Знаки поруч

Знаки поруч

Знаки і символи були в людському суспільстві від самого початку. Вони ж є і зараз в сучасному світі, причому незалежно від того, що більшість людей не розуміють їхнього значення і сили того впливу, який вони чинять.

А. Нових «АллатРа» 

Хто ми, звідки і куди йдемо? Навіщо ми тут? У чому сенс людського буття? Такі питання супроводжують кожну людину все життя. Люди прагнуть знайти відповідь, виходячи з внутрішніх відчуттів. Хтось знаходить відповіді в релігії, хтось починає шукати сенс в навколишньому видимому тривимірному світі, дотримуючись принципу «дім — повна чаша», інші підхоплюють новомодні ідеї у якого-небудь популярного сучасного або не дуже філософа. Свідомість підміняє порив душі, пропонує безліч варіантів — найчастіше фальшивок, і людина шукає щось, витрачає на пошук свій дорогоцінний час і увагу, а коли приходить до цілі, то відчуває, що це не те, що вона насправді шукала... А підказка може бути поруч.

Храм

Коли я була ще зовсім маленькою, мені пригадується наш дерев'яний храм в будівельному риштуванні. За унікальною і спірною технологією реставратора Попова, який взявся реставрувати храм наприкінці 80-х років, його спочатку розібрали повністю, а потім зібрали заново із заміною підгнилих вінців. У ранньому дитинстві я запам'ятала його саме через увагу, яку приділяли процесу реставрації дорослі, через сітку риштування, що оточувала цю величезну будівлю в центрі села. І пам'ятаю, як поступово убували колоди, а потім почали додаватися. Реставрація зайняла кілька років, а дитячому розуму здавалося, що це ціла вічність, весь цей довгий процес вже даність.

Храм, будівництво храму, старе фото храму

Як належне сприймався і сам пам'ятник. Ми дивилися на нього, вбирали форму як природну і навіть стереотипну для моєї свідомості. Попроси намалювати просто дерев'яний храм, звичайно, я зображу його могутнім, шатровим і високим, як наш, з дитинства звичний, хоча давно знаю, що шатро на храмах став уже швидше нетиповим після, так званих, ніконовських реформ в православ'ї XVII століття. 

старий дерев'яний Храм

З історії нам відомо, що в XVII столітті було проведено патріархом Ніконом ряд церковних реформ, частина яких стосувалася культового будівництва. З метою більшого наслідування візантійських канонів, відтепер наказувалося зводити церкви «з п'ятьма верхами, а не у формі шатра». 

Шатро, як форма, бере свій початок задовго до прийняття християнства на Русі. І в культових спорудах, і в світських люди прагнули зберегти стародавню традицію, незважаючи на заборону і жорсткі покарання. Часом ховали шатро за численними главками, споруджуючи загальний пірамідальний силует. 

Найлегше зберігати традицію було у віддалених глухих північних місцях. Завдяки наполегливості зодчих і їхнім знанням про вплив форми предметів на навколишній простір і збереглася ця архітектурна традиція до наших днів. 

Але, донедавна, я абсолютно не замислювалася, чому будували саме так. У глушині Російської Півночі, де населення проживало нечисленне, громада сіл зібравшись, раптом видали в світ сорока трьох метрового гіганта, трохи більше половини якого займає шатро... Пам'ятаєте казку, де згадується величезний богатир, який пішов в землю по плечі, на землі видніється одна голова? Це про наш храм, високе шатро, як шолом. 

(Один із різновидів шолома використовувався в Середні віки на Русі і в Азіатських країнах. Відмінною рисою є висока сфероконічна форма зі зворотним вигином конічної частини).

Десь чула про задокументований підхід звичайних сільських умільців-зодчих при будівництві храмів — приблизно описували бажаний вигляд, а в іншому діяли згідно почуттю міри. Тобто, щоб красиво було і гармонійно для ока. І мені думалося, що приблизно так будувався і наш. Нам кажуть про символіку поверхнево, і, часто обмежуючись зазначенням орієнтації вівтаря на східну сторону світу (де сонечко встає), висоту споруди, як устремління вгору (в асоціативному розумінні), ну і хрест... Решта без пояснення сприймається, як політ чиєїсь творчої фантазії, ну або переймання-запозичення простежується, по типу «як у сусіда» побудовано. І якось не спадає на думку, що занадто багато збігів у будівельній традиції, що збереглася на величезній території... 

Знання

Трохи розповім про наші краї. Перша згадка про поселення і про храм (інший, більш ранній) відноситься до 1626 року. Місця наші тихі і важкодоступні, віддалені від центральної частини і її влади, були зручною місцевістю для старовірів. Як дізналася, до не надто віддаленого часу їх проживало тут багато. Можливо, цей факт вплинув на будівництво храму за «старим зразком».

Ось що пише в статті Лапіна Г.М., бібліотекар Уфтюжського будинку культури: 

«...Поміж тим, подібні шатрові церкви будувати на Русі було заборонено після церковної реформи патріарха Нікона. В ті часи храми повинні були будуватися 5-главими. Однак будівництво цього храму — пам'ятника Дм. Солунському — спеціально дозволив єпископ В. Устюгський і Тотемський Іоан. І ось замість раніше побудованої застарілої дев'ятиглавої церкви Дм. Солунського парафіяни в 1875 р. будують новий храм, про який так написав літописець: «Церква та вельми чудна висотою, красою і світлістю...»

Втім, «чудна висотою» була і є не тільки ця церква. Будували дивовижні високі храми на Півночі повсюдно. У статті дослідника Миколи Телегіна «Російське дерев'яне зодчество. ШАТРОВІ ХРАМИ», крім усього іншого, є думка про те, що прототипом давньоруського дерев'яного зодчества була «башта», яку в давнину називали «вежею», а з XVI століття — «костром» (укр. «багаття, ватра») та «стовпом» і це цікаво, тому що давньоруське слово «вѣжа» означає «знаючий; той, хто розуміється», тобто по суті «вежа, що несе знання».

«У Євангелії від Матвія (в главі 16 вірш 13-26) зберігся сюжет, який формувався на основі реальної історії. Тільки головним її героєм був не Петро, а Марія. Ісус якось запитав своїх учнів, за кого вони Його мають, тобто ким вважають. Учні відповідали, що за Учителя. І лише Марія, зрозумівши, що в той момент питання йшло від Сутності Його, відповіла «Ти — Ісус, Син Бога». І тоді Ісус сказав їй: «Блаженна ти, Маріє, бо не тіло і не кров відкрили тобі це, але Отець Мій, сущий на небесах. І Я кажу тобі: ти — є Магдала Церкви Моєї і ворота пекла не переможуть її». Саме відтоді Марію стали називати Магдалиною. І це аж ніяк не тому, що вона була з міста Мигдал-Ель. Просто арамейською мовою magdala означає «вежа». Для посвячених людей «Магдала Церкви Ісуса», «Вежі Шамбали», «Стовпи Віри» — це схожі поняття, що позначають особливих людей, яким відкривають і довіряють знання Шамбали. У різні часи, на різних мовах цих людей називали по-різному, але суть від цього не змінюється. Стародавні слов'яни, наприклад, іменували їх «Вежі», що означало «Стовпи Знання», те саме що й «Вежі Шамбали». Не випадково, навіть на сьогоднішній день слово «Вежа» зберегло у своєму визначенні в різних народів такі різні на перший погляд поняття, як «вежа», «знаючий», «той, хто відає»».

Анастасія Нових «Сенсей IV»

Також у статті Телегіна відзначається, що саме висота культових споруд була ознакою їх божественного призначення, символом прагнення людини до Духовного, вищого світу. Так, висота деяких храмів, сягає 42 метрів (Успенська церква в Кондопозі, 1774 р., на жаль, на сьогоднішній день втрачена), 45 метрів (Вознесенська в Піялі 1661-го року і Дмитрія Солунського у Верхній Уфтюзі 1784 року), для порівняння — це висота 15-поверхового будинку! А також церква св. Бориса і Гліба під Можайськом (1603 р.), яка сягала висоти 60 метрів. Але, мабуть, найвищим був «вельми великий», п’ятишатровий Успенський Собор міста Великого Устюга (1502 рік побудови), і він мав висоту 75 метрів! А це, для порівняння, сучасний 25-поверховий будинок.

Вознесенська церква в селі Піяле, Успенська церква в селі Кондопозі, церква Дмитра Солунського в селі Верхня Уфтюга

Після прочитання книги «АллатРа» Анастасії Нових, де згадується в тому числі і про символіку шатрових храмів, починаєш інакше дивитися на звичні речі, все виявляється набагато глибше, ніж здавалося спочатку. Те, що здається «фантазією майстрів», спиралося не стільки на красу або традицію, скільки на більш глибокі і древні знання.

Ось уривок із книги «АллатРа» А. Нових:

«...Ріґден: Але що ще цікавіше відносно древніх слов'ян, їхні знання були зафіксовані не тільки в міфології, але й в архітектурних спорудах! Задовго до християнства, на Русі існували будівлі храмів, які пізніше стали називати «шатровими». Давньоруське слово «шаторъ» утворено від тюркського «šatyr» — «намет, навіс». До слова, древньоіндійске слово «chattram» означає «заслін, завіса» і було пов'язане зі значенням «відкриваю, закриваю Світло».

Анастасія: «Відкриваю, закриваю Світло»? Тобто, по суті, в духовній інтерпретації це «ключ до небес»?!

Ріґден: Абсолютно вірно. Отож, шатром в давньоруському зодчестві іменували навершя центричних будівель у вигляді чотиригранної або восьмигранної піраміди, якими завершували вежі, храми і навіть парадний ґанок у звичайному дерев'яному будинку. Це був символ, кажучи сучасною мовою, активного прагнення людини до духовного (Неба). По суті, ця конструкція являла собою «восьмерик на четверику», що дозволяє зробити перехід ярусів квадратного в плані основи того ж храму до його восьмигранного навершя (шатра), поверх якого ставилася невелика главка як обвершка півкулею.

Анастасія: Обвершка півкулею?! «На восьми гранях навершя із зазначенням главка?! Так це ж і є вершина куба, поставленого на кут! Це ж справжні архітектурні символи стовпів Світла!

Ріґден: До речі, від главка і взяло свій початок давньослов'янське слово «глава» як початок усього, основа, щось вище: глава справі, глава дому, глава берестяних грамот, а згодом книг і так далі. А ось у самій людині «главкою» вважалася маківка її голови, вершинка людини».

суть храмів, значення храмів, стародавні слов'яни, символіка, Прамати, творча божественна сила жіночого начала, духовний шлях людини

Цікаво, правда? Для дитини, що не вміє читати, букви здаються безглуздими. Просто тому, що вона не знає їх значення. Так і для багатьох людей, в тому числі і для мене, наш храм «говорив» тільки поверхнево, на малу частку всієї інформації, «прихованої» в його формі. І цей невеликий уривок із книги раптом розкрив для мене абсолютно нове розуміння того, що здавалося таким природним і звичним. Для порівняння глибини знань як приклад наведу те, про що розповідали на уроках у школі про висоту храму: «це було потрібно для того, щоб народ з усіх сіл навесні під час повені міг приїхати (припливти на човні) на ярмарок і не заблукати, орієнтуючись на храм, як на маяк». Тобто, малася на увазі нібито майже утилітарна причина...

Бого-родиця

І хоча, на щастя, про значущість висоти споруди, як устремління до вищого (вишнього) ми знаємо, ця інформація дійшла до наших днів, але вкупі з іншими знаннями вона заграла новими барвами. Чого варте згадування про благотворчі сили жіночого начала! У християнській культурі, як відомо, дуже значимо шанування Богородиці. Багато храмів неспроста освячуються на Її честь. В уривку статті М. Телегіна згадується про п'ять храмів, два з яких «успенські», тобто присвячені святу «Успіння Богородиці», а це і є, на мій погляд, той самий маркер народної пам'яті. Це пам'ять про благотворче жіноче начало.

Богородиця - Провідник сили Божої, для кожної людини йде по духовному шляху, це сила божої Любові, за допомогою якої звільняється Душа людини від земних втілень. Анастасія Нових - Книга АллатРа

Не зайвим буде згадати про шанування «праматері» у древніх, про що розповідають знахідки — артефакти по всьому світу. Цікаво, що в цьому контексті вся світова «духовна» історія народів виявляється взаємозв'язками і логічним об'єднуючим смисловим навантаженням, що йде в сиву давнину до одного — єдиного кореня. До спільного кореня Знань

Піраміди

Аналогічні взаємозв'язки можна простежити в повторенні пірамідальної форми культових споруд по всьому світу, до яких належать і давньослов'янські шатрові храми. Дивовижні відкриття постають перед нами при глобальному погляді на пам'ятники історії людства.

З ними пов'язано безліч легенд і різного роду історій. Однак, звертає на себе увагу той факт, що пірамідальні споруди є на різних континентах і зустрічаються навіть під водою. Побудовані вони були в різні історичні епохи.

Тут і піраміди різних форм («правильні», усічені, ступінчасті), і зикурати, і пірамідальні храми, і азіатські ступи і т.д.

Є думка, що саме піраміди, які можна зустріти по всьому світу, є не розрізненими будівлями, а являють собою єдиний світовий пірамідальний комплекс.

Піраміди, світовий пірамідальний комплекс, фото пірамід, колаж пірамід

Все це є свідченням наявності тих самих духовних Знань, якими володіли народи в давнину про енергетичну конструкцію людини, про вплив форми на фізичні властивості звичного нам видимого світу і про головну ціль людського життя — духовне звільнення.

Ви знаєте, мене дуже порадувало те, що «розповів» мені храм. І почуття було, як від дотику до чогось споконвічного, правдивого. До чогось більшого, ніж здається на перший погляд. Храм, як пазл в мозаїці, є логічною малою частиною світової спадщини, що завуальовано несе знання, укладені в символи. Це як закладка пам'яті для наступних поколінь.

Знаки і символи, ключ до духовної скарбниці, людське суспільство, таємниці управління поглибленої фізикою, нові горизонти наукових знань, АллатРа  

Єднання

Відали чи ні будівельники XVIII століття про таке глибоке сакральне значення і вплив форми храму, що зводився, чи в деякій мірі знання вже були втрачені, того нам знати не дано. Однак хочеться згадати про один дуже важливий момент — про факт єднання людей.

Не відразу відкривається розумінню разюча відмінність між укладом життя минулих століть і сьогодення.

У тому, як селилися люди, як жили, як працювали, як зводили великі храми разом, спільно, є пряма вказівка на спільність, на взаємозв'язок між ними набагато міцніший і життєво необхідний, абсолютно непорівнянний з нашим сучасним укладом, де ми, з одного боку, завжди «на зв'язку», а з іншого, не знаємо сусідів по іменах...

Жили люди раніше дружно. У суворих північних краях знали ціну негараздам і допомагали одне одному, чим могли — без слів, часом, просто знаючи про все, що відбувається в окрузі. І це мирне, добросусідське співіснування лише відгомін більш давнього устрою, де Єднання людей вибудовувалося на істинній духовній основі. Адже духовне Єднання людей, як єдиної родини в Богові, можливо тільки при роботі над собою кожної людини, в прагненні до перемоги над своїм тваринним началом. А це можливо в тому випадку, коли у людей є Споконвічні Знання про свою двоїсту природу, про світ навколо і справжній сенс життя кожної людини і суспільства в цілому.

«Бог насправді один, Духовний світ — він один, і людям абсолютно нічого ділити. Розділяє свідомість. Вона створює ворожнечу, нав'язує ілюзію просто задля влади, через прагнення домінації над Особистістю. Але коли люди осягають, що в дійсності є Світ Духовний, вони стають однією сім'єю, незалежно від національності, від релігійних поглядів, чи була людина атеїстом або ким би вона не була до того, як вона змогла пройнятися відчуттям того, що Духовний світ існує. Як тільки людина пройнялася цим відчуттям, усвідомила і зрозуміла, вона стає частиною сім'ї духовної, справжньої сім'ї, істинної, нерозривної, тієї сім'ї, де життя Вічне, воно не закінчується і, звичайно, що воно не в тривимірності, воно не в земному».

Із передачі «СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. Від завідомо мертвого до вічно Живого»

В наші дні відкрито відомості про такі спільноти, які іменовані в науковому світі «культурами». Наприклад, Кукутень-Трипільська культура, культура Чатал-Гуюк в суті своїй виявляються справжнім одкровенням для вчених. В ході археологічних розкопок не було виявлено жодних ознак розділення в цих общинах. Відсутні ознаки соціальної нерівності, немає ознак насильницької смерті або іншого натяку на ворожнечу (при розкопках не було знайдено зброї). Зате присутні знаки і символи, які вказують на наявність Споконвічних Знань — знаки Аллат і АллатРа. І така символіка була характерна для всіх подібних культур на різних континентах, в різні часи. Все говорить про те, що їхнє життя підпорядковувалося головному спільному прагненню — духовному звільненню.

Знак АллатРа у всіх культурах світу, древньому знакові, творчий знак, позитивний знак

У цьому об'єднанні і є ключ до мирного життя всіх людей на Землі, коли все людство — як одна велика родина. Тому що нас насправді ріднить щось більше, ніж родинні узи — наша духовна складова.

Чи можливо це, коли в суспільстві переважають споживацькі взаємовідносини?

По вектору сучасного розвитку видно, що люди забули і втратили те зерно єднання, споконвічний сенс зазначених знаків і більшість робить вибір в сторону матеріальних цінностей. Але, відчуваючи і розуміючи істинне прагнення Особистості, можливо змінити свій вибір і разом повернути розвиток суспільства в духовно-благотворчу сторону.

Побудова такого суспільства цілком можлива. Вже закладений фундамент. Міжнародний громадський рух «АЛЛАТРА» є платформою для об'єднання всіх людей, незалежно від їхніх релігій, національностей, віку, місця проживання і т.д. Люди об'єднуються для спільної реалізації проєктів, метою яких є відродження духовно-моральних і культурних цінностей в суспільстві. І вже зараз кожна людина, здатна зробити свій внесок і застосувати свої кращі якості для формування благотворчого суспільства! Вибір за кожним із нас!

А що ж храм?

...Несе в собі знання про найважливіше — духовне преображення людини. Стародавня споруда через століття проводжає покоління за поколінням, дивом переживає зміну глобальних орієнтирів — устремлінь в народі і впливає безперестанку і незримо на життя людей в окрузі. Стоїть, як непрочитана книга. Прочитати нікому, літери забулися... Але це ж до пори. Знання вже у світі.

Автор: Смирнова Т. 

Список літератури: 

  1. Книга «АллатРа» Анастасії Нових. Київ. 2013 р.
  2. Книга «Сенсей IV. Одвічний Шамбали» Анастасії Нових.
  3. Передача «СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. Від завідомо мертвого до вічно Живого»
  4. Стаття Лапіної Г.М. «Уфтюга православна»
  5. Стаття Миколи Телегіна «Російське дерев'яне зодчество. ШАТРОВІ ХРАМИ».

ЦЕ ЦІКАВО
214

Коментарі (12)
  • Л
    Ліля

    Дуже цікава стаття! І переклад вийшов гарний! Іноді такі звичні речі, часом незрозумілі, мають таке глибоке значення, а ми навіть не задаємося питанням "а чому так" , а якщо і задаємося, то свідомість швидко все "пояснить" так, як їй вигідно. Дякую!

  • Н
    Николай

    Спасибо, книга АллатРа каждый раз открывается с новой стороны. 

  • а
    анна

    Спасибо за такую статью. Очень отозвалась внутри. Так важно что люди делятся своими пониманиями. Не так давно узнала о Никоновской реформе (в школе плохо училась ничего не помнила об этом) в свете этой информации все становится более понятно и знания из Аллатры  раскрываются по новому. Благодарю

  • Ю
    Юлия

    Очень понравилась статья. Несмотря на то, что сама я русская, да еще и родом с Севера, информация про древне-русские деревянные шатровые храмы для меня стала открытием. Какой же прекрасный и интересный мир вокруг нас! Благодарю.

  • В
    Василий

    Спасибо за статью. Очень познавательно, и любознательно, открывает глаза на многие вещи. Пробуждает интерес к исследованию.

  • И
    Иван

    Много интересного окружает нас. А мы, даже нне задумываясь, проходим мимо. Сейчас такое время, что открываются Знания.

    Отдельное спасибо автору за поднятую тему Единения. Когда мы с одной строны на связи, а с другой не знаем соседей по именам. И здорово сказано, что настоящее объединение может быть только на духовной основе.

  • А
    Андрей

    Благодарность автору. Читал с интересом. Бывал много раз в Монголии. Там знак АллатРа практически везде есть.

  • Е
    Евгений

    Спасибо. Действительно, после соприкосновения с Исконными Знаниями стал обращать внимание на то, какие знаки и символы меня окружают. Заметил, что есть и негативные знаки. А вот в древних культурах, особенно до 4 тыс.до н.э археологи находят знаки, говорящие о духовном развитии этих народов. И что самое интересное—они одинаковые. Хотя встречаются на разных материках и в разное историческое время.

  • T
    Taisiya

    Исконные Знания меняют каждого, кто принял их. Всё вокруг видится по-другому, по-настоящему, становится наполненным смыслом. 

    Большая благодарность автору за то, что  поделились вот этим чувством понимания и радости от этого понимания! Пишите ещё, пожалуйста.

    «Пусти лучи своего добра в мир, поделись чистыми знаниями, и многие души согреются их теплом».

    Сэнсэй-IV. Исконный Шамбалы

  • Н
    Неля

    Большое спасибо за такую интересную и познавательную статью))) Она вдохновляет на изучение храмов своего края.

  • О
    Ольга

     Здорово, что подняли такую интересную тему. Я тут вспомнила про эксперименты с пирамидой, которые видела на канале АЛЛАТРА ТВ https://allatra.tv/video/unikalnoe-vozdejstvie-na-krov-experiment-piramida
    Получается, что неспроста все древние сакральные сооружения имели пирамидальную форму. Знаки действительно вокруг нас, стоит только оглянуться и внимательно посмотреть. Спасибо.

  • Е
    Елена Л

    Спасибо большое автору, за такую интересную и живую статью. Никогда раньше не предполагала, что деревянные храмы могут быть высотой с 25 этажный дом. И ещё очень интересный факт о постройках сакральных сооружений по всему миру именно пирамидальной формы. Было бы здорово расширить этот вопрос и может подумать о статьях про пирамиды. особенно, если учесть, что в статье говорится о том, что пирамиды представляют собой единый мировой комплекс.

Залишити коментар