Символи в основі математики

Символи в основі математики

«Я вже говорив, що наука — це процес пізнання Істини.
Вона не повинна бути засобом досягнення влади.»

Ріґден Джаппо «АллатРа»

Вивчаючи історію виникнення математики як окремої і відокремленої науки, можна виявити багато цікавих фактів. Наприклад, засновниками сучасної математики, на думку одних, є десять чоловік, на думку інших, – двадцять відомих людей. Ця інформація відкрита і доступна будь-якій людині.

Цікаво прочитати біографію кожного з цих «основоположників» математики. Всі ці люди захоплювалися й вивчали, в більшій чи меншій мірі, філософію, релігію, фізику, астрономію, небесну механіку та інші науки. Навчалися в єзуїтських школах, належали до певних орденів, були членами різних товариств.

У загальному доступі викладена інформація про походження символіки в математиці приблизно такими словами: «знак такий-то вигадала певна людина».

На роздуми наводить слово вигадала. Адже математика завжди вважалася найбільш точною наукою. Ці десять або двадцять відомих особистостей жили в різні епохи, на різних територіях, і найчастіше, їхні життєві шляхи ніколи не перетиналися. Як же могло статися, що всі вони раптом придумують якісь знаки і символи для позначення математичних виразів і абстракцій?

Прочитавши книгу А. Нових «Сенсей 4», розширюючи кругозір знань в різних напрямках, спостерігаючи, співставляючи і аналізуючи, людина розуміє, як робиться і твориться наука, звідки беруться загальновизнані авторитети, думка яких в наступних століттях стає загальновизнаною всім світовим співтовариством, не ставлячи під сумнів жодної із "незаперечних" істин.

Зрозуміло, що ні один із засновників математики нічого сам не придумав. І разом з тим, ознайомившись з одвічним знанням, він або сам, або хтось інший, вжив той чи інший символ так, як йому було зручно чи вигідно.

В цьому можна простежити один з шаблонів системи: «розділяй і володарюй». Після того, як вигадав свою інтерпретацію споконвічних знань, йде незмінна боротьба та ворожнеча за загальне визнання нової ідеї. У доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» викладена концепція цілісного сприйняття і пізнання світу. Розвинені цивілізації ніколи не розділяли одну науку від іншої. Процес навчання проходив в розумінні єдиного зерна істини і неподільності. У давнину ця єдина наука була відома під назвою "Беляо Дзи" - наука "Білого Лотоса".

У розділі про походження математичних символів і знаків можна ознайомитись з «загальною» думкою, що їх походження не ясне, і ,скоріш за все, раніше такі символи використовувалися в справі торгівлі, в купівлі-продажу. Однак, заглиблюючись в біографію кожної окремої людини, основоположника математики, можна прийти до висновку, що всі вони були схильні сприймати математику як філософію і перш за все, як роздуми про промисел Божий, про чуттєве сприйняття світу. Але, мабуть, комусь вигідно будь-яку здорову думку підігнати під один стандарт матеріального мислення.

Анрі ПуанкареНаприклад, Анрі Пуанкаре у своїх книгах «Наука і гіпотеза», «Цінність науки», «Наука і метод» описав своє бачення математичної творчості, у якому головну роль, на його думку, відіграє інтуїція, а логіці він відводив роль обґрунтування інтуїтивних прозрінь. Пуанкаре створив свій творчий метод. Він представив його паризькому психологічному товариству в доповіді «Математична творчість». У своєму творчому методі він спирався на створення інтуїтивної моделі поставленої проблеми. Будь-яку проблему він завжди вирішував в голові, а потім записував рішення. Пуанкаре ніколи не працював над одним завданням тривалий час. Вважав, що підсвідомість вже отримала завдання і продовжує роботу, навіть коли він розмірковує про інші речі.

Декарт також вважається одним з перших засновників науки математики. Він сформулював головні тези у своїй праці «Першооснови філософії»: «Бог створив світ і закони природи, а далі увесь Всесвіт діє як самостійний механізм. У світі немає нічого, крім рухомої матерії різних видів. Матерія складається з елементарних частинок, локальна взаємодія яких і виробляє всі природні явища. Математика – потужний і універсальний метод пізнання природи, зразок для інших наук».

Рене Декарт

За розрізненими даними, наведеними в інтернеті, зробимо огляд найбільш відомих символів математики. Варто відзначити, що дані символи, згідно археологічним знахідкам, були відомі людству з часів палеоліту. Причому аналіз широкого дослідження, представленого в книзі "АллатРа", показує, що ці символи використовувалися для передачі духовних знань про людину і світ майбутнім поколінням.

Знаки "+" і "-" (плюс і мінус) "придумав" Йоганн Відман.

Знак "х" (множення) ввів Вільям Отред у 1631 році у вигляді косого хреста.

Знак "≈" (приблизно) "придумав" німецький математик С. Гюнтер в 1882 році.

Знаки "<", ">" (порівняння) "придумав" і ввів Томас Херріот - англійський астроном, математик, етнограф і перекладач. В 1585 – 1586 р. р. Томас Херріот з експедицією побував у Новому Світі. Там він близько познайомився з життям племені алгонкінів. У цього племені було своє піктографічне письмо. Такими письменами була викладена легендарна історія племені «Валам олум», відкрита в 1820 р. і містить цікаві перекази і міфи. («Валам олум» в основі своїй містить космогонічні міфи, перекази про світобудову, про боротьбу добрих і злих духів, про добро і зло.)

Після повернення з експедиції Томас Херріот написав трактат, в якому виклав життєпис корінних жителів Америки з докладними картами Північної Кароліни. Ця експедиція підготувала початок масової британської колонізації Північної Америки

Символи \leqslant\ \ \geqslant ввів Джон Валліс. Однак, широкого розповсюдження ці символи набули тільки після підтримки його французьким математиком П'єром Бугера. У біографії Бугера значиться, що він навчався в єзуїтському колегіумі.

Символ оператора “набла” (векторного диференціального оператора, рівносторонній трикутник вершиною вниз) «придумав» Вільям Гамільтон. Вільям Роуен Гамільтон цікавився філософією, особливо виділяючи Канта і Берклі. Він не вірив, що закони природи, відкриті людьми, адекватно відображають реальні закономірності. Наукова модель світу і реальність, писав він, «інтимно і чудово пов'язані внаслідок останньої єдності, суб'єктивної та об'єктивної, в Богові, або, кажучи менш спеціалізовано і більш релігійно, завдяки святості виявлень, які Йому самому завгодно було звершити у Всесвіті для людського інтелекту». Спираючись на вчення Канта, Гамільтон вважав наукові уявлення породженнями людської інтуїції.

Символ нескінченності також «придумав» і запропонував Джон Валліс. Він був сином священника. Згодом і сам став займати посаду священника. Відповідно до своїх заслуг був запрошений на роботу в Оксфордський університет, де очолював кафедру геометрії і паралельно виконував обов'язки зберігача архіву.

Наблизитися до розгадки історії походження математичних символів можна, вивчивши біографії кожного з її основоположників.

Герман Вейль, наприклад, так оцінював загальноприйняте визначення предмета математики: «питання про заснування математики і про те, що являє собою, в кінцевому рахунку математика, залишається відкритим. Ми не знаємо якогось напрямку, який дозволить, зрештою, знайти остаточну відповідь на це питання, і чи можна очікувати, що подібна «остаточна» відповідь буде коли-небудь отримана і визнана всіма математиками. «Математизування» може залишитися одним із проявів творчої діяльності людини, як то музика чи літературна творчість, яскравим і самобутнім, але прогнозування його історичних доль не піддається раціоналізації і не може бути об'єктивним».

“Пізнати все неможливо, але прагнути цього треба.”

Анастасія Нових

Сучасна енциклопедія споконвічних знань «АллатРа» дає відповідь на питання: звідки походять символи та знаки і що, насамперед, знаки і символи передають ідею створення світу, Всесвіту, відображають енергетичну конструкцію людини, а також загальну картину творення і перетворення матерії, верховенства духовного світу над матеріальним.

Автор: Лариса Прузина


ЦЕ ЦІКАВО
130

Залишити коментар