Для чого мені мета в житті? І чи повинна вона бути взагалі?

Для чого мені мета в житті? І чи повинна вона бути взагалі?

Кожен з нас, і я зокрема, не раз чули про постановку цілей. А яку роль постановка цілей відіграє в житті людини, яка вирішила рухатися духовним шляхом? І чи важливо це взагалі? Чи потрібно?

«Щоб бути стійким на своєму духовному шляху, треба чітко знати, чого ти прагнеш досягнути у своєму житті, яка твоя кінцева мета. Якщо немає мети, немає і життя, бо життя — це є цілеспрямований рух».

(А. Нових, «АллатРа»)

Але як зрозуміти важливість наявності мети. Якщо вона є, але в той же час в повсякденних справах ця мета зникає з поля зору. Одним з прикладів, чому важливо її не відпускати, є наступна історія.

Флоренс Мей Чедвік (1918 – 1995) – американська плавчиня. Її історія починається ще в дитинстві, коли вона почала займатися плаванням у віці 6 років. І вже через 4 роки Флоренс стала першим підлітком, який переплив протоку Сан-Дієго.

12 жовтня 1950 року спортсменка подолала рекорд з перетинання Ла-Маншу уплав, раніше встановлений 24-річною Гертрудою Едерле. Чедвік пропливла 20 миль (32 км) від Франції до Англії за 13 годин 20 хвилин. У вересні 1951 року вона перепливла протоку з Англії у Францію, ставши першою жінкою, яка подолала Ла-Манш в обох напрямках.

Але найцікавішим для нас є випадок, який стався в 1952 році, коли Флоренс у віці 34 років вирішила переплисти протоку між островом Каталіна і Каліфорнійським узбережжям.

Того ранку 4 липня 1952 року вода була крижаною. Чедвік вже звикла до холодної води, так як тренування в Атлантичному океані давали своє, також її тренер покрив тіло жиром, який повинен був захистити від стихії. Вона пливла вже більше 15 годин. І до мети залишалося зовсім небагато. Але того ранку з'явився густий і щільний туман, він стіною стояв перед жінкою, і далекий берег зник з поля зору. Видимість скоротилася до декількох футів. До того ж до неї постійно прямували акули, яких відлякували збройними пострілами. Борючись з суворими обіймами океану, вона година за годиною пливла вперед – по національному телебаченню за нею спостерігали мільйони людей. В одному з човнів пливли її мати і тренер, підбадьорювали Флоренс. Вони говорили, що залишилося зовсім небагато, всього лише 1 миля. Але вона бачила тільки туман. Вони переконували її не здаватися, адже до берега залишалося зовсім небагато. Але, зрештою, Флоренс попросила забрати її на борт.

Через кілька годин, коли Флоренс зігрілася і готова була говорити, репортери запитали її, чи знала вона, що припинила свою спробу, коли до берега залишалося зовсім небагато. Жінка відповіла: «Розумієте, я не намагаюся виправдати себе, але якби я могла бачити сушу, я би впоралася». Тоді її перемогли не втома і навіть не крижана вода. Її переміг туман. Вона втратила свою ціль з поля зору.

Через два місяці Флоренс Чедвік зробила нову спробу. Але цього разу, навіть не дивлячись на такий же густий туман, вона змогла завершити те, що почала. Адже вона подумки уявляла свою мету, вона знала, що там, за туманом, лежить земля. Вона допливла. Флоренс Чедвік стала першою жінкою, яка перетнула протоку Каталіна Лонг-Біч, Каліфорнія.


Для того, щоб досягти мети, потрібно спочатку визначити її. А інакше так і будеш, як човен у тумані, плавати по хвилях, забувши про те, що є рятівний берег, де чекають на тебе Додому.


Автор: Поліна Чередниченко


Література:

- АллатРа. Анастасія Нових
- https://en.wikipedia.org/wiki/Florence_Chadwick
- http://obrazovaka.ru/alpha/c/chedvik-florens-mej-chadwick-florence-may

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 63

Підписатися на новини



Для чого мені мета в житті? І чи повинна вона бути взагалі? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 63
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція