7 з 10 заповідей Божих

7 з 10 заповідей Божих

Ми всі знаємо, що в християнстві є 10 заповідей, дотримуючись яких людина йде праведним шляхом. Знаходячись під пристрастями, люди порушують ці заповіді. І часто маємо на увазі саме їх пряме порушення. У той же час, знання про порятунок людини, про Світ Духовний, дозволяють більш глибоко проникнути в їхню суть.

Після прочитання книг Анастасії Нових спробував поглянути під іншим кутом зору на написане в Біблії. Не всі десять заповідей, поки тільки сім розкрилися для мене особливим чином. І цим досвідом я хотів би поділитися.

 

Заповідь: "Я Господь, Бог твій, не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм".
Заповідь: "Не роби собі кумира і ніякого зображення; не поклоняйся їм і не служи їм"

Сенс даних заповідей може бути частково виражений віршами "Великої Касиди" Ібн аль-Фаріда, де сказано:

О, якщо розум ваш до розуміння глух,
Незрозуміло вам єднання двох,

І душам вашим не було дано
У незліченності відчути лиш одне,

Те, скільком би ви не кланялись богам,
Одні кумири надавались вам.

Ваш бог єдиний? Не всередині – а з зовні, —
Не в вас, а поруч з вами, в стороні.

О, пекло розлуки, в розпеченому пеклі,
В якому всі горять заблудлі!

Бог всюди і ніде. Адже якщо його
Відділено якою-небуть межою, —

Він не єдиний ще і не проник
Всередину тебе, — о, бог твій невелик!

Господь — твоє повітря, Його вдихни — i ти
Тоді досягнеш безмежної височини.

І ще є такі слова:

Мій бог — любов. Любов до тебе — шлях мій.
Як може з серцем розлучитися живий?

Куди зверну? Чи можу в єресь впасти,
Коли мене веде жива пристрасть?

Коли могла би спалахнути хоч на мить
Любов до іншої, я був би єретик.

Але крім того, ми часто можемо чути в храмі молитву про здоров'я, щастя і благополуччя. Ми просимо благ матеріальних. Але хіба не сказано про те, що Бога Істинного можна просити лише про духовне звільнення? Хіба наші прохання про матеріальне (здоров'я, щастя земне, благополуччя матеріального життя) не належать до світу матеріального? Тож кого ми тоді просимо про матеріальне? Тільки прохання про духовну свободу є гідним перед лицем Господа нашого.

 

Заповідь: "Шануй батька твого і матір твою, щоб продовжилися дні твої на землі"

Достойно — це по-людськи поважати і шанувати батька і матір своїх. І так само гідно шанувати людей похилого віку. Старші люди — вони досвідченіші, можливо, ми не завжди можемо зрозуміти їх, але прислухатися варто. У будь-якому разі, не завадить. Як ти там зробиш — то інша річ, але не втрачай гідності.

Ось ще одне питання: кого вважаєш ти батьком і матір'ю своїми. Чи лише земних батьків? А якщо йдеш шляхом свого духовно-морального розвитку, чи не є Господь наш старшим, якого завжди в думках і діях своїх любити і поважати слід? Чи не Він нас створив, життя нам дав, любов'ю як світлом нас висвітлив і теплом Своїм обігрів? Все від Нього. Заклик шанувати і поважати батька і матір своїх в духовному сенсі — це ж проповіді про шанування Творця і його створюючого Жіночого начала.

У статті "Дружба продовжує життя і захищає серце" дуже добре показано, як доброзичливе ставлення людей один до одного впливає на їхнє життя і здоров'я. Мені здається, що повага не лише до старших, а й взагалі до всіх, хто тебе оточує, є рисою дійсно духовної Людини. Любов, Доброта, Повага та Подяка наповнюють життя такого індивіда змістом, щастям і радістю. У такій реальності приємно перебувати. Мені здається, тут обов'язково повинно виникнути почуття. Вдячності, про яке так добре написано у статті "У чому сила вдячності?".

 

Заповідь: "Не вбивай"

Заповідь «Не вбивай» стосується не лише заборони на позбавлення життя іншої людини. Після перегляду Першої передачі "ВІДВЕРТИЙ ДІАЛОГ ПРО НАЙГОЛОВНІШЕ" за участю Данилова Ігоря Михайловича, зробив ще один висновок щодо змісту цієї заповіді. У передачі на 57:33 хвилині йдеться:

"Знаєш, про що пошкодувати? Що той, хто так чинить, він обкрадає Світ Духовний. Бо він забирає Ангела, він відбирає брата. Він вбиває брата. Брата Світу Духовного".

Тобто той, хто не йде шляхом духовно-морального саморозвитку — він, в першу чергу, вбиває в собі Людину, вбиває в собі Ангела. І для мене сенс 6-ї заповіді полягає в тому, що ти не повинен в собі Ангела вбивати. І тоді ти будеш не здатний забрати життя в іншої людини.

 

Заповідь: "Не перелюбствуй"

Багато хто, вступивши в шлюбний союз, пишаються тим, що не мають зв'язків, окрім як з дружиною. Але чи дійсно при цьому вони не здійснюють перелюбу? Адже часто егоїзм, гординя і бажання сексуальних стосунків мають досить велику вагу в спільному житті. І не варто при цьому відокремлювати бажання людські, виражені в думках, від вчинення самого діяння. Здійснюючи дію або лише подумавши про неї, людина в своєму організмі запускає одні й ті самі процеси. Тут з точки зору фізіології діяння нічим не відрізняється від бездіяння при рівних і однакових думках.

Для розкриття 7-ї заповіді можна навести 2 джерела.

Апокриф від Ісуса. Олександр Клюєв

Вам скажуть, що любов дана у нагороду
Від Господа і користуватися нею
Вам треба, зливаючись тісно плоттю,
Навмисно забувши сказати при цьому,
Що плотська любов для зародження
Лише нової плоті, а не для забави,
Що розпалює диявольську хіть.

А також у книзі "АллатРа" написано:

Ріґден: А якщо говорити серйозно, то гармонійні стосунки між чоловіком і жінкою, побудовані на щирій любові, — це прекрасно. Це може стати зародком, поштовхом до розвитку в кожному з них вищої якості почуття — духовної Любові, саме тієї, яку й називають вічною, чистою, що переносить усі прикрості і життєві незгоди, такою, що надихає, одухотворює, надає сили. Але досягнення такого духовного стану — це винятково результат індивідуальної роботи людини над собою (чи то чоловіка, чи жінки). Це щоденна духовна праця, зміцнення звички, позицій домінування в собі Духовного начала і стримування свого Тваринного начала «на ланцюзі», дисципліна думок. Ростити духовну Любов треба, насамперед, у собі, а не чекати, що хтось колись тебе нею облагодіє. А коли людина навчиться продукувати духовну Любов у собі, вона навчиться розуміти і духовно любити оточуючих.

А люди, як правило, не хочуть працювати над собою, над приборкуванням свого Тваринного начала, образно кажучи, над усуненням своєї «колоди» з ока, зате у своєму партнері й «пилинку» помічають, постійно намагаються управляти і домінувати над кимось. Часто стосунки в сім’ях побудовані далеко не на любові, а на егоїзмі обох членів подружжя. Взаємні чвари й обвинувачення походять від сваволі Тваринного начала обох. Ось і виходить, що замість очікуваних надій «щасливого подружнього життя» — повне розчарування. Все це старе як світ, як світ не нове.

Праху — прах, земному — земне, а духовному — духовне. Одному тілу — одна Душа і про неї повинно бути головна турбота. З життям тіла вона приходить і зі смертю тіла вона йде. Все інше — шаблони, придумані людьми для виправдання свого життя і власного вибору. Духовний шлях не варто шукати у зовнішньому житті, він — всередині людини, в її почуттях, думках, словах і справах. Це і є її шлях до вінця — до духовної вершини, яка є кульмінацією її життя, апогеєм, найвищим щаблем і найвищою точкою її самовдосконалення…

Анастасія: Отже, у духовній інтерпретації вінчання — це етап, який передбачає нарощування глибинного почуття Любові, відчуття злиття Особистості з Богом, яке не залежить від зовнішніх умов або оточення, а є результатом винятково духовної роботи людини над собою, її вміння перебувати у стані домінації Духовного начала. Причому це стосується як жінок, так і чоловіків”.

Я зрозумів так, що перелюб — це не лише зв'язок на "стороні", але і та хіть, яка штовхає людей до простого плотського з'єднання. Гармонія в сім'ї і в світі можлива лише на основі власного гармонійного розвитку. І якщо перенести гармонію в сім'ї на побудову гармонійних стосунків з іншими людьми і суспільством в цілому, то відмова від перелюбу стосується не просто сімейного життя, а життя людини загалом. Коли вона, розвиваючись духовно, в першу чергу розуміє, що найбільше задоволення Людині приносить саме спілкування з Богом і Світом Духовним — її все менше і менше тягне до задоволень перебування в емоціях. Людина починає розуміти, що навіть думки про подібні задоволення є для неї неприйнятними, адже суть таких явищ одна і та сама.

В основі сексуальних утіх також лежать емоції. І виникають вони як підміна духовному. А людина зараз часто не прагне виявити цю підміну цілей, цінностей та шляхи свого розвитку.

Не чини перелюбу — це також означає, що необхідно виявити підміну у своєму житті, розвиватися в духовно-моральному сенсі, а не жити насолодою тіла свого, свого его і своєї гордині.

Є хороша істина:

"Людина повинна постійно відчувати свій внутрішній стан, до чого прагне вона і про що піклується".

 

Заповідь: "Не кради"

Заповідь "Не кради" стосується не лише викрадення чогось матеріального у іншої людини. Кожен, хто не йде шляхом духовним — робить крадіжку. Розуміння істини, закладеної в даній Заповіді, розкрилося знову ж таки в Першій передачі "ВІДВЕРТИЙ ДІАЛОГ ПРО НАЙГОЛОВНІШЕ" за участю Данилова Ігоря Михайловича, де на 57:20 хвилині йдеться, тут я повторюся:

"Якщо ти борешся за матеріальне, якщо воно тобі важливіше за духовне і всю увагу свою вкладаєш туди. Що ж говорити. Поспівчувати лише можна. І пошкодувати.

Знаєш, про що пошкодувати. Що той, хто так чинить, він обкрадає Світ Духовний. Бо він забирає Ангела, він відбирає брата. Він вбиває брата. Брата Світу Духовного".

Не кради — не стільки стосується розкрадання чогось матеріального, скільки до розуміння — не вкради брата у Світу Духовного. Як обґрунтування своєї думки наведу приклад, що багато тих, хто здійснював вбивство або крадіжки (це злодій і вбивця, розп'ятий разом з Ісусом Христом, або творець безсмертного твору "Рамаяна") все-таки були пробачені Господом і змогли увійти в рай. Таким особистостям пробачалися їхні гріхи. Але хіба пробачиться комусь гріх його, якщо він обкрадає Світ Духовний. Відповідь, я думаю, одна — ніколи.

Заповідь "Не кради" несе в собі більш глибокий сенс, і вона розкрилася для мене більш глибоко при спілкуванні зі своїми рідними та близькими. Хіба той, хто має Знання, і не несе їх чистими в світ — хіба він не обкрадає інших людей? Багато прикладів можна навести при цьому. Наприклад, коли люди привласнюють собі Знання і виступають від свого імені або коли йде спотворення і зміна даної нам Істини.

Адже це так просто: коректно і з повагою поводитися в суспільстві, перебуваючи на позиції Духовного начала. І з такою поведінкою немає необхідності нав'язувати свою думку співрозмовнику, адже в іншій людині в першу чергу бачиш брата Світу Духовного.

 

Заповідь: "Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого". (Працюй з шаблонами)

Тема: "Не оцінюй, не порівнюй, не заздри" співзвучна 9-ій заповіді.

У книзі "АллатРа" можна знайти такі слова:

Анастасія: Що саме штовхає людину на осуд когось?

Ріґден: По-перше, ті домінуючі якості від Тваринного начала, які є в ній самій. На це варто звернути увагу, коли з'являються подібні думки осуду.

По-друге, численні егоїстичні ілюзії — шаблонні установки і робота Тваринного начала, які породжують емоційні сплески, які підштовхують людину на осуд когось. Ці установки такого характеру, наприклад: «я можу краще, ніж хтось», «тільки моя думка правильна» і так далі. Тобто в їхній основі егоїзм, бажання таємно панувати, командувати над собі подібними, побудувати свою ілюзорну «імперію впливу» — все це, по суті, інструменти, якими Тваринне начало управляє та маніпулює людиною.

По-третє, людину штовхають на осуд когось, спроби Тваринного начала відшукати або видумати проблеми, насправді неіснуючі, але думки про них будуть здатні змусити людину тривалий час утримувати негативний образ у свідомості. А останнє сприяє напрацюванню звички негативного способу мислення Особистості, тобто про що б не говорила чи думала людина, все в неї завжди буде погане, негативне і, головне, вона буде нескінченно довго це засуджувати.

В чому тут загроза? Цей процес зосереджує і довго утримує увагу людини на таких думках. А увага — це сила, початок творення. Концентрація уваги здатна зосереджувати і накопичувати певні види енергій, сплеск яких і породжує акт дії, творення чогось (емоцій, думок, дій, подій) у видимому та невидимому світах. Це, у свою чергу, формує долю людини як при житті, так і після смерті фізичного тіла. Чи буде результат цього творення позитивним або негативним — залежить від вибору людини, її пріоритетів, щоденної звички способу мислення, наскільки вона вміє контролювати і дисциплінувати свої думки та емоції”.

Також людина, здійснюючи лжесвідчення, шукає виправдання своїм вчинкам. При цьому вважаю, що доречним буде ще раз навести цитату з "АллатРа":

“Все інше — шаблони, придумані людьми для виправдання свого життя і власного вибору”.

Людина часто не бажає працювати над шаблонами своїми. Тут для мене сенс бачиться в тому, що робота над своїми шаблонами є однією зі сторін духовно-морального виховання людини. Пропрацювавши і виявивши свої шаблони, людина здатна вийти на зовсім інший рівень життя, коли думка про вчинення недоброго діяння стосовно оточуючих просто не може прийти їй в голову.

Тут наведу ще одну біблійну, духовну істину: "Все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм". Виходячи з цього, якщо людина у своїх вчинках з оточуючими проявляє гординю і егоїзм, то знову ж таки воздасться їй за скоєне. Вона сама добровільно за принципом ставлення до ближнього привертає до себе те саме ставлення, яке вона виявляє до інших. Тож чому ж потім так багато стогонів і докорів в несправедливості долі до неї, "чесної" і "доброї"? Ми всі єдині. Всі об'єднані невидимими нитками причетності, тому немає сенсу когось звинувачувати, заздрити або проявляти гординю. Набагато простіше жити в любові, дружбі та взаєморозумінні.

 

Заповідь: "Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого". (Свобода вибору і його відповідальність)

Живи в міру, відведену тобі Господом. Тому що блага матеріальні вони є скінченними за своїм обсягом. І вилучаючи більше, ніж тобі дано — ти обділяєш ближнього свого. Примушуєш до витрати сили божественної, до більшого виробництва матерії.

Кажуть, що ті, хто терпить будь-який наклеп, побої, пограбування, насильницькі утруднення — такі люди є праведними. Але не можу з цим погодитися. Усілякі позбавлення є м'якою підказкою про те, що людина не йде шляхом праведним. А якщо ти відмовився від жадання майна ближнього твого, і більше того, намірився жити в тому достатку, який тобі Господь посилає, це і є виконання 10-ої заповіді.

Як сказано в передмові "Крик Ангела, одягнутого в одяг, або страждання людини з Ангелом, замість душі" до книги "АллатРа":

“Адже біля підніжжя гарно, затишно, так солодко й тепло. І ум від штанців тлінних, створить ілюзію всього, що забажаєш ти. Лиш тільки б ти бажав. Бажав кохання би земного, домівку повну діточок аби продовжити свій рід, багатства, слави – все одно. Тільки б ти бажав. Бажав, бажав і буде все дано. В ілюзії одній чи іншій, не важливо, лиш тільки б ти бажав. Бажав! Бажав земного”.

І, як результат духовного звільнення, Людина відмовляється від матеріальних бажань, вмирає для світу матеріального і відроджується для світу духовного. Правильно сказано: людина не може служити двом панам одночасно, бо про одного вона буде дбати, а про іншого забуде.

 

Автор: Ігор Гайдук
Вересень 2016 р

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 48

Підписатися на новини



7 з 10 заповідей Божих - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 48
Схожі статті:


Коментарі
  • Дарья

    25.08.2017 15:31

    1. Не делай себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху, что на земле внизу, и что в воде ниже земли. Не поклоняйся им и не служи им; ибо Я Господь, Бог твой, Бог ревнитель, наказывающий детей за вину отцов до третьего и четвёртого рода, ненавидящих Меня, и творящий милость до тысячи родов любящим Меня и соблюдающим заповеди Мои/
      Это за образы, за трехмерность, первый и единственный грех - верить пустому, в последней передаче об этом много овориться
    2. Не произноси имени Господа, Бога твоего, напрасно; ибо Господь не оставит без наказания того, кто произносит имя Его напрасно.
      Опять же, Он настолько велик, что демонам слов к Нему не приблизиться.
    3. Помни день субботний, чтобы святить его. Шесть дней работай, и делай всякие дела твои; а день седьмой — суббота Господу, Богу твоему: не делай в оный никакого дела ни ты, ни сын твой, ни дочь твоя, ни раб твой, ни рабыня твоя, ни скот твой, ни пришелец, который в жилищах твоих. Ибо в шесть дней создал Господь небо и землю, море и все, что в них; а в день седьмой почил. Посему благословил Господь день субботний и освятил его.
      Думаю, что здесь небольшое искажение есть, но смысл в том, что Жить миром Бога, а не уделять ему митуту - две в день. А как же Жизнь?
    Відповісти
  • →  Игор еша

    27.08.2017 17:48

    На заповеди “Помни день субботний, чтобы святить его. Шесть дней работай, и делай всякие дела твои; а день седьмой — суббота Господу, Богу твоему: не делай в оный никакого дела ни ты, ни сын твой, ни дочь твоя, ни раб твой, ни рабыня твоя, ни скот твой, ни пришелец, который в жилищах твоих. Ибо в шесть дней создал Господь небо и землю, море и все, что в них; а в день седьмой почил. Посему благословил Господь день субботний и освятил его.” хотелось бы отдельно остановиться и привести цитату из передачи “Сознание и Личность. От заведомо мертвого к вечно Живому”:

    ” В Библии описывается, что после седьмого дня. Опять же таки подчеркиваю - седьмой день, когда Бог отдыхал. А как мы уже рассказывали до этого то, что есть шесть измерений для сознания человеческого. Здесь есть намек маленький для думающих. Есть шесть измерений, в которых сознание или же сама система может существовать. В седьмом оно не может уже существовать. Седьмое измерение это уже выход за пределы мира материального, за пределы системы.” 

    Шесть дней творения, трудов и седьмой день отдыха, праздника. С чем их можно сравнить в Исконных знаниях.

    Відповісти
  • Игор еша

    24.08.2017 20:09

    у Зинаиды Миркиной есть и такие стихи:

    Наполнить парус ветром, душу – Богом
    И – в дали по мелькающим волнам…
    Какая открывается дорога!
    Какой просторный, всех вместивший храм!

    Мы все скитальцы, все единоверцы,
    Над кем одни и те же небеса.
    О, только б не закрывшееся сердце!
    О, только б не пустые паруса!

    Відповісти
  • Игор еша

    24.08.2017 20:03

    Это наш общий коллективный труд!!!

    Мы все опора друг другу. И слово доброе результат такого единения и понимания друг друга.

    Небеса начинаются здесь единением Людей с большой буквы.

    Відповісти
  • Галина

    24.08.2017 16:10

    Спасибо за раскрытие глубинного смысла заповедей. Как оказывается все просто, когда владеешь Знаниями. Это как “ хлеб наш насущный” - не о еде, а о духовном хлебе.. Хочу немного добавить по 7 заповеди. Прелюбодеяние это действо, когда человек любит не Бога. Это как в 5 заповеди: Бог- это Отец твой. Также и здесь, кого человек больше всех любить должен? - Бога. А если человека, вне Бога- прелюбодеяние. Но если человек любит всей душой душу другого человека- частицу Бога, то совершенно не важно, что там происходит с телами. А когда человек идет по духовному пути, дело даже не в степени удовольствия, которая, конечно же, выше от Божьей любви, просто это всё греховное уходит само. У Зинаиды Миркиной есть прекрасные строки:

    Над нами небеса тихи
    И ждут, чтоб ты затих
    Бог не прощает нам грехи
    Он вытесняет их.
    Самим собой податель сил
    Одаривает всех
    И сколько Бога ты вместил
    Настолько убыл грех.

    И это действительно так. И прелюбодеяние, это ещё отсутствие любви к ближнему, к  душам всех людей. Даже ещё проще - если человек любит материальный мир, а не Бога, он совершает прелюбодеяние, в том числе и в случае, если у него в жизни никогда не было сексуальных отношений.

    От всей души благодарю за новые осознания

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція