Враження від відвідування храмів Старочеркаська

Враження від відвідування храмів Старочеркаська

У березні ми з дочкою були у Ростові (Росія) у знайомих. Розговорилися про Святі місця. Напередодні приїзду в Ростов ми побували в Києві. Почали розповідати про відвідування соборів Києва: Софійського, Володимирського, Михайлівського і, особливо, Києво-Печерської Лаври, про ближні печери, де знаходяться нетлінні мощі прославленого у віках ченця Києво-Печерського монастиря – Агапіта – лікаря Безкорисливого, в якому у часи його земного життя, як свідчать перекази, перебував Дух Святий...

Говорили про стан піднесеного настрою, відчуття благодаті і радості, про бажання обійняти весь світ і подарувати всім частинку тієї радості, яку відчували самі в своїй душі під час і після перебування у святому місці. Було відчуття, ніби всередині горить джерело світла і хотілося цим світлом поділитися зі всіма. Це була енергія натхнення, прагнення змінити себе і навколишній світ до кращого, до розуміння того, що Добро породжує Добро.

Наша знайома, вислухавши нас, сказала, що у них теж є особливе місце, яке вони називають місцем Сили. І пообіцяла нас туди звозити. Так ми потрапили в Старочеркасськ і його храми.

Іконостас Військового Воскресенського собораСтарочеркасськ був колись духовним і культурним центром Дона – першою столицею донських козаків (черкасів), заснованої в 1570 р.. Не буду вдаватися тут у історію станиці. Про неї є достатньо інформації в інтернеті. Я хочу описати свої внутрішні враження.

Ще здалеку, під'їжджаючи до храмів, ми побачили куполи, які рідко де зараз побачиш. Вони були увінчані хрестами, дуже близькими до хрестів-символів Діви Марії. Ці хрести прикрашали куполи Військового Воскресенського собору (освячений у 1719 році) і церкву Донської ікони Божої матері.

Щойно ми увійшли на територію Військового Воскресенського собору, всередині щось затріпотіло, почало розпирати від надлишку почуттів, на очі навернулися сльози. З'явився стан всеосяжної радості і відчуття припливу енергії. Але розмова ще попереду.

Ми увійшли в сам собор. Міць і велич його вразили мене. Величезний різьблений позолочений п'ятиярусний іконостас з великою кількістю старовинних картин-ікон на біблійні теми. Близько 40 цих картин були виконані в майстерні Московського живописця Єгорія Іванова Грека. Таку чудову роботу я бачила в храмах Києво-Печерської Лаври. Вражають незвично виконані хори у вигляді балкона і живопис під ними теж на біблійні сюжети, виконаний на горизонтально стикованих дошках. Слава про храм і його Силу впливу на глибинні почуття людини, очевидно, була широко відома на Русі. Сюди приїжджали молитися і царські особи, про що свідчать відлиті написи на металевих плитах підлоги.

Іконостас Військового Воскресенського собору під знаком ШамбалиТа найбільше мене вразило і здивувало те, що я не зустрічала в жодному храмі, які мала можливість за своє життя відвідати, навіть у храмах Києво-Печерської Лаври (за винятком підземної церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці).

Тут, на землі донських козаків, у цьому старовинному храмі 18 століття я побачила іконостас під знаками Шамбали! Вони розташовані з двох сторін по краях іконостасу вгорі над розп'яттям Ісуса Христа: трикутник із всевидючим оком Бога і променями, що відходять від сторін трикутника. А по центру іконостасу, вгорі, теж над розп'яттям Христа, в колі зображення птаха в польоті – я думаю, або голуба, або сокола. А від кола відходять теж промені, як і від трикутників.

«Символ птаха служив в культурах багатьох народів і як позначення Душі, божественної Сутності, духу життя, духу неба, свободи, натхнення, сходження, передбачення, пророцтва, зв'язку між космічними законами... Їх також малювали в поєднанні з солярними (сонячними) знаками, які ставили над птахами.» (з книги «АллатРа»).

У книзі «АллатРа» також є інформація про те, що будівництво таких соборів, з такими непростими знаками і символами ініціювали ті, хто був пов'язаний з істинними Знаннями. А знаки – це якраз і є той самий інструмент, який безвідмовно діє на підсвідомість людини.

І все-таки, дивні ті відчуття, які виникають у цьому храмі: якась невимовна радість присутності, відчуття урочистості до сліз, прилив енергії, відчуття всеосяжної любові і безмовне захоплення своїм станом. Мені дочка прошепотіла: «Мама, мені не хочеться звідси йти!»

Відвідали ми і церкву Донської ікони Божої Матері. Прямо в притворі храму знаходиться прекрасна Донська ікона Божої матері. Це одна з найбільш шанованих чудотворних ікон. (Це, звичайно, список, тобто копія Донської ікони Божої Матері. Оригінал виконаний імовірно Феофаном Греком і зберігається в Третьяковській Галереї).

Вона зустрічає всіх, хто заходить і не залишає байдужими.

На мій погляд, там переданий діалог між Богонемовлям і Богоматір'ю. Печаль і, одночасно, просвітленність в образі Богоматері. Вона передчуває трагічну долю Сина. А Син втішає і благословляє. Таку силу і впевненість випромінює Його погляд! Я думаю, благословляє все людство, незважаючи ні на що! Ікона змушує задуматися про себе, про свій життєвий шлях. Це як внутрішня сповідь перед собою і перед іконою.

А в центрі прекрасного іконостасу знаходиться чудова копія великих розмірів ікони Андрія Рубльова «Спас у Силах» (оригінал зберігається в Третьяковській Галереї). Її опис можна знайти в книзі «АллатРа».

Вклонилися ми Донській іконі Божої Матері і подякували Богові за шляхи Його несповідимі. Ми навіть і не припускали, що будемо в цих місцях і тим більше отримаємо таке глибоке враження від нашої поїздки.

Але ж такий стан при відвідуванні храмів був не тільки у нас! Тому місцеві жителі і вважають ці храми місцем Сили. Душі людські відчувають потік Духовної Енергії і торжествують! Це торжество зливається в єдине Джерело справжньої Сили. Однак насправді люди самі своєю внутрішньою вірою, заснованою на Знаннях, створюють місця Сили, тому що Джерело істинної Сили знаходиться всередині кожної людини – це частинка Бога, Душа.

“Сила вона і є сила, тут все залежало від того, що людина вибирала, куди вкладала свою увагу, як говорили в давнину, ‒ у свій живий вогник (душу, глибинні почуття) чи концентрувала її на димі, що клубочиться, ілюзорного світу (думки, емоції від
Тваринного начала)... Якщо людина направляла цю силу на духовний саморозвиток, то досягала головної мети свого життя ‒ духовного преображення і внутрішньої свободи від матеріального світу, від домінуючого впливу на нього септонного поля.”

(з доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА»)


Не далекий той час, коли люди, користуючись знаннями про знаки і символи, викладені у книзі «АллатРа», самостійно створюватимуть храми, як місце для щирого дружнього спілкування та обміну своїм духовним досвідом. В такому випадку, це буде дійсно допомагати в просуванні на духовному шляху, стимулювати активний духовний ріст і перетворення кожної людини, а як наслідок, і всього суспільства, згуртованого в єдність. Проте варто пам'ятати, що «Храм Божий знаходиться всередині кожної людини», і щоб відчути і перебувати в істинній радості вічної присутності, нікуди їздити не треба. Варто лише довіритися і відкритись своїй Душі.

 

Наталія Лашкевич,
учасниця МГР "АЛЛАТРА" (м. Гомель, Білорусь)

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 25

Підписатися на новини



Враження від відвідування храмів Старочеркаська - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 25
Схожі статті:


Коментарі
  • Ksenia

    17.05.2015 18:21

    “Тот, кто полагается на внешнее, может лишь предполагать. Тот, кто полагается на внутреннее, имеет достоверное знание”. Всё правильно, главное сокровище находится внутри нас самих, оно всегда рядом, стоит лишь каждый миг направлять на него своё внимание. И тогда происходит то, что является смыслом нашей жизни.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція