Людина ніколи не буває одна

Людина ніколи не буває одна

Якось  одному чоловіку приснився сон, ніби йде він піщаним берегом, а поруч з ним
— Господь. І почав чоловік  згадувати події свого життя. Згадував радісні
— і помічав на піску два ланцюжки слідів, своїх і Господа. Пригадував нещастя
— і бачив лише один.
Засмутився тоді чоловік і став запитувати Господа:
— Чи не Ти говорив мені: якщо піду шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене?
Чому ж в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску?
Чому Ти залишав мене, коли я найбільше потребував Тебе?
Господь відповів:
— Я люблю тебе і ніколи тебе не покидав. Просто в час бід і випробувань Я ніс тебе на руках.
 
Притча "Сліди на піску"
 
 
Сиджу за столом, п'ю каву, читаю чергову цікаву статтю на «АЛЛАТРА Новини». Раптом мою увагу привертає картина за вікном: на вулиці молода сім'я з дитинкою, якій на вигляд рочки зо 2, сидять на гойдалці, катаються. Чомусь ця ситуація не залишила мене байдужою. Продовжую спостерігати за тим, що відбувається і незабаром розумію, чому. 


Дрібниць не буває

Все відбувається дуже спокійно і природно. Ось вони відходять в сторону від гойдалки і опиняються в пісочниці, де мама вже тримає малюка за каптурчик, щоб він не спіткнувся і не впав. З боку видно, що дії мами наповнені турботою, але без надмірного контролю - вона просто вказує напрямок, захищає від зовнішніх "колючих" уступів.
 
Тим часом, малюк продовжує відкривати для себе світ, пізнаючи його у всій своїй красі і повноті. Ось мама дала йому дерев'яну паличку, мовляв: «Тримай, ось тобі на допомогу». І хлопчик крокує далі, але вже з певним допоміжним інструментом, тепер його опора подвоїлася. Йде він, трохи похитуючись з боку в бік, але не один: у нього є підтримка, така необхідна для незміцнілих ніжок малюка в даний момент.
 
Я сиджу за столом, дивлюся на подвір'я і розумію, наскільки важливо просто спостерігати, спостерігати за всім, що відбувається навколо, за будь-якими дрібницями. Але ж  дрібниць, загалом, і не існує. 


Кіно під назвою Життя

Хлопчик ознайомився з пісочницею, покопався в піску, і все - йде далі, виходить за її огорожу. Але і тут він не один: у нього знову присутня та ж підтримка - тільки зараз це тато, який так само, як і мама, притримує його зі спини. Дивлюся через віконну раму - і наче в кіно перебуваю, кіно під назвою «життя». Ось тато хлопчика відійшов в сторону, розмовляючи по телефону. Але дитина в цей час все ж не залишилася одна: тепер його несе на руках мама, акуратно і з турботою.
 
Так і в нашому житті: людина ніколи не буває одна, ніколи! Потрібно просто помічати, звертати увагу на такі «дрібниці». Підтримка завжди є, і допомога завжди йде. Питання лише в тому, пройде людина повз ці підтримки, або ж зверне на них увагу і піде ще більш впевненими кроками своїм шляхом, з любов'ю і довірою!
 
Як написано в книзі «АллатРа»:
"Коли ти відчуваєш Душу, підтримуєш з нею постійний чуттєвий контакт, то важливі в житті духовні справи, добрі справи, допомога іншим людям відбуваються так, мов хтось допомагає згори. Все складається один до одного навіть тоді, коли обставини, нібито, і не на твою користь. І головне, ти відчуваєш і розумієш цю підтримку на глибинному рівні, мов знаєш це наперед."
 
Автор: Людмила Закордонець

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 57

Підписатися на новини



Людина ніколи не буває одна - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 57
Схожі статті:


Коментарі
  • Антонина В.

    30.09.2016 22:22

    Спасибо, Людмила, от всей Души. Ваши слова многое для меня открыли.. действительно, Бог как заботливый родитель оберегает нас и несёт на руках в сложные минуты. 

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція