Бербери — вільні люди пустелі
“я прийшов до старого бербера, що худий і сивий,
вирішити питання, якими я стурбований
“я дивлюся, мій сину, крізь тебе б'є гаряче світло,
– так от ти йому не господар...
...пам'ятай, що ні чужої війни, ні поганої чутки,
ні злої немочі, ненаситної, неначе вовчиця –
нічого страшнішого за в'язницю твоєї голови
ніколи з тобою не станеться".В. Полозкова
Давні часи таять у собі багато цікавого і пізнавального. На превеликий жаль, ми мало знаємо про них. Ще менше залишилося письмових та документальних відомостей. Але і те, що залишилося, приправлене «правдою», написаною переможцями, і накрито товстим шаром «пилу століть». У більшості випадків, до нас доходять тільки символи і знаки, залишені на каменях, посуді, одязі, прикрасах тощо. Ось це джерело інформації і дає нам можливість зрозуміти, які мудрі були ці люди, усвідомити глибину їхнього духовного життя.
Яскравим прикладом такої історії є бербери. Себе вони називають амазиги, що означає «вільні люди». І проживають на території сучасного Марокко, Алжиру, Лівії і в інших країнах. І навіть гуанчі Канарських островів мають з ними спільні корені. Історія цього народу дуже довга. Різні автори налічують від 5 до 12 тисяч років історії. Антропологи все ж сходяться в думках 5000-річної історії берберів. Дуже мало документальних і культурних відомостей залишилося з тих давніх часів. Білі люди північної Африки спочатку асимілювалися з фінікійцями, що завоювали їх. Потім взаємодіяли з арабським світом. А історія, як відомо, пишеться переможцями. Внаслідок усього вищесказаного, нам залишилися переважно символи і знаки. Символи, залишені на предметах вжитку, біжутерії, стінах будинків та лицях берберських жінок. Так мало і так багато. Адже символи і знаки – це важлива частина спадщини будь-якого народу. Інша справа, як їх трактувати. Адже зараз стародавня символіка сприймається буквально. Вона не несе для сучасної людини того величезного, змістовного, духовного навантаження, закладеного предками.
«З глибокої давнини базові знаки і символи наносилися у відповідності з певними цілями, в залежності від їх використання: в одних випадках це була передача Знань, а в інших — їх наносили як елемент впливу безпосередньо на того, хто на них дивиться».
У марокканських берберів значення цих символів відносяться до терміна «барака». Це досить широке поняття. В Корані, наприклад, він означає «Божественне благословення». А у стародавніх єгиптян «Ба» — це Душа, «Ра» — Бог, а «Ка» — життєва сила людини. Виходить, Бог благословляє нас життєвою силою для зв'язку з Душею. Ось і символи наші предки нам залишили, як наочний посібник духовного шляху, для злиття з Душею.
Берберське суспільство спочатку було матріархальним. Про це свідчить те ставлення до жінки, яке досі залишилося в них, незважаючи на настільки тісну асиміляцію з арабським світом. Амазигські жінки не покривають обличчя. Стародавня писемність амазигів «тамазігхт» або «тіфінаг» досі передається від матері до доньки.
У різних цивілізаціях можна знайти жіночі татуювання. Це і племена маорі, і солярні символи на руках хорваток і татуювання алтайських принцес. Нанесення татуювань проводилося перед певними обрядами, ініціацією. Тобто це траплялося перед певними духовними подіями в житті цих жінок.
"І вже точно, що не для краси, в давнину, так звані нині «алтайські принцеси», а по суті «діви Знання», наносили собі спеціальні татуювання із символів".
А. Нових, «Сенсей-IV»
Хоча нанесення татуювань на обличчя берберських жінок вже 30 років як заборонене законом, нам залишилися лише фотографії. Випадково побачивши ці фотографії, зацікавилася цією глибокою культурою. Ці татуювання жінки наносили перед певними подіями. Як мені це бачиться, перед важливими духовними подіями в їхньому житті. Переважно це ромби, косі хрести, «дерево життя».
Також можна зустріти свастику, і символ «засіяне поле».
Ці знаки дублюються і на прикрасах берберок. На прикрасах з'являється символ півмісяця «Аллат», трикутник, коло, п'ятикутна зірка і намистинки у вигляді «пірамідок».
Згідно знань, викладених у книзі «АллатРа», ромб – це символ духовного звільнення, а косий хрест і піраміда вказують на енергетичну конструкцію людини. Аллат і зірка – це символи, які уособлюють жіноче начало. Свастика – відомий солярний знак.
Символ «дерево життя» також часто зустрічається на предметах побуту. Він відомий у всіх стародавніх цивілізаціях. Вважається, що на ньому ростуть плоди істини. Але у берберів цей символ пов'язаний з реальним деревом аргана. Цікаво, що це дерево росте тільки там, де живуть берберські племена. Арганова олія широко використовується в медицині і косметології.
Існує легенда про це дерево. В дуже важкі для амазигів часи, чоловік проводив час у молитві. Він прагнув знайти корінь зла і шлях до порятунку. Коли до його молитви долучилася жінка з неймовірно чистою Душею, на землях берберів з'явилася аргана – дерево, що дає життя. Ось така легенда. І тому аргана символізує їхній незалежний дух і глибоку мудрість.
Також на стінах будинків і навіть на прапорі берберів можна зустріти символ «чоловічка-жучка».
Це давній символ осягнення істини. Його можна зустріти і на будівлях племені догонів та в багатьох інших давніх цивілізаціях.
А на посуді амазигів можна знайти трикутники, хрести, хвилі, ромби, а також чоловічків, які складаються з трикутників, спрямованих вершиною вниз. Також можна знайти символ решітки. Згідно з доповіддю "СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА" вона символізує нематеріальний каркас (езоосмічна решітка) з якого створюється матеріальний всесвіт. А хвилі символізують енергію.
Ці символи можна побачити й на предметах посуду культури Кукутень – Трипілля, Єгипту та й у інших давніх народів. Виходить, що одні і ті самі символи ми бачимо у спадщині всіх стародавніх цивілізацій з різних куточків світу. Думаю, що багато тисячоліть тому наші предки намагалися залишити нам універсальні знання, які б не поглинув «пил століть»...
«Знання цінні для шукача духовного тільки тоді, коли ними можна скористатися і вдосконалити себе, надати духовну допомогу іншим людям».
Зацікавив мене і амулет туарегів – берберський компас. Ним користувалося плем'я туарегів, щоб не збитися з шляху, як у пустелі, так і в житті. За деякими відомостями, туареги використовували його для орієнтації за зірками. Він стилізований під людину, або хрест, з акцентом на Передню сутність. Детальніше на каналі АЛЛАТРА НАУКА
А згідно з дослідженнями в книзі «АллатРа», саме активна робота цієї сутності веде людину духовним шляхом. Ось і виходить, якщо у тебе активна Передня сутність, ніколи не зіб'єшся з дороги. Також на самих компасах можна побачити символи, які уособлюють рух у напрямку до Душі. Це і трикутник з вершиною, спрямованою вниз в сторону кулі, і спіраль, що рухається за годинниковою стрілкою. На цих компасах можна знайти і багато інших різноманітних знаків: трикутники, ромби, хвилі, спіралі. На другій фотографії, наприклад, у квадраті 6 трикутників, спрямованих до центру. Ймовірно, вказівка на 6 вимірів і Душу в центрі, без якої не перейти у 7-й вимір.
Також існують компаси у формі символу АллатРа.
І наостанок не втримаюся, і покажу національний одяг Берберських жінок. Він Вам нічого не нагадує?
Мне эта одежда напоминает сорочки вытканные и вышитые моей бабушкой, то есть украинскую вышивку.
А на наступній фотографії представлені жінки з різних народів. Це Болгарія, Монголія, Азербайджан, Україна, Алжир (берберка), Таджикістан, Туркменістан, Катар. І цей список можна продовжувати і продовжувати.
І знаєте що? Це прекрасно. Це ще раз доводить, що нас об'єднує, набагато більше ніж розділяє. А об'єднує нас одне – прагнення повернутися Додому.
“А в одежі Дому ні, немає, лиш комірчина є, де зберігається вона на певний час. Дім істинний є тільки у Душі! І лиш Душа, воліючи туди, де Вічність, породжує те рідне чуття Дому, яке й шукають люди все життя".
Всі символи і знаки різних часів і культур говорять нам, що для цього потрібно тільки одне – навчитися любити. Одного разу в Августина Блаженного, бербера за походженням, запитали: «Що треба знати, щоб жити правильно?» «Люби і тоді, щоб ти не зробив, все буде правильно», — відповів Августин. Цікава особистість була. Але про це іншим разом....
Література:
Жюльен Ш.А. История Северной Африки. М., 1961. Т. 1–2.
Лев Африканский. Африка – третья часть света. Л., 1983.
Гаудио А. Цивилизации Сахары. М., 1985.
Лот А. Туареги Ахаггара. М., 1989.
Ланда Р. Г. От руин Карфагена до вершин Атласа. М., 1991.
Peter S. Duponceauo. On the language, manners and customs of the berbers or brebers of Africa. Philadelphia.1834.
Ramzi Rouighi. The Berbers of the Arabs. Studia Islamica, nouvelle édition/new series, 2011, pp. 67-101.
Автор: Ольга Надорак