все, саме тому запам'ятався. Відштовхуючись від цих слів, одному з героїв статті, Юрію Олексійовичу Гагаріну, добре було практично завжди - він був щасливий. Щасливий жити, служити, бути корисним суспільству, бути на своєму місці. Таке щире, радісне і водночас відповідальне ставлення до життя Гагарін проніс через весь свій життєвий шлях.

В народі в той час ходили чутки, що Гагаріна обрали першим космонавтом за його всім відому посмішку і чарівність. Насправді це не зовсім так, хоча такі його якості як комунікабельність, доброзичливість та вміння знаходити спільну мову практично з будь-якою людиною, дійсно зіграли не останню роль. Але Гагаріну довірили місію бути піонером у справі освоєння космосу в першу чергу за його професійні якості, відповідальність, твердість характеру, психологічну стійкість. Набагато пізніше Сергій Павлович Корольов, голос якого був вирішальним при виборі пілота, зізнався, що свій вибір він зробив практично відразу, задовго до того, як залишилося всього два претенденти - Юрій Гагарін і Герман Тітов. І згодом жодного разу в ньому не засумнівався. Як кажуть в народі, "рибак рибака бачить здалека". Хоча тут більш доречним було б згадати фразу, яка одного разу потрапила мені на очі: "Лише лицар лицаря впізнає".

Коли ми говоримо про перший політ у космос, було б в край невірним асоціювати його з однією людиною. Це була команда. Команда цілеспрямованих, вольових, рішучих людей. І її ядром або, точніше буде сказати, її "душею" були дві людини - Юрій Гагарін і Сергій Корольов. Якщо зазначити, що ж об'єднує цих людей, то в першу чергу варто відзначити такі якості як надійність, самовідданість, непохитна впевненість в успіху підприємства, повна довіра один одному. Звичайно, після того, як політ у космос став завершеним фактом, захопленим відгукам, нагородам, знакам відмінності не було ні кінця ні краю. Але чи так все було гладко під час польоту і при підготовці до нього?

Перший політ людини в космос. Сила командного духу.

Перший політ в космос. Корабель Восток. Багато хто знає про те, що до польоту людини, першими побували в космосі представники тваринного світу, а саме собаки. Проте мало хто знає, що собака Лайка, яка першою опинилася на навколоземній орбіті, сконала через 5 годин після початку польоту із-за перегріву і жахливого стресу, хоча передбачалося, що вона проживе на космічній орбіті близько тижня. Незадовго до польоту Гагаріна була опублікована робота німецького професора, в якій висловлювалося побоювання, що під впливом "космічного жаху" (був тоді такий термін) космонавт втратить здатність до розумних дій і не тільки не зможе керувати системами корабля, але й завдасть шкоди самому собі, аж до самогубства. Це саме йому казали й інші фахівці, які висловлювали сумніви в тому, що людина здатна перенести політ у космос нормально, тобто без наслідків для фізичного і психічного здоров'я. У зв'язку з цим на космічному кораблі "Восток-1" була розроблена система блокування всіх кнопок і переходу в автоматичний режим керування. Вийти з цього режиму пілот міг тільки натиснувши тризначний код, що зберігався в запечатаному конверті, за обшивкою кабіни поруч з кріслом космонавта. Звичайно, вчинити ці дії могла тільки адекватна людина, що перебуває при здоровому розумі та ясній свідомості. Цифровий код "1-2-5" був затверджений самим Корольовим, і знали про нього лише члени спеціальної комісії.

Зі спогадів Марка Галлая, льотчика-випробувача, який брав участь у підготовці космічного корабля "Восток-1" до польоту:

"Ми летимо до місця посадки Гагаріна. У сусідньому кріслі провідний конструктор космічного корабля Олег Івановський. Мене тягне на визнання. "Знаєш, - кажу я, - адже це, хай йому грець, число "1-2-5" я Юрію сказав і записав йому, щоб в разі чого було у нього перед очима". Івановський слухав мовчки і дивився на мене якимсь дивним поглядом. Потім тихо промовив: «Я теж»."

Не прийняли на віру члени команди теорію німецького професора. Вони вірили у свого друга Юру.

Підготовка до польоту йшла швидкими темпами. Космічна гонка була в самому розпалі. Керівництво країни поставило перед інженерно-конструкторським складом майже нездійсненне завдання: здійснити запуск космічного корабля "Восток-1" до 20 квітня 1961 року. Насправді в успіх підприємства по-справжньому мало хто вірив. Але ці деякі повністю віддали себе справі свого життя. Керував процесом Головний конструктор Сергій Павлович Корольов. Або просто Головний, як його називали між собою товариші по службі.

"Корольов для всіх був не тільки конструктор, а як рідний батько. Кожен Корольову вірив більше, ніж самому собі", - Валентин Петров, один з претендентів на перший політ в космос, пізніше викладач Центру підготовки космонавтів ім. Юрія Гагаріна.

"Про цю людину вже написані книги. В тому числі хороші книги. І ще більше буде написано. Про його наукові дослідження. Про створені під його керівництвом космічні кораблі і ракети. Про кардинальні зрушення в пізнанні та освоєнні світу, досягнутих завдяки самовідданій творчій праці величезного колективу, в якому він був визнаним лідером. Про його організаторську діяльність, небаченої за масштабами і активністю. Про все, що він так охоче, з уявною легкістю брав на свої могутні плечі атланта. Про його важке, складне, романтичне, часом драматично забарвлене життя.

Не раз я замислювався над тим, чим же все-таки пояснити, що його так слухалися. Найчастіше охоче, іноді з деяким внутрішнім опором, іноді і відкрито з висловленим невдоволенням, але слухалися. Причому слухалися люди, формально (та й не лише формально) рівні йому за рангом: наприклад, займали таку ж посаду Головного конструктора в інших організаціях, що належать найчастіше взагалі до інших відомств. А він їм вказував, вимагав від них, стверджував або скасовував їх рішення, словом, командував парадом так, як вважав за потрібне і корисним для справи. Був не просто Головним конструктором якоїсь організації, а лідером напрямку.

Добре це було чи погано?

Навряд чи можна відповісти на це питання взагалі, безвідносно до особистості Корольова і до тієї неповторної конкретної обстановки, в якій все це відбувалося. Не беруся вирішувати, чи потрібен такий, наділений виключно широкими правами командувач в будь-якій справі. А для справи освоєння космосу, особливо на перших його етапах, наявність такого лідера, як Корольов, було, я переконаний в цьому, удачею, переоцінити значення якої навряд чи можливо."

"З людиною на борту", Марк Галлай

Юрій Гагарін і Сергій Павлович Корольов

Напередодні польоту було заготовлено три радіоповідомлення. Одне - успішне. Друге - звернення до урядів інших країн з проханням про допомогу в пошуку на випадок, якщо спусковий апарат з Гагаріним приземлиться на чужій території або у світовому океані. І третє - трагічне", якщо Гагарін не повернеться живим. Сам же Гагарін прекрасно усвідомлював, на що йде. За два дні до польоту він написав листа дружині і дітям. Отримала його сім'я аж через сім років, після трагічної загибелі льотчика-космонавта в небі. Ось витяги з листа:

"Дуже велике завдання лягло на мої плечі. Простій людині довірили таке велике державне завдання – прокласти першу дорогу в космос! Чи можна мріяти про більше? Адже це – історія, це – нова ера! Через день я повинен стартувати. Техніці я довіряю повністю. Вона підвести не має. Але буває, що на рівному місці людина падає і ламає собі шию. Тут теж може що-небудь трапитися. Але сам я поки в це не вірю. Ну а якщо щось трапиться, то прошу вас і в першу чергу тебе, Валюшо, не побиватися з горя. Адже життя є життя, і ніхто не гарантований, що його завтра не задавить машина. Бережи, будь ласка, наших дівчаток, люби їх, як люблю я. Вирости з них, будь ласка, не білоручок, не матусиних дочок, а справжніх людей, яким вибоїни життя були б не страшні. Вирости людей, гідних нового суспільства.
Щось занадто траурний лист виходить. Сам я в це не вірю. Сподіваюся, що цей лист ти ніколи не побачиш, і мені буде соромно перед самим собою за цю швидкоплинну слабкість. Але якщо щось станеться, ти повинна знати все до кінця. Я поки жив чесно, правдиво, з користю для людей, хоча вона була й невелика. Хочу, Валюша, присвятити цей політ людям нового суспільства, в яке ми вже вступаємо, нашій великій Батьківщині, нашій науці."

Перший політ в космос.Буквально за лічені хвилини до старту, коли Юрій Олексійович знаходився вже на борту корабля у повній "бойовій" готовності, була виявлена невелика поломка, яку лагодили близько години. Сергій Павлович Корольов і тут узяв ініціативу в свої руки, зав'язавши в цей час на переговорному пункті з Гагаріним бесіду, наповнену жартами-примовками, щоб хоч якось відвернути пілота від тяжких дум. Що тоді творилося всередині обох - знали лише вони. А потім був політ, який тривав 108 хвилин. Були проблеми з посадкою. Зрештою Гагаріна з парашутом віднесло далеко від запланованого місця посадки, в Саратовську область, рідні для нього місця, адже саме там перший космонавт проходив льотне навчання. Що тут скажеш?..

"Ми знову в повітрі. Летимо на вертольотах до місця посадки “Востока” на лівому березі Волги, біля села Смєловки (напрочуд відповідна назва для кінцевого пункту космічного польоту)! Тут ми сіли.
Берег Волги. Широкий заливний луг, від якого крутою стіною підіймається протяжний вздовж річки пагорб. На його вершині невелика кругла ямка, видавлена у грунті космічним кораблем що приземлився. У декількох кроках сам корабель, який відкотився трохи в бік після першого дотику. Він обгорів з одного боку, того, який знаходився зпереду при вході в щільні шари атмосфери.

В обгорілій кулі “Востока” мені бачиться щось бойове. Ніби в щойно вийшовшому з важкого бою танку. Навіть дірки від люків викликають асоціації з пробоїнами.

Корольов відійшов трохи вбік і кілька хвилин простояв мовчки. Дивився на корабель, на Волзькі простори навколо.

Потім провів рукою по чолі, надів капелюха, круто повернувся до групи оточілих корабель людей і почав комусь вимовляти, комусь щось доручати, скасовувати, призначати терміни. Словом, повернувся у свій нормальний робочий стан."

"З людиною на борту", Марк Галлай


Перший політ в космос. Юрій Гагарін
Як сприйняла громадськість повідомлення про політ першої людини в космос? Це було свято, карнавал, це був всеземний хоровод. Багато людей стали називати цю дату - 12 квітня 1961 року - своїм другим Днем народження. Кожен відчував себе причетним до цього звершення. Юрій Олексійович Гагарін вмить став найбільш упізнаваною людиною на планеті Земля. В перший же день після повідомлення про успішний політ у космос у різних країнах були створені пісні про нього, про космос, про зірки, які відразу ж ставали хітами. Незнайомі люди вітали один одного, обіймалися, раділи, плакали від щастя. Тоді ніхто не сумнівався: скоро, дуже скоро людина стане громадянином Всесвіту. Багато говорилося про наступні польоти, про освоєння космосу, про нові можливості, про Марс, про Місяць... Люди жили очікуванням нових звершень, прагненням до вершин, бажанням докласти свої сили і вміння до нових досягнень людства.

Зі спогадів Ірани Казакової, коментатора центрального телебачення СРСР:

"Я добре знаю Юрія Левітана (багаторічний диктор всесоюзного радіо, голос якого знав практично кожен житель країни - прим. авт.). Це дуже респектабельна, відповідальна, гідна і надзвичайно стримана людина. І раптом я бачу, як Юрій Борисович без піджака(!), без краватки(!), в білій сорочці, навіть трохи розхристаний, влітає на четвертий поверх, в руці у нього білий конверт, він несе його, як прапор, і він біжить по четвертому поверсі, повертається до нас і говорить: «Людина в космосі!»"

Через день після польоту, 14 квітня, Гагаріна парадом на Червоній площі зустрічала вся Москва. Людей було стільки, що були забиті всі прилеглі вулички, закутки. Коли ескорт з народними героями під'їжджав до Червоної площі людей на дорогу вибігло так багато, що вони загородили проїзд останнім автомобілям. В одному з них був і Сергій Павлович Корольов. На Червону площу він так і не зумів потрапити. Але на це навряд чи хтось звернув тоді увагу. Сергій Павлович був особистістю засекреченою, про нього в той час мало хто знав...

Вранці
на планеті мирній
блакитна трава
в росі...


Я не знаю ваших прізвищ,—
знаю те,
що відомо всім:
нескінченно дихає всесвіт,
мчать ракети,
як згустки сонця.
Це —
ваші мрії і прозріння
Ваші знання.
Ваші безсоння...


Ви би даремно
світло й довірливо,—
якщо б пішли справи
на це,—
поклали б
до ніг Людства
всі до крапельки
над секрети!
Скільки б ви навигадували різного!
Дуже потрібного
і дивного!
Ви ж знаєте, що для розуму
ніяких кордонів
не передбачено.
Як би людям легко дихалось!
Як би людям світло любилось!
І які б думки
билися
у півкулях
земної кулі!..
Але поки що віє над світом
трохи пом’якшена недовіра.
Але поки
дипломати високі
складають послання
м'якими,—
до пори до часу
все-таки
залишаєтесь ви
безіменними.
Безіменними.
Відлюдькуватими.
Геніальними невидимками...


Кожен школяр в прийдешньому світі
вашим життям
хвалитися буде...
Низький-низький уклін вам,
люди.
Вам,
великі.
Без прізвищ.

"Людям, чиїх прізвищ я не знаю",
Роберт Рождественський

Як би там не було, свято відбулося, хоч і без "винуватця" події.

Зі спогадів Ірани Казакової:

"Там не треба було багато слів - за нас говорило все, що було навколо. Найцікавіше, що коли машина зникла з Ленінського проспекту, всі стояли. Ніхто не розходився. І у мене було відчуття, що саме так відбувається стан братання людей. Людина не може бути щасливою одна. Людина може бути щаслива тоді, коли щасливі всі навколо. І ось це були ті хвилини, коли навколо дійсно всі були щасливі. Всі були братами! Ось ми тоді точно розуміли, що ми відчули стан Божої благодаті."

Пізніше багато людей зізнаються, що це були найщасливіші дні в їх житті...

Громадська діяльність. Жити на благо суспільства - в цьому суть людини

У наступні роки Гагаріну випала не менш важлива місія, ніж політ в космос. Він став посланцем доброї волі, посланцем світу. Графік поїздок і заходів був прописаний на роки вперед. Країни вишикувалися в довгу чергу за право приймати першого космонавта на своїй землі. І тут відкрилися нові грані характеру Юрія Олексійовича Гагаріна. Куди б він не приїхав, люди по всій Землі відчували його своїм. Він вів себе настільки просто, природно, невимушено, без зайвого пафосу, без фальшивого патріотизму, що між ним і простими людьми руйнувалися всі бар'єри. Кожен у натовпі шанувальників відчував, що ця чарівна посмішка російського хлопця адресована також і йому. Багато очевидців відзначали, що Гагарін не відчував ні найменшого раболіпства перед сильними світу цього. Він поводився однаково просто з королями і звичайними людьми, проявляючи свої вроджені риси - відкритість, скромність, простоту. У деяких країнах прості робітники називали його "братом", відчуваючи в ньому "свого хлопця". Куди б доля не закидала Гагаріна, усюди навколо нього створювалася атмосфера тепла і затишку, якоїсь м'якої душевності, ніби Юрій Олексійович приносив її з собою. І люди це відчували...

Залишся простий, розмовляючи з царями,
Будь чесним, розмовляючи з натовпом;
Будь прямий і твердий з ворогами і друзями,
Нехай всі у свій час рахуються з тобою;
Наповни змістом кожну мить
Годин і днів невловимий біг, -
Тоді увесь світ ти приймеш як володіння
Тоді, мій син, ти будеш Людина!

"Заповідь", Редьярд Кіплінг

Секрет Гагаріна був простий: він завжди залишався самим собою. Разом з тим, Юрій Олексійович відповідально ставився до кожної зустрічі, ніколи не переступаючи межі дозволеного.

Юрій Гагарін.Перед прийомом у королеви Англії в Букінгемському палаці він довго вивчав правила етикету, розпитуючи про манери поведінки у посла СРСР в Англії. Проте, без казусів не обійшлося. Побачивши перед собою за столом цілий арсенал зі столових приладів, Гагарін збентежився і трохи забарився. Тоді він вирішив почекати, з чого ж почне його сусідка, королева Єлизавета Друга. Зрештою Юрій Олексійович чесно зізнався: "Ваша Величність , я - простий льотчик і не знаю, як правильно користуватися всіма цими приладами". На що королева не без іронії відповіла: "Так я теж ніяк не можу запам'ятати, постійно плутаюся, тому давайте будемо їсти, як нам зручно".

Гагаріна обтяжувала така космічна слава. Досі збереглася кіноплівка з унікальними кадрами, як "зірки" кіноіндустрії на чолі з італійською актрисою Джиною Лоллобриджидою вишикувалися в шеренгу, ніби старанні школярки, щоб взяти автограф у першого космонавта. Гагарін пристрасно бажав повернутися додому, до дружини, дітей і мріяв про повернення до своєї улюбленої справи - пілотування літаків, а якщо пощастить - то і космічного корабля. Він горів бажанням повернутися в команду Сергія Павловича Корольова, випробувати багатодобові польоти, брати участь в місячній програмі. З іншого боку, таке поняття, як "обов'язок", не було для нього порожнім словом, тож він продовжував сумлінно виконувати роль посланця доброї волі в світі. Іноді Юрію Олексійовичу доводилося здійснити до 20 зустрічей і виступів в день, і він щиро засмучувався, якщо хоча б одна із запланованих зустрічей зривалася, і люди залишалися без його уваги.

Проте, не завжди Гагарін робив те, що від нього чекали і вимагали. Якщо вказівки керівництва розходилися з його моральними цінностями, його життєвою позицією, він їх твердо відхиляв. Під час перебування на рідній землі він здійснив несанкціоновану "вилазку" в Троїце-Сергієву Лавру. Там його зацікавив макет величного храму, зведеного на честь перемоги Росії у Вітчизняній війні над наполеонівською Францією. Тоді він запитав священика: "І де зараз цей храм?" На що отримав відповідь, яку не зовсім очікував почути: "На його місці зараз басейн "Москва". Після цього Гагарін ще довго в задумі стояв перед макетом храму. Через деякий час Юрій Олексійович отримав написаний для нього текст виступу, який стосувався питань патріотичного виховання молоді. Він відсунув його зі словами: «Про яке виховання можна говорити, коли підірваний храм слави нашої Батьківщини, і на його місці якийсь басейн! Тому є пропозиція – відновити храм і заодно Тріумфальну арку». І несподівано для всіх виступив з цією ж пропозицією на черговому з'їзді комсомолу. Зазвичай м'який, ласкавий голос Гагаріна звучав твердо і напористо.

З виступу Юрія Олексійовича Гагаріна на пленумі ЦК ВЛКСМ у грудні 1965 року:

"На мій погляд, ми ще недостатньо виховуємо повагу до героїчного минулого, часто не думаючи про збереження пам'яток. У Москві була знята і не відновлена Тріумфальна арка 1812 року, був зруйнований храм Христа Спасителя, побудований на гроші, зібрані по всій країні на честь перемоги над Наполеоном. Я б міг продовжувати перелік жертв варварського ставлення до пам'яті минулого. Прикладів таких, на жаль, багато."

Цей виступ мав ефект вибуху бомби. Посипалися обвинувальні дзвінки в державні відомства. І тільки завдяки імені і славі першого космонавта наростаючу хвилю обурення з боку партійних активістів вдалося втихомирити. Що стосується храму Христа Спасителя, то він був відбудований у 90-ті роки минулого століття.

Зі спогадів Валентина Петрова, викладача Центру підготовки космонавтів:

«Мене вразило, як Гагарін дивився на макет Храму Христа Спасителя: «Валентине, ти подивися, яку красу підірвали!» А пізніше, на засіданні Пленуму ЦК він запропонував цей храм відновити, за що я і отримав догану, – дізналися, хто Гагаріна возив у Лавру. Юрій Олексійович викликав людину, яка оголосила мені догану, сказав йому: «Я не хочу казати тобі погані слова, просто ти сам подумай, як капітан може полковника тягнути в православну церкву? Це я його привіз...»

Так, щоб літати, треба мати високу духовність. Я спочатку показую, що є безпека, і в ній основна складова – це духовна безпека. І оскільки її зараз порушують, повинні бути моральні цінності, що дозволяють людині виконати будь який політ. Про це говорив ще філософ Іван Олександрович Ільїн: «Якщо є висота завдання, то все дрібне відходить».

Юрій Гагарін був одним з перших, хто підняв такі теми, про які у той час було прийнято мовчати. Це були питання духовно-морального виховання як молоді, так і суспільства в цілому; відновлення святинь, історичних пам'яток; гідного, дбайливого ставлення до спадщини попередніх поколінь. Це був сміливий і відповідальний крок у всіх відносинах зрілої Особистості.

Близькі до Гагаріна люди стверджують, що роки проведені без можливості займатися улюбленою справою, були найбільш тяжкими в житті льотчика-космонавта. Нескоро Юрій Олексійович зміг повернутися до авіаційної діяльності. Влада країни не хотіла ризикувати своїм героєм і спочатку обрали для нього кабінетну посаду заступника начальника Центру підготовки космонавтів. У своєму кабінеті, на місці, де, як правило, виставляли портрети вождів і лідерів партії, Гагарін поставив портрет Сергія Павловича Корольова.

Гагарін ще молодий, а він навіть не літав на винищувачах вже кілька років. Але він не здавався і зовсім не збирався відмовлятися від своєї мрії - літати. Літати якомога більше.

Із щоденника Юрія Олексійовича Гагаріна:

"У списках екіпажів мене немає. Дізнався про це випадково. Питаю, чому? Знизують плечима, папір, мовляв, підписаний начальством. Ситуація складна. Мене хочуть відтерти. Буду битися усіма силами!"

І ось, в 1967 році, він таки домагається свого: Гагаріну дали дозвіл на відновлення льотної практики. Поки що це тільки тренувальні польоти з інструктором. 27 березня 1968 року, через 2 роки після смерті Сергія Павловича Корольова, під час тренувального польоту за нез'ясованих обставин Юрій Гагарін загинув разом з інструктором, героєм СРСР, Володимиром Серьогіним. Це був перший випадок в історії Радянського Союзу, коли в країні був оголошений загальнонаціональний траур за Людиною, яка не була вождем партії.

Життя Юрія Олексійовича Гагаріна підтверджує одну істину: ніщо в цьому світі не відбувається випадково. Земля обрала гідного першого посланця від себе в космос. А згуртованість людей, заряджених однією ідеєю, метою, котрих вів один лідер - Сергій Павлович Корольов - зробила мрію цілого покоління реальністю.

Планета Земля, вид з космосу
Досягнення в СПОКОНВІЧНІЙ ФІЗИЦІ АЛЛАТРА відкривають нові перспективи в космонавтиці

Що стосується подальшого розвитку космонавтики, то її майбутнє виявилося не таким райдужним, як передбачалося після першого польоту людини в космос. У доповіді, підготовленій міжнародною дослідницькою групою ALLATRA SCIENCE міжнародного громадського руху "АЛЛАТРА", яка була оприлюднена у квітні 2015 року, є такі рядки:

"Вчені з тривогою відзначають, що за останні 50 років у світі не було епохальних відкриттів у галузі природничих наук. На те є багато причин, але основна криється в інтенсивному розвитку споживацького суспільства...

Безсумнівно, ця ситуація позначається і на такій важливій для людства науковій галузі як космічні дослідження. На сьогодні провідні космічні держави, які ще недавно були першовідкривачами космосу, не можуть повторити навіть своїх грандіозних успіхів півстолітньої давнини. Нині пізнання космосу у більшості випадків обмежується непілотованими польотами у ближній космос. А більшість пілотованих польотів як і раніше здійснюються в межах термосфери - на висотах не більше 400 км від поверхні Землі, тобто в просторі низької навколоземної орбіти, внаслідок того, що наука поки ще не знайшла способів захисту від космічної радіації. Та й самі проблеми космонавтики багато в чому залишаються невирішеними, починаючи від фундаментальних досліджень, технічних питань, закінчуючи суто прикладними. Ті ж космонавти як і раніше потребують поліпшення гігієнічних умов, у вирішенні низки елементарних побутових проблем в процесі їх перебування на космічній станції."

Як же так могло статися, що за п'ять десятиліть був зроблений крок назад у справі освоєння космосу, пізнання Всесвіту? І це в епоху розвитку інформаційних технологій! А прийшли ми до такого результату через розділеність між собою людей і цілих народів у всіх сферах людської діяльності, в тому числі і наукової. Вчений, який працює виключно на себе і свій авторитет, а також на виконання забаганок замовника - це псевдовчений, якого не цікавлять питання пошуку Істини, всебічного розвитку суспільства, покращення життя простих людей. Тільки людині з добрим серцем і чистими помислами відкриваються таємниці Всесвіту. Прикладом такої Людини як раз може служити Сергій Павлович Корольов. Це була людина високої порядності та моральності і дуже відповідальна за свої думки, вчинки і рішення. Команда Корольова, ведена своїм лідером, довела, що група ентузіастів, людей, відданих своїй справі, активних, порядних, відповідальних, здатна проявити величезний вплив на розвиток усього людства. Зі смертю Сергія Павловича закінчилася ціла епоха у важливій справі становлення і розвитку космонавтики.

Але минув час, і народилася нова плеяда талановитих вчених, які готові працювати на благо суспільства, а не заради власної слави і вигоди. Доказом того є інтернаціональна група вчених, об'єднаних споконвічними Знаннями АллатРа, які на сьогоднішній день представлені в однойменній книзі. Цей колектив людей протягом двох десятиліть без розголосу і реклами працював на благо суспільства. Деякі результати їх праці недавно були оприлюднені. У зв'язку із глобальними кліматичними змінами, що відбуваються на планеті, а також з причини зростання активності великих вулканічних кальдер - Айра (Японія) і Йеллоустоун (США), виникла необхідність сповіщення населення планети про майбутні події (докладніше читайте в доповіді) "Про проблеми та наслідки глобальної зміни клімату на Землі. Ефективні шляхи вирішення даних проблем". Знання з другої доповіді, представленої світовій громадськості, відкривають колосальні можливості для збереження життя населення в умовах глобальних кліматичних змін, а також можливість виходу людства на новий етап розвитку у всіх галузях наук, у тому числі і освоєння космічного простору (детальніше у доповіді) "СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА").

 Наведу ще одну цитату з доповіді "СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА":

"Це наука, що веде до еволюційних космічних проривів, це величезний потенціал для створення нових досліджень і наукових напрямів. Знання СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА дають принципово нове усвідомлення відповідей на питання: «На чому літати?», «Як далеко можна літати?», «У яких умовах літати і як створити штучну гравітацію, наближену до земних умов, на борту космічного корабля?», «Як автономно жити в космосі?», «Як захистити корабель від космічної радіації?». Вони також розкривають розуміння суті самого Всесвіту, який є природною «лабораторією» елементарних частинок і ставить «експерименти» в умовах, які неможливі на Землі."


Повертаючись же до Особистості Юрія Гагаріна, варто зазначити, що, перебуваючи в різних куточках земної кулі, спілкуючись з людьми різних національностей, рас, віросповідань, він не втомлювався повторювати: “Я - проста людина. Такий же, як і ви". Йому були чужі прославлення і звеличення його персони, пафос і пієтет. Своєю поведінкою, ставленням, своїм прикладом він намагався показати, що всі люди однакові: важлива кожна людина на своєму місці і здатна принести користь суспільству. Кожен з нас на багато що здатний ! А об'єднання духовно вільних, відкритих, активних людей дає можливість побудувати нове суспільство, про яке люди мріють століттями, про яке мріяв і Юрій Олексійович Гагарін.

Облетівши Землю у кораблі-супутнику, я побачив, яка прекрасна наша планета. Люди, будемо зберігати і примножувати цю красу, а не руйнувати її!

Юрій Олексійович Гагарін

Мене нерідко запитують, які я отримав нагороди за участь у підготовці перших польотів людини в космос, і я щоразу згадую перш за все корольовське спасибі.

"З людиною на борту", Марк Галлай

Людина, яка вірить у казку, одного разу в неї потрапляє, тому що у неї є серце...

Сергій Павлович Корольов

«Знання вже надані людині, і тільки від неї залежить її вибір і дія! А від дій кожного — зміни у всьому світовому суспільстві!

Побудова такого суспільства — це необхідність, тому що є єдиною моделлю, яка дозволить вижити людству в майбутньому... Головне — донести людям інформацію в чистому вигляді, бути активним учасником процесу становлення нового суспільства і постійно працювати над собою...Якщо кожний прикладе до цього свою руку, розум і чистоту своїх намірів, тоді первинна інформація дуже швидко розійдеться всім світом і за короткий проміжок часу ця ідея охопить більшість. А в більшості — реальна сила! Об’єднавшись у такому намірі, люди зможуть досягти більшого і створити умови для формування якісно нової цивілізації — людства, що керується суттю Слова «АллатРа»

"АллатРа", Анастасія Нових

Люди честі. Об’єднання на основі духовних цінностей

Кадр з трейлера до передачі "ЄДНАННЯ"

Автор: Віталій Баглай


ЦЕ ЦІКАВО
190

Коментарі (1)
  • П
    Павлуша

    Виражаю автору свою вдячність за таку прекрасну статтю!!!! Респект)))

Залишити коментар