Будьте як діти, або експеримент «Діра в стіні»

Будьте як діти, або експеримент «Діра в стіні»

Більше 20-ти років тому професор індійського Національного інституту інформаційних технологій Сугата Мітра провів експеримент, який отримав назву «Діра в стіні». В 1999 році в нетрях Нью-Делі експериментатори вмонтували в стіну комп’ютер так, щоб ним можна було безперешкодно користуватися, але не вкрасти. Додатково встановили відеоспостереження.

Що ж трапилось? Уявіть собі індійські нетрі...

Пристрій виявили діти у віці від 6-ти до 12-ти років, які досі ніколи не бачили комп’ютер. Замість того, щоб розбити чи зламати дивину, вони здогадалися, як її включити і...

Вже через пару днів діти, у яких не було ніякої допомоги і підказки, без знання англійської мови, навчилися створювати файли і папки, виходити в інтернет і виконувати інші, як нам зараз здається, елементарні операції. Але це 1999 рік і діти з нетрів!

Через 3 місяці діти вільно володіли комп’ютером на початковому рівні: малювали, дивилися мультфільми і матчі в інтернеті, грали в онлайн-ігри.

Вони досягли цього самостійно завдяки дитячій цікавості до всього нового і командній роботі. Колективно вони знаходили рішення і справлялися з задачею. Ідея, яка прийшла в голову одному, просувала на нову сходинку весь колектив. Так, крок за кроком, спільно, без будь-якої сторонньої допомоги діти оволоділи базовою комп’ютерною грамотністю.

Автора експерименту цікавила можливість отримання нових знань без участі вчителя. Досі протягом століть вважалося, для того, щоб винайти щось нове або зробити відкриття, потрібно спершу проштудіювати всі досягнення попередників. Експеримент довів зворотне: наш мозок здатний генерувати ідеї, навіть якщо попередньо у нього не заклали певну інформаційну базу знань, навіть якщо він не володіє необхідним для пізнання ключом або кодом. В експерименті таким ключом була англійська мова, якої діти не знали.

Експериментатор вивчав таке поняття, як самоорганізоване навчальне середовище, а мене експеримент привернув з інших причин. Таких результатів у самонавчанні могли досягти саме діти! Дорослі теж на це здатні, але їх зазвичай стримують 2 фактори: страх осуду і боязнь заподіяння матеріальної шкоди.

Я згадую себе, коли я вперше сіла за комп’ютер у 1997 році на 1-му курсі університету. В школі у нас був комп’ютерний клас, але до комп’ютерів нас не допускали – з них пилинки здмухували. Очевидно, берегли… чи то для міністерських перевірок, чи то для майбутніх поколінь. Зараз це звучить смішно! На уроках інформатики ми писали лекції про байти і про біти, а домашніх комп’ютерів ні в кого в оточенні тоді ще не було – вони з’явилися трохи пізніше. В університеті треба було одразу працювати за комп’ютером. Перші дні я страшенно боялася щось зіпсувати чи зламати. Така зацикленість на матеріальних цінностях заважає нам в осягненні нового. Діти не бояться зіпсувати новий телефон, комп’ютер або планшет – вони не знають, скільки він коштує, і тому не дуже-то цінують його. Він їм більше дорогий як інструмент. Інструментом же потрібно користуватися, а не тремтіти над ним.

Також діти не бояться осуду: здатися смішними або незграбними, чогось не знаючими. Ними рухає цікавість, а не чиясь думка з боку. Дійсно, яка різниця, що про мене подумають? Але саме зворотному нас вчать усе життя. Дорослішаючи, ми починаємо орієнтуватися на суспільну думку, пригнічуючи свої власні пориви і прагнення.

Ось дві причини, чому дорослі на відміну від дітей із побоюванням відносяться до чогось нового і незвіданого.

Неймовірно, але у нас зараз з’явилася саме така «діра в стіні», тільки не в прямому, а в переносному сенсі. Ця «діра» у «Великій стіні» споживацького суспільства, в якій утворилася «проріха» – «вікно» у БЛАГОТВОРЧЕ СУСПІЛЬСТВО. БУдь ми дітьми, вже давно розвідали б, що це таке, і жили б у нормальному, доброму і справедливому світі. Адже Благотворче суспільство орієнтоване на блага і свободи людини.

Згадайте ваші власні дитячі переживання і надії на майбутнє. Мені хотілося, коли виросту, змінити весь світ: жити без війн, проблем, голоду і хвороб, у дружбі та взаєморозумінні, бачити навколо щасливі та усміхнені обличчя, щоб мама могла менше працювати і частіше бувати вдома...


Благотворче суспільство. АЛЛАТРА Вісті


Я вам пропоную провести свій власний експеримент. Запитайте у своїх друзів і знайомих, про який світ вони мріяли в дитинстві, запишіть їхню відповідь і порівняйте з основами БЛАГОТВОРЧОГО СУСПІЛЬСТВА, викладеними на сайті allatraunites.com. Напишіть потім, будь ласка, що з цього вийшло.

На жаль, ми не діти – ми дорослі, навчені за все наше життя підкорятися суспільним устоям і жити за звичкою, по накатаному, як то кажуть. В душі кожен жадає того самого дитячого сприйняття світу, але однак якось пристосовується до оточуючої дійсності.

А можна просто підійти до «діри в стіні», помилуватися на БЛАГОТВОРЧЕ СУСПІЛЬСТВО і, як у дитинстві, недовго роздумуючи, сміливо зробити крок вперед.

Адже у цьому весь секрет і простота! Найбільш непроникна «стіна» знаходиться лише в нашій свідомості. Саме вона відділяє нас від будь-якої мрії, паралізуючи від страху і змушуючи не діяти.

Коли я вперше прочитала про БЛАГОТВОРЧЕ СУСПІЛЬСТВО в книзі «АллатРа», то була вражена можливістю жити в такому світі, про який мріяла в дитинстві. Тут же в моїй свідомості виникла настільки глуха стіна сумнівів і невіри, що я на декілька років забула про прочитане. Згодом я була неймовірно здивована такою забудькуватістю. Перечитуючи книгу, поступово я згадала, але не її зміст, а свої почуття і переживання, які виникли при першому знайомстві з БЛАГОТВОРЧИМ СУСПІЛЬСТВОМ.

Лише тепер я розумію, у чому полягала моя помилка. Я відділила себе від того доброго і справедливого світу, в якому могла би жити. Як тільки я відсторонилася від нього, подивившись на все з боку, у «просторі», який утворився, тут же вибудувалася «стіна» сумнівів, закриваючи для мене цей світ і позбавляючи можливості у ньому жити. Мені знадобилося стільки часу, щоб зрозуміти, що ця «стіна» існує тільки у моїй голові! Як тільки я подумки дозволила собі жити в цьому світі, припускаючи можливість БЛАГОТВОРЧОГО СУСПІЛЬСТВА на всій планеті, відчувши себе його невід’ємною частиною, «стіна» миттєво зникла.

Коли кожна людина зможе подумки відчути себе частиною єдиного світу, «стіна» зневіри і сумнівів зникає сама собою. А разом все легко і просто! Достатньо лише припинити відділяти себе цією непроникною «стіною» від інших людей, разом з якими ми самі можемо створити суспільство нашої мрії.


8 Основ ведуть до ідеального життя


Як би вчинили діти на нашому місці? Вони б розповіли всім навколо і дружно всією юрбою, сміючись і пустуючи, взялися б за справу.

Що можемо зробити ми? Активно ділитися інформацією про БЛАГОТВОРЧЕ СУСПІЛЬСТВО, об’єднуючи однодумців на всій планеті.

Витягнути зі «стіни» «цеглину», яка стирчить із краю проріхи. Потім розповісти другу – всього лише розповісти про побачене. На міжнародній онлайн-конференції «БЛАГОТВОРЧЕ СУСПІЛЬСТВО. Про що мріяли Пророки» тисячі людей заявили на повний голос, в якому світі вони хочуть жити.

Якщо людині стане цікаво, і вона захоче жити в тому, іншому, кращому світі, вона також зможе витягнути «цеглину», яка стирчить із краю «діри», і, в свою чергу, розповісти ще комусь, благо інтернетом уже багато хто вміють користуватися.

У цьому весь секрет і простота! Не потрібно нічого ламати і руйнувати, не потрібно будувати щось нове десь за межами «стіни» і знову розділяти людей на своїх і чужих. Потрібно всього лише відколоти «цеглинку» від «стіни», щоб поступово і непомітно стерти всі огорожі та кордони, а з цих «цеглинок» – знову будувати… тільки вже не «стіну», а «фундамент» нового БЛАГОТВОРЧОГО СУСПІЛЬСТВА прямо там, де ти живеш, разом з усіма тими, хто вже встиг відколоти свою «цеглинку» від «стіни».

Тоді дуже швидко в усьому світі люди будуть жити у БЛАГОТВОРЧОМУ СУСПІЛЬСТВІ – тому, в якому хочуть жити наші діти!

Потрібно розібрати стіну, яку побудувала кожному з нас наша власна свідомість, щоб побачити всі перспективи Благотворчого суспільства. І найголовніше зрозуміти, що побудувати його дуже просто і більш ніж реально. Потрібно всього лише не мовчати й активно ділитися інформацією про Благотворче суспільство.


Учасниця МГР «АЛЛАТРА» Наталія


ЦЕ ЦІКАВО
206

Коментарі (18)
  • С
    Сергей

    На самом деле все так просто) Если человек искренне хочет изменений-необходимо действовать и уже сегодня!

  • И
    Ирина

    Прочитала статью и узнала себя, с точно такой стеной. Я учитель, работаю с детками младшего школьного возраста и как никто знаю насколько они непосредственны и любознательны. Огромная благодарность, Наташа, за статью.

  • А
    Альона

    Дякую за цікаву та щиру статтю!!! Дуже сподобалася аналогія зі стіною та липкою в ній! Давайте зробимо в цій "стіні" споживацтва величезне панорамне "вікно", а далі й зовсім перебудуємо цю "стіну" у міст до Ідеального суспільства!!:))

  • О
    Ольга

    Спасибо, Наталья! Очень доступный хороший пример коллективного объединения! Нам действительно необходимо отойти от наших закоренелых шаблонов и просто быть как дети,- открытыми к познанию, без боязни осуждения со стороны или других страхов, ограничивающих нас! Все просто на самом деле! Мы можем строить, а не разрушать, мы можем сами меняться и менять соответственно мир! Все зависит от нашего ВЫБОРА, и нам ничего не мешает по кирпичику закладывать фундамент Созидательного общества, о котором мы мечтали с детства.....👭🌍❤️❤️❤️

  • И
    Инна

    Читая статью, прямо увидела свои ситуации в жизни, где сомневаюсь, переживаю об общественном мнении, и соответственно, стою на месте, вместо того, чтобы давно уже попробовать и сделать рывок вперёд!

  • А
    Андрей

    Спасибо, интересная статья. Для меня было новым узнать, что страх что-то сломать является сдерживающим фактором. Хотя в жизни оно так и бывает. В целом очень интересный эксперимент с компьютером в стене. Это получается не дыра, а окно в новый мир!

  • С
    Светлана

    Прекрасная статья. Спасибо большое. Еще раз убедилась в уникальности высказывания: "Всё гениальное - просто!". Увидеть это в простом и суметь передать людям...

  • n
    nata

    Узнаю себя с такими же стенами повсюду. Слава богу, что есть АллатРа, позволяющая увидеть себя со стороны. И понять, что стены возводим вовсе не мы, а наше сознание. И тогда все становится на свои места. Ведь, если Бог на первом месте, значит все остальное на своих местах. Так что наблюдаем за собой. И еще одна истина. Мы все едины. Каждый может быть и животным, и ангелом... Надо помогать себе и другим распознавать эти моменты - тогда и "стен" недоверия между нами не будет. С наилучшими пожеланиями. Наталья.

  • К
    Кирилл

    Классный, наглядный пример с экспериментом. Можно использовать в общении с людьми о Созидательном обществе 👍😉

  • О
    Олеся

    Спасибо, Наталья, очень интересный эксперимент, который показывает, как на самом деле все просто, если убираешь сомнения и страхи! Тоже была "стена" перед Созидательным обществом, но чувствую что это возможно, чувствую как это радостно и счастливо жить в таком обществе! А когда чувствую уже живу в СО!!! Спасибо большое всем людям кто несёт информацию про Созидательное общество дальше!

  • Н
    Ната

    Признаюсь честно, кагда прочитала название статьи и её начало, думала, что разница будет в том, что дети освоили навыки обучения на компьютере и новый язык, а взрослые всё-таки нашли способ выковырять этот компьютер из стены и потому образовалась дыра в стене. Ха-ха.))) Видимо это у меня такой образ потребительского общества в голове)))). Рада, что всё хорошо закончилось. Страхи и сомнения - вот, что отличает взрослых от детей. Убери свои страхи и сомнения, и твоё любопытство приведёт тебя к новым возможностям и открытиям. Попутного ветра нам всем в построении Созидательного общества!!!)))

  • О
    Ольга

    Интересные наблюдения. Всё так))) Всё так. У меня когда что-то не получается, дочь предлагает: давай я попробую)) А про Созидательное общество как услышала, так сразу спросила — а с которого возраста можно присоединиться к проекту? И верит как и я, что Созидательному обществу быть. Ну ведь все же хотят жить в таком обществе. А эксперимент любопытный. Так и нужно по жизнь поступать. По сути, если б не было людей, которые в познании как дети, то мы б ещё на телегах ездили))

  • Е
    Елена Л

    Спасибо автору. Действительно такой показательный пример на что способны люди, когда объединяются и действуют сообща.

  • О
    Ольга

    Как интересно. Спасибо автору. Действительно мы уже привыкли к этой стене и поэтому не замечаем как она незримо влияет на нашу жизнь и жизнь общества. И тут приходит понимание, как важно внутренне решение измениться.

  • А
    Алексей

    Сознание зацепилось за 1999г и мультики по интернету и онлайн игры

    К
    Команда АЛЛАТРА Вести

    Здравствуйте, Алексей. Спасибо за ваш комментарий. Дело в том, что исходя из информации: в 1989 году был реализован проект Всемирной паутины, разработанный изобретателем Тимом Бернерсом-Ли. Появление Всемирной Паутины (World Wide Web, WWW) дало мощный толчок к популяризации и развитию Интернета. В 1990 году научному сообществу был представлен первый текстовый браузер, позволяющий просматривать связанные гиперссылками текстовые файлы онлайн. В 1991 году доступ к этому браузеру был предоставлен широкой публике, однако распространение его вне научных кругов шло медленно. С 1994 года после выхода версий браузера Mosaic для операционных систем Windows и Macintosh, а вскоре вслед за этим – браузеров Netscape Navigator и Microsoft Internet Explorer, Интернет обрел популярность среди широкой публики сначала в США, а затем по всему миру.

    В 1995 году компания NSF передала ответственность за Интернет в частный сектор. Это способствовало расширению круга коммерческих поставщиков и потребителей услуг сети Интернет, которая вскоре связала между собой миллионы компьютеров и сотни миллионов людей во всем мире.

    Первая информационная сеть, связывающая учебные и научные учреждения, появилась в Индии в 1986 году, а первый доступный населению интернет — в 1995-м.

    Так что, вполне реально, что в 1999 году была уже возможность выходить в интернет, играть в онлайн-игры и смотреть мультфильмы.

    Также можно эту информацию прочитать перейдя по ссылке:

    (https://www.google.com/amp/s/ria.ru/amp/20190902/1558095640.html)

  • Л
    Лара

    Будьте как дети ... А ведь правда, когда общаешься с детьми, иногда чувствуешь себя менее разумным и опытным. Очень понравилась статья, я много разных экспериментов слышала, а вот об этом не довелось. Этот эксперимент доказывает многое... О том что человек способен саморозвиваться и обучаться самостоятельно и когда есть интерес, то двигаться с ускорением. Даже не зная пределов, человек может двигаться и созидать без меры

    О
    Ольга

    Даже самое простое - они берут смартфон в руки и уже будто знают как этим пользоваться!

  • А
    Александра

    Мне уже не мало лет , много шаблонов , но такое Солнце , как Аллатра , помогает раскрыться каждой душе . Я прочла статью и поняла , что изменилась уже очень сильно. У меня появилась своя точка зрения . Уже не особо интересуюсь что обо мне говорят. Похоже , вызываю уважение . А иногда вроде как зависть . Но мне какое дело ? Иисус говорил : " Будьте же как дети." .... Спасибо автору статьи. Вот в чём смысл.

  • Ю
    Юлия

    Очень интересная статья. И это правда. Дети свободнее взрослых, внутренне свободнее. Они ещё не успели нахвататься шаблонов поведения. И в этом их счастье. После этого примера с экспериментом Созидательное общество стало ещё реальнее. Это не просто мечта каждого человека - оно должно стать общей целью. На пути нет никаких преград кроме шаблонов сознания. Но люди тем и отличаются от животных, что они могут не просто жить следуя инстинктам, но и развиваться духовно и интеллектуально, расширяя свои возможности. Спасибо за статью!

Залишити коментар