ЩО ОЗНАЧАЄ ЖИТИ, А НЕ ПЕРЕ-ЖИВАТИ СВОЄ ЖИТТЯ?
«Найбільша нагорода в цьому житті,
яку може отримати людина,
– це Життя, це свобода».
Із передачі «Ігроманія системи»
Скільки пам'ятаю себе, завжди було прагнення допомагати людям. Воно виражалося в бажанні поділитися чим-небудь (подарувати), вислухати, сказати добре слово, зробити добру справу. Найчастіше це було пов'язано зі здоров'ям, оскільки і професію вибрала собі «лікувальну», отримавши фармацевтичну освіту в медичному інституті на фармакологічному факультеті. Але, пропрацювавши в аптеці зовсім небагато, зрозуміла, що я не допоможу людям допомогти перемогти навіть тілесні хвороби. Зрозуміла, в тому числі і на своєму досвіді, що причина більшості хвороб корениться не в тілі людини (це якраз наслідок), а в її світогляді, напрямі думок, незнанні своєї Істинної природи.
Почалися активні пошуки. Спочатку в напрямку як визначити причину хвороб та усунути її. Потім, як попередити, щоб вона (хвороба) не виникла взагалі. Потім усвідомлено все частіше стали виникати питання. Хто я? Який сенс мого життя? Для чого я тут?
Весь цей час, допомагала людям так, як розуміла на той момент. Працювала я тоді в рецептурному відділі аптеки. Людей зверталося багато. Помітила, що спілкуючись з людиною, часто втягувалася в її проблему, співпереживала. І як результат, до кінця дня приходило спустошення, занепад сил, слабкість.
Схожим чином вибудовувалися відносини з деякими подругами, знайомими. Розмова часто починалася з простого прохання: порадити по здоров'ю. У відповідь спалахувало щире бажання допомогти. А далі, втягуючись у ту чи іншу життєву ситуацію, пов'язану з цією людиною, співчувала, переживала, жаліла. Подрузі (знайомій) після таких бесід ставало тимчасово легше, а у мене з'являлася втома, апатія.
Потім через друзів я познайомилася з книгами Анастасії Нових і Знаннями, в них викладеними. Для мене це стало, як ковток чистої джерельної води спекотним літом. Я знайшла відповіді на всі ті питання, що я ставила собі багато разів.
Із книг Анастасії Нових я дізналася, що людина двоїста за природою своєю. У ній є і смертне – тваринне начало (тіло, свідомість), але є і живе, вічне – Духовне начало (Душа, Особистість). Це розуміння привело до переосмислення всього мого життя.
Спочатку книги, а потім і передачі за участю Ігоря Михайловича Данілова, наповнили моє життя Життям. І кожен раз, перечитуючи книги А. Нових і переглядаючи передачі, приходили нові розуміння, усвідомлення.
Так сталося і з передачею «Від атеїста до Святості».
У цій передачі Тетяна (ведуча) поставила запитання, що є такий поширений вираз серед людей, що потрібно за когось переживати, боліти. А що означає боліти за когось? Ігор Михайлович відповів, що якщо переживати за когось, то це пере-живати своє життя в ім'я когось. Це означає, вхолосту витрачати час і силу уваги, вкладати цей цінний ресурс людини в систему (тваринний розум), тим самим годувати її.
І кому краще від цього? Мені, як Особистості, – точно ні! Я якраз пере-живаю своє життя, коли емоційно втягуюся, «живу» в тій ситуації, про яку говорить співрозмовник. Живу не своїм життям у цей час, а життям іншої людини. І якщо болію за неї, то так дослівно і є насправді.
Більшість людей, скаржачись на події свого життя, немочі тіла, бачать все під впливом думок від свідомості в негативному ключі, часто детально описують ситуацію. Чому так відбувається? Щоб слухач став більше емоціонувати, співпереживати, щоб викликати жалість до себе.
Є така народна мудрість: жалість від слова жало.
Так що ж таке жалість? З дитинства засвоїла, якщо людина жаліє інших людей, значить вона чуйна, добра, небайдужа. Значить вона хороша. Прийнявши таку установку від системи, що жаліти людей – добре, включалася в цю гру, надягаючи на себе маску хорошості.
І тільки пізніше, працюючи над собою, зрозуміла, що все це – маніпуляції від свідомості. При цьому йде перетягування уваги (сили життя) на себе. Система (тваринний розум) – це програма, яка, діючи через негативно налаштовану людину, скачує силу життя й у неї, й у мене, якщо я емоційно причетна до цієї ситуації. Тому і виникає після спілкування спустошення, втома.
А що таке причетність до ситуації? Це бажання вплинути на неї, контролювати, показати свою значущість: до мене прийшли за допомогою, значить я краще за інших можу порадити, зрозуміти… Це звеличує моє Его. І з'являються емоції значущості, повчальництва, всерозуміння… Приходять думки: треба вислухати, розібратися – це втягує в ситуацію. А чи допомагаю я, емоціонуючи разом з оповідачем, та ще перебуваючи на хвилі гордині? Насправді ми просто разом «годуємо» систему.
А хвороба? Це привід задуматися: куди все життя біг, чого шукав, яким думкам віддавав перевагу, які дії вчиняв, погоджуючись з ними (думками). Це послужило поштовхом до виникнення ланцюжка подій, привело до цієї ситуації, в якій зараз перебуваєш. Зупинись, заспокойся, побудь у тиші із самим собою, усвідом, що робив не так і прийде ясність, розуміння. Чи варто приймати програмку від системи – я хвора (або хворий), занурюючись у негативні думки, емоції? Адже вкладаючи увагу в установку від системи, ми тим самим запускаємо цю програму і формуємо події у своєму житті. Набагато краще і радісніше направляти всю свою увагу в Любов і Вдячність, приймаючи ситуацію як допомогу, як підказку на шляху свого розвитку, пізнання свого Істинного Я.
«Адже яка б не була хвороба – це, в першу чергу, результат слабкості вашої віри і сили духу. Якщо людина наведе порядок у своєму внутрішньому світі, то фізичному тілу нічого не залишається, як піти за духовним. Бо... тіло – це всього лише тіло, віз. Ти в ньому кучер. У твоїй владі привести в належний стан цей віз і задати йому той напрямок, який вибереш сам»
Анастасія Нових
Не тіло я і не свідомість,
Як важливе це розуміння.
Слідкую за думками і знаю,
Що я їх тільки обираю.
І хоч звучать вони в мені,
Вони прийшли до мене ззовні.
Зараз чию Волю обираю:
Що відчуваю або чого бажаю?
І якщо слухаю свідомість,
То віддаю увагу їй!
І СИЛУ, що мені так потрібна
І для ЗЛИТТЯ дана!
Злиття Особистості з Душею, згідно Споконвічних Знань, – це Життя, це Духовне звільнення, звільнення з полону матерії. І кожна людина сама робить свій вибір, за який несе свою відповідальність.
Тепер я розумію і дуже дбайливо ставлюся до такого дару Духовного Світу, як сила Життя!
З усвідомленням себе Особистістю, почала сприймати навколишній світ і кожну людину в єдності і гармонії з любов'ю і радістю.
По відношенню до людей це виражається в потребі з турботою, співчуттям ставитися до кожного, як до свого ближнього. Допомагаю, але вже не втягуючись емоційно. Вкладаю силу уваги на зрощування Любові у собі. Любов – це Духовний щит, захист на життєвому шляху.
Коли людина, незважаючи на різні ситуації, не втрачає надії, знаходиться в пошуку, я ділюся з нею своїм досвідом.
Дуже допомагають передачі на АЛЛАТРА ТБ із циклу «Гра професіоналів», книги Анастасії Нових, передачі за участю І.М. Данілова. Інтернет завжди на допомогу, можна відразу переслати посилання на ту чи іншу передачу, книгу.
З досвіду можу сказати, що пізнання своєї Істинної (духовної) природи, пізнання Бога в собі – це безперервний процес. Це те, що приносить нескінченну радість, наповнює Світлом, Любов'ю. У відповідь ллється така вдячність Світу Духовному.
Що значить Жити? Як Істина проста!
Це любити, творити, люблячи!
Скрізь, у всьому, самих себе.
І нехай у відповідь співає Душа,
Радіючи, радістю дихаючи!
Учасниця МГР «АЛЛАТРА» Олена
