ЩО ТАКЕ ЖАДІБНІСТЬ?

ЩО ТАКЕ ЖАДІБНІСТЬ?

«Світ досить великий,
щоб задовольнити потреби будь-якої людини,
але занадто малий,
щоб задовольнити людську жадібність.»
 
М. Ганді
 
 
“На написання цієї статті мене надихнула фраза, вимовлена Ігорем Михайловичем у передачі «Сенс життя – безсмертя»: «Як працює система, як вона... чому потрібно навчитися все ж таки, треба розуміти. Чому людей вивертає, люди весь час прагнуть робити якусь капость один одному, навіть якщо вони хочуть зробити якесь добро, і намагаються зробити добро, (ну, це частіше за все показово, часто це для того, щоб хтось бачив, що «я от роблю щось хороше»), а всередині виникає та ж ненависть. І сенсу тоді від того зовнішнього добра, яке ти робиш, ну ніякого. Тому що робиш не від Душі. Ти робиш не за внутрішнім покликом. А просто хочеш, щоб тебе вважали таким, ніби то ти добрий, святий і тому подібне. Краще, скажімо, будь як всі зовні, але внутрішньо будь вільний. Ось тоді воно корисніше, краще. Толку більше.”
 
В цей день я подивилася на себе в дзеркало і ніби вперше побачила себе. Погляд сфокусувався на моїх очах, і я ніби поринула в дитинство. З подивом відзначила про себе, що я так давно на себе уважно не дивилася. Все бігом-бігом... а може, щось не давало мені побачити якусь таємницю?
 
Я продовжувала уважно вдивлятися у своє відображення в дзеркалі, і ось перед моїм внутрішнім зором постала та маленька дівчинка, якою я була в дитинстві. Білява, кучерява, з відкритим, щирим поглядом. Тільки якщо уважно придивитися, то можна побачити, що в тому погляді багато туги за почуттям любові. Тієї любові, яку я не вміла дарувати і виражати, так як сама не отримувала її. І я відчула там, за поглядом цієї дівчинки, всередині її істоти - велику ненаситну жадібність. Жадібність любові. Ось ця таємниця, яка багато років ховалася від мене.
 
У нашій родині не було прийнято виражати почуття. І не прийнято було просити. Ця недостатність ласки породжувала жадібність. Попросити маму про те, що хочеш, щоб тебе обняли, приголубили — не можна. Але внутрішнє відчуття, величезне бажання — є. Як двома обручами я була скута забороною і своїм величезним бажанням. Заборона і Бажання. З цього стислого стану народжувалась жадібність. Жадібним було все, і водночас — нічого. Це відчуття жадібності стало моїм звичним станом, яке я змушена була тримати в собі без шансу звільнитися від нього, так як говорити про це теж не можна! Соромно. Не прийнято. Не пристойно.
 
Свідомість моя навіть зараз, як тільки я почала писати перші рядки про цю згубну емоцію, дуже чинить опір та намагається нав'язати мені почуття провини і сорому, але я точно знаю, що пора діставати цей скелет із шафи і розлучатися з цим шаблоном. Міньйон Маклофлін сказав:
“Ми народжуємося безстрашними, довірливими і жадібними, і більшість з нас залишаються жадібними.”
Я не хочу залишитися жадібною, у мене щира потреба знайти внутрішню свободу.
 
Викриття даного шаблону допомогло згадати ситуації ще з дитинства, коли батько взяв у мене гарне яблуко, яке я заховала для себе. Я його тоді дуже сильно образила, тому що жадібність оволоділа мною, і я втратила контроль над ситуацією. В дитинстві також ховала цукерки, а сестра знаходила і забирала їх у мене. По мірі того, як я дорослішала, жадібність росла разом зі мною і ставала все хитрішою. Мені для себе вже теж ставало шкода чогось, а не те що для інших. Жадібність стала проявлятися по відношенню до самої себе. Зараз прийшло чітке розуміння, що якщо не прибрати цей шаблон зі свого життя, то може статися, як у мультику про Золоту антилопу, тобто в міазмах жадібності можна втратити все, а найголовніше — життя і дорогоцінний час, який призначено для головної мети – здобуття Вічного життя.
 
Допоки живі жаднюги навкруги,
Удачі ми не випустимо з руки...
Яке ж небо голубе.
Ми не образимо тебе.
Для жадібного не потрібен ніж,
Йому покажеш мідний гріш,  
І робиш з ним, що хоч!
 
З дитячого фільму «Пригоди Буратіно»
Переклад на українську: BERG
 
Незважаючи на те, що всі розуміють, що жадібність — це погано, жадібних людей дуже багато в нашому світі, і управитися з жадібністю виходить далеко не у всіх. Розглянемо, що ж таке жадібність, якою вона буває і до чого призводить. Щоб навчитись управлятися з жадібністю, потрібне глибоке розуміння її суті. Отже...

 

Що таке Жадібність?

  • «Жадібність — непомірне бажання володіння або споживання». «Пожадливість, зажерливість, користолюбство, скнарість, сріблолюбство, жадібність, скупість (грец. φιλαργυρία, лат. avaritia) — надмірна схильність до отримання матеріальних благ».
Переклад визначення з словника Ушакова
  • Жадібність - 1. Скупість, зажерливість, 2. Надмірне прагнення задовольнити своє бажання. 3. Наполегливість у прагненні задовольнити своє бажання.
Переклад визначення з словника Ожегова
 
Етимологія англійського слова "greed" ("жадібність") сходить до дуже давнього санскритського кореня "giddha" ("стерв'ятник"). А з казок ми з дитинства знаємо, що стерв'ятник - один з найбільш огидних представників серед всіх відомих птахів. І тому жадібність - це одна з найбільш огидних якостей людської натури. Наша свідомість, розум - це і є стерв'ятник. Її нічим не можна задовольнити. І чим більше даєш, тим більше вона бере і тим більше вимагає ще. Відчуття достатку та подяки їй чуже, вона завжди ненаситна і жадає ще, їй завжди усього мало.
 
Перше, що ми повинні усвідомити, з прочитаних визначень, що Жадібність — це негативна емоція і дуже важливо розуміти, що цій емоції складно чинити опір. Суть жадібності — небажання віддавати або агресивне бажання чим-небудь або ким-небудь заволодіти будь-якою ціною.
 
Друге, емоція Жадібності завжди породжується двома іншими сильними емоціями - бажанням володіти чимось і страхом втратити, ось чому їй складно чинити опір. Тобто прагнення володіння і страх втрати підсилюють емоцію жадібності і тому вирватися з її міцної хватки не так просто.
 

Витоки жадібності

Витоки жадібності сходять до вельми далеких часів людської історії, коли первісним людям постійно бракувало їжі та інших ресурсів. Але це можна сказати, були вимушені заходи виживання, що згодом перетворилися в патологічну емоцію жадібності. Дуже яскраво ця емоція висвітлена в літературі. Ця людська якість досить точно відображена О. С. Пушкіним у творі «Скупий лицар», а М. В. Гоголем в «Мертвих душах» (герой Плюшкін). Ці великі письменники наочно показали, як пристрасть до багатства з цілком зрозумілого бажання може перетворюватися в нав'язливу надцінну ідею (манію), яка не те що не допомагає, а тільки шкодить людині в її житті, руйнує її, замінюючи розум на сліпу пристрасть.
 
Так як я описала на початку статті свій досвід, то ми з точністю можемо стверджувати, що жадібність проявляється у дітей раннього віку. Проявів жадібності в дитинстві є дуже багато наочних прикладів. Так, наприклад, з раннього віку діти відбирають один у одного іграшки та цукерки і не люблять ділитися своїми маленькими цінностями з іншими дітьми або дорослими. Зростаючи, підлітки намагаються контролювати свою жадібність, але жадібність нікуди не дівається. Її можна порівняти з сексуальним інстинктом, вона всього лише ховається глибше або приймає нові форми. У дорослому житті люди виявляють її, намагаючись заробити все більше і більше грошей, прагнучи зробити кар'єру або купуючи непотрібні речі, чи відкладаючи гроші «на чорний день».
 
Прояви жадібності ми можемо спостерігати за кількістю злочинів у навколишньому світі: квартирні крадіжки, грабежі, шахрайство і вбивства з корисливих мотивів – усе це плоди неконтрольованої жадібності. Підкоряючись цій згубній емоції, люди здійснюють шлюби за розрахунком, відмовляються від своїх дітей і батьків, псують відносини з друзями. Жадібність в сучасному світі почала чітко проявлятися у багатьох сферах людської діяльності. Лікарі призначають своїм пацієнтам невиправдане лікування або виписують їм непотрібні ліки, адвокати навмисно затягують судовий розгляд, чиновники ставлять палиці в колеса підприємцям, вимагаючи у них хабара, продавці обраховують покупців і змушують їх купувати непотрібні їм речі – цей список можна було б продовжувати до безкінечності.
 
Жадібність в сучасному світі в різних масштабах її проявів огорнула всіх своїми путами. Вся реклама виховує і спонукає до жадібності. І тут дуже важливо бути чесним з собою до кінця, думаю не важко буде згадати такі ситуації кожному за собою, що з помітним зусиллям ми віддаємо борги, навіть якщо у нас є для цього гроші або відмовляємо у допомозі другу, пошкодувавши грошей, або відмовляємо собі чи своїм близьким у якому-небудь маленькому задоволенні, при цьому не забувши назвати себе «економним», «бережливим» або «розважливим»? Неприємно писати і, думаю, читати ці рядки, але тільки так можна прибирати такі перешкоди на духовному шляху. Потрібно дістати це все на поверхню, щоб побачити ворога в обличчя.

На думку лікарів, які вивчають вплив емоції жадібності на наш організм, є наступні висновки: захворювання шкіри в 5 разів частіше вражають жадібних, ніж щедрих людей, інсульти і гіпертонія – в 3 рази частіше, інфаркти – в 6 разів, а виразка шлунка, гастрит, хвороби шлунково-кишкового тракту зустрічаються у скнар в 4 рази частіше. «Наші хвороби починаються з заздрості і пристрасті до збагачення». «Ми починаємо нервувати тому, що нам чогось не вистачає, починаємо злитися – звідси розлад сну, безсоння, неврози. Організм в скажених обсягах виробляє адреналін, і тут починаються хвороби вже фізичного плану: інфаркти, інсульти, гіпертонія. Але не варто думати, що хвороба відбивається тільки на нашому серці. Починають переслідувати і хвороби травного тракту: шлунку, кишечника, печінки, підшлункової залози. Під загрозою опиняється вся імунна система, порушується гормональний баланс.
 
Все вище викладене настільки переконливо, що впевнена, дана інформація приведе нас до стрімких дій по позбавленню від цього шаблону.
 
А якщо подивитися, як влаштований навколишній світ, то тут діє один принцип: «брати і давати». Тому що кожна клітина живого організму поглинає з навколишнього середовища кисень і поживні речовини і виділяє продукти відходів. У процесі живлення вона синтезує нові речовини, якими ділиться і вони служать живильним середовищем для інших клітин та живих організмів. Будь-яке дерево, отримуючи живлення від Матінки землі, удобрює її своїми листами. Отримуючи вуглекислий газ з атмосфери, наповнює її киснем. Крім того, дерево вирощує на своїх гілках плоди, ділиться ними з іншими живими істотами і годує нас - людей. Важливо відзначити, що в природі спочатку панує принцип достатку. Яблуня, всипана яблуками, риба, метає ікру, корова дає молоко – це тільки маленькі приклади принципу достатку.
 
Що сталося з нами, з людьми? У чому причина такого підходу до життя, що брати у багато разів більше і тільки для себе перевищує хитку здатність віддавати? Пристрасть до накопичення, неможливість ділитися з іншими – звідки це?
 

Причини прояву жадібності

     1.  Відсутність зв'язку з Богом.
     2.  Недостатність уваги і любові в дитинстві.
     3.  Страх і незахищеність .
     4.  Рабство бажань.
     5.  Внутрішня порожнеча.
     6.  Нерозуміння принципу достатку.
     7.  Неправильний світогляд, помилкові цінності і переконання.

Давайте розберемо кожну з цих причин більш детально.
 
1. Перша причина жадібності – це відсутність зв'язку з Богом
 
Що це означає? З книги А. Нових «АллатРа» ми знаємо, що людина народжується на хвилі тваринного начала, тобто духовна порожнеча утворилася в результаті народження у матеріальному світі. Відбулося відділення від Бога і ми почали заповнювати цю відокремленість матеріальними благами.
“Людина дуже цікава істота, вона народжується твариною, але протягом одного життя сила думки може перетворити її на Істоту, наближену до Бога. І саме вражаюче те, що їй надана свобода вибору в своєму індивідуальному розвитку…”
З книги "Сенсей-I"
 
"Усі труди чоловіка – для його рота, а душа його не насичується."
І тут найбільша омана і непорозуміння, що духовну порожнечу, злидні не можна заповнити ніякими матеріальними благами, так само як духовну спрагу не втамуєш відром води. Все, що потрібно кожному з нас, це відновити втрачений зв'язок з Богом і зі своєю Душею, тому що тільки Господь є єдиним джерелом живої води, і саме Він здатний заповнити нашу духовну порожнечу.
«А Ісус сказав їм: Я є хліб життя, той, хто приходить до Мене, не буде голодним, і той, хто вірує в Мене, не знатиме спраги ніколи.»
Івана 6:35
І ще дуже важливо пам'ятати, що Бог нас ніколи не покидає, це ми, обираючи життя, нав'язане свідомістю і віддаючи їй кермо правління, віддаємо себе в руки Тваринного начала. А взявши кермо управління в свої руки, і відновивши зв'язок з Богом, ми перестанемо відчувати свою відокремленість і найголовніше духовну порожнечу.
 
2. Друга причина - Брак уваги і любові в дитинстві
 
Наших батьків, і тепер вже нас як батьків, ніхто не вчив вихованню дітей. Дуже часто ми повторюємо помилки, накопичені попередніми поколіннями, і переносимо їх у своє життя. І коли я розглядала питання про брак любові від своїх батьків, щоб прибрати образу на них і своє нерозуміння, то я змогла усвідомити наступне: мої батьки - діти війни, з  багатодітних сімей і вони недоотримали в свій час любові і уваги і поводились зі мною так, як їх навчили, іншими словами, любили мене так, як вміли, і це усвідомлення допомогло мені зрозуміти їх і пробачити. А ще важливе усвідомлення, що від батьків ми можемо отримати лише турботу, теплоту і увагу, а справжньою любов'ю нас може наповнити тільки Бог. Тому що Бог і є сама Любов.
"Хто в Любові, той в Бозі і Бог у ньому, тому що Бог і є Любов'ю."
І тепер, зі свого боку, як мама, можу порадити батькам дітлахів такі моменти, які допоможуть їм вберегти своїх дітей від жадібності:
 
  • Треба з дитинства вчити дитину щедрості, привчати її ділитися з іншими тим, що у неї є.
  • Дуже важливо навчити дитину задовольнятися своєю їжею, одягом, іграшками. Триматися правила: «Хто незадоволений тим, що йому дано, той нічого не заслуговує».
  • Виховувати і заохочувати дитину до допомоги і співчуття.
  • Уважно стежити, щоб дитина не привласнювала собі чужі речі, і якщо раптом таке сталося, пояснити, що треба негайно повернути те, що йому не належить.
  • Навчити дитину повертати знайдений предмет на вулиці або в класі, щоб вона спробувала знайти речі господаря.
  • І найголовніше – це прищепити дитині життєве правило, можна сказати, життєве кредо, що гроші та майно – не найвище благо на землі. Що набагато краще цього – моральність і благочестя, життя по совісті, які по-справжньому цінні в очах Господа Бога. Життя в Бозі – ось найвища цінність на Землі!
 
3. Третя причина - Страх і незахищеність
 
Страх і почуття незахищеності - цим наповнені ми, коли перебуваємо під владою свідомості. Постійне побоювання за своє майбутнє, незахищеність і страх втратити все – ці камені свідомості постійно «тиснуть» на кожного з нас.
 
Ці сильні емоції підштовхують нас до двох вчинків – здатися і плисти за течією або навпаки, накопичувати все та будь-якою ціною.
 
Обидва варіанти тупикові і їх можна порівняти з щурячими перегонами. А реальний вихід – подолати страх. А як же позбутися від страху? Для цього потрібно зробити всього один крок. І цей крок – відновлення зв'язку з Богом. Саме там ховається наша природна, вроджена здатність бути щасливим самому і поділитися щастям з оточуючими. Тільки так можна здобути справжню свободу, коли ніщо не зможе похитнути нашу внутрішню силу і впевненість. Жити з Богом – це справжня незалежність, це Справжня Свобода – не зі страху, а від відчуття внутрішнього спокою і відчуття, що сил вистачить на все.
 
4. Четверта причина - Рабство бажань
 
Жадібність в людині відбувається від хворобливого рабства своїх бажань. Ненаситні бажання, майновий статус – всім цим жадібна людина намагається прикрити свою внутрішню неповноцінність, це можна назвати яскравими «латками» в діру власної Особистості. Втрата матеріального для такої людини рівнозначна стати ніким.
 
Давно відома фраза: ми володіємо речами настільки, наскільки речі володіють нами. І ненаситні бажання і речі дійсно можуть оволодівати всіма нашими помислами, якщо ми віддаємо себе в добровільне рабство.
 
«Хочушки» і «Речизм» – це потужні блоки на шляху розвитку Особистості. Так ми живемо в матеріальному світі і матеріальні речі нам потрібні, але тут важливі два поняття – міра і достаток. Тому що жадібність, надмірне бажання володіти – це як ракова пухлина, вона пожирає все і саму Особистість зсередини. Люди, які стають рабами своїх бажань, втрачають людські риси, стають черствими, розважливими, холодними, нахабними, безсоромними, лицемірними, скупими, брехливими, безликими, оцінюють всіх і все з позиції виключно свого меркантильного інтересу.
 
5. П'ята причина – Внутрішня порожнеча
 
Жадібність – це страх внутрішньої порожнечі. І цей страх змушує нас набивати себе різними матеріальними речами, щоб заповнити цю порожнечу. Нам нав'язане світосприйняття, що порожнеча – це смерть. Але це нав'язаний стереотип, корінь якого – жага споживання. Інакше матеріальний світ не зможе нас поневолити. Чому ми боїмося порожнечі? Тому що в світі відсутні духовні цінності. Адже внутрішня порожнеча – це ворота до Бога. Тому що, в свідомості, порожній (вільній) від бажань, гине диявол і відновлюється зв'язок з Богом!
 
6. Шоста причина - Нерозуміння принципу достатку
 
Нав'язаний нам принцип, що у світі всього мало, всім не вистачить – це джерело жадібності. І ми включаємося в цю гонку накопичення і боротьби за виживання. Робимо так самі і таким прикладом являємось для своїх дітей. Забуваючи, що все створено Богом і він, як люблячий і турботливий батько подбав про нас і про наш достаток. Але достаток – це не марнотратсво і вседозволеність, це почуття міри і достатності. Це гармонія з навколишнім світом.
 
І тут буде доречно навести наступну притчу:
На ринку диявол продавав свої злі зілля. Тут був порошок гніву і злості, мікстура похоті і пристрасті, таблетки страху, гордині і ненависті і ще багато зілля, що вбивають душу людини. Кожен міг придбати все за своїм бажанням. Але ось осторонь, окремо від усього іншого, у Сатани стояла особлива велика колба з чорною рідиною. На ній було написано лише одне слово: "Жадібність". чоловік, який проходив повз лавки Сатани, одразу звернув увагу на непомірно високу ціну цієї рідини і поцікавився:
 
- Чому це зілля найдорожче?
 
- Тому, - відповів диявол, – що Жадібність – це корінь усього злого. Купуючи цей порок, ви купуєте і інші: егоїзм, заздрість, злість, похоть, ревнощі, гордість і т. д. Так що жадібність – це все зло, зібране зі світу в одному флаконі. Ніщо не діє на людину сильніше і найніщивніше, ніж ця чорна рідина.
Тільки своєю жадібністю ми перекриваємо потік достатку, створений Богом.

7. Сьома причина – неправильний світогляд, помилкові цінності і переконання.
 
Жадібність формується на неправильному світогляді і помилкових переконаннях. А що це за переконання?
 
  • «У світі все обмежено, всім не вистачить» — це нав'язане помилкове переконання, змушує нас – людей – хапати, забирати все, накопичувати, боячись витратити і, найголовніше, чимось ділитися і щось віддавати.
  • «Хочу отримати незаслужено, за будь-яку ціну» — це переконання нашого его є виправданням скоєних злочинів – крадіжки, присвоєння чужого, заволодіння якимись цінностями, які нам не належать.
  • «Гроші, золото, матеріальні блага — це найголовніше...» — такі нав'язані і широко розповсюджені переконання у сучасному світі, є виправданням зла, насильства і всіх злочинів.
  • «Це моє і я це ніколи не віддам» — цей стереотип блокує нашу здатність відпустити те, що нам і так не належить.

Всі ці нав'язані в сучасному суспільстві стереотипи – це недолік морального і духовного виховання, відсутність знань. В такому світі править матерія, там немає місця духовності. Але тут важливо усвідомити одне правило, що в цьому світі, насправді, нам нічого не належить, адже на той світ ми з собою нічого не заберемо.
“Людина народжується зі стисненими кулаками, намагаючись скорити цей світ. А йде з життя з відкритими долонями, так і не взявши від світу ні порошинки.”
А все, що дається нам у цьому житті, всі матеріальні блага – це умови для досягнення нашої головної мети — для навчання, для розвитку та набуття істинного щастя. Все, що оточує нас, створене Богом, належить Йому, створене з Його енергії і по Його Волі. Тільки змінюючи свій світогляд, наповнюючи себе Споконвічними Знаннями, кожен з нас здатний позбутися від шаблонів, пройти навчання та очищення, стати Зрілою Особистістю. Благо, що знання зараз у світі, і це набагато полегшує нам нашу задачу.

 

Як звільнитися з полону жадібності?

  • Найголовніше — це усвідомлення, що даний шаблон притаманний мені. Прийняття і усвідомлення — вже 50% успіху, це дозволить змінити себе і своє подальше життя.
  • Спостереження і контроль. Протягом дня спостерігати за собою і контролювати себе, щоб не дати негативним думкам своєї енергії, навчитися радіти успіхам інших і налаштувати себе на відсутність жадібності у своїх діях. Жадібність починається з першої негативної думки або оцінки.
  • Щедрість – ось якість справжньої людини, ділитися з іншими матеріальними, а найголовніше духовними цінностями, поступово вирощувати в собі шляхетність, співчуття. Щедрість — це здатність легко віддавати те, що кожному з нас дано Богом. Щедрість — це показник того, що серце кожного з нас сповнене любов'ю, а найголовніше, що Духовне начало, зв'язок з Духовним світом стоїть на першому місці в нашому житті, а матеріальне — на другому, тому що матеріальні блага – це не сенс життя, а забезпечення умов досягнення духовних цілей.
  • Потрібно перестати займатися надмірним накопиченням, позбутися від старих непотрібних речей. Навчитися відрізняти ощадливість від жадібності.
  • Провести глибокий аналіз свого життя і чесно собі зізнатися, що захопившись гонитвою за матеріальними благами і присвятивши цьому життя, ми втрачаємо найважливіше і головне – здобуття життя вічного. Адже життя у нашої Особистості тільки одне, є всього один шанс і у нас не буде більше можливості виправити помилки, тільки тут і зараз або вже ніколи.
  • Від жадібності допомагає позбутися також відмова від своїх бажань. Тут дуже важливо усвідомлювати потреби і нав'язані свідомістю бажання — «хочушки», які нас поневолюють. «Хочушки» прибираються почуттям міри і достатності, істинними внутрішніми потребами.
  • Звільнитися від жадібності допомагає постійна робота над собою і управління собою (володіння своїми думками та емоціями).
    Від жадібності позбавляє почуття справедливості: приймати тільки те, що заслужено чесно, легко віддавати те, що повинно бути віддано, що більше тобі не належить.
  • Дуже добре допомагає звільнитися з полону жадібності – розстановка пріоритетів, коли духовні цілі на першому місці, все решта — на своєму.
  • Жадібності немає місця, коли наш розум наповнений споконвічними знаннями, коли більша частина часу і наші думки зайняті у пізнанні себе і світу, Бога, тоді немає місця погоні за бажаннями свідомості.
  • Від жадібності позбавляє здатність задовольнятися тим, що ми маємо і при цьому постійно бути благодарним Богу, за все, чим він нас наділив. Благодарити – благо дарувати. Благодарність – це прекрасні ліки, можна сказати, нектар від жадібності. Тому що коли ми благодаруємо за те, що маємо, ми не вимагаємо те, чого у нас немає. Коли ми щиро, від усього серця благодаруємо іншій людині за її дари, ми щиро бажаємо їй блага і повернути сторицею витрачене на нас. Коли ми всякий раз благодаруємо Всесвіту, Вищим Силам і Богу за блага, якими нас наділив, то ми відкриваємо канал для наступних благодіянь.

Ось як говориться про це у Біблії:
«Велике надбання – бути набожним і вдоволеним. Бо ми нічого не принесли у світ; зрозуміло, що нічогісінько не можемо й винести з нього. Маючи їжу і одежу, будьмо задоволені з того. А ті, що прагнуть збагатитися, потрапляють у спокусу і в сіті, а також у численні безглузді і шкідливі похоті, котрі занурюють людей в бідування і згубу; бо корінь всього лихого є сріблолюбство, котрому віддавшися, деякі ухилилися од віри і самі себе підвели до багатьох страждань. А ти, чоловіче Божий, ухиляйся від цього, та сягай успіху в правді, набожности, вірі, любові, терпінні й покорі.»
1Тимофія 6:6-11
 
«Майте вдачу не грошолюбну, вдовольняйтеся тим, що є; бо Сам сказав: Не залишу тебе і не покину тебе, тому-то ми сміливо кажемо: Господь мені помічник, і не злякаюся: що учинить мені людина
до Євреїв 13:5,6
  • Людина не буде жадібною, коли вона наповнена любов'ю, коли вона злагоджена зі Всесвітом. Для того, щоб відчувати наповненість всередині: потрібно жити в Богові, жити для Бога і любити Його всім серцем і всією Душею.
  • Добре допомагає позбавитися від рабства жадібності усвідомлення того, що Всесвіт благодатний, у Всесвіті є все для нашого перебування в ньому. Нам немає необхідності щось збирати, не слід триматися за накопичене майно, не варто страждати і ридати по втраченому благу. Нам немає ніякої необхідності жити в постійній турботі про майбутнє, тому що завтра може не настати, а якщо ми перебуваємо в моменті тут і зараз, то ми можемо бути наповненими і відчути всю гаму фарб. Всесвіт благодатний, і в ньому постійно працює принцип: ти отримуєш стільки, скільки ти віддаєш і ти завжди будеш мати все, що тобі необхідно.

І тут мені хочеться навести ще одну прекрасну індійську легенду.
Великий цар Йайаті зібрався помирати. До нього прийшла Смерть... Це давня історія, в ті дні все було просто, і потойбічний світ був не такий вже далекий. Так от, Смерть прийшла і постукала у двері. Йайаті відкрив і вигукнув:
— Що? Я прожив всього сто років, а ти вже тут і без попередження! Хоч би небагато часу дала. Мої найзаповітніші бажання ще не здійснилися. Я весь час відкладав все на завтра, на завтра, але ти вже тут, і не буде ніякого завтра. Це жорстоко! Змилуйся наді мною!
 
— Мені потрібно когось забрати, — зізналася смерть, — я не можу піти з порожніми руками. Однак, бачачи твої терзання в такому похилому віці, я подарую тобі ще сто років. Але тоді один з твоїх синів піде зі мною.
 
У Йайаті було сто синів і сто дружин, тому він сказав:
— О, це простіше простого.
 
Але це було зовсім не так просто, як він сказав. Він скликав всіх своїх синів і попросив одного піти разом зі смертю.
— Врятуйте свого старого батька! Багато разів ви говорили, що «готові померти за батька». Так от, час настав, пора довести свої слова справою!
 
Але такі речі часто кажуть, це всього лише звичайна ввічливість. Сини переглянулись. Комусь з них було за сімдесят, комусь сімдесят п'ять, комусь шістдесят. Вони самі вже були старими. Наймолодшому було двадцять.
 
Так от, самий молодший син вийшов уперед і сказав:
— Я готовий померти.
 
Ніхто не міг у це повірити! Решта дев'яносто дев'ять братів не вірили своїм вухам. Вони подумали: «Ну і дурень же він». Адже він ще зовсім і не жив. Йому було всього двадцять, у нього все ще попереду. Навіть Смерть розплакалася.
 
Вона відвела молодика в бік і прошепотіла йому на вухо:
— Ти що, зовсім дурний? Твої старші брати не готові розлучитися з життям, а вони прожили чимало. Комусь із них сімдесят п'ять, і він ще не готовий. А ти готовий? Твій батько не хоче вмирати. Йому вже сто років, а тобі ще тільки двадцять!
 
Відповідь юнака була прекрасною. Він сказав Смерті щось надзвичайно важливе.
— Бачачи, як мій батько прожив сто років, а у нього було все, про що можна лише мріяти, і він все одно не задоволений, я бачу марність життя. У чому сенс? Я можу прожити сто років, а зі мною буде все те ж саме. І якби подібне сталося тільки з моїм батьком, я б ще подумав, що він — виняток. Але мої брати, яким за сімдесят п'ять, сімдесят, шістдесят п'ять, шістдесят — вони теж прожили довге життя. Вони насолоджувалися всім, чим можна було. Чим тепер вони можуть насолоджуватися? Вони старіють і все одно не задоволені. Так от, одне я зрозумів напевно: так задоволення не досягти. Тому я готовий піти з тобою, не з відчаєм, а з великим розумінням. Я йду з тобою з великою радістю — мені не доведеться переживати всі ці муки, не буде на моєму шляху ста років тортур, які довелося витримати моєму батькові. Він все ще не в змозі піти з тобою.
 
На цьому історія не закінчується. Минуло сто років, роки пролетіли непомітно. І знову Смерть постукала в двері старого. Але тільки коли Смерть постукала, тільки тоді Йайаті усвідомив, що пройшло вже стільки часу.
— Але я ще не готовий! — простогнав він.
 
Так тривало і тривало, і кожен раз йшов хтось із його синів. Йайаті прожив тисячу років. Це насправді символічна історія.
Через тисячу років Смерть знову прийшла за старим і запитала:
— Ну що скажеш на цей раз?
 
— Я йду, — відповів Йайаті — пора, так пора! Я зрозумів, що нічого не виповнюється тут. Бажання лише зростають. Виконаєш одне, тут же виникає десять. І так до нескінченності. Тепер я йду з тобою по добрій волі, тепер я можу сказати, що мій перший син, якому було всього лише двадцять років від роду, був самим розумним. Я ж був дурнем. Мені потрібна тисяча років, щоб зрозуміти те, що він зрозумів у двадцять. Ось це мудрість!
Давайте проявляти мудрість, і це дозволить побачити всю марність жадібності. Жадібність — це всього лише репетиція, уроки життя. Ми можемо дуже довго готуватися і готуватися, а час жити так і не настане. Тому давайте проявляти мудрість, розумність і не випускати сьогодні заради завтра. Давайте наповнювати момент тут і зараз сповна. Христос сказав своїм учням: «Не піклуйтеся про день завтрашній». Впевнена, він мав на увазі: «Не будьте жадібними», тому що кожен раз, коли ми думаємо про завтрашній день, всередині нас виникає жадібність. Христос сказав учням: «Подивіться на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть, але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як оце кожна з них». У чому ж їх секрет? А секрет простий: вони не думають про завтрашній день, вони живуть в моменті. Цей момент для них все і вся. Немає нічого позаду, нічого попереду. Вони насолоджуються справжнім моментом всім своїм єством, цілком і повністю».
 
Ми жертвуємо тимчасовим заради вічного. Нам потрібно усвідомити всю дурість жадібності і, завдяки осмисленню, усвідомленню та посиленій роботі над собою, вона зникне, а енергія звільниться. Наша свідомість більше не буде нами керувати і ми відчуємо Справжню Свободу, а Свобода — це найбільша цінність життя, це ключ від Вічності!
 
 
Автор: Ірина Цвєтаєва
 
 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 182

Підписатися на новини



ЩО ТАКЕ ЖАДІБНІСТЬ? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 182
Схожі статті:


Коментарі
  • Eoll

    13.10.2016 22:41

    Спасибо,  Ирина,  спасибо за прекрасный разбор, спасибо за уделенное время (как это назвать, если не щедростью). Осмелюсь только добавить несколько слов к второй причине касательно советов мамам:

    - каждый волен поступать как он желает (дабы не было внутреннего конфликта, готовить ребёночка, что он может столкнутся с другим мировоззрение – жадностью по отношению к нему, что он не должен испытывать злобу в таких случаях на других)

     Обязательно возьму статью в закладки ))).  

    Відповісти
  • Максим

    30.08.2016 18:21

    СпасиБо! Анализ такой четкий и глубокий, что сознание без аргументов - все так... Отдельное спасиБо за чувства))

    “...И я спускаюсь по ступеням

    Туда, где замирает шум,

    Туда, где сердце на коленях

    И в полном обмороке ум...”

    Осталось некоторые моменты “осознать” на собственном опыте...

    Відповісти
  • Дима

    23.05.2016 23:18

    https://youtu.be/GOgQ_dC9UIQ
    Сказка о жадине

    Відповісти
  • anni

    23.05.2016 17:45

    Ооооочень хорошо написано. Спасибо огромное!
    Еще бы про лень так развернуто и доходчиво...- или это уже жадность???  `:\)

    Відповісти
  • →  Ирина

    23.05.2016 21:41

    вот есть такая статья http://allatravesti.com/len._kak_osvoboditsya_iz_plena

    Відповісти
  • Леша

    22.05.2016 20:34

    Спасибище за статью! Очень актуальная тема для меня!

    Відповісти
  • Анна

    21.05.2016 19:47

    Ирина, благодарю вас!

    Відповісти
  • Амина

    20.05.2016 13:20

    Спасибо большое! Отличная статья. Мой способ избавления от жадности - это побольше отдавать. Когда я отдаю что-то другому человеку, я чувствую себя по-настоящему счастливой. Жизнь очень коротка и использовать ее для накопления материальных благ просто глупо. Это все равно что гоняться за мыльными пузырями.

    Відповісти
  • Tanita

    19.05.2016 20:44

    Прекрасная статья! Благодарю!

    Відповісти
  • Ольга

    18.05.2016 23:26

    Ирина, Вы такая молодец! Каждая Ваша статья - целая энциклопедия с ценными знаниями. Спасибо за труд и опыт. Это откликнулось во мне. Буду работать над собой.

    Відповісти
  • Владимир

    17.05.2016 14:54

    Низкий поклон Вам и благодарность

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція