Бути людиною. Давайте робити ВАЖЛИВІ, а не термінові справи

Бути людиною. Давайте робити ВАЖЛИВІ, а не термінові справи

Щоранку, виходячи з дому, багато хто з нас опиняється в кругообігу важливих і невідкладних справ. В одного дзвонить телефон, і він стрімко тікає кудись у справі, іншого викликає начальство з вимогою термінового виконання його доручень, третій згадує, що забув зробити вчора і не знає, як йому все встигнути... Все, як у знайомій пісні у виконанні Валерія Леонтьєва: "І всі біжать, біжать, біжать, біжать, біжать, біжать, біжать...".

Ми спостерігаємо кожен день, як люди поспішають зробити термінові справи. Перебуваючи в такій повсякденній гонці, деякі не встигають усвідомити, що їхнє життя проходить, на жаль, в термінових, а не у важливих справах. Адже якщо запитати цих людей, що для них важливо, виявиться, що вони хочуть любові, уваги, розуміння, щастя... Але більшість з них, зациклившись на вирішенні термінових матеріальних проблем, живуть і не помічають, що поряд знаходяться люди, які потребують уваги або захисту... А це дійсно важливо.

 

Важливо робити добрі справи, важливо бути небайдужим і співчутливим, важливо допомагати ближньому.

Я хочу поділитися досвідом, як допомогти людям, долаючи перешкоди системи, і як, об'єднавшись, цілеспрямовано можна і потрібно творити добро.

"Якщо будеш поблажливим до зла, не помітиш, як станеш байдужим до добра..."

Анастасія Нових "Сенсей-II"

Протягом кількох років поспіль, приїжджаючи в моє рідне місто, можна було спостерігати абсолютно жахливе життя молодої людини. В одному з будинків, в під'їзді (і біля нього) проживає хлопець на ім'я Сергій. Він буває неадекватний: може щось говорити уявному співрозмовнику або в жаху кричати, обхопивши голову руками, а може годинами стояти в легкому взутті під дощем і снігом, дивлячись вдалину. Хлопець виріс у цьому будинку, бігав і грав з іншими хлопчаками, начебто, нічим не відрізняючись. Але з роками у підлітка стали виявлятися зміни психіки. Подорослішавши, Сергію довелося вести самостійне життя. З сусідами він завжди привітний, намагається якось прикрасити свій побут, приносячи з сусідніх сміттєвих баків непотрібне іншим принаддя, харчується в основному харчовими відходами з цих баків. Зрідка з'являється його недбайливий батько і пускає сина в квартиру. Сергієву пенсію по інвалідності отримує теж він.

Періодично хворий хлопець зникає з поля зору, перебуваючи на лікуванні у психіатричній лікарні. Після повернення, він завжди виглядає охайним, ситим і здоровим фізично. Сусіди іноді діляться з бідним хлопцем, чим можуть. Але, мабуть, у зв'язку з особливістю його психіки, Сергій дуже швидко прив'язується до тих, хто про нього піклується, і починає їм докучати. Не надаючи значення часу доби, хлопець починає дзвонити у двері сусідам. В під'їзді проживає багато літніх людей, і вони бояться відкривати Сергію, не знаючи про його наміри.


"Ефект Сергія" зворушує душі тих, хто, розуміючи суть цінності життя, хоче творити добро

Небайдужі до біди Сергія люди неодноразово зверталися в різні інстанції (соціальні, медичні, юридичні, ЗМІ), щоб допомогти йому потрапити під опіку держави або просто жити по людськи. Кілька років поспіль громадяни адресували дзвінки і письмові звернення держструктурам.

Тим часом, люди, що оточують Сергія, страждали більше від докорів сумління та почуття провини (від усвідомлення власного безсилля що-небудь змінити), ніж від сусідства з психічно нездоровим хлопцем.

Я теж вирішила допомогти хлопцеві. Мною були написані листи на три різних канали Центрального телебачення, звідки вони були перенаправлені в обласні та місцеві органи виконавчої влади.

На звернення з приводу життєустрою Сергія прийшла відповідь з Комітету по праці, зайнятості та соціального захисту облвиконкому спільно з адміністрацією району міста, де на підставі грамотно викладених статей закону повідомлялося наступне.

“...Питання життєустрою Божеко С.С. перебуває на контролі в... міськвиконкомі. Одночасно, комітет висловлює Вам щиру вдячність за увагу і чуйність, виявлену до долі цієї людини..."

Час швидкоплинний для більшості з нас, і, звісно, всім хочеться, щоб життєво важливі питання вирішувалися якомога скоріше. Але потрібно, щоб ми, перш за все, самі стали маяками світла, духовності та моральності, щоб в інших людях помічали цінні якості Душі. Люди, що працюють в держапараті, знаходяться на виду у всіх, і кому, як не їм, нести добро у світ — бути справжнім прикладом людини Честі. На щастя, серед чиновників є добропорядні люди, яким не чужі такі людські якості як совість та моральність.

“Люди хочуть достойно виглядати не перед Богом, не перед своєю Совістю, а перед іншими людьми. А вся причина цього зла криється у бажанні людському. Адже людина цінує тільки те, що хоче бачити для себе цінним. А те, що вона не хоче бачити для себе цінним, те і значення для неї не має..."

Анастасія Нових "Сенсей-II"


Кілька років поспіль добрі і дбайливі люди вперто прагнули допомогти беззахисному хлопцеві...

Нарешті, до осені 2016 року життя Сергія все ж змінилося на краще. Особисті зусилля кожної небайдужої людини, звичайного громадянина або держслужбовця, з'єднавшись в єдиному потоці добра і участі, зробили свою справу. Тепер хлопець живе по людськи.

Напевно, "ефект Сергія" потрібен сучасному суспільству для того, щоб людина не стала байдужою і побачила, скільки навколо неї потребують любові і турботі, а часом, просто доброго слова.

"Бути Людиною, жити в ім'я вищих духовних цілей, надавати посильну допомогу людям — ось справжні цінності, які можна знайти в цьому світі і піти з ними у Вічність..."

Анастасія Нових "Сенсей-IV"

Давайте робити ВАЖЛИВІ, а не термінові справи. Давайте станемо духовними насправді. Давайте будемо чуйними по відношенню один до одного і, крокуючи по світлому шляху справжньої людської любові, станемо творити Добро.

 

Тетяна Брагіна

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 114

Підписатися на новини



Бути людиною. Давайте робити ВАЖЛИВІ, а не термінові справи - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 114
Схожі статті:


Коментарі
  • Виталий

    24.03.2017 17:55

    Очень классная, показательная история. Как же все-таки много неравнодушных людей. Вот она, духовность! И вправду нужно не рассуждать о ней, а дело делать. Прекрасный пример!)

    Відповісти
  • Алёша

    17.11.2016 17:20

    А сознание сразу спрашивает: как же все-таки дело-то разрешилось? Потребительский формат снова дал о себе знать... А ведь главное, что человеку в конце концов совместными добрыми усилиями помогли. История действительно показательная, поучительная и очень радостно, что она свидетельствует о том, что жива еще в людях человечность и забота о ближнем.

    Сказать честно, я тоже из тех, кому много раз в жизни помогали добрые люди. С их помощью попал из неблагополучной семьи в нормальный интернат, а не для умственно отсталых. Благодаря добрым людям поступил в лицей при строительной академии, а не в местное ПТУ. С помощью добрых людей поступил в академию и восстановился после того, как отчислился по глупости. С их помощью прожил первое время после окончания академия в академическом общежитии, хотя официально этого было делать нельзя. А когда нет отчего дома и некуда вернуться, то выбор невелик. Короче говоря, добрые люди мне встречались всюду и встречаются по сей день, за что большое спасибо им за их выбор помогать ближнему и спасибо Богу за то, что такие люди еще есть на белом свете. 

    Відповісти
  • →  Татьяна

    19.11.2016 20:29

    Алёша, спасибо за комментарий. )) Серёжа сейчас живёт в квартире, которая досталась ему от матери. У него есть ключи. Он никому не докучает. За ним присматривают соседи. Он в тепле и не голодает. 

    Понимаю ваши чувства.

    Благодарность Богу за добрых людей, которые помогли вам неоднократно. Ведь “добро порождает добро”. И это действительно так. Думаю, что на этом сайте случайных людей не бывает. И коль человек читает здесь статьи, значит идёт по пути добра и любви, значит помогает ближнему. 

     

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція