ЩО ТАКЕ ЧЕСНІСТЬ?

ЩО ТАКЕ ЧЕСНІСТЬ?

Майже у кожної людини в житті настає такий момент, коли вона раптом відчуває, що їй якось дуже гидко всередині, хоча зовні все добре, з'являється таке відчуття, що всередину хтось закинув мокру брудну ганчірку для підлоги... Але це виявляється ще півбіди... Потім приходить усвідомлення, що цю ганчірку закинув ти сам. І відмитися не виходить, і забутися теж, тому що Совість – вона не мовчить. І далі так жити стає нестерпно. Про що це вона, запитає дорогий читач. Про те, що всім відоме і знайоме – про чесність, а найголовніше про чесність перед самим собою. І якщо у Вас теж є потреба поговорити відверто, вирвати з себе великими щипцями цю скалку – нечесність або, іншими словами, брехню самому собі, тоді запрошую в дорогу до свого власного внутрішнього світу. А щоб налаштуватися на внутрішню роботу, давайте ознайомимося з Притчею.

Одного разу до професора прийшов його студент і попросив залишити його після закінчення інституту в аспірантурі.
– Юначе, а ви впевнені в тому, що вам це потрібно, – запитав професор, знімаючи окуляри і потираючи втомлені очі. – Адже, наскільки я пам'ятаю, особливою старанністю ви не відрізняєтеся. Вчитеся ви так собі.
Студент збентежено опустив очі.
– Я теж хочу залишити свій слід у науці. Повірте, я буду багато займатися. Я, правда, буду дуже старатися.
Професор знову похитав головою:
– Ви хочете залишити слід в історії? Який?.. Ось такий? – і він простягнув старовинний зошит, в якому було щось написано латиною.
– Ви ж вивчали латину? – професор запитливо подивився на студента.
– Так, звичайно, але.., – той зніяковіло опустив очі.
– Та не соромтесь, перекладіть мені, що тут написано, – і професор поклав зошит на стіл і стомлено опустився в крісло, – давайте, юначе, покажіть мені рівень своїх знань.
Студент взяв зошит, подивився на нього, але нічого не зміг зрозуміти. Але йому так не хотілося показати, що він нічого не знає.
Тому він набрав побільше повітря в груди і випалив:
– В цьому зошиті зібрана мудрість віків. Вона безцінна.
Професор хвилину помовчав, а потім важко зітхнув і сказав:
– Ви знаєте, чому я став професором?
Студент підняв очі, в очах стояло питання.
– А тому, юначе, що я ніколи не боявся зізнатися самому собі та своїм вчителям, що я в цьому житті дуже багато чого не знаю. Це змушувало мене багато працювати і осягати все нові і нові знання.
Потім ще хвилину помовчав і сказав:
– Ось це, – він підняв зошит, – всього лише список товарів купця, які він збирався купити. А ви... «мудрість століть». Навчіться казати правду, хоча б самому собі.

Пропоную в цій статті поговорити про чесність перед самим собою. Якщо людина буде чесною перед собою - вона буде ставитися так само і до інших людей.

Отже, чому ж я не чесна сама з собою, адже цього не навчили мене батьки. Ось пишу ці рядки, і одразу згадалися слова мами – "все таємне завжди стає явним". Як і коли це сталося.

Якщо в даний момент проявити чесність, то можна зізнатися в тому, що:

  • нечесність з собою призвела до того, що моє життя почало руйнуватися;
  • обман самої себе привів до постійного внутрішнього дискомфорту;
  • бажаючи здаватися кращою, ніж є, я втратила себе і почала втрачати грань між брехнею і правдою про себе саму;моє життя не
  • змінювалося, а якщо і змінювалося, то не в кращу сторону, тому що я не брала за нього відповідальність на себе.

 

ПРИЧИНИ НЕЧЕСНОСТІ З САМИМ СОБОЮ

1. Неприйняття себе, незнання себе справжньої.

Перша причина, яку я усвідомила, – це незнання себе справжньої: через це виникає внутрішній конфлікт.

2. Здаватися, а не бути.

Друга причина, яку я змогла помітити, – це бажання здаватися кращою, ніж я є насправді, подобатися іншим або привертати до себе увагу, бути коханою, бажаною.

3. Бути, як всі.

Третя причина, яку я пропоную розглянути, – це бути схожим на інших, мати сім'ю, квартиру, машину тощо.

Виявлення цих шаблонних установок у свідомості і їх внутрішнє усвідомлення призвели до того, що настав час розпрощатися з цією раковою пухлиною, яка роз'їдає мене зсередини.

А тепер пропоную розібратися з кожною причиною більш докладно.

 

Перша причина – "Незнання себе справжньої"

Внутрішнє невдоволення собою привело мене до пошуку причин і знань. Я ходила до храму, захоплювалася езотерикою, психологією, щось змінювалося, щоправда, зміни були тимчасовими, але пошук тривав. І як кажуть, хто шукає, той завжди знайде. І я теж отримала нагороду – до мене прийшли Споконвічні знання, викладені у книгах А. Нових. Там я знайшла відповіді на всі внутрішні питання, побачила причини, які потягнули за собою багато життєвих ситуацій. Все виявилося досить просто і зрозуміло: наш світ дуальний — у кожному з нас є духовне і матеріальне начало. Духовне начало – це Душа, частинка Бога, яка є джерелом життя, і Особистість, яка має Свободу Вибору і здійснює цей вибір через свою увагу. Матеріальне або Тваринне начало – це наше тіло і свідомість. Не маючи знань про духовний світ, про Душу, я, як Особистість, жила своєю свідомістю. Відбулося підпорядкування свідомістю Особистості, Его панувало в мені, воно довгий час зростало і набирало влади.

Завдяки книгам А. Нових я дізналася, що свідомість – це інструмент Особистості для взаємодії з матеріальним світом. Свідомість виявляє себе у внутрішньому світі людини через потік відчуттів, думок, спогадів, емоцій і бажань. У неї немає енергії, і вона може отримати енергію тільки від Особистості, вимагаючи до себе постійної уваги. Емоції і бажання – ось два інструменти свідомості, якими вона намагається керувати. Захопити мою увагу, як Особистості, контролювати поведінку і прийняття рішень. Свідомість егоцентрична, споживча за своєю природою, прагне до влади і контролю. ЇЇ головна мета – виживання. Завдяки цим знанням я змогла усвідомити, що все моє попереднє життя було під владою его і свідомості. Свідомість всю інформацію постійно спотворює, вона брехлива за своєю природою. Роздутий егоїзм-свідомість з усіма її невичерпними емоціями і бажаннями є головним коренем проблеми.

“Для людей головне в їхньому житті — це зосередження своїх сил на духовному звільненні, а отже, духовній роботі над собою в кожному дні. Ось головне! Не перед людьми потрібно доводити, що ти в чомусь кращий за інших, а перед Богом, що ти достойний бути прийнятим у духовний світ, що ти достойний, щоб твоя Особистість перебувала у Вічності як зріла Духовна Істота”.

(А. Нових, "АллатРа")

Незнання своєї істинної духовної природи і головного сенсу життя привело мене до того, що відбулася підміна в сенсі життя, і головним стало матеріальне забезпечення та володіння. Кредо життя – бути як всі чи крутішою за інших. Нав'язливе бажання подобатися, бути в центрі уваги примушували йти в розріз зі своєю совістю, зі своїми моральними цінностями і переконаннями. Поступово брехня собі стала нормою і розрізнити, де правда, а де брехня, стало майже неможливо. Спочатку я прагнула придбати, потім зберегти, так проходили безцінні роки життя в постійній боротьбі. Отримавши такі дорогоцінні знання, почалася дійсно глибока внутрішня робота над собою, духовне самовдосконалення, щоб стати духовно зрілою Особистістю і повернутися додому, у світ Бога.

 

Друга і третя причини – "Здаватися, а не бути та бути, як усі"

Після глибокого опрацювання інформації з книг, спілкування з однодумцями, я усвідомила, що корінь другої і третьої причини – страх. А в основі будь-якого страху, якщо його розглянути більш детально, лежить страх смерті. Страх смерті – це відображення нашого вільного внутрішнього вибору між Духовним або Тваринним началом у собі. І якщо у своєму житті я виберу чіткий орієнтир на Духовне начало, почну розширювати свій світогляд, не буду піддаватися на провокації Тваринного начала, почну творити в собі почуття справжньої Любові до Бога, то у мене не буде страху смерті. Коли всередині мене є глибоке розуміння, хто я і в чому сенс мого життя, тоді легше перестати чіплятися за цінності матеріального світу, за бажання подобатися і привертати увагу, стає просто робити усвідомлені кроки до набуття істинної внутрішньої опори і свободи від страху. Смерть – це етап життя, через який всім потрібно пройти, але після нього починається інше життя — яким воно буде, залежить від вибору кожного з нас.

“Життя — це справжня школа, де помилки — це уроки, а набутий досвід — наставник.

Як то кажуть, у спокійному морі не стати досвідченим моряком. Здобуваючи Мудрість, завдяки духовному досвіду, людина починає впевнено і цілеспрямовано вести свій корабель серед бурхливого океану життя, уникаючи помилок минулого, не дозволяючи стихіям колишнього жбурляти її з боку на бік, породжуючи внутрішні конфлікти. Як казали мудреці давнини, утримання життєвого штурвала в бурхливому океані життя вимагає у першу чергу духовної роботи над самим собою. Для такої відважної людини, що веде свій корабель крізь бурю життєвих стихій, рано чи пізно настане день, коли її внутрішньому зору відкриється зовсім інший, духовний, чистий світ, якого раніше вона у собі не знала. Цей світ породжує спокій у Душі, дозволяє Мудрості вийти переможцем із стихій матерії і причалити до берега Вічності”.

(А. Нових, «АллатРа»)

Ще одним, можна сказати, феноменальним відкриттям стало те, що присутність і визнання в собі страху смерті – це показник відокремлення себе від Бога. Відокремленість від Бога – це втрата єдності та зв'язку з внутрішнім джерелом глибинних почуттів, які дають внутрішню духовну опору, безумовну любов і неминуще щастя. Саме недовіра до Бога – ґрунт для зростання егоїзму. А народження «его» супроводжується народженням гордині. В цьому випадку людина сама для себе стає найважливішою, винятковою, значною, а всі навколишні люди і матеріальний світ – джерелом задоволення її бажань. Щойно  сформувалася ілюзія відокремленості, виникає наступна ілюзія того, що все, що було втрачено всередині: щастя, радість, любов, свободу, безпеку, можна отримати тільки із зовнішніх джерел тимчасового матеріального світу. Так з'являються бажання і прагнення до володіння чимось в матеріальному світі, виникає прив’язаність до того, чим володієш або прагнеш мати, а значить і страх втратити. Але за все це треба боротися, доводити власну винятковість, оскільки так влаштований весь матеріальний світ – звідси прагнення до домінування, влади і контролю. Втрата єдності з вічним духовним світом і частинкою вічності, частинкою Бога в собі – Душею – і призводить до втрати почуття безпеки. Володіння владою і матеріальними благами, створюють відчуття тимчасової фальшивої безпеки. Але варто лише щось з цього втратити, як страх знову повертається. Ти постійно намагаєшся отримати любов, увагу і визнання від інших людей: батьків, членів родини, друзів, колег, учнів, радість від володіння чимось у матеріальному світі: статусом, майном, стосунками, славою, визнанням, владою та іншим.

Ще однією з серйозних проблем, нав'язаних свідомістю і его, є зацикленість на самому собі. Его боїться померти. Що може допомогти в даній ситуації? В ідеалі людина повинна забути взагалі про саму себе. Є одна давня молитва, в якій є дуже змістовні слова: «той хто забуває себе, знаходить себе». Сенс її в наступному: в тій мірі, в якій я забуваю себе, в такій мірі я не просто знаходжу себе, але і звільняюся від страхів. Тому що самість, спрямованість на себе, зацикленість на собі — це родючий ґрунт, на якому ростуть всілякі страхи і побоювання. І навпаки, коли людина віддає себе іншим, живе в гармонії з іншими живими істотами, коли в людині не панує принцип «брати», а вона живе за принципом «давати», то страхи залишають, вони просто йдуть.

Ще одна з проблем нечесності з самим собою – це небажання взяти відповідальність за всі події в житті на себе.

Цікаво було дізнатися етимологію англійського слова responsibility — “відповідальність”. Re – означає «повернення до оригіналу, джерела», другий склад spons – співзвучний зі словом «спонсор»: той, хто зобов'язується забезпечувати, надавати підтримку і захист. Третій склад – ibility – співзвучний з ability, що означає «вміння, здатність, талант».

Якщо ми складемо всі три частини цього слова, то отримаємо дуже цікаве визначення слова відповідальність — «повернення дарування, дарованого вам, джерелу». А мовою Євангелія це означає звітність щодо використання своїх здібностей і талантів перед Тим, хто дав вам ці дарування. Бути відповідальним — означає бути в змозі дати Богові найкращу відповідь про наше життя.

“Кожна людина є Особистістю, яка несе насамперед духовну відповідальність за все, що вона робить і вибирає у своєму житті. Адже більшість людей розуміють, що таке відповідальність. Вони беруть на себе відповідальність у вирішенні якихось життєвих, ідеологічних, побутових, фінансових та інших питань. Вони ж піклуються в основному не для себе, а для своєї сім’ї, заради майбутнього своїх дітей і онуків, заради друзів, близьких їм людей тощо. Так і в духовному, як у головній справі для кожної людини, потрібно взяти відповідальність за свою духовну долю і зробити у своєму житті все можливе й неможливе для злиття зі своєю Душею і знайдення справжньої Свободи від матеріального світу. Не потрібно чекати когось, потрібно діяти самому і починати в першу чергу з себе. Треба самому бути добрим прикладом для навколишніх, тоді позитивні зміни в тобі й в суспільстві не змусять себе чекати”.

(А. Нових, "АллатРа")

Брати на себе відповідальність – означає розвивати владу над самим собою. Брати на себе відповідальність включає в себе мужність визнавати свої помилки і похибки.

Тому завдання людини, що стала на шлях саморозвитку, – перестати боятися помилок і похибок, вийти з-під влади свідомості. Перестати перекладати провину на інших. Дуже добре тут може допомогти фраза: «Цього разу я помилився, я сам у цьому винен, значить, треба зробити висновки, щоб наступного разу все вийшло правильно», «Я в змозі дати Богові найкращу відповідь про своє життя».

Людина прийшла на землю зовсім не для того, щоб накопичувати матеріальні цінності і вибирати, що їй приготувати на вечерю або що вдягнути на вечірку. Наше життя має набагато глибший зміст, ніж порожнє існування фізичного тіла, яке є тільки частиною людини, але зовсім не його сутністю. Кожен з нас – Особистість, яка незважаючи на всі перешкоди зовнішнього світу і свідомості, повинна знайти зв'язок з Душею і зробити найголовніший вибір у своєму житті.

 

ЯК СТАТИ ЧЕСНИМ?

  1. Для того, щоб стати чесним, потрібно вийти з-під влади свого его, з-під влади свідомості, важливо навчитися переходити на альтернативний стан або іншими словами, перемикатися на духовну хвилю – відновити втрачений зв'язок з Богом.
  2. Треба увійти в стан Спостерігача або відчути себе Особистістю. Ясно усвідомлювати те, що відбувається у внутрішньому світі. Чітко розрізняти і відокремити себе від проявів Тваринного, матеріального начала у вигляді думок, емоцій і бажань.
  3. Замінити егоцентричну спрямованість своєї свідомості, переключивши увагу зі свого ураженого самолюбства, неприємних відчуттів, руйнівних емоцій, ілюзорних очікувань, на допитливість, інтерес, щире бажання повернутися в світ Бога, і ринути до Нього всім серцем своїм і всіма помислами.
  4. Відмовитися від емоцій і думок свідомості, переключити свою увагу на глибинні почуття Душі і утримуватися в цих почуттях єдності та зв'язку з світом Бога, щоб не відбувалося у зовнішньому світі в цей момент. Всіма силами - увагою Особистості – зберігати цей зв'язок.
  5. Усвідомити і не передавати в керування свідомості свій потужний інструмент – Увагу. Тому що життя людини, як Особистості, залежить від того, чому вона приділяє свою увагу. Чому віддає перевагу – таким і буде внутрішній стан тут і зараз, а також результат життя в цілому. Після того, як Особистість активує думку своєю увагою, іншими словами, скаже: «Цьому бути!», – образ стає активним. Без уваги сприйняття є неможливим.
  6. Освоювати роботу свідомості в інших режимах роботи, так званих змінених станах свідомості, за допомогою духовних практик і медитацій. Медитації і духовні практики можна назвати практиками спостереження та усвідомленості. Ми усвідомлено переходимо в такий стан і намагаємося перебувати в ньому максимально довго. У цьому стані досягається концентрація уваги, відбувається глибоке розслаблення, розширюється сприйняття. Ми починаємо бачити всі наші внутрішні процеси і починаємо відчувати. На перших етапах під час медитації можуть відволікати думки, спогади поточного дня, але наше завдання – намагатися максимально розслабитися, дистанціюватися від них, спрямувати свою увагу на почуття. Зі свого досвіду я можу рекомендувати духовну практику "Квітка Лотоса", яка описана в книзі А. Нових "Сенсей".

“Ця духовна практика називається «Квітка лотоса». Сенс її полягає у наступному. Людина уявляє, начебто саджає всередині себе, у ділянці сонячного сплетіння, зерно. І це маленьке зернятко у ній проростає за рахунок сили Любові, сформованої її позитивними думками. Тим самим людина, контролюючи зростання цієї квітки, штучним шляхом позбавляється від негативних думок, які постійно крутяться в її голові… Що відбувається завдяки щоденним заняттям цією практикою. По-перше, людина постійно контролює свої думки, вчиться зосереджуватися на хорошому. Тому вона автоматично не може бажати нікому зла чи бути поганою. Адже ця практика щоденна, щосекундна. І це на все життя. Це своєрідна методика відволікання, оскільки з поганими думками насильно боротися не можна. Насильно милим не будеш. Тому потрібно відволікатися. Приходить негативна думка, небажана, людина зосереджується на своїй квітці, починає віддавати їй свою Любов, тобто забуваючи про все погане штучно. Або ж переключає свідомість на щось інше, позитивне. Але квітку вона відчуває постійно: лягаючи спати, прокидаючись, вночі, вдень; чим би не займалася – навчанням, роботою, спортом і так далі. Людина відчуває, як Любов скипає всередині, як струмені Любові рухаються по її грудях, розтікаються по її тілу. Як ця квіточка починає зігрівати її зсередини, причому особливим теплом, божественним теплом Любові. І чим більше її віддає, тим більше вона у ній зароджується. Постійно випромінюючи цю Любов, людина дивиться на людей уже з позиції Любові. Тобто, по-друге, що дуже важливо – людина настроюється на частоту добра”)

(Анастасії Нових, “Сенсей-I")

У книзі "АллатРа" є опис ефективного інструменту для розуміння механізму виникнення думок і емоцій. Це давня духовна практика на усвідомлене сприйняття своїх чотирьох Сутностей – "Четверик". Також безмежна у своєму пізнанні духовна практика "Піраміда". Одним з найсильніших інструментів, щоб вийти з-під впливу нав'язливих думок, є Молитва. Тому що молитва – це одна з форм медитативного стану. Всесвітньо відомий лікар, лауреат нобелівської премії з фізіології і медицини за роботу з судинного шва і трансплантації кровоносних судин і органів, доктор Алексіс Каррель казав:

«Молитва – найсильніша форма енергії, що випромінюється людиною. Вона є такою ж реальною силою, як земне тяжіння. Як лікар, я вів спостереження за пацієнтами, яким не допомагало ніяке терапевтичне лікування. Їм вдавалося вилікуватися від хвороб і меланхолії тільки завдяки заспокійливій дії молитви... Коли ми молимося, ми пов'язуємо себе з невичерпною життєвою силою, яка приводить в рух весь Всесвіт. Ми молимося, щоб хоча б частина цієї сили перейшла до нас. Звертаючись до Бога у щирій молитві, ми вдосконалюємо і лікуємо свої душу і тіло».

      7. Взяти відповідальність на себе за все, що відбувається у твоєму житті. Ми несемо відповідальність за всі вчинки і наслідки цих вчинків. Перекласти з себе відповідальність на нав'язливі думки, емоції, бажання, не можна, тому що це ми їх прийняли і діяли у відповідності до свого вибору. Не думки діяли, а ми самі. Бути відповідальним за свій вибір – це постійна робота над собою, усвідомлення своїх думок, дій, вчинків.

"По цій землі неможливо ступити ні кроку без того, щоб не торкнутися відповідальності і обов'язку, які доводиться виконувати".

(Англійський філософ Томас Карлейль)

      8. І найголовніше – духовно зріла Особистість не бреше собі, оскільки відчуває в собі вічність – власну Душу, перебуває у постійному зв'язку з Богом, знає, Ким вона є насправді, і їй для цього не потрібно накопичувати списки своїх гідностей і заслуг.

      9. Постійно розширювати свій кругозір, поповнювати відсутні знання. У цьому неоціненну роль може зіграти книга А. Нових «АллатРа».

“Чому дуже важливо для сучасної людини, яка йде духовним шляхом, постійно розширювати свій кругозір, більше читати, знайомитися з різноманітною інформацією, поповнювати багаж знань у різних напрямках? Тому що в цьому випадку в неї буде багатший асоціативний ряд, покращена пам'ять і об'ємне сприйняття світу. Адже підсвідомість, звідки й черпається асоціативний ряд, як комора: що в неї колись покладеш, те потім і знайдеш”.

(А. Нових, "АллатРа")

    10. Чесність відроджується Любов'ю.

Ось слова з книги А. Нових, які можуть стати дороговказом:

"Справжня Любов внутрішньо звільняє людину, дає найцінніший небесний дар — справжню Свободу від цього матеріального світу. Це дуже потужна сила, яка пробуджує Душу. Це найбільш близький, короткий шлях до Бога...

Справжня Любов — це глибинні почуття людини, які неможливо виразити словами. Це сила Душі, її стан Любові до Бога".


"Тільки вона сама, своїм вибором, внутрішніми змінами, примноженням своїх добрих справ і серйозною роботою над собою може духовно очиститися, розвинутися і як зріла Істота вирватися з матеріального полону, звільнити свою Душу. Тільки вона сама, завдяки своїй духовній праці, може самостійно вийти в сьомий вимір (на «сьоме небо», в «рай», Нірвану), тобто прокласти собі духовний шлях у світ Бога. Будь-яка людина, що істинно йде духовним шляхом, що працює над собою, у житті якої домінує її особисте, сокровенне спілкування з Богом, Любов, зв’язок з Духовним началом, рано чи пізно сама приходить до цього розуміння".

Бути чесною для мене, після внутрішнього глибокого пропрацювання всіх причин та усвідомлень, – це означає говорити те, що відчуваєш зсередини, те, що каже твоя Душа, а якщо раптом на якийсь період втратив з нею зв'язок, то не дозволяти собі говорити те, що думаєш, поки не відновиш цей зв'язок зі своїм Джерелом. Це значить жити так, щоб не було різниці між тим, що говорю і роблю, і що відчуваю. Жити чесно – це жити по Совісті, підтверджувати це своїми вчинками. А це означає, що мої дії повинні відповідати моїм переконанням і цінностям.

Жити чесно – це бути в гармонії зі своєю Душею, взяти відповідальність за своє життя на себе. Джерелом чесності є глибинні почуття, які постійно виходять з Душі, безумовна Любов Творця. Якщо ти перебуваєш у цьому постійному потоці почуттів, якщо є постійний зв'язок з Богом, то там немає місця фальші і нечесності, тому що в Чистоті завжди видно навіть найменші краплі бруду, а найголовніше, Бог не любить тіней. Чесність без стану любові не можна назвати чесністю. Наше завдання злитися з Джерелом Любові і служити Йому. Жити чесно – це означає бути вільним. Є чудовий вислів французького філософа і письменника А. Камю: «Вільний той, хто може не брехати». Головна перевага чесної людини – те, що в неї вірить ГОСПОДЬ, і те, що вона може бути сама собою. Тому я приймаю рішення – жити Чесно і жити по Совісті!

 

Автор: Ірина Цвєтаєва

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 219

Підписатися на новини



ЩО ТАКЕ ЧЕСНІСТЬ? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 219
Схожі статті:


Коментарі
  • Eoll

    08.11.2016 16:22

    Честно говоря, хорошая статья, прекрасный, детальный разбор темы. Спасибо Ирина, спасибо за помощь. Материал в закладки и перечитывать при необходимости ))) 

    Відповісти
  • Сергей

    11.07.2016 16:11

    Отличная статья! Благодарю!

    Из личного опыта..первая причина, когда происходит подмена и ты хочешь быть лучше всех, например -   в соревнованиях, и когда что то не получается, орешь и нервничаешь, пересоришся с кем то на этой волне.. и домой приходишь как после мясорубки)) нет энергии, нет желания.. только лечь и не вставать))) или в беседе когда ты хочешь быть умным, всезнающим.. доказать свою точку зрения, чтобы  было только по твоему! приводит к потере единства и подавлении личности, ссорам и обидам...

    Третья причина.. когда хочешь быть как все... прилагаешь усилия, что бы слится с толпой.. кафе, гулянки.. куча усилий и мыслей для автомобиля и собственого жилья, и может ничего не получаться.. что бы ты любимы путями добивался материального благополучия... шел по головам... лгал и обманывал.. лишь бы больше заработать что бы купить автомобиль, что быть как все успешным и деловым мужчиной... в результате куча усилий! как белка в колесе!

    А спросишь собственую душу - а зачем? Она говорит ей не это надо... и ощущения противные идти против своей души, что порождает мрачность в мыслях и постояное напряжение, которое выплескивается на окружающих...

    Когда нету связи з душой,и  внимании на духовном.  жизнь мрачная и невеселая вечная борьба! и конечно многие начинают повышать веселость разными видами наркотиков, так сказать допинг для души!!! что только приводит к нежеланию жить и познавать себя, ведь жизнь так сложна! а радостей все меньше...

    Думаю, что ощущения легкости и красоты  жизни , как раз дает душа) важно очень чуствовать ее и она скажет что и как лучше делать, говорить или молчать... надо верить себе.. и не нужно быть богатым материально. можно быть простым слесарем, лишь бы быть духовно БОГатым, ведь это тот кто чувствует бога! чем больше этих ощущений души, тем богаче человек(челавек - ученик вечности) ... и тем больше он может поделится этим богатством с другими.. мир вам!!!

    Відповісти
  • Evgenia

    11.07.2016 15:48

    Огромная благодарность за столь подробный разбор понятия “честности”!  В процессе работы над собой, пришло такое понимание, что Дьявол кроется в мелочах и живёт полу-правдами.А если действительно хочу придти к Богу, в Доме Которого нет лжецов, то надо быть честной, по отношению к Жизнь Дарующему и к себе истинной.

     

    “...а если вдруг на какой-то период потерял с ней связь, то не позволять себе говорить то, что думаешь, пока не восстановишь эту связь со своим Источником. Это значит жить так, чтобы не было разницы между тем, что говорю и делаю, и что чувствую. Жить честно – это жить по Совести, подтверждать это своими поступками. А это значит, что мои действия должны соответствовать моим убеждениям и ценностям.” - это точно!!! Наблюдаю, что все конфликтные ситуации из-за этого и происходят в моей жизни, когда уже “поезд несёт на полном ходу”, и чувствую, что говорю даже не я, и что исход данной ситуации уже предопределён - силы потеряны..

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція