
Чесність перед собою. Чому я слухаю свідомість?

Вирішив поділитися відповідями, які знайшов, коли чесно відповідав собі на питання:
Чому я слухаю свідомість? Чому слухаю голос у голові? Чому беру участь у діалогах в уяві? Чому звертаю увагу і дивлюся те, що показує свідомість у думках?n>
Перше, що записав у блокнот:
Тому що звик. Це звичка. Тепер треба виробити звичку перебувати в почуттях, при цьому спостерігаючи за тим, що відбувається навколо, бути в моменті Тут і Зараз. Тому що минулого вже немає, а майбутнього ще немає, є лише "тут і зараз," – усе на перший погляд просто, красиво і зрозуміло.
Але відчував, що це не все. Згадав про чесність перед собою і рекомендації від ведучого групи – записати спочатку перше, що приходить, а після цього ще раз поставити собі питання. Тому ще кілька разів прочитав питання, на які знайшов такі відповіді:
Роблю те, що говорить свідомість, тому що звик бути рабом, бо так легше, коли хтось керує мною, а я просто роблю те, що вона говорить, те, що вона хоче, те, що їй вигідно. Перекладаю відповідальність за себе і своє життя на інших, і так у всіх сферах. На заняттях у групі чекаю, що скаже ведучий, роблю це, і чекаю далі моменту, коли він знову мені скаже що робити, замість того, щоб самому запитати. В сім’ї – роблю те, що дружина скаже, всю відповідальність на неї переклав. У роботі – на керівників "бочку кочу", що вони неправильний план поставили, занадто великий (але з ними про це не говорю). Так просто легше... Мені комфортно слухати свідомість". Чому?
- Є кого звинуватити, чому я ще не Ангел – тому що свідомість сильно атакує і не дає Жити Духовним світом;
- Не треба виходити із зони комфорту в невідомість. Просто роблю все, що свідомість говорить, а в неї все шаблонно;
- Є на кого перекласти відповідальність за погані вчинки, які віддаляють мене від Бога: сказав дружині агресивно: "Я зайнятий!", Коли вона хотіла поцілувати. Потім сказав на виправдання: "Це ж реакція свідомості!
- Є можливість у діалогах в уяві продемонструвати свою значимість. (Після конфліктної або програшної ситуації в уяві відбувається програвання ситуації вже по-іншому, ніби я вже виходжу переможцем у ній);
- Вона (свідомість) підтримує ілюзію моєї величі та значущості. ("Я – обраний, святий, просвітлений...")
Задав собі питання: "що робити?"
- ЛЮБИТИ;
- Взяти відповідальність на себе, за себе і свої вчинки, своє життя. Тільки я відповідаю за всі результати в житті;
- В житті керуватися лише почуттями Душі, прислухатися до них, і діяти так, як відчуваю;
- Увагу звертати тільки на те, що всередині відбувається;
- Якщо відчуваю, що щось не так – одразу питати, дізнаватися і вирішувати, говорити про це відкрито, а не відкладати на потім чи сподіватися, що промовчу, а там – саме вирішиться.
Ось такий досвід.
Автор: Ігор З.
Спасибо вам за статью, раньше не замечала, что оправдываюсь сознанием, теперь поняла, это всё уловки и неспроста, внимание забрано, вот и результат. А я всё хожу по кругу и думаю - а что не так? И вот опять же, думаю... А надо чувствами жить.
Спасибо за то , что поделился. Как будто про меня. Сейчас . когда по-настоящему стала работать над собой, читаю все , вникая в каждое слово, и воспринимаю глубиной , и такое чувство Единения внутри! И Благодарность Богу за все!
Счастливый Вы, вас жена просто так хочет целовать, а меня моя первой никогда не поцелует, всегда инициативу надо проявлять.
Я рад за тебя, что лед помалу движется.
Спасибо за статью
Спасибо! По себе вижу, что ответственность воспринимается как тяжесть и угроза - сознанием, а когда смотрю на ситуацию (и это понятие) с другой стороны - то понимание, что я и только я ответственна за каждый поступок в моей жизни и вообще за свою жизнь ответственна только я - от этого появляется свобода и радость, легко и просто. Но есть ощущение неполноты этого осознания во мне, что ли, так как пост фактум понимаю, что сама же эту ниточку в дне и отпустила.
Спасибо, что поделились опытом. Прям в точку. Работу сознания я записываю добросовестно, а где же моя работа? Как-то незаметно и тут произошла подмена. Правильно сказано - есть кого обвинить, почему я еще не Ангел.
Спасибо. Прямо в точку, узнал себя. Последнее время часто задаю себе эти вопросы.
Спасибо огромное за статью. Недавно тоже отметила, что оправдываюсь сознанием, но внимание то уже отдала (((. Честность до конца перед собой, это действительно очень важно в духовном развитии, без нее и развития никакого не происходит.