7 основ АЛЛАТРА. Досвід з життя

7 основ АЛЛАТРА. Досвід з життя

Як я розумію 7 основ АЛЛАТРА?

Коли я вперше побачила 7 основ АЛЛАТРА, вони мене анітрохи не зачепили. Для офісного планктону, який працює «від дзвінка до дзвінка» і не відповідає ні за кого, крім себе, це все було дуже віддаленим. Точніше, перші чотири основи були зрозумілими і прийнятними, а решта три, мені здавалося, для підприємців і роботодавців, тому що ці основи пов'язані із застосуванням їх в колективі, а таких «індивідуалістів», як я, це не стосується. Тим більше у мене навіть сім’ї своєї немає, а там говориться про Єднання та Творіння. І взагалі, що тут складного? Живи по Совісті, і всі ці основи дотримуються, як само собою зрозуміле. Загалом, я так міркувала, поки не потрапила до соціально-експериментального проекту хостельного типу "АЛЛАТРА", де ми на практиці розбирали кожну основу поокремо.

 

Перша основа

ЦІННІСТЬ ЖИТТЯ

“Найвища цінність у цьому світі ― життя людини. Життя будь-якої людини потрібно берегти як своє власне, бо воно хоч і швидкоплинне, але дає шанс кожному примножити його головну цінність ― внутрішнє духовне надбання, те єдине, що відкриває особистості шлях до істинного духовного безсмертя.

Головну цінність свого життя примножуй у кожному дні, бо людина раптово смертна. Прагни до досконалості, узгоджуй особистий вибір і діяльність з головним сенсом свого існування ― духовно-моральним преображенням себе, служінням вищим загальнолюдським духовним цінностям”.

Найперше заняття в цьому проекті у нас було присвячене цінності життя. Здавалося б, все зрозуміло — життя дається один раз і його потрібно цінувати. Але перш, ніж усвідомити цінність життя, необхідно зрозуміти, що взагалі слово «Життя» означає. Ось тут і з'ясувалося, що у людей різні поняття, і далеко не всі розуміють, для чого ми власне живемо. Найцікавіше, що дуже багато людей взагалі не цінують своє життя, тому готові померти за близьких, за батьківщину, абсолютно не усвідомлюючи, а чи потрібна їхня смерть Богові, якщо Бог є любов?

Пам'ятаю, колись завдяки східно-езотеричній літературі у мене сформувалася думка, що людська Душа постійно реінкарнує, і коли їй набридає жити, тільки тоді вона виходить з ланцюжка перероджень і потрапляє в Нірвану. Тому мені здавалося, що Нірвана — це доля для таких просвітлених, як Будда. А для середньостатистичної людини потрібно намагатися прожити життя гідно, щоб потрапити в кращіумови в наступному житті. При цьому я зовсім не замислювалася, чому Будда закликав до виходу в Нірвану. Були, звичайно ж, питання, наприклад, якщо це не перше моє життя, то чому я не пам'ятаю про минулі свої життя? Чому кожного разу потрібно починати все спочатку?

І лише завдяки книгам Анастасії Нових я зрозуміла, точніше усвідомила, що це МОЄ ЖИТТЯ ДЛЯ МЕНЕ ЄДИНЕ! Тому в християнстві нічого не говориться про реінкарнацію. У мене не буде шансу прожити його заново в наступному житті. Кожного разу при переродженні народжується нова Особистість, але попередня нікуди не зникає. Вона продовжує спостерігати за життям наступної Особистості, як за склом, при цьому все відчувати, проходити заново всі помилки, але не в силах нічого змінити. Це і є справжнє пекло. Недарма у мусульман пекло — це коли людина отримує постійно нову товсту шкіру і спостерігає за тим, як вона поступово, дуже повільно згорає. І ось цей тваринний страх смерті є коренем усіх життєвих проблем.

 

Як подолати страх?

Колись я розбирала, що таке страх, і прийшла до висновку, що це бажання, щоб чогось не сталося, не відбулося. Тобто я боюся померти, але людина ж смертна, ще ніхто не затримався на Землі, зате Душа — безсмертна. Значить страх смерті викликаний знанням про смертність нашого тіла, виходить, це моє тіло боїться смерті, душа ж не може боятися смерті. Хто ж тоді Я?

Ось для того, щоб відповісти на це питання, необхідно зрозуміти, що таке ЖИТТЯ. Пам'ятаю в старій екранізованій казці про Василину Премудру величезний павук, заточивши Іванка в своє павутиння, задає йому питання життя або смерті: "що на світі всіх миліше", і після третьої спроби він відповідає — Життя. Дійсно, найбільше на світі людина жадає життя вічного, причому щасливого, але ж це, по суті, і є Рай. Але як можна чогось пристрасно бажати, не знаючи і не розуміючи, що це таке? Виходить, в Рай можна потрапити лише пізнавши, що є Життя. Щоб заробити життя вічне, потрібно навчитися ЖИТИ ТУТ І ЗАРАЗ. Виходить, життя — це усвідомлення того, що Я ЖИВУ або Я ЄСМЬ, і це розуміння, точніше відчуття, що я Жива, наповнює мене радістю і вдячністю Богові за те, що Я ЖИВУ! Але заробити життя вічне людина може лише перебуваючи на землі, лише поки у неї є тіло, ось чому так важливо цінувати життя своє та інших людей, щоб за життя тіла заробити життя вічне. А це, по суті, і є перша основа АЛЛАТРА.

 

Друга основа

СВОБОДА ВИБОРУ

“Свобода вибору ― це найбільший дар людині.

Той, хто в кожному дні здійснює духовно-моральну роботу над собою, набуває справжню свободу особистості ― свободу від власного егоїзму, від страхів та ілюзій цього світу, від нескінченних земних бажань і сумнівів, страждань і оман. Це і є та істинна свобода людського духу, яка не має ніяких земних обмежень, яка дарує людині внутрішню опору і робить людину сильною та незалежною від будь-яких обставин”. 

 

Хто я?

У мене є матеріальне тіло, яке смертне і постійно викликає почуття страху через бажання вижити. У мене є також Душа, яка вічна і нічого не боїться. Цікаво, а що є моя душа? Як зрозуміти її або відчути?

Одного разу я прийшла додому з усвідомленням, що всі мої проблеми в житті викликані невмінням любити людей, що всі невдоволення викликані тим, що я бажаю, щоб люди, які зустрічаються мені на життєвому шляху діяли так, як я хочу; щоб у житті все було розмірено і передбачувано; щоб мене завжди оточували лише приємні люди. Дивні бажання, адже якби все було передбачуваним у житті, то тоді жити було би зовсім нецікаво. Це все одно, що перебувати в царстві механічних ляльок, коли заздалегідь знаєш результат подій.

 

Чим були викликані мої бажання?

Тоді я усвідомила, що всі вони були викликані моїм невмінням любити людей, через це я не відчувала повноти щастя життя. Ось це осмислення викликало щире бажання за будь-яких обставин знайти відповідь на питання — як навчитися любити всіх людей, приймати їх такими, якими вони є, дозволити їм бути недосконалими.

Відповідь на це питання була схожа на спалах світла. У мене виникло почуття спілкування з безліччю ангелів, що злилися в єдине світло, і я тоді зрозуміла, що Бог є, і Він мене любить. Що всі ми, люди, є його частиною, і кожен з нас виконує свою певну функцію, як клітинки в тілі людини. Це осяяння і розкриття глибинного почуття любові до всіх людей і було проявом моєї Душі, справжньої мене.

 

Я — Особистість!

З того моменту моє життя повністю перевернулося. Тепер у мені з'явилося щось, що спалахувало і сяяло кожного разу, коли я чомусь раділа. Але мені хотілося перебувати в цьому щасті, в осяянні світла, завжди. Тоді я зрозуміла, що не є тілом, і сенс життя — це перебування весь час у радості та щасті, в злитті з тим внутрішнім світлом, моєю Душею. Але хто ж все-таки я? Якщо я не є тіло, і водночас ще не душа, хто тоді я?

З книг Анастасії Нових я зрозуміла, що Я — Особистість, яка спостерігає за всім цим і вибирає. Чи то послухати приховане бажання тіла вижити, одягнене в страх (мене не люблять), або просто радіти життю, вдихаючи аромати щастя від усього живого, чи то дерева, птаха чи людей. В цьому і є свобода вибору. Однак, пізнавши справжнє щастя, неможливо жити, керуючись лише задоволенням потреб тіла. Я почала шукати способи, як звільнитися від ілюзій матеріального світу. І вибір, у якості основної мети життя, злиття з душею, вічне перебування в Бозі, звільнення від пут матеріального світу — є другою основою АЛЛАТРА.

 

Третя основа

ВОЛОДІННЯ СОБОЮ

“Немає для людини вищої влади у цьому світі, ніж влада над самим собою, бо в дусі є перемога над матеріальним світом. Володіння собою більш цінне для людини, ніж володіння будь-яким земним багатством світу, бо воно відкриває шлях до пізнання істинної Мудрості, яка допомагає звільнити свій розум із ніші людських страхів, вузьких склепінь пітьми омани, піднестися над приземленою самістю, подолати твердь матеріального мислення, відкрити для себе безкрайню сферу пізнання Істини.

Де увага людини, там її думки, слова і справи, там і життя людини — її кінець або початок. Кожна людина, яка уміє володіти собою, повелівати своїми думками і емоціями, яка дарує свою безмежну духовну Любов людям, є найбагатшою і найщасливішою людиною в цьому світі”.

Раніше я була запальною людиною, і мені не подобалося, що я, як сірник, могла несподівано для себе розлютитися і не володіла собою в прояві емоцій. Через свою гарячковість я могла зіпсувати стосунки з подругами, колегами, не кажучи вже про те, що випадково випущене слово могло когось сильно поранити і образити. Напевно, бажання навчитися контролювати свої емоції, своє Тваринне начало, підштовхнуло мене до духовних пошуків і морального вдосконалення. Загалом, найкращим моїм вчителем виявилося саме життя, і, звісно ж, мені була надана така можливість.

 

Як я навчилася володіти собою і керувати своїми емоціями

На минулій роботі мене несподівано перевели до підрозділу, де керівником була жорстка експресивно-емоційна жінка. Вона була досить закритою людиною, тому під час спілкування з нею було важко передбачити її вимоги до виконання завдання. Вона реагувала дуже емоційно, якщо не отримувала очікуваного.

З самого початку я зрозуміла, що якщо буду внутрішньо спиратися на свій накопичений досвід, на набуті професійні навички, то вона зуміє знайти якусь прогалину в моїх знаннях і, таким чином, виведе мене зі стану внутрішньої рівноваги. Тоді я почала шукати більш стійку внутрішню опору і виявила, що єдине, в чому я можу бути впевнена в своєму житті — це в тому, що я хочу ЖИТИ. Що мою жагу до життя неможливо похитнути, тому саме на свою любов до життя, я можу внутрішньо спертися.

Та й взагалі, я зрозуміла, що не несу відповідальності за той негатив, який вона проявляла зовні. Ну, хоче людина собі кричати і обурюватися — це її право вибору. Моя ж відповідальність і свобода вибору полягає в тому, що я можу дозволити собі не реагувати на її спалахи гніву. В результаті, система не витримала і її перевели на інше місце роботи набагато раніше, ніж я звільнилася звідти.

Завдяки тому досвіду я виявила, що можу керувати своєю запальністю, зберігши внутрішню гідність, не прогинаючись під керівництво. Також у мене з'явилася внутрішня опора, незримий стрижень — це моє бажання Жити, причому жити так, як жадає моє внутрішнє глибинне Я, моя Душа, а це, по суті, є свобода.

 

Четверта основа

ДУХОВНО-МОРАЛЬНЕ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

“Живи Душею, дій по Совісті. Дотримуйся норм моральної поведінки і духовно працюй над собою. Преображай себе у кожному дні, вдосконалюйся у кожній благій справі, благих помислах, глибинних почуттях. Поводься з іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою.

У процесі духовно-морального вдосконалення людина здатна через розширений стан свідомості пізнати Істину, виходячи за рамки обмеженого матеріального мислення, відкрити у собі значно більше здібностей і можливостей у справжній реальності. Справжню силу впливу людина отримує тільки тоді, коли торкається духовних джерел своєї людської суті”.

Коли стикаєшся з внутрішнім світлом, то прагнеш зберегти цю чистоту, це живе спілкування з Богом, що пробуджує Совість — спільну звістку. Тому прагнення зберегти чистоту внутрішніх помислів змушує займатися розбором внутрішніх шаблонів, постійним вдосконаленням себе. В процесі роботи над собою приходить розуміння, що поганих людей немає, що все в цьому світі двояке, і ця двоїстість також проявляється в будь-якій людині. Більше того, саме невміння контролювати свою свідомість призводить до сплесків негативних емоцій і поганих вчинків у людей, що зустрічаються на моєму шляху, а не справжня духовна природа людини. Щоб перебувати в суспільстві щасливих, добрих людей, необхідно постійно займатися самовдосконаленням, аби не засмічувати ефір своїми думками.

 

Самовдосконалення — шлях до розвитку

Наприклад, беручи участь в соціально-експериментальному проекті хостельного типу, ми повинні були по черзі цілий день чергувати на кухні і раз на тиждень займалися господарськими роботами (ПГД) на території хостелу. На другий тиждень нашого перебування так вийшло, що ПГД був одразу ж наступного дня після мого чергування, і я настільки втомилася фізично, що у мене не було жодного ентузіазму щось робити по господарству. Я засумувала, відчула себе такою нещасною, мало не почала себе жаліти. І тут мені прийшла така цікава думка: але ж людина смертна раптово, і якщо зараз прийде смерть, то будучи в такому сумному настрої, я не зможу потрапити до раю, тому що не знайду дорогу до Бога, адже Бог — це Любов.

Ось таким чином я усвідомила, як важливо весь час стежити за своїми емоціями, думками, образами, що приходять у голову, не піддаватися на провокації Тваринного начала, свідомості. Для цього необхідно вивчати систему тваринного розуму, завчасно виявляти в собі її прояви і прагнути позбутися повністю шаблонів поведінки. Тому, відповідно до роботи над собою росте і терпимість до ближніх, прийняття їх такими, якими вони є. Слабне шаблон оцінки інших людей, адже вони також схильні до атак тваринного начала, як і я. Тому моя любов до них починає рости і ставлення до всіх, як до себе самої. Навіть якщо хтось із мого найближчого оточення ставиться до мене негативно, тепер я розумію, що це не він, а його двоїста тваринна природа, його свідомість так проявляється в цьому матеріальному світі, і я ставлюся до цього абсолютно спокійно, адже свобода вибору — це найбільший дар Бога.

Ну ось, розібралася з чотирма основами АЛЛАТРА, начебто все зрозуміло, і, здавалося б, достатньо для того, аби стати справжньою Людиною. Але як же бути з іншими основами АЛЛАТРА?

 

П'ята основа

ЄДНАННЯ

“Єдність в дусі породжує єдність у світі. Об'єднуй і створюй! Роз'єднує ― система, об'єднують ― люди! Розділяє людей на множинність матерія та її потреби. Об’єднує людей у єдність духовне надбання.

Робота над собою, духовно-моральне вдосконалення сприяють єднанню людини зі своїм духовним джерелом, яке дарує справжню свободу. Служіння вищому духовному Благу ― Добру, призводить до єднання особистості зі своєю духовною природою. Всі люди від початку мають спільну цінність ― духовне надбання. Це гарант згоди і спільність мети, це те, що робить усіх людей єдиними за своєю глибинною суттю”.

Після двотижневого перебування в хостелі, коли маски були зірвані зі всіх учасників проекту, з'явилося таке дивне почуття, ніби мене кудись несе в повне розчинення в групі і стираються будь-які межі. З'явилося відчуття якогось занепокоєння щодо можливої ​​втрати особистої самоідентифікації. Я почала гостро відчувати дефіцит часу і потребувати мінімального простору для усамітнення. Ми так мало спали, що часу не вистачало на те, щоб вранці встати раніше і пройтися невеликим прилеглим лісом, перебуваючи наодинці з собою, з живою природою.

 

Потрібно давати можливість проявитись Божественній Волі

З метою об'єднання учасників заїзду нам дали завдання підготувати доповідь, розподіливши нас на невеликі групки по 6 осіб. Якось так вийшло, що я опинилася ведучою в нашій групі. На цю роль ніхто не претендував, а мені було цікаво спробувати взяти більше відповідальності, оскільки до цього не було досвіду ведення груп взагалі.

Ми розбили тему на 6 питань, і кожен взяв собі по одному. Коли почали збирати по шматочках доповідь, один з учасників, вигадав цікавий спосіб її презентації, але при цьому не виконав свою частину, яка була завершальною. Тоді у мене виникло питання, як вчинити з точки зору духовно-морального суспільства? Робити за нього роботу — недобре, адже ми команда, і кожен виконує свою частину. Не можна тиснути психологічно на нього, сама не люблю, коли на мене тиснуть. Водночас, як виконати роботу до терміну, якщо один з учасників не виконує свою частину?

Я звернулася за порадою до старшого товариша, і він порадив запропонувати йому допомогу, може у нього щось не виходить. Після цього виявилося, що у нього не було ноутбука, тому він не міг знайти потрібної інформації для завершення доповіді. Тоді всі разом, на базі вже викладеної в доповіді інформації, ми придумали кінцівку і записали її, а під час здачі роботи у нас вийшла найбільш незвичайна презентація доповіді. Ось у цьому і проявилося справжнє Єднання нашої невеличкої групки. При цьому у мене було відчуття, що я втратила ту самоідентифікацію, яку боялася втратити, і повністю розчинилася в інтересах групи.

Після цього я зрозуміла, що для справжнього Єднання необхідно навчитися довіряти Богові, що в команді однодумців кожен знаходиться на своєму місці і виконує свою функцію, виходячи зі своїх можливостей. Головне відпустити контроль за ситуацією, щоб дозволити всім відкритися, а для цього потрібно увійти в стан внутрішнього спокою, тиші.

Взагалі, найбільша помилка керівників — вважати, що для керування людьми необхідно їх весь час контролювати. Люди контролюють інших через недовіру до Бога, адже якщо Бог в мені, то виходить, контролюючи інших людей, я не дозволяю проявитися Його божественній Волі через них. А запальність керівників найчастіше викликана лише страхом нести відповідальність за роботу інших людей. Тому так важливо для ведучого навчитися довіряти людям, Богові, його божественному прояву в оточуючих. Досвід нашої групи показав мені, що якщо дозволити відпустити проблемну ситуацію і довіритися Богові, то група людей стає як самовідновлюваний організм, і здатна самостійно вирішити будь-яку проблему. Від ведучого потрібно лише вміння спрямовувати групу в потрібне русло, якщо вона відхилилася якимось чином від основної мети.

 

Шоста основа

Творіння

Створюй добро і не служи злу.

“Живи духовним надбанням, тим, з чого зароджується будь-яке благе творіння. Тільки тоді будеш бачити події у світлі Істини, розуміти людей та їхню глибинну суть, вміти коригувати своє життя і працю відповідно до Совісті. Живи своїм духовно-моральним джерелом, яке зароджує благі почуття, думки, слова і справи.

Краще жити працею по Совісті, черпаючи силу творіння з духовного джерела, ніж нидіти в ілюзіях мертвої видимості речей, сліпо служачи системі ненаситної матерії. Все у цьому світі взаємопов'язано і ніщо для особистості не проходить безслідно. Людина ― гість у цьому світі: з чим народжується, з тим і відходить, нічого не взявши з його матеріальних скарбів. Поспішай за життя примножити в собі духовно-моральне багатство ― духовне надбання, бо це єдиний нетлінний скарб ― духовна сила, яка відкриває особистості шлях до істинного безсмертя.

Мир і злагода у суспільстві починаються з миру і злагоди всередині людини”.

Після презентації доповіді в однієї з учасниць проекту, у Оленки, був день народження. Ми дуже несподівано для себе виявили єдність і підготувалися до цієї події. Пів ночі хтось робив лотоси-орігамі з паперу, хтось малював листівку з віршами, присвяченими їй, репетирували пісню радянського барда О. Дольського «Оленка». Загалом, ми так захопилися процесом створюючої творчості, що було схоже, ніби день народження — це ще один привід для душевного єднання і взаємодії. Будучи об'єднаними спільним поривом зробити щось приємне для іменинниці, кожен робив те, що хотів, виходячи з його можливостей. І не було в цьому процесі когось, хто його очолював, всіх нас об'єднувала дружня атмосфера і прагнення порадувати людину. Наступного дня ми ще зняли на відеокамеру ролики з нашими привітаннями, і навіть запропонували друзям з АЛЛАТРА Радіо, в якому бере активну участь наша іменинниця, теж зробити відео привітання. Загалом, коли ця наша непомірна любов "обрушилася" на винуватицю святкування, вона, звичайно ж, не була готова до такої надмірної уваги до своєї дуже-дуже непідробно скромної персони. Було таке відчуття, що ми в своєму єдиному пориві творчості і створювання трохи призабули про найголовніше, а чи потрібна їй така пильна увага? Але випадковості — не випадкові. За словами Оленки, наше привітання навчило її прийняттю, адже не всі люди вміють приймати і щиро радіти подарункам долі, а це, по суті, і є справжня вдячність Богу.

 

Єдність, Творіння і внутрішня опора

Найцікавіше, що через два дні в іншої учасниці проекту також був день народження, і ті друзі, які не брали участі в стихійному привітанні Оленки, надихнулися нашим поривом і підготували гідне, зовсім інше привітання для нашої ювілярки.

На мій погляд, обидві ці події були яскравими проявами Єдності і Творіння, що йдуть зсередини колективу, а не за вказівкою зверху. Нашому заїзду вдалося згуртуватися і стати єдиним колективом, відчуваючи один одного, як одне ціле, коли один щось починає робити, а інші підхоплюють ідею, і кожен робить виходячи зі своїх можливостей.

Але відчувши цю єдність колективу, я раптом виявила для самої себе, що згуртувавшись з колективом, навчившись взаємодіяти з усіма, я зовсім забула про свою внутрішню духовну роботу, про кінцеву мету мого шляху, про злиття з душею. Було відчуття, що розчинившись у групі, я перестала відчувати, жити глибинними почуттями.

І тоді я зрозуміла всі 7 основ АЛЛАТРА одночасно. Вони подібні до квітки Лотоса. На початку, коли Лотос проходить крізь товщу вод, людина займається духовно-моральним вдосконаленням себе, не піклуючись про інші квітки. Але тільки-но квітка з'являється над товщею води в абсолютно новому, безпечному для себе повітряному середовищі, вона не розчиняється в натовпі, нехай навіть однодумців, а залишається собою і зберігає основну мету життя — жити так, як хоче її Душа, справжнє істинне глибинне Я. Не маленьке дріб'язкове его, а те божественне, що є в людині, її Совість. І тоді внутрішня опора стає такою сильною, що Особистість зливається з Душею, і така людина стає істинно вільною. Таким чином, із творіння випливає сьома основа АЛЛАТРА.

 

Сьома основа

ДУХОВНЕ НАДБАННЯ

“Духовне надбання не слід шукати у зовнішньому світі, бо воно усередині людини, в її духовно-моральному перетворенні в почуттях, думках, словах і справах. Якщо діяльна людина, занурена у гущу цього суєтного світу, живе всередині себе надбанням духовного світу, то і у земних досягненнях її мудрість не знатиме меж і справи будуть тісно пов'язані з одвічним сенсом її життя.

Усе земне тимчасове і мінливе в пилу миті існування людського. Бажання отримати особисту вигоду несе тягар нескінченних проблем, що швидко виснажують сили. Бажання отримати тимчасову земну вигоду породжує марення втіхи і горе умертвіння себе ще за життя. Щире бажання подолати свою земну природу і реальна духовна робота над собою підносять над самістю і відкривають велику скарбницю духовного надбання. І тоді яким би не був земний кінець ― ти у Житті своєму вже Переможець!”

Після того, як ця стаття була написана, у нас було останнє заняття в групі, присвячене сьомій основі АЛЛАТРА — Духовному надбанню, де кожен учасник міг висловити, що він виніс за місяць перебування в проекті, і як він розуміє словосполучення: Духовне надбання. Напевно, в кожній групі знаходиться людина, яка, як локомотив, іде попереду всіх і тягне за собою інших. Цікаво, що саме у цієї людини в нашій групі було найяскравіше прозріння щодо даної основи АЛЛАТРА. Її привернуло слово "самість" з цієї основи, піднесення над самістю. Вона з дитинства звикла все робити сама, як ті некрасівські жінки, що "коня на скаку зупинять, в палаючу хату увійдуть", причому з конем на плечі.

 

Бути пензлем у руках Бога — це свобода

Якщо людина весь час намагається все зробити сама, то виникає питання: чию волю вона проводить, коли робить усе сама? Адже коли людина проводить волю Бога, її в цьому процесі немає, вона лише "пензлик" у руках Бога. Все що людина знає про себе це все від свідомості, тому що духовний світ, світ Бога, для нашого розуму непізнаваний. Виходить, що робити все самій, не дозволяючи проявитися божественній волі, — це від гордині. Недарма у сильних людей сильні шаблони, і для того, щоб їх подолати, необхідно піднятися над самістю, щоб відкритися чистому джерелу Душі.

А взагалі, найбільше духовне надбання — це свобода. Але що це таке? Пам'ятаю, колись запитала у своєї любої літньої родички, що найцінніше нематеріальне вона набула в житті і може понести "на той світ", представити Богу, як найвище своє надбання. На що вона, не замислюючись, одразу ж відповіла — СВОБОДУ!

В останній день нашого заїзду, під час прослуховування "Великої касиди" Ібн аль-Фаріда, мені вдалося майже повністю відключитися від думок у голові і тільки слухати, точніше не слухати, а відчувати те, що автор і перекладач хотіли донести в цьому творі. І в цей момент я усвідомила, що справжнє духовне надбання — це свобода від власних думок, від свого Тваринного начала, коли в голові подумки не потрібно нікому нічого доводити, не потрібно намагатися бути хорошою через страх "мене не люблять", не потрібно думати про те, що буде наступної хвилини, завтра або через рік. Потрібно лише слухати, відчувати, перебувати і насолоджуватися поточним моментом. Це і є справжнє ЖИТТЯ...

Підготувала: О.М. (Київ)

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 58 В закладки

Підписатися на новини



7 основ АЛЛАТРА. Досвід з життя - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 58
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн

ПІРАМІДА - науковий експеримент



Архів матеріалів

Розсилка актуальних новин порталу «АЛЛАТРА Вісті», «АЛЛАТРА ТВ» та інших проектів МГР «АЛЛАТРА»

Концепція