Діалектика Життя. Частина 1. Почуття-Знання

Діалектика Життя. Частина 1. Почуття-Знання

"Я сам, мабуть, лише доживши до 50 років навчився простої мудрості – якщо у людини немає відповідної жилки в душі, щоб відгукнутися на Ваші думки, то вона не зрозуміє, як би гарно і сильно їй про це не розповідали... Ось чому непросто про це написати – треба, щоб це розуміли, інакше, крім враження про те, що якийсь переляканий інтелігент й інших лякає, нічого доброго не вийде..."

Іван Єфремов (з листів, Москва, 1 лютого 1957 р.)

Діалектика життя, про неї говориться вже не одне століття. І все ж, чомусь з плином часу в суспільстві знову втрачається розуміння цієї дуже тонкої грані життя Людства. Якщо говорити про те, що правильно в цьому житті, а що – ні, все одно ми будемо лише частково праві – хоча і можна сказати, що правда у кожного своя, а Істина на всіх одна. Але знову ж таки, з якої позиції сприйняття людини або Вищої істоти це розуміти.

В нашому тривимірному світі, де неможливо повністю передати всю багатогранність Всесвіту (72 вимірів) і можна говорити лише асоціаціями свідомості, ми вступаємо в протиріччя навіть з тим, що відчуваємо або спостерігаємо у внутрішньому світі. Людина, яка хоче поділитися досвідом в третьому вимірі, все одно використовує асоціації свого досвіду життя і, намагаючись донести якусь точку зору, по суті, повинна домовитися про термінологію. Крім того, потрібно пам'ятати, щоб її зрозуміли більш правильно, - іншим треба пройти хоча б частково Шлях Пізнання цієї теми, що не завжди є можливим через соціальне виховання суспільством.

Як то кажуть, 98% нашого світогляду сформовано суспільством ще до нашого народження. Людина, яка пізнала щось нове, завжди буде натрапляти на опір загального конформізму і установ, які пильнують “в ім'я” безпеки самого ж суспільства. У підсумку цей конформізм грає злий жарт з таким суспільством, приводячи його до застою.

Пропоную далі в статті розглянути дві теми:

  • Перша – це діалектика Життя;
  • Друга – Мудрість, яка є не просто знанням, а являє собою "почуття-Знання".

 

Що таке Діалектика?


Діалектика (ін – грец. διαλεκτική – мистецтво вести розмірковування, бесіду, спір)

  • вчення про вічне становлення і мінливість буття (Геракліт);
  • метод розчленування і пов'язування понять з метою осягнення надчуттєвої (ідеальної) сутності речей (Платон);
  • вчення про суміщення протилежностей (Микола Кузанський, Джордано Бруно);
  • спосіб руйнування ілюзій людського розуму, який, прагнучи до цілісного і абсолютного знання, неминуче заплутується в суперечностях (Кант);
  • загальний метод пізнання суперечностей, як внутрішніх рушійних сил розвитку буття, духу і історії (Гегель).

Про діалектичний підхід у пізнанні дуже цікаво написав Іван Єфремов у книзі "Лезо Бритви":

“Будьте діалектиком і знайте, що не можна вимагати від життя абсолютного наближення до ідеалу і цілі. Все тільки відносно, і тому не байдужа, так би мовити, ціна досягнення. І вже пряма дикість – прагнення до мети будь-якими засобами. Життя неминуче перегорне сторінку, і ідеал зміниться. Закон так важко зробити справедливим на лезі бритви, що для цього потрібні величезні зусилля кращих умів. А все тому, що в плині часу погане часто обертається добрим, а добре стає поганим. Це діалектика життя як процесу, перед яким виявилася безсилою релігія з її намаганнями встановити вічні істини і вічні вимоги до людини.”

Ця фраза ще раз нагадує, що все у цьому тривимірному світі взаємопов'язане, одне не може бути пізнане без іншого. Але як же тоді люди розуміють, що є Зло, а що є Добро?

Начебто ці поняття настільки прості, що про це навіть не потрібно розмірковувати?! Але все ж...

 

Але чи все є таким насправді?


Пропоную перейти до розгляду іншої теми – "Почуття-Знання або Мудрість", яка тісно переплітається з першою темою. Коротко наведу найкращі вислови "про Мудрість", які знайшлися в книзі Анастасії Нових "АллатРа":

“…люди призабули одну просту істину, що таке насправді Мудрість. Це аж ніяк не набуті книжкові знання, життєвий досвід, блискучий розум чи витончена логіка мислення. У найдавнішій традиції у різних народів «Мудрість» споконвічно — це дар небес (чуттєвої ейфорії, осяяння) під час духовного росту людини, дар, за допомогою якого досягався стан вищого просвітлення, всерозуміння, всезнання.”

“Так, людина багато на що не звертає уваги, поки не знає. Але тільки варто істинному знанню торкнутися її чола, а Душі прокинутися, вона отримує Мудрість. А Мудрість породжує дію…”

“Знання не в понятті «власності» або «свого умовиводу», а в понятті Мудрості згори, яка проходить крізь віки. Мудрості, як Відкритих Врат, для входження в той дивовижний вищий стан духовності, через який приходить осяяння від Того, Хто створив усе. Тієї Мудрості, яка завжди була, є і буде, навіть коли пам'ять про її людських провідників зникне у пилу століть.

Саме ця Мудрість, як істинне зерно, дає в людині благі сходи, допомагаючи їй вивільнити свій розум із ніші людських страхів, вузьких склепінь темряви оман, подолати твердь матеріального мислення, відкрити для себе безмежну сферу пізнання Істини. Вона допомагає їй піднестися над приземленою самістю, побачити світ з висоти духовного погляду без упередженості та матеріальних шор.”

Мудрість наділяє людину щирістю та цілеспрямованістю, збагачує розумінням, підвищує її відповідальність за духовну якість життя. Ця вічна Мудрість для духовної людини, мов живильна волога для наливного колосся від доброго насіння. Вона дозволяє усвідомити корінь людських проблем і покращити атмосферу духовного життя. Вона дає основні ключі до розуміння багатоскладової реальності людини і світу, служить джерелом для створення унікальних умов у розбудові людиною творчого Духовного суспільства в жорстокому світі матеріального Тваринного розуму. Вічна Мудрість дозволяє людині преобразити себе духовно, знати приховану суть минулих і прийдешніх подій. Ця Мудрість і є створене Ним творче начало, яке відкриває кожному, хто прийняв Її, шлях у Його Вічність.

Останнім часом спостерігаю один дуже цікавий факт, про який потрібно, напевно, проговорити. А факт у тому, що зараз при оновленні Споконвічних Знань про Людину і Світобудову, переданих нам через книги Анастасії Нових, спостерігається, як свідомість у деяких однодумців починає підставляти "глибокі фрази з книги" під свої "міркування"!

Цю форму проблематики "книжкового рабства від свідомості" дуже добре описав Ібн аль Фарід у "Великій Касиді" (в перекладі Зінаїди Міркіної):

Слідом за словом, міцно забувши
Про поклик волі і порив любові.
 
Не воля їм - кайдани потрібні.
Волею вони зневолені.
 
І на коліна впавши, прагнуть у полон
До того, хто всіх з колін закличе встати знов.
 
Знайомі їм лиш зовнішні шляхи,
А дух велить всередину себе ввійти
 
І в глибині побачити насамкінець
В єдинім серці тисячі сердець
 
Ось твоя межа і твоїх прагнень край,
Душі твоєї сяючий Синай.

Переклад на українську:
Команда АЛЛАТРА Новини


Як я проспостерігав шаблон "книжкового рабства"?


Цей шаблон проявлявся, коли я керувався в діалозі з людиною прихованим мотивом свідомості "домінувати", використовуючи фразу: "Я відчуваю це...", а далі йшла будь-яка фраза, яка потрібна була свідомості. Тобто, якщо я говорив: "Я відчуваю", – то це означало, що це 100 % правда, і це навіть не обговорюється.

Або інша фраза, яка теж була взята свідомістю на озброєння. Якщо я хотів вивести опонента в більш слабку позицію в спілкуванні, мені треба було першим сказати таку фразу: "А хто зараз в тобі це говорить?", як би натякаючи, що людина зараз промовляє від Тваринного начала. Хоча чи це так, - ще велике питання!

І ще один старий приклад, це фраза: "Ти на Животині", тобто такий висновок робився, виходячи із спостереження за роботою своїх бічних або задньої сутностей. У цей момент приходили думки: "Ага, це не мої, значить його", – і все, йде кидання в людину "фразою-голкою", що ставить її в програшну позицію, "бо якщо людина буде виправдовуватися, що ні – то стопудово, що так, або якщо буде мовчати – то теж, що: "Тварина мовчить, сховалася!". А я тут великий "відчуваючий" – врятував людину від її ж "звіра".

І таких прихованих ситуацій зараз можна спостерігати ще багато. Якщо узагальнити, спостерігається дивна тенденція серед багатьох однодумців, які говорять "зарозумні" фрази з книг, але коли їх слухаєш, всередині залишається якийсь незрозумілий осад: начебто щось таке, як то кажуть, "щось не те..." – важко пояснити, але, думаю, багато хто з цим стикався.

Отже, висновок наступний: якщо Я (як Особистість) ознайомився з Споконвічними Знаннями, то треба пам'ятати, що ознайомлювався я в цьому світі через свідомість, і вона вже також стала "підкованою" всілякими "високо-духовними цитатами", які вчиться хитро використовувати для того, аби втілити свої приховані мотиви.

 

Що тут треба зрозуміти?


Що є просто Знання, а є "Почуття-Знання" – тобто ті Знання, які не тільки прочитав у книзі і запам'ятав, а те, що прожив Особисто сам. Ось тут якраз і об'єднується ця Діалектика Життя та Почуття-Знання, коли людина розуміє, що на будь-яку ситуацію не завжди одне і те ж рішення, одна і та сама цитата, одна і та ж дія.

Підсумок цього всього лише один: ще більше для себе розібратися – як саме Я Відчуваю, де реально мій досвід, а де свідомість просто прикривається книжковими фразами. Так, прочитавши цю статтю, "вона", зараза, знайде ще якусь штуку. Але тепер у Особистості є ще одне бачення як система може перекручувати навіть Споконвічні Знання та маніпулювати ними.
Тому треба пам'ятати, що крім читання важливо пізнавати внутрішній світ, ставати не "книжником-фарисеєм" теоретичних знань, а практиком "чуттєвого сприйняття", "спостерігачем від Духовного начала" і людиною, яка завжди перебуває в Діалозі з Богом.

Успіхів вам у пізнанні себе.

P. S. Пишіть коментарі, про ваші приклади щодо суперечливості Життя - дуже цікаво про це проговорити в наступних статтях. До наступного зв'язку, і дякую Богу, що дав мені можливість так про це написати!

 

Щиро, Мир Грет (учасник МГР "АЛЛАТРА", м. Львів)

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 142

Підписатися на новини



Діалектика Життя. Частина 1. Почуття-Знання - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 142
Схожі статті:


Коментарі
  • Наталья

    01.09.2017 07:44

    Не знаю в тему или нет, но хочу поделиться “примером противоречивости Жизни”. Хотела я совершить одно действие, но не могла решиться. И вот наконец-то решилась- сейчас пойду и сделаю. Сознание убеждало меня до этого- да нужное дело, решайся, когда я наконец-то решилась оно стало убеждать меня что этого не надо делать совсем, приводя очень убедительные аргументы. И я не стала делать. Как только я отказалась от этого намерения  и возможность осуществить это действие пропала, то Сознание начало насмехаться над тем, что я опять этого не сделала приводя очень убедительные аргументы, что это надо было сделать.

      Я была в шоке от этой ситуации, насколько “железные” аргументы оно приводило до и после.

    Відповісти
  • Андрей

    23.06.2017 21:18

    Информацию, изложенную в книгах Анастасии мы называем знаниями.И по прочтении книг я стал человеком знающим истину. Но это совсем не так. В книгах действительно изложены знания, но эти знания являются знаниями Анастасии, но ни как не моими. Для меня это всего лишь информация, путеводитель, навигатор ведущий к знаниям. Понимание этого момента (знание)  позволяет отказаться от поучительных и разоблачительных споров, помогло опуститься с небес на землю и понять, что я не только не стал более духовным человеком, а ещё более погряз в трясине своего эго и  ,что мат. мир мне ещё более дорог чем духовный  Это игра в духовность.

    ......и не отчаивайся.

    Відповісти
  • Виталий

    22.02.2017 08:21

    Прекрасная статья, спасибо)

    Відповісти
  • Дмитрий

    29.11.2016 06:19

    Ну “книжное фарисейство” старичков понятно. В книгах дана истина. У каждого свое сознание, у каждого свои аналогии в голове. Ну и в процессе познания можно запросто свернуть в сторону. Поэтому на начальном этапе новичков и “муштруют”. Хорошо это или плохо не знаю. Чтение книг возвращает обратно на дорогу, если потерялся.

    Про “я чувствую”. по своему опыту могу сказать что чувства могут исходить и от ЖН и от души, и иногда отличить довольно сложно. Кстати в книгах не описан этот ключевой момент как разделить Личность от сознания, чтобы перейти на другой уровень чувств, дана практика Лотоса - возможно она ведет к цели.

    Відповісти
  • Ot

    25.11.2016 08:26

    Мирослав- вы облачили мои думы в буквы, теперь это имеет форму.

     Предлагаю вам ещё один момент:

    когда “старички” без жалости и сожаления идут в атаку на человека только прочитавшего книги( как по мне новички светлей и открытей, еще не запутались между правдой и правдой)  и пытающегося поделится и спросить совет.

     Стоит новичку заместь слова “осознать” написать ” сознать” как тут открывается стрельба из пулемёта.

     И вот уже ” только что святой старичок” рьяно и с пеной у рта в 28 сообщениях объясняет как тот ошибся и кто он такой и где его посмертная судьба.

    Не дай Бог ” новичок” додумается написать долгожданное слово  -Звените....  Тут “старичок” понимает, что  это был белый флаг и теперь из-за чрезмерного чувства гордости и правоты ему уже сложно совладать с желанием добить несчастного сдавшегося и в конце процитировать  - мол если ты ща загрустил, то знай , что уныние это животное в тебе......

    Хочу напомнить:

    В этом мире невозможен постоянный внешний позитив и зацикленность на его поисках может превратить в черствых людей с ярко выраженной к недостаткам и негативу других людей нетерпимостью и ненавистью к таким же людям как и ты сам....

    Відповісти
  • Мария

    24.11.2016 17:36

    Спасибо что поднял эту тему в статье. Тоже в себе отслеживала шаблон “книжного рабства”. Точно,сознание научилось использовать фразу “Я чувствую”  для доминирования в общении с другими людьми. Произнося эту фразу, будь-то сразу на ступеньку выше становишься и типа спорить уже нельзя))). Ещё ссылаться на авторитеты, тоже сознания очень любит. Чтобы подчеркнуть правильность слов,которое оно говорит и отстоять позицию. 

    “Лезвие бритвы”- очень хорошее сравнение. Чётко описывает,на сколько легко и быстро сознание может на свою сторону подмять хорошее.  И какой Дар дан человеку,который может с позиции Духовного наблюдателя увидеть эти подмены и принять меры. 

    Ещё одну диалектику жизни наблюдала по поводу дисциплины
    Поняла ,что всю сознательную жизнь пытаюсь выработать привычку  что-то делать постоянно, регулярно, одинаково. Да, на какой-то период это удаётся делать регулярно,правильно и ответственно. Но потом что-то меняется,обстоятельства, какая-то новая информация или новые понимания и то, что делала регулярно, перестаю делать. И тут начинались мысли: “вот, нет силы воли, вот решила что-то,значит так  надо до конца жизни делать” и опять я с упорством пыталась реанимировать эти старые привычки,и так по кругу одно и тоже... НО однажды пришло прозрение, что я пытаюсь выработать сознанием то,что оно не в силах сделать и  попадаю к нему в ловушку. Так оно будет постоянно требовать выработать привычку,а потом же оно будет мне говорить что “атата,плохая девочка”. Смешно становится когда понимаю это. нужно просто не играть в эту игру =)  нет ничего вечного в материальном мире, всё меняется тут. Невозможно требовать от червяка чтобы он был бабочкой.  ну как то так) 

    Відповісти
  • Evgenia

    23.11.2016 23:20

    Спасибо! В тему рассказ: 

    Мальчик сказал мне: 

    – Видите ту птицу, которая сидит на пне? Как она называется? 

    Я ответил: 

    – Не имею ни малейшего понятия. 

    Тогда мальчик сказал: 

    – Это красногрудый дрозд. Ваш отец не особо чему научил вас в плане науки. 

    Я улыбнулся, потому что отец как раз научил меня, что название птицы ничего мне о ней не скажет. Он сказал бы: “Видишь эту птицу? Это красногрудый дрозд, но в Германии ее называют halsenflugel, а в Китае – чун лин, и даже если ты будешь знать все ее названия на всех языках, ты ничего не узнаешь о самой птице – только о людях, о том, как они ее называют. Ты не узнаешь, как дрозд поет, как учит птенцов летать, как пролетает летом много миль, и никто не знает, как он находит верное направление. Есть разница между знанием слов и знанием того, что происходит.” 

     

    Ричард Фейнман

    Відповісти
  • Неля

    23.11.2016 16:07

    Спасибо большое за статью - и посмеялась, узнав себя в описанных ситуациях)) , и вспомнила, как размышляла о том, что каждый по-своему воспринимает прочитанное, необязательно он будет понимать, как понимаю я. Даже с теми людьми, с которыми ты “на одной волне” находишься, возникают разногласия.

    И поняла ещё один момент: перечитываешь книгу или пересматриваешь передачу в который раз и вдруг какая-то фраза, как озарение. Думаешь, а почему раньше не заметила такие чудесные слова, ведь в них весь смысл, а потому не заметила, что не было тогда чувственного опыта.

     

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція