Про прихід Сина Людського

Проблематика підміни смислів, зміщення акцентів і неточності перекладів Біблії. Особистий досвід і розуміння

Перекази світових релігій, давніх вірувань, перекази різних народів світу зберегли пророцтва про ознаки Кінця часів. Події, описані у них, із дивною точністю збуваються у наш час. Питання залишається лише у тому: чи бачимо ми, сучасне людство, глобальність Змін, які відбуваються нині, і чи усвідомлюємо ми відповідальність за особисту духовну долю?

У християнській есхатології, у тому числі в Откровенні Івана Богослова, є безліч пророцтв, зокрема про прихід Сина Людського. Але хто ж Він – Син Людський? Чому в тому ж християнстві багато хто з людей без аналізу сприймають Його прихід як Друге пришестя Ісуса Христа? Що послугувало таким висновкам? Що насправді говорив Ісус про прихід Сина Людського?

Розуміння, що будуть описуватись у даній статті, у свій час відкрила мені передача «Служіння» за участю Ігоря Михайловича Данілова на ютуб-каналі АЛЛАТРА ТБ, яка і спонукала мене до наступного аналізу. Саме вона розкрила абсолютно інше, більш широке розуміння фрагментів із Святого Письма, пов‘язаних із даною темою. Зараз же більш уважніше прочитання Нового Заповіту з урахуванням нової інформації дало поштовх до нових усвідомлень і осмисленню даної теми з позиції мого минулого невдалого досвіду духовних пошуків, з позиції людини, тоді ще з егоїстичним, споживацьким мисленням і вельми звуженими рамками певних релігійних поглядів, але з великою жагою нових пізнань. Саме такою людиною я й був до моменту зустрічі з книгами Анастасії Нових.

Для початку, для точнішого аналізу, правильніше за все буде неупереджено поглянути на те, що говорив про прихід Сина Людського сам Ісус Христос.

Нижче наведені уривки із Нового Заповіту:

⁴⁰ Будьте ж і ви готові, бо, у який час не думаєте, прийде Син Людський.

(Лк. 12:40)

⁸ кажу вам, що надасть їм захист скоро. Але Син Людський, прийдучи, чи знайде віру на землі?

(Лк. 18:8)

²⁷ бо, як блискавка виходить зі сходу і помітна буває навіть до заходу, таким буде прихід Сина Людського;

(Мт. 24:27)

³¹ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді посяде на престолі слави Своєї,

(Мт. 25:31)

Якщо не спиратися на загальноприйняті думки і шаблони сприйняття, а подивитися об‘єктивно, то чітко видно з тієї же промови Христа, що особисто Ісус своє ім‘я не називав, не говорив «я прийду в тілі», не говорив, що «той, про кого я кажу, – це я» і таке інше. Навіть більше того, в одному і тому ж реченні, сказаному Спасителем, неодноразово можна побачити, що про себе Він говорить у першій особі, а про Сина Людського – у третій особі, як про когось іще.

³⁸ Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді сьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами

(Мк. 8:38)

І хоча таких прикладів на підтвердження чимало, але і тут свідомість людей може знайти лазівки для «своїх» аргументацій. Адже сказано «Син Людський», тобто син звичайної людини. Але Він прийде як посланець від Бога, відповідно, Він буде і Син Людський і Син Божий. Саме так Біблія іменує Ісуса Христа, адже у християнстві відомо про Його іншу, духовну, невидиму земному зору природу. А Духовна Сутність, приходячи на Землю зі Світу Бога, приходить у тіло як у звичайної людини, яке буде народжене такими ж звичайними людьми, інакше люди просто не зможуть її побачити. Сама Біблія вказує нам на те, що Той, хто прийде у Кінці часів, повинен народитися в тілі, тобто народитися людиною, називаючи Його Сином Людським.

Але в розумінні віруючої людини, якій уже раніше пояснили представники різних релігійних організацій (а як організації, треба розуміти, кожен із них переслідує свої передусім економічні цілі), Син Божий – це є виключно Ісус Христос. І відповідно, пришестя Сина Людського також трактують виключно як пришестя Ісуса Христа. У Новому Заповіті неодноразово зустрічаємо уточнення зі словосполученням «Єдинородний син» у значенні «єдиний син». Але якщо спиратися не на переклад, а на грецьку мову, ми бачимо, що насправді воно не відповідає загальноприйнятим Церквою тлумаченням і не вписується у рамки біблійного богослов‘я.

Слово «єдинородний» – це вже переклад грецького слова μονογενης (моногенес), що буквально означає: μόνος – «один» і γένεσις – «походження». Термін «моногенес» вказує на єдине походження на відміну від «єдинородний», який трактують як єдино народжений. Різниця суті очевидна. Тобто походження Ісуса Христа як Сина Божого у грецькому розумінні означає Його походження від Єдиного Первинного і Вічного Духовного світу, що це походження первинне і справжнє на відміну від вторинного матеріального походження його земного тіла. Це зовсім не означає те, що не було і не буде інших посланців від Світу Бога, а вказує на їхнє спільне єдине духовне начало, що всі вони єдинородні, у всіх один отець – єдиний Бог. Крім цього, це слово також може означати єдине божественне начало всьому, що підтверджують й інші вірші Біблії, у тому числі 1-а глава Євангелія від Івана:

¹ На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.

² Воно було на початку у Бога.

³ Все через Нього почало бути, і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути.

(від Івана 1:1-3)

Також у поясненні вчення про єдинородність береться за основу догмат про триєдинство, про Святу Трійцю, про нероздільну сутність Бога Отця, Сина і Духа Святого. Офіційна думка організації зводиться до того, що, виходить, це не може бути ніхто інший, як сам Христос. Якщо судити з позиції, що у Бога тільки один Син, то все сходиться для розуміння віруючих. Але хто такий Бог у справжньому розумінні? Хіба це дехто один, відособлений і відокремлений від усього Духовного світу? Ні. Бог – це і є безкрайній Світ Духовний, це і є Любов. І хіба сам Ісус не говорив про Світ Духовний, що Він Єдиний у безлічі та Численний у єдності? Чи не безкрайній Світ Духовний у безмежній чисельності своїх Ангелів, або, назвемо словами земними, своїх мешканців? Адже той же догмат про триєдинство і пояснює нероздільність, цілісність Світу Духовного, і в той же час спростовує хибну думку, що Бог — це дехто один.

Християнство свідчить, що Бог Єдиний у сутності своїй і троїстий в Іпостасях: Отець, Син і Святий Дух. Сьогодні слово «іпостась» у християнстві трактується як «особа». Почасти це слово так і перекладається, але сам переклад позначає ще і слово «сутність», що має на увазі вже інший сенс. Грецьке слово «іпо-стасіс — ‛υπόστασις» буквально означає «під-стояче». Взагалі від самого початку у перші століття у релігії християнства, що сформувалася, це слово не вживалося, так само, як і не було сформованого вчення про триєдинство Бога. А загальноприйняте формулювання «Син Божий» не конкретизувалося виключно на Сутності Христа, але й не суперечило факту божественної природи Ісуса. Від самого початку визначення «іпостась» було синонімом слова «сутність». Але діяльність каппадокійських отців Церкви змістила акценти для можливості охарактеризувати новоприйняте вчення. У IV столітті в активних суперечках і протидіях релігійному інакомисленню була прийнята єдина догматична думка. Тобто найменування «Син Божий» стало сприйматися отцями організації і, відповідно, віруючими не як визначення, що характеризує Сутність зі Світу Бога, Духовну істоту, що прийшла у матеріальний земний світ, а як конкретну Особу, тобто виключно Син Божий Ісус Христос.

Для чого це робилося? Хіба це робилося від Любові і вірності Богу? Від Любові до Христа і Його вчення? Ні. Це свого роду вилучення незручних і небажаних фактів для релігійної влади, що зміцнювалася в ті часи над паствою даної організації. Також у перерахованих вище прикладах наочно видно, як переклад, який зроблений зі зміщенням акцентів змінює суть і вводить в оману людей. З того часу і до сьогодні це стало не тільки загальноприйнятою основою релігії християнства, але і стало головною богословською проблемою, невирішеним питанням. Такий наслідок є природним для ситуації, коли ускладнюється Істина, коли у чистому Вченні відбуваються спотворення через обмежені людські трактування від розуму і неправильні переклади. Саме ж слово «іпостась» одночасно вказує на цілісність, єдність Світу Духовного. Воно не виділяє когось одного, не розділяє Його Представників, і при цьому характеризує індивідуальність кожної духовної Істоти, яка живе у Світі Бога, та їхній нерозривний взаємозв‘язок і абсолютну гармонію.

Саме про це і говориться у передачі «Служіння» на ютуб-каналі АЛЛАТРА ТБ за участю Ігоря Михайловича Данілова:

«Тетяна: Ігорю Михайловичу, Ви ще говорили про те, що Духовний світ – це численність у єдності і єдність у безлічі. Хто такий Бог?

Ігор Михайлович: Світ Духовний. Бог – це не одиниця, але це Одиниця. Світ Духовний сприймається цілісно, як одне. Одне вічне і нескінченне – це і є Бог. Так само, як і тіло людське складається із безлічі клітинок, так само, як увесь світ матеріальний складається з дрібних частинок, так і Світ Духовний складається з Ангелів, які є Богом. Але Бог є один, тому що Він – Світ Духовний. Це не дядько з бородою. Це набагато більше».

Виходячи із наведених вище фактів, повертаємося до питання приходу Сина Людського у Кінці часів. У Новому Заповіті ми читаємо, як Ісус Христос обіцяв учням своїм, що пошле іншого Утішителя, який буде свідчити про Нього:

¹⁶ І Я вблагаю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, нехай буде з вами довіку,

(Від Івана 14:16)

²⁶ Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця йде, Він буде свідчити про Мене;

(Від Івана 15:26)

Хочеться зробити акцент на словах «Він буде свідчити». Саме це формулювання передбачає прихід Утішителя у цей матеріальний світ у тіло для того, щоб люди змогли почути його свідчення.

Також цікаво, що тема Кінця часів, приходу Сина Людського і тема приходу Утішителя багатьма не співставляються, але саме Святе Письмо показує нам цей прямий взаємозв‘язок:

⁷ Але я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов; бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а якщо піду, то пошлю Його до вас,

⁸ і Він, коли прийде, викриє світ про гріх і про правду і про суд:

⁹ про гріх, що не вірують у Мене;

¹⁰ про правду, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене;

¹¹ про суд же, що князь світу сього засуджений.

(Від Івана 16:7-11)

Тобто прийде інший Утішитель, який буде викривати, буде судити, буде сповіщати правду та Істину, прийде Суддя. Чи не про цього Суддю і мається на увазі у місцях, які торкаються переказів про Кінець часів, де згадується про Сина Людського?

³² і зберуться перед Ним усі народи; і відділить одних від інших, як пастир відділяє овець від козлів;

(Мт. 25:32)

²⁷ бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з Ангелами Своїми і тоді воздасть кожному по ділам його.

(Мт. 16:27)

Також нижче наведено декілька фрагментів Нового Заповіту. Вони на перший погляд ніби один одному протирічать і можуть ввести в певні недорозуміння, але давайте подивимося на них глибше.

¹⁸ Не залишу вас сиротами; прийду до вас.

¹⁹ Іще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.

²⁰ У той день дізнаєтеся ви, що Я в Отці Моєму, і ви у Мені, і Я у вас.

²¹ Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, то полюбить його Отець Мій; і Я полюблю його і об‘явлюсь йому Сам.

(Від Івана 14:18-21)

²⁶ Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я говорив вам.

²⁷ Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і не лякається.

²⁸ Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Якщо б ви любили Мене, то тішилися би, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший Мене.

(Від Івана 14:26-28)

У багатьох може виникнути запитання: «Як же так, що світ не буде бачити, але будуть бачити учні Його? Як Христос прийде до них, якщо у світ матеріальний Він більше не прийде?» І тут іде чітке розмежування між духовним єднанням, коли важливий якраз незримий чуттєвий контакт зі Світом Бога, і між сприйняттям зовнішньої матеріальної тривимірності обмеженої свідомістю. Розгорнута детальна відповідь дається у передачі «Служіння» на міжнародному інтернет-телебаченні АЛЛАТРА ТБ:

«Ігор Михайлович: І Він (Ісус) тут має на увазі тільки тих, хто здатний це сприйняти. Він не говорить тут ні слова про весь світ чи ще щось. Він каже: вас навчить усьому і розповість вам правду, але лише для тих, хто здатен її прийняти і почути, і хто здатен її відчути, тому що ця правда сприймається, як казали раніше, серцем, з відкритим серцем, а брехня сприймається свідомістю».

«Ігор Михайлович: ...Але про що говорилося тут? Ісус чітко сказав, що Він не прийде сюди більше… Але Він сказав, що Він прийде до кожного з Отцем своїм, тобто Він має на увазі Світ Духовний. І Він чітко дає визначення Світу Духовного, але про це не трактується, це забулося.

І ось найцікавіше, перші християни про це знали, а в організації, підкреслюю, як християнство про це не знають. Незручно, і це прибрали. Але говорилося якраз про єднання у Світі Духовному: Я в вас, ви в Мені, Я в Отці, Отець у Мені. Тобто це численність у єдності і єдність у безлічі, це суть Світу Духовного, це безмежність, всецілісність і вічність, це Любов, насамперед. Бо не може у Світі Духовному бути навіть тіні від смутку. Там, де домінує Світло, там тіней не буває, там немає ненависті і страху, і всього іншого.

...Тут чітко розказано про Світ Духовний. Тут чітко дається розуміння: коли ви, мої учні, послідовники мої, ви доб‘єтеся злиття, коли ви станете духовно вільними, ви зможете Мене відчути. Коли ви Мене полюбите, і Я полюблю вас, не тільки Я, але і Бог, тому що Він Отець мій, тому що Я у ньому і Він у мені, і Він буде у вас і ви у Мені. Тобто каже про єдність. Хіба не так? Адже про це чітко, зрозуміло і просто говорить сам Ісус Христос. І де це в розумінні?»

Приходить усвідомлення важливості духовного дорослішання людей для можливості відчування Духовного Світу і єднання з Ним. Адже, як уже зрозуміло, Ісус приходить тільки духовно, чуттєво, у славі Отця свого, в єднанні з усім Духовним Світом до істинних своїх учнів (а це кожен, хто у контакті зі Світом Божим, хто сповнений Любов‘ю до Бога). Він не прийде до всього людства у тілі, матеріально, а залишаючись у Домі Отця, у Безкрайньому Світі Духовному (який незбагненний ні людському розуму, ні людському земному погляду), Христос буде у серці кожного люблячого й істинно пагнучого до Бога, Він прийде у душу істинно віруючого. І всі ці тисячоліття після свого відходу Ісус не залишає своїх вірних істинних послідовників, які щиро прагнуть до Бога, але весь цей час чекає на кожного у Світі Іншому, де Життя, свобода і Любов. Але прийти туди можна тільки через Любов при постійному напрацюванні внутрішнього чуттєвого контакту зі своєю душею, яка і є відкритими дверима у Світ Бога, у Світ Христа.

²⁰ А як фарисеї запитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів: Царство Боже не прийде помітно,

²¹ і не скажуть: «воно, ось тут», або: «ось, там». Бо Царство Боже всередині вас.

(Від Луки 17:20-21)

Як ми бачимо, навіть у Новому Заповіті, якщо дивитися без нав‘язаних трактувань і вигідних комусь тлумачень, є залишки зерен Істини. Але, на жаль, як і мені у свій час, багатьом віруючим (точніше їхнім свідомостям) більше до вподоби трактування тлумачів, обивателів, звичайних людей, ніж пряма мова Сина Божого, ніж Істина від Бога. Не дивлячись на зерна, що збереглися, люди, на жаль, так і продовжують сліпо чекати на матеріальну появу Ісуса, Того, хто вже не прийде до них у тілі, але хто весь час цей чекає їх у Вічності.

Тема пришестя Сина Людського, тема Судного дня у сучасному світі дуже спекулятивна. Із неї майстерно зробили інструмент для управління масами. Скільки людей зараз сліпо вірять на рівні свідомості, але на практиці не йдуть до Бога. Такі люди обмежуються лише нав‘язаними думками і сформувавшимся, як наслідок, однобоким сприйняттям свідомості. Сліпа віра і фанатизм не дозволяють побачити реальність і закривають шлях до внутрішнього чуттєвого сприйняття, яке дало би їм цілісне розуміння і справжнє знання.

Про прочитанні Нового Заповіту, крім Істини, також видно доповнення далеко не від Бога, а від звичайного розуму людського, від звичайних людей, які, вписавши своє ім‘я і «своє» трактування, насправді спотворили й ускладнили суть сказаного Христом і привнесли багато непорозумінь для наступних поколінь, багаторазово ускладнивши їм шлях Додому.

Наприклад, ті ж Послання апостолів, ті ж Діяння апостолів, книга Одкровення та багато інших частин Біблії просякнуті закладкою про те, що скоро прийде кінець, і християни повинні у страху чекати на повернення Ісуса Христа на землю. Знаючи з власного досвіду, в яких переживаннях перебувають зациклені на цій темі люди, приходить розуміння, з якою метою впроваджуються такі установки у свідомість людей. Незважаючи на те, що факт автентичності авторства, часу й автентичності самих рукописів до наших днів залишився далеко не підтвердженим, дискусійним і сумнівним, все одно триває маніпуляція і спекуляція викладеною у них інформацією. Ця тема достатньо розпіарена і вигідна як ще один інструмент прив‘язки пастви до організації.

Різні формулювання про те ж очікування Кінця часів, про те ж очікування Другого пришестя Христа говорять багато про що. Сталася закладка у свідомості віруючих, що нібито достатньо всього лише чекати, нічого не роблячи, не працюючи над собою, не йдучи до Бога на практиці, не зрощуючи чуттєвий контакт із Духовним світом. Необхідно нібито лише чекати і сподіватися, що колись буде Суд, і, можливо, завдяки причетності до організації, будівлі, місця і якихось людей «Бог помилує мене і я потраплю у число праведних», і цього нібито достатньо. Але що зроблено людиною для цього? Де її особиста внутрішня робота над собою, відмова від егоїзму, гордині, від служіння сатані? Де її щира Любов до Бога? На жаль, сталося найгірше – знерухомлення величезної частини суспільства у духовному плані, у роботі над собою. Прибрали практику самовдосконалення, прибрали Любов.

Але ж іще дві тисячі років тому Спаситель викривав релігійну і політичну владу, бачачи духовним поглядом їхню внутрішню суть, істинне обличчя, яке криється за маскою зовнішньої праведності та законності.

¹³ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що закриваєте Царство Небесне людям, бо самі не входите і бажаючих увійти не допускаєте.

¹⁴ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте хати вдів і лицемірно довго молитесь: за те приймете тяжче осудження.

¹⁵ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, аби звернути хоч одного: і коли це станеться, робите його сином гієни, вдвічі гіршим від вас.

(Мт. 23:13-15)

На тому ж своєму прикладі і прикладі багатьох моїх знайомих можна прослідкувати дві крайності у роботі системи (або кажучи релігійною мовою, у діях сатани). Ти або, занурюючись у дану тематику, приймаєш її установки у світлі, вигідному їй, з готовим пакетом фанатизму, страхів, обмежень і переживань, або повністю відкидаєш, не бажаючи віддатись у нав‘язані негативні емоції, але стаючи глухим і сліпим до даної тематики, не бажаючи тверезо побачити те, що відбувається у себе за вікном. І в такій ситуації одна частина людей, прагнучи до Бога, відчуваючи залишки зерен Істини (у даному випадку в релігії християнства), розпаковує даний пакунок фанатизму і несприйняття реальності. Виходить, одних, які мають шанс до пробудження Особистостей, система закільцьовує даним набором і знерухомлює у духовному плані. Інша ж частина людей не згодна з прийняттям такої поневолючої позиції, тому що відчуває це приховане рабство, ці нав‘язані кайдани, і внутрішньо як Особистість прагне до свободи. На рівні їхньої свідомості відбувається абсолютне неприйняття, система робить підміну, заганяючи у матеріалізм, у повну зневіру і заперечення. Що перші, що другі обмежуються установками системи. І в подальшому, у моменті дотику до Істини, що у одних, що у інших зменшуються шанси побачити, відчути і прийняти її.

На цих прикладах добре видно, наскільки у ті далекі часи оформлення писань (із перетворенням істинного Вчення у релігію як організацію) сатана за допомогою людської свідомості підготував ґрунт для подальшої можливості маніпуляції паствою і ще більшої прив‘язки людей, відбираючи у них свободу, обмежуючи їхнє сприйняття, щоб у подальшому вони навіть не намагалися побачити правду, побачити Істину і стати по-справжньому вільними. Таке трапилося як мінімум тому, що самі творці організації не перейнялися і не жили цією Істиною, привнесеною Сином Божим, і сама Істина їм була не потрібна. Їм було потрібно всього лише створення дієвого інструменту для покори мас людей і встановлення своєї влади.

Це призвело до того, що у часи приходу Утішителя, Судді, у Кінці часів свідомість людей, якщо в них не зрощене чуттєве сприйняття, але є установка неприйняття нікого іншого, крім Ісуса, різний образ якого просувається тими чи іншими релігійними організаціями (підтвердженням цьому є приклад інкультурації, у даному випадку образу Ісуса Христа у різних народів світу), просто не сприйме і не побачить Посланця від Світу Духовного. І тут виникає запитання: якщо ми спираємося на фактор зовнішнього образу Ісуса, то який із цих образів ми чекаємо?

Адже сказано, що Той, хто прийде, буде Сином Людським, тобто за зовнішнім виглядом буде такою ж простою людиною. А побачити Того, хто буде перебувати у ньому, зможе лише щиро прагнучий до Бога, до Істини, той, для кого правда важливіше нав'язаних установок. Адже це можна зробити лише за допомогою чуттєвого сприйняття. Тобто Його можна буде відчути і впізнати, як кажуть, душею. І відповідно, саме це зараз, на жаль, багато хто і не можуть, якщо орієнтуються мірками матерії, спираються на свідомість і живуть матеріальним, а не духовним. А духовним багато хто не живе, тому що їх цьому не навчили, тому що, коли люди йдуть у свої релігії у пошуках Істини, їх, на жаль, ведуть не туди. Причина цьому – людська свідомість, через яку і діє диявол, яка і є частиною диявола. Але діє він лише у тому випадку, якщо люди погоджуються з думками, нав‘язаними їм, і приймають його установки. І для таких людей зовнішня картинка буде важливіша того, що підказує їм серце. 

Нижче наведений уривок про Утішителя із передачі «Служіння»:

«Ігор Михайлович: Але Він прийде тільки до тих знову ж таки, хто духовно вільний, хто прагне до цієї свободи. Ті відчують Його, а інші просто навіть і не побачать».

У свій час я був саме такою людиною, яка заплуталась у пошуку Істини. Близько 37 років тому моя увага активно була зайнята пошуком інформації по темі Кінця часів. І хоча всередині відчував його наближення і бажав бути готовим до нього, бути в рядах, вірних Богу, але через наявність релігійного фанатизму і звуженого сприйняття література підбиралася мною виключно дозволена моєю релігією, однобока і безальтернативна. Це були книги, роботи і думки тільки канонічних авторитетних осіб даної організації. Відповідно, чекав лише видиме моїм земним очам пришестя Христа у сформованому в моїй свідомості шаблонному релігійному образі, при цьому з острахом чекаючи Кінця часів і приходу Антихриста, з острахом до всього, що тільки міг дізнатися за даною тематикою.

Бажання пізнання Істини супроводжувало мене все життя. Як би не було моментами складно через вирощені окови і шори у моїй свідомості, але лише переступивши нав‘язані страхи, я озирнувся на всі боки й об‘єктивно подивився на світ. І нещодавно я зміг знайти, відчути і прийняти ні з чим не зрівнянне до того часу дійсно Живе Джерело правди і чистоти у цьому світі, повному спотворень і брехні. Це були Знання із книг Анастасії Нових. Завдяки їм, а пізніше і перегляду циклу передач за участю Ігоря Михайловича Данілова на міжнародному інтернет-телебаченні АЛЛАТРА ТБ, став дивитися на світ зовсім по-іншому, з очей спала пелена, прибралися шори і розширилося світосприйняття. А найголовніше – прийшло розуміння, що Істину пізнати можливо тільки через Любов, що Кінець часів страшним не буде, якщо ти зріло, свідомо дивишся на реалії сучасного світу, бачиш цілісно правду, працюєш над собою, контролюєш свою свідомість, живеш духовним, перебуваючи в Любові.

Нам, християнам, люблячим усім серцем нашого Ісуса Христа, необхідно чесно відповісти собі на такі питання: нам важливіше Істина, привнесена Сином Божим, чи те, що до неї приписували звичайні люди протягом наступних віків і тисячоліть після того, як Ісус пішов? Нам важливіше підготуватися до зустрічі з Христом всередині себе, прийшовши до нього у Дім Господа Бога нашого, чи не діяти у духовному розвитку і чекати Його появи у матеріальному світі? Нам важливіше побачити у прийдешньому Сині Людському Сина Божого чи відкинути Його? Чи не першочергове наше завдання як істинного християнина, як істинно віруючого і щиро люблячого Бога – прозріти і навчитися відчувати у глибині себе Правду і відрізняти її від брехні, Божу Істину від людської неправди, бути чесним і відповідальним перед Богом і людьми? Вибір за нами.

Рене Шац