Суфії про суфізм: мудрість, нерозтрачена у століттях

Суфії про суфізм: мудрість, нерозтрачена у століттях

Друже, суфій це син справжнього моменту, тому нам не годиться вимовляти слово «завтра».
 
На цьому Шляху, що б не сталося,
Чи то милість чи гнів, все на краще.
(Хафіз)
 
 
В юності любила читати Омара Хайяма і Сааді. Красиві і мудрі вірші про кохання. Так, про Кохання... до Бога. Це я тепер розумію. «Велика касида» (або «Шлях праведного») Ібн аль Фаріда, в якій передані переживання людини, що йде шляхом єднання з Богом, пробудила інтерес до суфізму. Захотілося дізнатися, що це. Інформації багато, різної. Тема — велика і глибока. Якщо коротко...


Як зародився суфізм

  • Суфізм, як самостійне містичне вчення в ісламі, виник в Басрі (південний схід Іраку) в VII столітті і поширювався слідом за розширенням впливу ісламу — від північно-західної Африки до Індії і Північного Китаю, Індонезії, незважаючи на боротьбу з ним офіційного духовенства.
  • В VI-X століттях суфії почали активно писати книги, намагаючись розвіяти нерозуміння релігійної влади. Перші суфії в більшості своїй були арабами, але пізніше до суфізму звернулися і люди інших національностей. Омар Хайям і Румі — перси, Ібн-Арабі — з Іспанії, Дху аль Нун — єгиптянин.
  • В X ст. почали з'являтися суфійські громади — тарикати (з араб. «дорога», «шлях» — метод духовного піднесення і містичного пізнання Істини).
  • На XII століття припав розквіт перської поезії. Поети намагалися виразити у віршах суфійські вчення.
  • XII і XIII століття вважають Золотим Століттям суфізму.
  • У XIII-XIV століттях розцвів філософський суфізм.
Завдяки своїй гнучкості суфізм живий і понині, затребуваний на Сході і на Заході. І, як і раніше, викликає дискусії. Думки варіюються від
«Суфізм є саме серце ісламу» (Шейх Фадлалла Хаєрі) до повного неприйняття. Написано про суфізм багато. Але більшість авторів не пройшли Шлях суфія, не мають свого досвіду.
«Той, хто не скуштував, не може знати», — писав суфій Ібн-Арабі, який жив в XII столітті.
Суфізм з'явився після епохи сподвижників Пророка і їх послідовників. Не було потреби в суфізмі за Пророка, тому що це був вік побожних людей, вік безпосереднього впливу Пророка. І не було необхідності вчити людей тому, чим вони були зайняті практично.
 
Суфії вважають Пророка містиком. Хадіси (перекази про слова і дії Пророка Мухаммада) повідомляють, що внутрішнє сприйняття Пророком одкровення супроводжували зовнішні ознаки: він відчував біль, в його вухах стояв шум, схожий на дзвін. Свідки бачили, як по лобі у нього рясно стікав піт.
“Реальність тасаввуфа (суфізму) перебувала в кожному”.
(Аль-Худжвірі, X століття)
Один з Попутників Пророка сказав, що він отримав від Пророка два види знання. Одне — для всіх, а інше — містичне, яке призначалося посвяченим.
 
Хазрат Інайят Хан, індійський музикант і суфій, один з найбільш яскравих представників суфізму початку XX століття, писав, що у суфізму немає і не було початку, він існував завжди, тому що Світло завжди було внутрішньою сутністю людини.
 
Вислів, популярний серед суфіїв:
“Наші батьки (ранні суфії) пили вино (символ екстатичного пізнання Бога) ще до того, як Ной посадив виноградну лозу.”
Суфії отримали духовне вчення від усіх пророків і вчителів в їхні часи, і вчення Мухаммеда — в його час. Вони називалися Сахаб-і-Сафа — «Лицарі Чистоти».
 
Суфії — від слова «Суфа» — чистий (від невігластва, святенництва, догматизму, егоїзму, фанатизму, кастових, національних і релігійних відмінностей). Вірять у Бога, як Єдину Істоту.
 
Суфізм — це релігійна філософія любові, гармонії і краси. Його мета — розкрити Душу людини, щоб краса світу зробила її здатною досягти досконалості, висловлювати божественну гармонію.
 

Суфій — це той, хто у двох світах бачить виключно Бога

“Бути суфієм означає бути таким, яким ти був до того, як з'явився у цьому світі”.
 
(Аль-Шиблі, X століття)
Індійський містик Ошо [1]:
Суфії про суфізм: мудрість, нерозтрачена у століттях«Суфізм — це не шлях мислення, а шлях життя...»
 
«Суфізм — це любовна пригода з Богом, з позамежним... Суфій — це людина, яка готова розчинитися в Цілому... Суфізму невідомі формальності. Він не обмежений ніякою догмою, доктриною, віровченням або церквою».
 
«Суфізм вже знаходиться у вас самих. Ви відчуваєте його, але не знаєте, що це таке. Коли у вас з'являються певні почуття доброти, істини, любові, бажання змінитися — це і є суфізм. Якщо ви думаєте насамперед про себе — це не суфізм».
(Х. Л. Ма)
Хазрат Хаджу Муйн ад-дін Чішті, засновник суфійського тариката Чіштія в Індії, говорив, що справжній суфій — це той, хто не бачить зла, не чує зла, не говорить зла і не замислює зла.
“Суфізм виходить з ідеї, що постійно пам'ятаючи і думаючи про Бога, людина... врешті-решт розчиняється в Пам’ятуєм”.
(Шейх Хакім Моінуддін Чішті) [2]
Алі аль-Худжвірі, суфій, який жив у XI столітті, писав:
«Той, хто очищений любов'ю — чистий, а той, хто поринув у Возлюбленого і відмовився від всього іншого, і є суфій».
 
«Суфієм стає той, чия мова, коли він говорить, висловлює його справжній стан». [4]
Центральна тема в житті суфія — свобода Душі — Нірвана.
«Душа на землі поміщена у в'язницю і залишається в ній до тих пір, поки живе на землі».
 
(Джалаледдін Румі) [6]
Суфії про суфізм: мудрість, нерозтрачена у століттяхГоловне завдання суфія – зняти покриви, за якими прихована Душа людини.
Вона «...щільно прихована всілякими вібраціями, що сама себе не може під ними розгледіти. За допомогою медитації і особливих практик, суфій спочатку прибирає фізичне тіло і оглядає те, що він може побачити без нього. Потім він усуває себе від астрального плану, на якому людина живе у своїх думках і почуттях, і він бачить, що він бачить без цього плану. Свідомість як завіса, перед якою стоїть хтось з маленьким ліхтариком. Світло ліхтаря падає на завісу і виділяє... ту його частину, яка отримує враження».
 
(Хазрат Інайят Хан)
Найбільший принцип суфізму:
«Бог є Любов, Люблячий і Коханий». [3]
Таким чином, Любов для суфія — найвищий стан людини, який призводить до єднання між люблячим і Коханим (Богом).
 
Суфій — це закоханий в Бога.
 
Суфій, вивчаючи природу, приходить до усвідомлення Єдності через різноманіття. Слідуючи дорогою самопізнання, жертвує своїм «Я», щоб реалізувати особистість Бога. Іншого шляху немає. За всім захований Єдиний.
«Хто знає себе, знає Бога».
 
«Царство Боже всередині вас».
 
«Самопізнання є справжня мудрість».
 
«Ти — багато хто, і ти — один. Пізнай себе, крім тебе, нікого немає». [3]
Пізнати себе — значить вивчити таємницю нашої сутності, знати свій внутрішній зміст, звідки ми походимо і для якої мети народжені на світ.
«...чи будете ви жити в ньому вічно, або ж ваше перебування тут тимчасове; чи належите ви до числа ангелів Божих, або до звірів, які не знають нічого іншого, крім як їсти, пити і веселитися...»
 
«Справжній святий живе звичайно, серед простих людей, їсть і п'є з ними, купує і продає на ринку, одружується і бере участь у суспільному житті, але ні на мить не забуває про Бога».
 
(Абу Саїд ібн Абі аль-Хайр) [4]
Завдання Шляху суфіїв — пробудження внутрішнього світу, усвідомлення божественної реальності. Бути у світі, але не від світу, підпорядкувати собі своє его і досягти високого стану свідомості.
«Той, хто ступає на Шлях Істини, навчається керувати своїм его і їздить на ньому, як на віслюкові».
(Фарудуддин Аттар, XIII ст.)


Щастя суфія — у відмові від себе, свого «Я»

Суфій бажає тільки того, чого хоче Бог, і не має самості.
 
Суфії про суфізм: мудрість, нерозтрачена у століттяхДля суфія, який пізнав Істину, не існує більше добра і зла, високого і низького, імен і образів. Весь світ для них — тільки Істина. А на шляху до неї понад усе цінується самодисципліна. Без неї практики не дадуть результату.
 
Хто не знайде Істину в цьому світі, не знайде її в іншому.
 
Головний принцип суфізму — віра в Бога, від якого він походить, Бога в собі і навколо себе. До Бога не можна звертатися про дарування благ земних. Внутрішній голос можна почути, якщо він не заглушений голосом земних пристрастей.
«Закоханий не обчислює шанси».
(Джалаледдін Румі) [8]
Поняття смерті в суфізмі — символ відмови від зовнішнього «Я», означає власне народження, набуття духу справжнього буття.
«Обери смерть і розірви покривало. Але не таку смерть, щоб зійти в могилу, а смерть, що веде до духовного оновлення, щоб увійти в Світ».
(Джалаледдін Румі)
Суфії вручають себе Богу, не думають про минуле і майбутнє. Вони занурені в теперішнє, живуть в раю «тут і зараз».
 

Три життєві шляхи, згідно вчення суфіїв

  1. Шлях невідання. Ним може іти кожен.
    «Той, хто сліпий у цьому житті, залишиться сліпим і після смерті». (Коран)
  2. Шлях благочестя. Шлях істинно люблячих.
    «Можна бути люблячою людиною або любити Бога; той, що досяг досконалості в тій чи іншій любові — такий люблячий буде взятий до Престолу Царя любові». (Джалаледдін Румі)
  3. Шлях мудрості. Ним небагато хто йде. Вони досягають влади над тілом, думками і почуттями.
    «Все суще походить від Бога, і до нього ж повертається». (Коран)
    «Той, Хто привів мене сюди, доставить мене додому». (Джалаледдін Румі)
    Суфій закінчує протягом життя Шлях, що веде до Бога, і досягає Спасіння.
Ріґден: ...у суфізмі духовне пізнання, шлях до Бога — це сім духовних щаблів на шляху самовдосконалення (тарикат...). Вони називаються як макам (у перекладі з арабської — «місце розташування», «позиція», «стоянка») — духовний, стабільний стан, якого досягає суфій на кожній стадії; «стоянка» тарикату. Шлях до Бога описується як символічне перетинання так званих «Семи долин».
 
Анастасія: Так, у цих символічних «семи долинах» у суфізмі вельми поетичні назви. Перша — Долина Пошуків, де людина прощається з усіма своїми земними бажаннями. У другій — Долині Любові вона намагається знайти Бога як єдиного Коханого. У третій — Долині Інтуїтивного знання суфій тільки починає пізнавати Бога, сприймати світло Істини. У четвертій — Долині Розділення шукаючий Бога остаточно повинен розпрощатися зі своїми залежностями й бажаннями. У п’ятій — Долині Об’єднання — усвідомити Єдність світу. У шостій — Долині Захоплення — споглядати і відчути океан Божественної Любові. І в сьомій — Долині Смерті відбувається втрата людського «Я», егоцентризму і злиття Душі шукаючого з Богом, згідно з розумінням суфіїв. Стан свідомості, коли зникає «Я» і в людині залишається тільки одне божественне, істинна сутність, суфії називають «фана» («небуття»), схоже з буддійською Нірваною.
 
Ріґден: Правильно, такі їхні асоціативні поняття духовних щаблів на шляху до Бога”.


Суфійські громади та навчання

В X ст. почали з'являтися суфійські громади. Вони скидалися на братства, і збиралися навколо шейха природним чином. Після смерті шейха засновника, громадою керував приймач, використовуючи ім'я засновника. Утворювалися нові гілки.
  • Кожна громада має свою систему практик. Між громадами немає конкуренції, бо мета у них одна — внутрішній Шлях пробудження — тарікат. Існує більше 150 суфійських тарикатів.
  • Головна мета вступу в суфійський орден — вдосконалення серця за допомогою самоочищення і смирення, щоб воно було чистим «для посіву в ньому насіння Божественної Любові і реалізації Вищої Істини і Мудрості теоретично і практично». Смирення — якість святих душ.
  • Суфійське навчання полягає в тому, що муршід (вчитель) прагне внести Світло в душу мюрида (учня), щоб той вище цінив світ.
Учитель допомагає учневі відкрити в собі Божественну Любов, яка, зростає і очищає його. Людські чесноти отримують можливість самостійно розвиватися в його серці. Потім учень отримує мудрість безпосередньо з Божественного Джерела, досягає єднання з Богом, яке є справжньою метою життя.
 
Для учнів немає загального курсу навчання, кожен отримує те, що відповідає його потребам. Немає термінів для досягнення тієї чи іншої ступені пізнання. Для досконалості в суфізмі одному достатньо єдиного моменту після освячення, а іншому — життя мало.
 
Але шанс на успіх є.
«Якщо хто зробить один крок назустріч милості Божій, Божественне милосердя робить 10 кроків вперед, щоб прийняти його».
(Коран)
Якщо Істина відкривається непідготовленому, він трактує її з точки зору езотерики, що веде до фанатизму. Згідно вчення суфіїв, через цю небезпеку, ті що йдуть по Шляху суфія, довіряють процес духовного пробудження шейху, який сам вже прийшов в кінцеву точку Шляху і прокинувся. Інакше легко збитися з Прямого Шляху через своє нижче "я" або своє тлумачення вищих істин.
 
Зустрічаються і лже-вчителі. Але з іншого боку, ніхто людині не заважає самостійно прийти до Бога. Адже будь-яка ситуація в житті відбувається між ним і Богом. А Бог і є Вчитель.
 
Способи настанови суфіїв змінювалися згідно з обставинами; напрямом, в якому дує «духовний вітер». Суфії не прив'язані до зовнішньої форми, не створюють монолітних структур.
 
З цього приводу Ібн-Арабі сказав:
«Суфії повинні вести себе і говорити, беручи до уваги розуміння, обмеження та основні забобони своєї аудиторії». [3]
Тобто, зовнішня форма навчання змінюється, щоб люди могли зрозуміти суфіїв. Методи — іноді тонкі, іноді грубі. Це залежить від того, який підходить для конкретної аудиторії.
 
Містичної близькості до Бога суфії досягають через Любов.
«Він з вами (знанням), де б ви не були».
(Коран)
 
«Ми ближче до неї, аніж шийна жила!»
(Коран, сура «Каф», аят 16)
Суфії про суфізм: мудрість, нерозтрачена у століттяхГоловний обряд містичної практики зікр (ритуальне поминання Бога). Цей обряд, по суті, безперервна молитва, присутня і в інших релігіях. Щоб не збитися з рахунку, користуються чотками. Відправляється зікр голосним або тихим голосом, індивідуально або колективно. У більшості тарикатів поєднують з сама — колективним слуханням музики, виспівуванням Корану або містичних віршів.
«... зікр подібний мітлі, яка за допомогою вчителя вимітає все, крім Бога з серця суфія...» [8]
 
«Коли душа налаштована на Бога, все перетворюється на музику», — говорив Хазрат Інайят-Хан.
Він вважав, що музика є у кожній людині, причому кожен відрізняється своєю тональністю і ритмом. І кожному органу відповідає своя мелодія. Він розрізняв музику трави, дерев, моря, гір і зірок. Суфії вважають, що всі види буття складаються з коливань, амплітуди яких бувають різними. Коливання кожного нижчого виду запозичуються від вищого і зростають. Коли коливання Духа стають інтенсивними, він перетворюється в матерію, коли коливання матерії стають тонкими, вона перетворюється на Дух.
 
Людина створює своє майбутнє своїми вчинками. Кожна добра або зла справа виробляє певні коливання в навколишньому просторі і поширюється по всьому світу. Чим вище людина духовно, тим чистіше коливання, яке вона породжує своїми вчинками, тим більше Світла вона приносить у світ. Наслідком добра вже є нагородою, а наслідки зла — покарання.
«Світ подібний до купола: він відображає те, що ви говорите під ним, і вам відповідає тими ж словами. Такий закон дії: що ви сієте, те й пожнете».
(Хазрат Інайят Хан) [3]
На початку XX-го століття Хазрат Інайят-Хан писав:
«У наші дні завданням Суфійського руху є встановлення... взаєморозуміння між... людьми, народами і расами, а також допомога тим, хто прагне знайти істину...» [6]
Минуло століття, а ці слова звучать дуже актуально.
 
При першому знайомстві з суфізмом, вразила його багатогранність, глибина почуттів і мудрість. Прийшло розуміння, що в різний час, в різних місцях, просуваючись різними стежками, люди завжди шукали і знаходили Шлях до Бога. Румі жив в XIII столітті, Інайят Хан — на початку XX-го, але зерна знань, закладені в їхніх творах, актуальні і в наші дні. Вони несуть заряд енергії Любові, Світла, Добра, допомагають доторкнутися до чистоти глибинних почуттів, з їх Джерелом всередині себе.
 
Для себе я відзначила, що цілі суфіїв, втім, як і зерна істинних знань в інших духовних вченнях, дивовижно співзвучні зі Знаннями, викладеними в книгах Анастасії Нових. Це ще одне підтвердження того, що Істина — на всіх одна. Душі всіх людей єдині за своєю суттю. І пробудження кожного з нас, розкриття в собі джерела Істини, буде відроджувати гармонію цього світу.
 
 
Автор: Алла Пудова
 
 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 165

Підписатися на новини



Суфії про суфізм: мудрість, нерозтрачена у століттях - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 165
Схожі статті:


Коментарі
  • Сергей

    17.03.2017 13:50

    Прекрасная статья! В свое время также интересовался суфизмом - читал работы Хайяма, Руми, Иннаят Хана. Эта литература стала маленьким, но очень важным шажочком на духовном пути. В ней всегда привлекало отсутствие ощущения навязывания, а также красота и простота изложения, что конечно же, сопутствовало глубокому пониманию написанного. Но еще большее понимание, раскрытие сути так сказать, пришло с опытом наработки духовных практик изложенных в книгах А.Новых. 

    Еще, в статье очень удачно подобраны цитаты разных авторов, которые красиво и очень точно характеризуют такое явление как суфизм. Также статья написана в простой манере, но при этом сохранена четкая структура - это облегчает восприятие изложенного материала. В общем видно, что автор подрудился от ДУши. За это и спасибо!!!

    Відповісти
  • Александр

    02.02.2017 20:11

    Прекрасная статья! Спасибо Вам за проделанную работу! 

    Відповісти
  • Валентина

    11.11.2016 17:29

    Очень понравилось. Большое спасибо.

    Відповісти
  • Надежда

    25.10.2016 11:07

    Отличная статья... ведь дейсвительно нет никакой разницы, в какой стране ты родился, какой религии тебя учили с детства - Путь один для всех

    Відповісти
  • Ksenia

    24.10.2016 21:53

    А мне очень понравилось это выражение: “Суфий — это тот, кто в двух мирах видит исключительно Бога”. Алла, спасибо большое за проделанную работу! Прекрасная подборка цитат, читаешь и окунаешься в чистоту глубинных чувств.

    Відповісти
  • Мария

    24.10.2016 21:30

    «Если кто сделает один шаг навстречу милости Божией, Божественное милосердие делает 10 шагов вперёд, чтобы принять его».... какие слова! Спасибо за статтю



     

     

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція