Почуття провини зцілюється Любовʼю

Почуття провини зцілюється Любовʼю

Що може бути корисніше,
ніж навчитися жити
найкращим для себе чином?
 
Сомерсет Моем
 
 
Провина... Як часто ми відчуваємо її і чому? Якщо Вам теж ця тема цікава, давайте спробуємо розібратися разом...
 
Кожен, впевнена, кожен з нас відчував це почуття, одягав його на себе, як одягаємо щоденний одяг. Про це деструктивне почуття написано багато романів та знято ще більше фільмів, ми неодноразово пускали сльози, приділяючи увагу сюжету, замислювалися над своїм вибором у повсякденному житті... Але далі все повторювалося, як по замкненому колу.
 
Провина пронизує нас, коли ми повертаємося у своє минуле, ми оцінюємо свої вчинки, свій несвідомий вибір. І не важливо, що це – реакція на критику, брехня, сварка чи щось інше, це подія вийшла за рамки нашої системи цінностей.
 
Це згубне почуття, що терзає і мучить нас, намагається довести нам, що ми шкодуємо про минуле. Почуттям провини ми шмагаємо себе немов різками, але при цьому не усвідомлюємо, що, намагаючись змінити минуле, ми втрачаємо справжнє, тому що минулого немає, його не можна змінити, є тільки теперішній момент, момент тут і зараз, і це головне.
 
Це почуття в кожному з нас проходить кілька основних стадій. Давайте пройдемося по кожній з них, щоб розірвати ці ланцюги раз і назавжди.
 
 
ПЕРША - ПРОВИНА ПЕРЕД БАТЬКАМИ
 
Батьки – це люди, які допомогли кожному з нас з'явитися в цьому світі. Більшість батьків через звичне для суспільства виховання - що добре, а що погано, через систему заохочень і покарань - сіють насіння цього почуття. Багато хто хоче, щоб діти були схожими на них, робили лише так, як вони бажають, а якщо цього не відбувається, то дитина стає в їх очах «поганим» хлопчиком і дівчинкою. Постійно лаючи, критикуючи своїх дітей, ми, як батьки робимо велику помилку, думаючи, що вчимо їх відповідальності за свої вчинки. Насправді ж так формується глибоке почуття провини. Батьки несвідомо, а також через відсутність знань і розуміння, намагаючись встановити контроль над дітьми, створюють умови для плекання цього почуття. З їхніх вуст часто можна почути фрази: «ти розчарував мене», «ти міг би набагато краще, більше і т. д.», «що скажуть інші», «ти ганьбиш нашу сім'ю». Цей список може кожен з нас продовжити. Отож з самого раннього дитинства ми прагнули виправдати їхні надії та очікування, виглядати в їхніх очах гідними. Нам піднесли перший урок від домінуючої в суспільстві системи цінностей: щоб подобатися, ми повинні говорити і робити не те, що відчуваємо, а те, що подобається оточуючим нас. Таким чином, ми придбали стійку потребу складати гарне враження на інших, іншими словами – здаватися, а не бути. Це перший крок до втрати себе справжнього.
 
 
ДРУГА - ПРОВИНА "БАТЬКИ – ДИТИНА"
 
Всі ми знаємо, що діти вбирають все, як губка, і, отримавши перший урок у своєму розвитку, вони, як здібні учні (а з досвіду, думаю, що погодиться зі мною кожен, що погані слова або правила поведінки запам'ятовуються швидко і надовго), починають маніпулювати батьками. Тут часто звучать фрази та докори: «от батьки друзів...», «ви мені не зробили, не допомогли, не навчили...», «ви не любите мене...». Такі фрази заганяють в почуття провини наших батьків. Цю схему поведінки діти вбирають, спостерігаючи за поведінкою дорослих. Вона не осмислена, але ми, як діти, спостерігаючи ефективність для досягнення своїх цілей і бажань, швидко її освоюємо і беремо до використання, як ефективний інструмент.
 
Ця засвоєна емоційна реакція дитинства – почуття провини – те, чого ми дуже швидко навчилися в наших батьків. І якщо зараз наші діти намагаються домогтися чогось у нас з допомогою почуття провини, можемо чесно собі сказати – цей урок ми дали їм самі.
Відносини батьки-дитина
 

ТРЕТЯ – ПРОВИНА, НАВ'ЯЗАНА НАМ СУСПІЛЬСТВОМ
 
Цей урок ми починаємо засвоювати зі шкільної лавки: почуття провини за свою поведінку, оцінки, не виправдання очікувань вчителів, батьків. Це почуття, формується громадським вихованням, змушує нас переживати і страждати через оцінку наших вчинків оточуючими. Таким чином, чужа думка про нас стає більш значущою, ніж основна мета життя. Взаємовідносини в існуючій системі освіти найчастіше укорінюють принцип підпорядкування, придушення творчого потенціалу дитини. Ми стаємо залежними від думки оточуючих людей, іноді боячись зробити крок, щоб не порадитися з іншими, щоб не засмутити їх, щоб не зіпсувати їхню думку про нас. В якості прикладу можна привести цікаве спостереження. У певних колах суспільства так сильно нав'язуються правила етикету, що для багатьох питання "з якого боку тарілки покласти виделку?", стає одним з таких питань, на які просто мало не життєво необхідно знати відповідь! Багато хто з нас настільки вживаються в ці ролі, в ці соціально прийнятні правила поведінки, тільки тому, що вони не можуть пережити і впоратися з почуттям провини. І нав'язана гра – здаватися, а не бути, – набирає обертів. Ми вибираємо бажану роль, одягаємо маску ввічливості та вихованості в очах оточуючих, але не відчуваємо щирості всередині.
 
Однією з причин, по якій кожен з нас відчуває почуття провини, може бути нав'язаний шаблон прагнення до створеного суспільством ідеалу, що можна було оцінити лише двома оцінками – добре чи погано. Але в природі не буває двох однакових предметів, отож однакових людей бути не може за своєю природою. Суспільство нам постійно нав'язує думку, що двох точок зору бути не може, тому що друга - заздалегідь неправдива. Цей стереотип не сприяє розвитку, виробляє інстинкт схожості, виключає творчий розвиток, розвиток індивідуальності, свого внутрішнього потенціалу. Страх зробити помилку, отримати осуд і відчувати почуття провини змушує багатьох з нас відмовлятися від своїх цілей, від свого розвитку. Помилки – це дуже хороший урок, який допомагає нам зрозуміти, чи ми засвоїли набутий досвід чи ні. Адже, якщо подивитися на біографії великих людей, які працювали в різних напрямках науки, творчості, то багато з них були далеко недосконалі. Однак їх недоліки, з точки зору соціуму, стали двигуном прогресу і розвитку людства. Саме усвідомлення цього факту кожним з нас, дозволить відмовитися від почуття провини за свою неоднаковість, за свою точку зору, що дозволить надалі позбутися від почуття провини.
 
 
ЧЕТВЕРТА – ПРОВИНА ЧЕРЕЗ "ГРУ В ЛЮБОВ"
 
Практично всі люди відчувають нестачу цього почуття. Фрази «якби ви любили мене...», «ти не хочеш зробити це, тому що не любиш мене» стали для нас звичними, як повітря, яким ми дихаємо і яке абсолютно не помічаємо. Використовуючи та вдосконалюючи набутий у дитинстві інструмент маніпуляції, ми беремо владу над іншими, викликаючи у них почуття провини і страждання. Цими фразами ми стверджуємо – ти винен переді мною! Поки батьки, друзі та інші  люди, що оточують нас  відчувають себе винними, ми можемо легко маніпулювати ними і домагатися своїх прихованих бажань. Ось так, граючи в любов, а не відчуваючи справжнє глибинне почуття, ми пануємо над іншими.
 
 
П'ЯТА – ПРОВИНА ПЕРЕД САМИМ СОБОЮ
 
Вина перед самим собою є найбільш деструктивною і руйнівною. В більшості випадків почуття провини – це спроба довести самим собі, що нам не байдуже те, що ми зробили. Цим почуттям ми все більше занижуємо свою самооцінку. Ця набута і укорінена звичка, як відбування вироку для засудженого - не допомагає нам усвідомити помилки і змінити ситуацію. Ми стаємо заручниками минулого, і це заважає зробити активні кроки в теперішньому. Підживлюючи почуття провини, віддавшись спогадам і самоїдству, ми йдемо від відповідальності за своє справжнє життя тут і зараз.
 
Ми зробили цю подорож в минуле, щоб раз і назавжди позбутися від цього руйнівного шаблону.
Отже, можна підвести підсумок, почуття провини:
 
       ○  Завдає людині великої шкоди, так як воно жорстоко і несправедливо позбавляє нас впевненості в собі, занижує самооцінку.
       ○  Це, по суті, агресія, спрямована на самих себе, це самоприниження, самоїдство, прагнення до самопокарання.
       ○  Приносить відчуття постійної важкості і болю, викликає дискомфорт, напруження, страхи, розгубленість, розчарування, зневіру, песимізм, тугу.
       ○  Почуття провини спустошує нас і забирає життєву енергію, не даючи можливості розвитку.
       ○  Завдає шкоди нашому тілу - понура поза, сутула спина, яка ніби “несе важкий «тягар» на своєму горбу”, що неминуче призводить до розвитку різних захворювань.
       ○  Сприяє розвитку негативних звичок: вживання алкоголю або наркотиків, паління і т. д.
       ○  Сприяє розвитку в нас тваринного начала.
       ○  Руйнує наші відносини з близькими людьми і ускладнює взаємодію в суспільстві в цілому.
       ○  Спотворює сприйняття світу в цілому.
 
Перелік та опис настільки красномовні і говорять самі за себе, що необхідно негайно приступити до пошуку альтернативних дій і позбутися цього деструктивного шаблону провини. У цьому випадку це відправна точка, і щоб почуття не розросталося і не заповнювало все наше життя, необхідно зайнятися відповідальною роботою над собою.

 

ЯК ПОЗБУТИСЯ ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ?

Як позбутися почуття провини?
ПЕРШЕ – УСВІДОМИТИ СЕБЕ, СВОЮ ПРИРОДУ
 
Наш світ дуальний, і ми також маємо двоїсту природу. Ми, як ОСОБИСТОСТІ, – частина Духовного світу, а наша свідомість, розум, тіло – частина матеріального світу. Тому кожному дуже важливо усвідомити, що він є Особистістю і не може ототожнювати себе зі своєю свідомістю, розумом і тілом. Свідомість, як дзеркальне відображення, завжди брехлива і не має своєї енергії для існування. Вона живиться енергією Особистості, вимагаючи до себе постійної уваги. Тому усвідомлення себе як Особистості є ключовим моментом, тому що це дає можливість використовувати свідомість і розум як інструмент в подальшому розвитку.
 
Саме це глибоке усвідомлення себе справжнього дозволить нам, як батькам, виховувати саме Особистість дитини, а не максимально вкладати сили в розвиток його розуму, его і свідомості. Допомагаючи дозріти Особистості дитини духовно, ми не будемо намагатися панувати і домінувати, плекати в ньому почуття провини, а з раннього дитинства будемо закладати істинні знання про природу людини і прикладати максимум зусиль для формування духовно зрілої Особистості.
 
 
ДРУГЕ – РОЗВИВАТИ В СОБІ СОВІСТЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
 
Альтернативою почуттю провини є Совість і Відповідальність. Відмінність між цими відчуттями, провиною, з одного боку, і совістю і відповідальністю, з іншого – кардинальна.
 
Совість - це внутрішнє почуття, за допомогою якого здійснюється моральний самоконтроль своїх вчинків і оцінка власних поглядів. Совістю називають голос Душі.
 
Совість проявляється як внутрішній сигнал або "дзвіночок" на чужі духовній природі людини дії, а також як почуття внутрішнього болю, що сигналізує нам зсередини, як протест внутрішньої етичної інстанції проти вчинених дій, які суперечать власній глибинній системі цінностей та самоідентичності. Як часто звучить фраза «муки нашої совісті». Це ті важелі, які і покликані утримати кожного з нас від аморальних дій у майбутньому.
 
Совість дуже тісно пов'язана з почуттям відповідальності. Саме совість надає потужний внутрішній поштовх до дотримання моральних норм, у тому числі норм відповідальності.
 
Виховання внутрішнього почуття Совісті у дитини - це зовсім інший підхід, який не містить осуду і почуття провини, а вимагає терплячого і співчутливого пояснення дитині тих наслідків для оточуючих і для неї самої її дійсно неправильних дій. Совість не викликає емоційну залежність від інших людей, а вміння співпереживати іншим, не відділятися емоційно, а бути разом, відчувати себе єдиним. І, звичайно, не повинно бути несправедливої критики дитини за те, що вона не змогла щось проконтролювати, а має бути постійне пояснення і спілкування.
 
Відповідальність - це щира і добровільна внутрішня необхідність піклуватися про себе і про інших. Почуття відповідальності - це прагнення виконувати взяті на себе зобов'язання, а якщо щось не виконано, то готовність визнати свою помилку та відшкодувати завдані збитки, або по-іншому, вчинити ті дії, які потрібні для виправлення помилки.
 
Позиція відповідальності – це безальтернативна передумова розвитку особистості. Чим вищий у людини рівень розвитку особистості, тим менше їй  властиво користуватися таким негативним регулятором поведінки, як почуття провини, на противагу цьому є постійне вміння брати відповідальність за все, що відбувається в житті.
 
 
ТРЕТЄ – КОЖЕН МАЄ ПРАВО НА ПОМИЛКУ
 
Ми приходимо в цей світ як в школу. І мені здається, що в нашому житті більше підходить слово уроки, а не помилки. Як у школі, проходячи різні уроки, зріє наша Особистість, зміцнюється і вдосконалюється. У світі просто не існує людини, в якої б виходило все робити з першого разу.
 
Без таких умов немає руху вперед. Це задум Творця і саме таке розуміння віддаляє нас від почуття провини. Не почув поклик совісті, скоїв аморальний вчинок - проаналізував, провів роботу над помилками і рухаєшся далі. Аналіз факту “наступу на граблі” – для вилучення уроків, от тільки так можна працювати з минулим. Тут дуже важливо, при усвідомленні своїх уроків-помилок відійти від позиції "Я – великий слідчий, який провів розслідування і зловив винуватого" – "Я – великий суддя, зміг довести провину на своєму внутрішньому суді і засудити винного", "Я – великий прокурор, призначив винному покарання". А потім ще й "великий правитель, який має право потім помилувати засудженого".
 
Ні, ні і ні. Найголовніше, не брати участь у цьому аналізі емоційно, не судити, не виносити вироки, а як сторонній спостерігач проаналізувати ситуацію, вивести це почуття провини на рівень свого власного логічного усвідомлення: не морально-"понятійного", не тілесного відчуття, а саме логічно-беземоційного, – і зробити крок вперед.
 
Дозволивши собі право на помилку як урок у саморозвитку, ми повинні вільно надавати таке право і оточуючим нас людям. Терпляче ставитися до їх промахів і тільки прийняттям і внутрішньою любов'ю, допомагати їм впоратися з ситуацією, що виникла, а не контролем і повчанням. Тут хочеться навести на підтвердження моїх слів притчу:
“Одного разу шукачі істини піднялися на високу гору до мудреця і запитали у нього:
 - Як нам стати мудрими?
 Мудрець перебував у медитації. Через деякий час він вийшов з медитації і сказав:
 - Щоб стати мудрими, потрібно робити правильний вибір.
 - А як нам зрозуміти, який правильний вибір?
 - Виходячи з досвіду...
 - А як нам набути досвід?
 - Роблячи неправильний вибір…”
 
ЧЕТВЕРТЕ – ЖИТИ В ТЕПЕРІШНЬОМУ
 
Вимовляючи фразу «якщо б я не зробив цього або зробив ось це.... то все було б по-іншому», ми дивимося в минуле і застрягаємо там, посипаючи голову попелом. Для зміни цієї ситуації ми чітко усвідомлюємо і приймаємо – минулого немає, воно пішло безповоротно, майбутнього не існує, тому що ніхто з нас не знає, що може статися з нами в будь-яку секунду, а є тільки нині, тільки тут і зараз.
 
“Майбутнє тривожить нас, а минуле нас тримає. Ось чому сьогодення вислизає від нас.”
 Г. Флобер
 
“Минуле мертве, як розбита грамофонна платівка. Гонитва за минулим — невдячне заняття, і якщо ви хочете переконатися в цьому, їдьте на місця ваших колишніх боїв.”
Е. Хемінгуей
І ще, дуже добре допомагає позбавитися нам від постійного уявного перебування в минулому почуття вдячності за все, що з нами сталося. З вдячністю ми відпускаємо почуття провини і образи минулого. Нам потрібно максимально глибоко прожити, відчути вдячність подій минулого, особливо коли мова йде про важкі часи. І усвідомити, що саме ці події сприяли нашому розвитку, саме завдяки їм ми багато чому навчилися, саме таким чином відбулося дорослішання нашої особистості. Без цих минулих подій ми б не стали такими, які ми зараз!
 
Кожен, хто зумів звільнитися від чіпких обіймів минулого, є сильною і вольовою Особистістю, робить крок на шляху свого пізнання. Той, хто зміг перестати жити минулим, починає жити з чистого аркуша, як вільна людина, а це головне.
 
 
П'ЯТЕ – ПОСТІЙНА РОБОТА НАД СОБОЮ
 
Навіть просте розуміння і усвідомлення вищевикладеного здатне позбавити нас від почуття провини, принаймні в якійсь мірі. Щоб викорінити це руйнівне почуття остаточно, нам потрібно невпинно працювати над собою, працювати над усвідомленням "Хто я?", розбиратися з природою нашого розуму і свідомості, усвідомлювати ілюзорність нашого життя.
 
А в якості практики я б порекомендувала те, що практикую сама. Можна використовувати опрацювання Дуальностей – вправа "Хто я?", описану в книзі А. Нових "АллатРа" (читати онлайн опис практики) і саму першу, початкову духовну практику з науки "Беляо Дзи" - "Квітка Лотоса" (детальніше читайте в книгах А. Нових). Ці способи і методи допомагають позбутися від почуття провини, а також автоматично позбавляють нас від інших ілюзій життя, тому, якщо Вас цікавить самопізнання і є щире бажання працювати над собою, сміливо можете їх використовувати, це дуже глибокі інструменти, які пройшли випробування часом.
 
Застосовуючи на практиці ці методи роботи над собою, кожен з нас на власному досвіді зможе побачити, що немає ніяких реальних підстав звинувачувати себе (або когось ще) в чому-небудь, чи приписувати собі (чи комусь) причинність або будь-які заслуги. Ці практики допомагають напрацювати внутрішній спокій і глибше пізнати свою справжню природу – Духовну Особистість."Немає щастя більшого ніж спокій" - говорив Будда, а спокій такої якості ми можемо пізнати лише через усвідомлення своєї Духовної природи.
 

ШОСТЕ – СВОБОДА ВИБОРУ І УВАГА - ГОЛОВНІ ІНСТРУМЕНТИ ОСОБИСТОСТІ

Найбільший дар, який ми отримали від Творця – це Свобода вибору. Він священний для кожного з нас. І саме своїм вибором ми формуємо події нашого життя і вибираємо: жити в стражданні, в страхах, відчуваючи почуття провини або жити у злагоді з Богом – в гармонії, радості і щасті.
“ЖИТТЯ – це постійний вибір між творенням і руйнуванням.”
Віктор Кротов
 
 
“Слухай свою Душу, вона підкаже вірний напрямок.”
 
“Перш ніж щось вибирати, потрібно знати, що вибирати. Для цього потрібно вивчати, а не слухати те, що тобі розповіли. Робота над собою полягає у пізнанні, у відповіді – смертний ти або безсмертний. І для чого ти тут? Виявляється, ти тут для того, щоб знайти безсмертя. Це основний сенс. Нічого ти тут не можеш зробити більше, ніж стати ангелом, стати безсмертним.”
В ситуаціях, які вимагають нашого вибору, ми маємо два шляхи: вчинити по совісті або піти проти неї. І тут є дуже важливий момент, що правильне рішення приходить до нас спочатку, ми його знаємо зсередини. Однак в цю ж мить в боротьбу вступає наша свідомість, яка атакує нас сумнівами, страхами і невпевненістю. Тим не менш, вибір залишається за Особистістю завжди. Піддатися на провокацію свого тваринного начала або вчинити так, як підказує Душа? В цьому і полягає правильний вибір – це творіння свого життя.
 
Кожен з нас – Особистість, яка, незважаючи на всі перешкоди зовнішнього світу і свідомості, повинна знайти зв'язок з душею і зробити найголовніший вибір у своєму житті – повернутися додому, повернутися до Бога, до того, хто дарував нам це священне право.
 
Другий інструмент, який допомагає нам робити вибір – це наша увага. Де наша увага, там і ми. Увага – це енергія, і саме від того, які думки ми наповнюємо нашою увагою, такі події і відбуваються. Те, на чому ми фокусуємося, примножується, і це істина.
 
І тут мені хочеться привести цитату з книги "АллатРа":
“Людина, як Спостерігач від Тваринного начала, фіксує в навколишньому світі значущі для неї об'єкти, підсилюючи їх важливість для себе силою своєї уваги. Наділення значущістю того або іншого об'єкту залежить від світогляду людини, її досвіду в пізнанні світу і самої себе. Як тільки людина починає опиратися на зовнішні обставини, вона породжує рух, який і викликає в ній неспокій, прояв множинних ілюзій, які ще більше захоплюють її увагу.
 
Людина, як Спостерігач від Духовного начала, неупереджено дивиться на світ. Її опора в житті і значущий об'єкт — це Душа. Адже неможливо пізнати істину зовнішнього, не пізнавши Істину внутрішнього, бо тоді немає Спостерігача, перед яким відкриті всі таємниці цього світу.”
Саме глибоке усвідомлення цих двох потужних інструментів – Свободи вибору і Уваги - в руках Особистості, і правильне їхнє використання допоможуть привнести гармонію в наше життя і позбутися страждань.
“Кожна людина є Особистістю, що несе насамперед духовну відповідальність за все, що вона робить і вибирає у своєму житті.”
 
СЬОМЕ - ЖИТИ ЛЮБОВ'Ю
 
І найголовнішим і об'єднуючим все вище сказане, є те, з чого все і складається – це почуття безумовної Любові. Справжня Любов - це дуже потужна сила, значно більша, ніж ми можемо собі уявити.
 
Це глибинне почуття, що йде від Душі. Воно повертає нас до відчуття внутрішньої первозданної чистоти і стану істинного щастя. Тільки глибинні почуття душі дозволяють повернути нашому життю внутрішню радість і цілісність сприйняття, перебування в них можна порівняти тільки з тим, що відчуває дитина, пізнаючи світ.
 
Життя у злагоді з навколишнім світом, у згоді з самим собою – ось те саме чудове, чим наповнює нас справжня любов. Це божественне почуття змушує щоранку прокидатися з радісною думкою про те, що ще один день ми проживемо в любові, в Бозі, спокої і гармонії. Коли любиш по-справжньому, не ставлячи умов, мимоволі вляється все найкраще, що є в кожному з нас. Відчуваючи любов, ми і є Любов'ю. І якщо будучи в цьому світі ми надбали почуття справжньої Любові і вже стали Любов'ю, то після того, коли зникне наше матеріальне тіло, ми залишимось тим, ким встигли за цей час стати – залишимося ЛЮБОВ'Ю!
“Хто в Любові, той в Богу і Бог у ньому, тому що Бог і є Любов'ю.”
Автор: Ірина Цвєтаєва

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 239

Підписатися на новини



Почуття провини зцілюється Любовʼю - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 239
Схожі статті:


Коментарі
  • Inna

    22.10.2016 02:43

    Благодарность Богу за всё!!!

    Ирина, спасибо  за колосальную работу. 

    Прекрасное пособие для работы над собой.

    Відповісти
  • Андрей

    02.04.2016 19:29

    Большое спасибо! Прочитал статью - как побывал на сеансе у психолога, до того точно всё написано и объяснено. А ещё, вы знаете, чувство вины противоположно чувству раскаяния. Чувство вины - давящее, гнетущее и негативное, ну это в статье хорошо описано. А чувство раскаяния - это светлое чувство, дающее ощущение облегчения и внутренней радости. Когда мы понимаем причину и следствие, принимаем урок с миром и благодарностью и делаем выбор больше так не поступать.

    Відповісти
  • Павел

    22.03.2016 11:37

    Спасибо большое! Очень много из написанного срезонировало с внутренним.

    Відповісти
  • Татьяна

    21.03.2016 23:50

    Спасибо , Ирина. за Вашу  интересную и очень много проясняющую информацию! Статья помогла мне увидеть многие проблемы . разобраться в сути их происхождения, разгрузить свое сознание от ненужных  негативных программ и шаблонов.

    Відповісти
  • Ярослав

    20.03.2016 19:59

    Благодарю за статью! Настолько всё ясно написано. Это статья помогла мне понять и осознать шаблон чувства вины.

    Відповісти
  • Елизавета

    20.03.2016 13:14

    Огромная благодарность за статью! Она оказалась очень полезной для меня, смогла увидеть отчётливо те промахи, которые допускала в отношениях с ребёнком. Спасибо!

    Відповісти
  • Ирина

    20.03.2016 12:55

    Полезная и актуальная для меня статья. Благодарю,  что подняли и раскрыли тему вины, а главное - тему выхода из этого состояния в состояние любви и принятия мира.

    Відповісти
  • Виталий

    20.03.2016 12:36

    Сильно написано, спасибо)

    Відповісти
  • Марина Оноприйчук

    20.03.2016 12:10

    Спасибо за такой подарок в День Весеннего Равноденствия!
    Читая и вникая в написанное,  пришло такое: что даже простое понимание и осознание вышеизложенного способно  трансформировать, что-то изменить в человеке, но всё-же  только благодарю выбору самой Личности, работы над собой в каждом дне,  можно достичь тех изменений, благодаря которым, стать собой настоящим... стать ЛЮБОВЬЮ.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція