Символи в основі математики
«Я вже говорив, що наука — це процес пізнання Істини.
Вона не повинна бути засобом досягнення влади.»
Ріґден Джаппо «АллатРа»
Вивчаючи історію виникнення математики як окремої і відокремленої науки, можна виявити багато цікавих фактів. Наприклад, засновниками сучасної математики, на думку одних, є десять чоловік, на думку інших, – двадцять відомих людей. Ця інформація відкрита і доступна будь-якій людині.
Цікаво прочитати біографію кожного з цих «основоположників» математики. Всі ці люди захоплювалися й вивчали, в більшій чи меншій мірі, філософію, релігію, фізику, астрономію, небесну механіку та інші науки. Навчалися в єзуїтських школах, належали до певних орденів, були членами різних товариств.
У загальному доступі викладена інформація про походження символіки в математиці приблизно такими словами: «знак такий-то вигадала певна людина».
На роздуми наводить слово вигадала. Адже математика завжди вважалася найбільш точною наукою. Ці десять або двадцять відомих особистостей жили в різні епохи, на різних територіях, і найчастіше, їхні життєві шляхи ніколи не перетиналися. Як же могло статися, що всі вони раптом придумують якісь знаки і символи для позначення математичних виразів і абстракцій?
Прочитавши книгу А. Нових «Сенсей 4», розширюючи кругозір знань в різних напрямках, спостерігаючи, співставляючи і аналізуючи, людина розуміє, як робиться і твориться наука, звідки беруться загальновизнані авторитети, думка яких в наступних століттях стає загальновизнаною всім світовим співтовариством, не ставлячи під сумнів жодної із "незаперечних" істин.
Зрозуміло, що ні один із засновників математики нічого сам не придумав. І разом з тим, ознайомившись з одвічним знанням, він або сам, або хтось інший, вжив той чи інший символ так, як йому було зручно чи вигідно.
В цьому можна простежити один з шаблонів системи: «розділяй і володарюй». Після того, як вигадав свою інтерпретацію споконвічних знань, йде незмінна боротьба та ворожнеча за загальне визнання нової ідеї. У доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» викладена концепція цілісного сприйняття і пізнання світу. Розвинені цивілізації ніколи не розділяли одну науку від іншої. Процес навчання проходив в розумінні єдиного зерна істини і неподільності. У давнину ця єдина наука була відома під назвою "Беляо Дзи" - наука "Білого Лотоса".
У розділі про походження математичних символів і знаків можна ознайомитись з «загальною» думкою, що їх походження не ясне, і ,скоріш за все, раніше такі символи використовувалися в справі торгівлі, в купівлі-продажу. Однак, заглиблюючись в біографію кожної окремої людини, основоположника математики, можна прийти до висновку, що всі вони були схильні сприймати математику як філософію і перш за все, як роздуми про промисел Божий, про чуттєве сприйняття світу. Але, мабуть, комусь вигідно будь-яку здорову думку підігнати під один стандарт матеріального мислення.
Наприклад, Анрі Пуанкаре у своїх книгах «Наука і гіпотеза», «Цінність науки», «Наука і метод» описав своє бачення математичної творчості, у якому головну роль, на його думку, відіграє інтуїція, а логіці він відводив роль обґрунтування інтуїтивних прозрінь. Пуанкаре створив свій творчий метод. Він представив його паризькому психологічному товариству в доповіді «Математична творчість». У своєму творчому методі він спирався на створення інтуїтивної моделі поставленої проблеми. Будь-яку проблему він завжди вирішував в голові, а потім записував рішення. Пуанкаре ніколи не працював над одним завданням тривалий час. Вважав, що підсвідомість вже отримала завдання і продовжує роботу, навіть коли він розмірковує про інші речі.
Декарт також вважається одним з перших засновників науки математики. Він сформулював головні тези у своїй праці «Першооснови філософії»: «Бог створив світ і закони природи, а далі увесь Всесвіт діє як самостійний механізм. У світі немає нічого, крім рухомої матерії різних видів. Матерія складається з елементарних частинок, локальна взаємодія яких і виробляє всі природні явища. Математика – потужний і універсальний метод пізнання природи, зразок для інших наук».
За розрізненими даними, наведеними в інтернеті, зробимо огляд найбільш відомих символів математики. Варто відзначити, що дані символи, згідно археологічним знахідкам, були відомі людству з часів палеоліту. Причому аналіз широкого дослідження, представленого в книзі "АллатРа", показує, що ці символи використовувалися для передачі духовних знань про людину і світ майбутнім поколінням.
Знаки "+" і "-" (плюс і мінус) "придумав" Йоганн Відман.
Знак "х" (множення) ввів Вільям Отред у 1631 році у вигляді косого хреста.
Знак "≈" (приблизно) "придумав" німецький математик С. Гюнтер в 1882 році.
Знаки "<", ">" (порівняння) "придумав" і ввів Томас Херріот - англійський астроном, математик, етнограф і перекладач. В 1585 – 1586 р. р. Томас Херріот з експедицією побував у Новому Світі. Там він близько познайомився з життям племені алгонкінів. У цього племені було своє піктографічне письмо. Такими письменами була викладена легендарна історія племені «Валам олум», відкрита в 1820 р. і містить цікаві перекази і міфи. («Валам олум» в основі своїй містить космогонічні міфи, перекази про світобудову, про боротьбу добрих і злих духів, про добро і зло.)
Після повернення з експедиції Томас Херріот написав трактат, в якому виклав життєпис корінних жителів Америки з докладними картами Північної Кароліни. Ця експедиція підготувала початок масової британської колонізації Північної Америки
Символи ввів Джон Валліс. Однак, широкого розповсюдження ці символи набули тільки після підтримки його французьким математиком П'єром Бугера. У біографії Бугера значиться, що він навчався в єзуїтському колегіумі.
Символ оператора “набла” (векторного диференціального оператора, рівносторонній трикутник вершиною вниз) «придумав» Вільям Гамільтон. Вільям Роуен Гамільтон цікавився філософією, особливо виділяючи Канта і Берклі. Він не вірив, що закони природи, відкриті людьми, адекватно відображають реальні закономірності. Наукова модель світу і реальність, писав він, «інтимно і чудово пов'язані внаслідок останньої єдності, суб'єктивної та об'єктивної, в Богові, або, кажучи менш спеціалізовано і більш релігійно, завдяки святості виявлень, які Йому самому завгодно було звершити у Всесвіті для людського інтелекту». Спираючись на вчення Канта, Гамільтон вважав наукові уявлення породженнями людської інтуїції.
Символ нескінченності також «придумав» і запропонував Джон Валліс. Він був сином священника. Згодом і сам став займати посаду священника. Відповідно до своїх заслуг був запрошений на роботу в Оксфордський університет, де очолював кафедру геометрії і паралельно виконував обов'язки зберігача архіву.
Наблизитися до розгадки історії походження математичних символів можна, вивчивши біографії кожного з її основоположників.
Герман Вейль, наприклад, так оцінював загальноприйняте визначення предмета математики: «питання про заснування математики і про те, що являє собою, в кінцевому рахунку математика, залишається відкритим. Ми не знаємо якогось напрямку, який дозволить, зрештою, знайти остаточну відповідь на це питання, і чи можна очікувати, що подібна «остаточна» відповідь буде коли-небудь отримана і визнана всіма математиками. «Математизування» може залишитися одним із проявів творчої діяльності людини, як то музика чи літературна творчість, яскравим і самобутнім, але прогнозування його історичних доль не піддається раціоналізації і не може бути об'єктивним».
“Пізнати все неможливо, але прагнути цього треба.”
Анастасія Нових
Сучасна енциклопедія споконвічних знань «АллатРа» дає відповідь на питання: звідки походять символи та знаки і що, насамперед, знаки і символи передають ідею створення світу, Всесвіту, відображають енергетичну конструкцію людини, а також загальну картину творення і перетворення матерії, верховенства духовного світу над матеріальним.
Автор: Лариса Прузина