А в Києві дощ із градом повернув посмішки і радість людям

А в Києві дощ із градом повернув посмішки і радість людям

Люблю дощ, в дитинстві ми з друзями танцювали під теплими літніми дощами, стрибали по калюжах і щиро раділи життю. Коли йде дощ, мені чомусь стає всередині спокійніше, вільніше, чистіше і легше, так ніби він не тільки очищає Землю, але і мене зсередини. Коли йде дощ, і я знаходжуся вдома, люблю відкривати вікна і глибоко дихати цим свіжим "дощовим" повітрям. Дуже красиво, тонко, чуттєво любов до дощу передала прекрасна поетеса Зінаїда Міркіна:

Я дощ люблю за лагідність і скорення.
За те, що шелест краплями в гілках,
Дає нам чути, як тінню прозорою
Тече по руслах світових душа.
 
Я дощ люблю за те, що все відкинув,
Він повернув часи й думки назад
Говорить нам усім, що ми єдині
І що пора би й нам про це вже знать.
 
Я дощ люблю за той нездоланий
Нахил всередину і за цей крок крізь нас,
За те, що він усе сміття із серця вимив
І виплакав прощення хоч на час.

Переклад: Лариса

Ось і сьогодні йшов улюблений і такий різний дощ з невеликими перервами в рідному Києві...

Я поверталася з офісу додому маршруткою. Коли зайшла в маршрутку, люди, як звичайно, були з якимись сумними, чимось стурбованими, просто злегка сумуючими обличчями. Поки їхали, я читала книгу, слухаючи стукіт крапель по склу і даху маршрутки. У якийсь момент звук став дзвінким і гучним. Стало зрозуміло, що йде не просто сильний дощ, а вже разом з градом. Люди почали уважно дивитись у вікна, дивуватися силі дощу, думаючи, як же вони будуть виходити з мікроавтобуса на потрібній зупинці і бігти під таким дивом природи. Дощ посилювався, ми вже майже "пливли" в річці води з проїжджої частини, маршрутку навіть трохи зносило в цьому потоці. Але цікавим було не це. Цікаво, що люди, спочатку засмутившись, через кілька миттєвостей почали цьому всьому радіти, висловлювати один одному своє здивування, обертатися, посміхатися, перекидатися репліками, як ми "влипли", що "маршрутку зносить", "як же ми будемо добиратися додому, хоч бери й не виходь" і так далі. Люди відкрилися, і за одну мить якось усі стали набагато ближчими один одному. Я щиро раділа всередині, але не стільки всьому, що відбувалося зовні, а тим почуттям єднання, які розросталися в мені. Я дивилася на людей, ми зустрічалися поглядами, обмінювались усмішками, і відчувалося, що ми всі на цей час звільнилися від гніту повсякденних проблем, переживань, суєти. Ми просто були в теперішньому моменті і раділи з того, що відбувається тут і зараз. Ми в ці хвилини були простими і чистими, як діти. Я згадала цитату з книги відомої письменниці Анастасії Нових "Перехрестя": "Кажуть, діти ближчі до Бога. І мають рацію. Адже вони бачать і насолоджуються природною, миттєвою красою. А дорослі? Вони живуть у своєму минулому і надією на майбутнє. А чим є минуле? Ілюзією давно минулих днів. А чим є майбутнє? Ілюзією примарних думок. Що ж тоді є життям насправді? Мить сьогодення, в якій людина живе тут і зараз. Але як використовується ця мить?!" Адже це перемикання всередині кожного з нас з обмірковування в своїй голові нескінченних справ, завдань, спогадів на радісне почуття простого "я єсмь" відбулося за мить! Для мене це було справжнім дивом!

Коли доїхали до моєї зупинки, дощ вже пройшов. Я спокійно, легко і радісно йшла додому, з теплим відчуттям того, що між нами, людьми, немає, по суті, ніяких розділень, що насправді так легко відкинути маски, зняти оборонні позиції, і просто бути відкритими і доброзичливими один до одного, просто жити і радіти всьому, що є, не очікуючи нічого поганого і не переживаючи. Адже це земне існування таке коротке і пролітає як одна мить. То ж навіщо збирати сміття всередині себе, якщо можна кожну мить сприймати як дар, і наповнюватися світлими, добрими почуттями, для того, щоб саме жити, а не існувати…

“Життя має приносити лише задоволення. Життя не може давати розчарування, бо це не життя. Життя не може бути поганим і не може засмучувати. В цьому сенс життя. Життя – це радість, це любов. Справжня любов і справжнє життя, я маю на увазі. А існування – воно завжди з купою проблем, тому що воно і є існування. Воно тимчасове та обмежене.”

З передачі "Відвертий діалог про найголовніше"

 

10.06.2016р.

Автор: Софія Рибак

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 48

Підписатися на новини



А в Києві дощ із градом повернув посмішки і радість людям - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 48
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція