Марія Магдалина. Про служіння

Марія Магдалина. Про служіння

“Марія Магдалина була чиста душею і тілом, як крапля ранкової роси в сяйві сонця Христового… була і донині залишається Світочем на вівтарі Любові Христової…”

(Анастасія Нових, “Сенсей-IV”)

Якщо чесно, тема цієї статті стала для мене справжнім викликом і в той самий час великим подарунком. Так сталося, що я дуже мало знала про Марію Магдалину. Більшість інформації, що є про неї в книжках Анастасії Нових, забулася, можливо через те, що не приділила тоді належної уваги при читанні. Тому дуже вдячна за можливість повернутися до книг і наново встати на шлях вивчення Особистості Святої Марії Магдалини.

При зустрічі з подругою, я поділилася своїми переживаннями про те, що не знаю як “підійти” до написання статті, і вона підказала мені сконцентруватись на темі служіння.

А що ж таке справжнє служіння? Повертаючись до книг Анастасії Нових, можна сказати, що служіння — це самозречення людини від  матеріальних благ заради Вічності, це головний духовний орієнтир людини на шляху до Богу і безперервний зв'язок з Ним.

Шукаючи інформацію, я, на жаль, ще раз  переконалась у тому, що на противагу тим, хто служить Богу, є і ті, хто служить своєму Тваринному началу і роблять все, аби приховати від людей істинні знання. Що перше знайде людина, яка захоче прочитати про Марію Магдалину? Що це була грішниця, “одержима сімома бісами”, від яких згодом її нібито вилікував Ісус.

У “Міфах народів світу” (джерело: “Радянська енциклопедія, 1990. — Т.2”) є стаття про Марію Магдалину з наступними згадками, взятими з Нового Завіту:

Maria_magdalina_istoria

Говорячи про Марію Магдалину як ученицю Ісуса Христа, хотіла б згадати, що серед Його учнів були як чоловіки, так і жінки. Більше того, особлива увага приділялася жіночому началу, як ключу, за допомогою якого відкривалося усвідомлення чистих знань.

“Не дарма Він називав Марію Магдалину цілющою краплиною на пелюстках троянди, порівнював її з лілією, з чистотою і силою бутона лотоса”.

(Анастасія Нових, “Сенсей-IV”)

Також в книзі “Сенсей-IV” описано те, як Марія стала ученицею Ісуса. Вона походила з досить заможної родини з міста Мигдал-Ель, але усвідомлено відмовилась від усіх багатств та привілеїв і вибрала служіння своєму Учителю. У Мигдал-Елі Ісус і зустрівся з Марією, яка згодом була названа Магдалиною. Цікавим є момент, що її ім’я не походить від назви міста, з якого вона була родом, як прийнято вважати, а так її назвав Ісус:

"В Євангелії від Матфея (у главі 16 вірш 13-26) зберігся сюжет, який формувався на основі реальної історії. Тільки головним його героєм не був Петро, а Марія. Ісус якось запитав своїх учнів, за кого вони Його шанують, тобто, ким вважають. Учні відповідали, що за Вчителя. І лише Марія, зрозумівши, що в той момент питання лунало від Сутності Його, відповіла «Ти є Ісус, Син Бога». І тоді Ісус сказав їй: «Блаженна ти, Маріє, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах. І Я кажу тобі: ти – є Магдала Церкві Моєї і врата пекла не здолають її». Саме з тих пір Марію стали називати Магдалиною".

(Анастасія Нових, “Сенсей-IV”)

З тої самої книги можна дізнатися, що Ісус передав Марії Магдалині, як своїй найвідданішій і справжній учениці, — Грааль — адаптовану формулу Початкового Звуку, який є джерелом величезної сили, здатної перетворювати матерію шляхом внесення змін до основної матриці.

"Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог".

(Іоана 1:1)

Ця значна подія, передача таємниці Граалю, відбулася на таємній вечері, коли Ісус вже знав про зраду когось з своїх учнів.

tainaia_vecheria

“Тайна вечеря”, фреска Леонардо да Вінчі

"І коли вечеря завершувалася, всі бачили, як Ісус віддав Марії Магдалині свою дерев'яну чашу для вина, поставлену на дерев'яну миску для хліба. Віддаючи це Марії Магдалині, Їм були вимовлені такі слова: “Це є Магдала Церкви Моєї, та, хто за багатьох просить в ім'я Отця Мого, та, хто багато отримала. І кожен, хто вірує в Отця Мого, живитиметься духом від плоду святості її і в ці дні і наступні, і кожному, хто просить в ім'я її воздасться”. Про те, що Ісус мав передати Марії Магдалині якусь таємницю, що містить в собі величезну силу, знали Його близькі учні. Але що це за таємниця, і як Він це зробить, для них залишалося питанням. Лише Марія Магдалина, посвячена в ці Знання, розуміла, наскільки цінним був той напис на дерев'яній мисці, яку, прикривши чашею для вина, передав їй Ісус".

(Анастасія Нових, “Сенсей-IV”)

З бажанням оволодіти великою силою, за чашою, яку вважали Граалем, почалося справжнє полювання, але насправді Грааль лишився у того, кому і мав належати — у Марії Магдалини. В будь-який момент вона могла піти у Вічність, світ Бога, але вона обрала шлях служіння Творцеві, допомагаючи і підтримуючи на духовному шляху усіх шукаючих.

“Вибір Марії Магдалини – це величезний духовний подвиг. Оскільки пізнавши вищий світ, ставши Істотою вище Людини, вона залишилася на Землі, в цьому пеклі, по суті зависнувши між світами, щоб допомагати мільйонам стражденних”.

(Анастасія Нових, “Сенсей-IV”)

Чому так вигідно було настільки перекрутити і осквернити образ Марії Магдалини і справжні знання? Тому що у духовно-розвиненому суспільстві жіноче начало, яке останні століття успішно намагаються принизити, є першотворчим.   

“У жіночому началі таїться джерело життєвої сили. І якщо його розкрити, а розкрити його можна тільки в духовному аспекті, у виразі найвищій мірі Любові, то проявляється величезна сила, яку можна використовувати на благі справи, а також вона дозволяє стикнутися з Нірваною”.

(Анастасія Нових, “Сенсей-IV”)

Не можу передати наскільки велику вдячність і теплоту та світло у Душі я відчувала, коли перечитувала зараз історію про Святу Марію Магдалину у книзі. Все те, що на початку вважалося таким забутим, незрозумілим і важким, як частинки зібралися у один пазл.

Звичайно, існує багато справжніх досліджень щодо історичних та інших аспектів про особистість Марії Магдалини, а багато хто і по-справжньому відчував Її допомогу на власному шляху до Бога. Основне моє усвідомлення було у тому, що наскільки ж великою має бути любов до Бога, аби присвятити себе служінню у цьому світі, допомагаючи й іншим пізнати Його. Бо такою і має бути справжня Любов — довготерпеливою, милосердною, тою, що усе зносить і вірить у все… Пізнання такої Любові і бажання нести її у своїй Душі і є справжнім служінням.

Автор: Ревіде, учасниця МГР “АЛЛАТРА”, м. Львів


ЦЕ ЦІКАВО
212

Коментарі (1)
Залишити коментар