ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН ЕТАП ІНФОРМУВАННЯ У ПОБУДОВІ БЛАГОТВОРЧОГО СУСПІЛЬСТВА?

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН ЕТАП ІНФОРМУВАННЯ У ПОБУДОВІ БЛАГОТВОРЧОГО СУСПІЛЬСТВА?

На сьогоднішній день по всьому світу реалізується глобальний проект «Благотворче суспільство». Минулого року на сайті allatraunites.com вишла стаття «Основи та етапи побудови Благотворчого суспільства», в якій детально розповідається про те, як ми можемо досягти такого суспільства.

  • Перший етап –  інформування;

  • Другий етап –  політичний;

  • Третій етап  –  Міжнародний референдум.

Чому перший етап саме інформування? Чому він такий важливий зараз? Чому не можна відразу почати з голосування або політичного етапу? І чому саме еволюційним шляхом?

Звісно, можна спробувати почати будівництво Благотворчого суспільства з другого або третього етапу. Але таким чином ми витратимо дуже багато часу. Я б навіть сказала, ми нераціонально витратимо час і не досягнемо позитивного результату. У такому процесі може статися революція. Чому? Тому що без першого етапу, етапу інформування, мимоволі буде нав‘язуватися чиєсь бажання, нехай навіть це благе бажання, але метод досягнення – насилля. Тому так важливо запитати у кожної людини: «В якому суспільстві ти хотів би жити?».

У зв‘язку з цим етап інформування безумовно нам необхідний. Давайте подумаємо, чому це так. По-перше, це переосмислення самої людини, що можна по-іншому жити, переступаючи через сформований стереотип мислення: «Ми нічого у своєму житті не можемо змінити. Обов‘язково потрібен при цьому начальник, голова, президент, монарх і т.д.». Інформування дозволить створити у свідомості людей розуміння, що таке Благотворче суспільство і що це реально зробити. Було би бажання людей, а методи і рішення знайдуться. По-друге, самі люди починають формувати запит на такі перетворення. Надихнувшись однією ідеєю, однією метою, люди синхронізуються, і процес буде розвиватись у геометричній прогресії.

Якось зустріла один вислів К. Е.  Ціолковського з цього приводу і мені він сподобався:


Об'єднання людей. Цитата Ціолковського



Під час спілкування з людьми на роботі, у прямих ефірах, іноді зустрічаю такі твердження: «Ідея гарна, проект також хороший, але це все утопія. Як це можливо реалізувати у життя?» або «Що систему не зламати, можна тільки революцією щось змінити».

Деякий час я не могла дати відповідь, та й боялася такого роду спілкування. Оскільки в голові була лише теорія, якісь завчені фрази, суті яких сама толком не розуміла. За деякий час, припинила   боятися говорити людям про проект, писати пости, life-влоги, отримувати запитання, на які необхідно знаходити відповіді, почала ширше розбиратися сама.

Зіштовхнулася з одним випадком, який мене дуже вразив. Якщо люди у бесіді голосно заявляють, що це утопія і революцію згадують – це не завжди означає, що ці люди проти Благотворчого суспільства. Це означає насамперед, що їм цікаво і вони хочуть розібратися у питанні реалізації.

На роботі у мене вийшла чергова бесіда про проект «Благотворче суспільство». Людина відповіла на запитання, що вона хоче жити у такому суспільстві, але активно стояла на своїй позиції революції і ніяк більше. Інакше, це все утопія. Знаєте, якби це був мій найперший досвід спілкування на цю тему, мене б налякала така відповідь. Але коли немає бажання вплинути чи переконати людину, а просто ділюсь інформацією, то у майбутньому це може привести до непередбачуваної події. Нічого страшного, що не знайшлось у той момент ніяких аргументів чи відповідей на поставлені запитання. Я раділа тому, що людині про проект розповіла. А там уже її вибір, що з цим робити.

Як у притчі «Старий і кінь», де сусіди старого завжди оцінювали будь-яку ситуацію, яка б не траплялася. То добре, що кінь до нього прибився, то погано, що втік, то добре, що привів цілий табун, то погано, що син зламав ногу, то добре, що його син каліка і залишився з ним, тому що інших синів забрали в армію. І так можна продовжувати до безкінечності. Мораль притчі  –  не оцінювати ситуацію, оскільки не знаєш, яким чином вона обернеться для тебе.

За деякий час, коли знову людина прийшла в офіс, вона сама мене спитала: «Як справи у проекті?»

І тут я зрозуміла, що та перша подія не була безрезультативною. Це як посадити зерно. Суть у тому, щоб не очікувати, що від моїх дій щось неодмінно цієї ж секунди зміниться, а просто діяти.

Під час нашої другої бесіди мені прийшла відповідь, чому зміни суспільства еволюційним шляхом розвитку надійніші та стабільніші і як із цим пов‘язаний етап інформування.


Еволюційний шлях розвитку | АЛЛАТРА Вісті


Я уявила мешканців однієї вулиці, як фрактальну частину всього нашого суспільства. Навела для прикладу погану дорогу. Є людина, припустимо це мій співбесідник, який розуміє прекрасно, що погана дорога – це не нормально, це неприродньо. І також знає, що чекати, коли дорога сама побудується, – даремно.

Є два шляхи вирішення цієї задачі:

Перший. Спробувати все зробити самому, зайнятись організацією, домагатися дозволу, писати скарги на уряд і на держслужбовців. Із агресивним настроєм намагатися щось зробити. Можливо такі ж декілька ентузіастів підключаться до процесу. Що тут може статися? Який результат? Так, дорогу можна домогтися покласти. Але що відбулося на невидимому рівні, на емоційному? Була агресія, ненависть і бажання довести, відстояти «справедливість». Чому в лапках слово справедливість? Тому що справедливість на агресії, на мою думку, не можна відстояти. Це вже насилля. А раз насилля, то значить я дозволяю собі переступити грань свободи і прав іншої людини. Чи буде цінуватися сама праця? Чи зміняться мешканці цієї вулиці? Чи змінишся ти сам? Я думаю, що ні. Не тим методом вирішувалася задача. Так зараз відбувається у нас у суспільстві. Створюються революції, піднімається якийсь лідер, породжується ворожість між людьми, насилля і вбивства, злидні і т.ін.

Другий. Еволюційний. Мій співбесідник може піти з тією ж благородною ідеєю до сусідів, до кожного мешканця цієї вулиці. Адже це питання стосується кожної людини. Тому що це її вулиця. Вона живе на цій вулиці і їй вирішувати: ремонтувати дорогу чи ні.

Під час бесіди із сусідами (інформування) можуть статися цікаві відкриття. Може так виявитися, що твій сусід якраз і є той будівельник чи інженер, який успішно виконає ремонт або ж  спроектує його. А може у когось виявляться зв‘язки або досвід, або кошти, або сам каток, асфальтоукладач, або лопата. Та неважливо. Головне, що в цій бесіді можна прийти до кожного і поспілкуватись як із людиною і домовитися, об‘єднатись і разом почати діяти. Розповісти, чому це так необхідно. Можливо одним потрібні факти, чому не вигідно їздити поганою дорогою і до чого це може призвести. А іншим цього не потрібно буде і вони від слова «хороша дорога» загоряться і разом із тобою вже будуть розповідати сусідам про це. Адже це не важко – поділитись інформацією, яка тебе радує та надихає?  Ні. І коли всі будуть у курсі про цю ініціативу, то люди цієї вулиці, об‘єднавшись, стануть пліч-о-пліч. Нарівні будуть діяти для досягнення мети.

У цьому процесі мешканці вулиці зможуть навчитися брати на себе відповідальність і діяти спільно. Наприклад, комусь прийшла ідея організувати збори. Одні можуть надати приміщення, другі – скласти план спілкування, для чого власне ми хочемо зібратися. Треті – пробігтися по сусідам і запросити на ці збори і т.д. І не потрібні ніякі начальники або керівники. Люди самі організуються, тому що це їм потрібно, це їх стосується. І вже не буде на цій вулиці таких історій, що сталася пожежа чи якась халепа із сусідом, а ніхто не прийшов на допомогу. Та кожен  першим прибіжить і протягне руку допомоги. Тому що здобув друзів, реалізовуючи спільну мету. І не важливо до кого прийшла ідея, важливо те, що її разом по-дружньому здійснили. Ось так і суспільство в цілому.

Для мене самої ця бесіда виявилася цікавою, тому що був наведений реальний практичний приклад вирішення задачі. Сам співбесідник погодився із тим, що таким шляхом надійніше і приємніше йти.

Етап інформування створює умови для згуртованості людей. Йдучи еволюційним шляхом розвитку і діючи спільно, ми можемо змінити свої погляди на життя, на суспільство, переступити через свою гординю, страхи, шаблонну поведінку. Почати брати на себе відповідальність і думати у напрямку реалізації спільної мети. А хто ж, у такому випадку, виступає спонсором, яка мотивація? Спонсор – це наше майбутнє і майбутнє наших дітей, а мотивація – бажання досягти мети – жити у Благотворчому суспільстві.

Я навела для прикладу тільки одну вулицю, як частину суспільства. А уявляєте, що може статися, коли це буде в усьому світі? Уявили?!

Тепер справа залишається за кожним із нас...



Учасниця МГР «АЛЛАТРА» Анастасія


ЦЕ ЦІКАВО
129

Коментарі (13)
  • И
    Инна

    Очень доходчивый пример про улицу. Сначала нужно поговорить со всеми соседями и общими усилиями построить хорошую улицу. А можно в одиночку биться, всех винить, искать справедливости... ничего толкового с этого не получиться. Сплоченные люди - это сила!

  • М
    Марина Коновалова

    Спасибо за статью, буду её применять на практике . Хочу продолжить пример с плохой дорогой на улице... При первом варианте, когда люди действовали бы революционным путём, то может быть они и добились бы того, что дорогу бы сделали. А ведь завтра разобьется ещё одна дорога и ещё, ведь всё ломается. И опять митинги, жалобы, революции, опять агрессия? Опять по новой, опять хлопоты, беготня по инстанциям. И не факт, что всё получится. А вот во втором случае у людей уже был бы позитивный опыт взаимодействия, люди бы без всяких подсказок опять бы действовали вместе и быстро бы решили проблему. Вот поэтому нам и нужно двигаться только эволюционным путём, вот поэтому нам нужно максимально направить все силы на то, чтобы информировать всё население земного шара. Чтобы каждый человек знал, что он не один, что по всему миру люди уже говорят о Созидательном обществе и работают в деле его построения.

  • Н
    Никишин Олег

    Спасибо Анастасия. Действительно очень хороший пример, и главное разъяснение для чего нам надо самим информировать людей и чему учиться... Ведь действительно люди сидят в своих норах, соседей не знают, и с кем строить Созидательное общество не ведают! А тут в процессе познаются люди, личное общение и понимание, познание того что и как мы будем строить, и что все мы хотим одного!

  • Е
    Елена

    Спасибо за статью и простой пример. Не всегда людям понятно для чего нужен этап информирования. Мы люди привыкли, что за нас принимают решения власти, начальники и т.п. Но главное зародить зерно. Все люди хотят жить счастливо без проблем и страхов. Но когда человеку рассказать, что можно жить по другому, донести информацию тогда больше шансов реализации проекта построения Созидательного общества.

  • О
    Ольга

    Спасибо большое автору за статью. Казалось бы и до этого мне самой было всё понятно. Но нет. Не с того начинала информировать. Надо бы с вопроса о том, в каком обществе вы хотите жить и что для этого вы можете сделать? А я сразу выход предлагала, не спросив человека — а нужно ли ему Созидательное. Ведь если он сам поймёт, что оно нужно как воздух, только тогда он вдохновится и начнёт действовать!

  • А
    Алина

    Спасибо большое за вдохновляющую статью! Снимает много вопросов и придаёт уверенности!

  • В
    Валентина

    Спасибо за вдохновляющую статью! Очень простой и наглядный пример объединения людей!

  • А
    Алексей

    Очень понравился пример про дорогу, спасибо

  • Ю
    Юлия

    Замечательный пример, спасибо большое! И сложное оказалось простым. Мы должны знать и понимать, чего мы хотим, как человечество. И действовать уже в этом направлении. Ведь сидеть на диване и злиться на весь мир либо проявлять активность в созидателтных социальных проектах , быть частью новых преобразований - это и есть выбор каждого!

  • Л
    Любовь

    Спасибо Анастасия статья вдохновляющая, просто и понятно дано понимание почему информирование так важно и показано на наглядном примере построения дороги на соседней улице. Все становится ясно как нужно действовать Cпасибо что поделИлась своим практическим опытом, и помощь всем кто информирует, хороший пример.

  • Е
    Елена

    Большое спасибо за статью. Всё ясно и доступно и пример про плохую дорогу просто классный. Действительно и в обществе всё тоже фрактально устроено))). Этап информирования - очень важный в построении Созидательного общества. Благодарю.

  • Е
    Елена

    Спасибо огромное автору за статью! Структурирование и описание этапов построения созидательного общества очень важно для чёткого понимания процесса. А когда становится понятно – что, зачем и почему, начинать действовать очень просто. Надуманые страхи и сомнения покидают, а на смену им приходит желание быть участником этого уникального процесса.

  • О
    Олександр

    Анастасія, дякую! Дуже хороший приклад. Я також часто чую у відповідь "це добре, але це неможливо". І намагався пояснювати глобальні речі. А глобальні складаються з локальних, невеликих, але дуже важливих кроків. Також прикладом об'єднання людей можуть бути об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (якщо не влаштовує ЖЕК), толоки/суботники по пробиранню сміття, інші види волонтерства!

    А
    Анастасія

    Так, згодна. І це дуже легко зробити. Той хто живе в приватному будинку, у нього не виникає думок, що порядок ЖЕК чи влада повинна прийти і навести. Ні, не виникає. То чому в питання свого оточення чи світу у нас стериотип виникає: «Я один, що я можу» і так всім 8000000000 приходить одна і та ж думка. А коли починаєш діяти, переступати за межі своєї зони комфорту, критично починаешь мислити і просто діяти. Дякую.

Залишити коментар