Для чого вести особистий щоденник? Практичний досвід

Для чого вести особистий щоденник? Практичний досвід

У свідомості буває складно втримати щось одне. Часом непросто не думати, або ж сконцентруватися на роздумах на якусь одну тему, оскільки свідомість постійно видає нові або старі думки про всякі термінові речі, які в жодному разі не можна забути, які просто зараз необхідно обміркувати і таке інше. З власного досвіду зауважив, що подібного роду потік «важливих» думок та ідей є одним з основних інструментів свідомості з розпорошення уваги Особистості і відведення її від головної мети, виконання головних завдань. Таких, наприклад, як життя тут і зараз, заняття важливою справою, причому спокійно, без метушні. Свідомості потрібна увага людини, бажано цілком, тому вона всіма силами намагається відволікти Особистість на безліч дрібних думок, але неодмінно «важливих».

Для того, аби зупинитися і розібратися з тим "пташиним базаром", який часто панує в свідомості, і потрібно вести особистий щоденник. Звичайно, кожен сам для себе вирішує, для чого вести щоденник, і навіщо взагалі це потрібно, але особисто я переслідую виключно практичну мету. По-перше, через щоденні записи в щоденнику я постійно нагадую собі про те, хто я і яка моя головна мета і завдання. Нерідко відповіді на такі, здавалося б, банальні питання призводять до дуже важливих для мене усвідомлень, висновків.

6_Аллатрушка_010

Друга мета ведення щоденника – це робота над собою. Розбір тих думок, яким я наполегливо віддаю увагу, але це самому ж мені приносить усілякий дискомфорт. Як правило, це трапляється через те, що я не до кінця відмовився від тих чи інших шаблонів або ж що я просто брешу собі в чомусь, хоча переконую себе в зворотному. Але це нормально, це природний процес духовного розвитку. Головне, не погоджуватися зі свідомістю, коли вона засуджує мене ж самого через думки самокатування. Взагалі ніколи. Єдиним виходом є знаходження у всьому ресурсу, позитиву: чого я навчився, що я усвідомив, що я конструктивно можу зробити в результаті отримання того чи іншого досвіду. Конструктив і ще раз конструктив! І знаходження лише плюсів. Жодних мінусів, взагалі. Поганого досвіду не буває, досвід – це просто досвід. Питання лише в тому, хто отримує з нього користь: я чи свідомість.

Якщо погоджуватися з думками самоосуду – хоча по факту це не самоосуд, а осуд свідомістю Особистості – то досвід використовує в своїх цілях свідомість. Аби поневолити Особистість, зміцнити свої позиції, звичайно ж, підживитися силою уваги і посилити наступні атаки. Але той самий досвід, яким би він не був, може застосовуватися Особистістю для використання свідомості як інструмента. Саме в тому випадку, коли Особистість не звертає уваги на негатив, яким би він там супер об'єктивним не був на думку свідомості. Коли Особистість шукає лише ресурси, лише позитивне, зазначає всі свої досягнення в будь-якому досвіді, вивчає систему, розкриває механізми впливу свідомості, ось тоді саме Особистість, виходячи з-під впливу, використовує отриманий нею досвід для реального духовного зростання і служіння Богу. До того ж ідеться про один і той самий досвід, а не про різні ситуації.

Розглянемо на прикладі. Яка є стандартна ситуація для початківця в роботі над собою? Ну, от, осудили якусь людину. Це переслідує не лише тих, хто тільки-но став на духовний шлях, а й більшість тих, хто йде духовним шляхом, напевно, тільки в різній мірі і з різною частотою.

Ну так от, "профінансували" в силу певних причин засудження людини. Свідомість одразу ж кричить, мовляв, "ооот, як же так, скільки разів перечитані книги Анастасії Нових з духовного саморозвитку, скільки разів передачі переглянуті за участю І.М. Данилова, а я, мовляв, наступаю на одні й ті ж граблі!" Звісно, можна погодитися зі свідомістю, визнати свою провину і потім ще невизначену кількість часу приділяти увагу думкам про те, що це нікуди не годиться, "ми нікуди не йдемо", все так складно, результату нуль і все таке. І кому від цього користь? Та лише системі Тваринного розуму. Чи буде від цього самокатування користь тій людині, осуд якої був допущений? Ні. Скоріше навпаки.

Які є варіанти отримання позитивного результату від цього досвіду?

По-перше, подібні ситуації потрібно розписувати в щоденнику, щоб взагалі розуміти хоч якось, що відбувається. Наприклад, я помітив, що в разі відкритого конфлікту з людиною свідомість буде поглинати увагу аж до того моменту, поки я не попрошу вибачення в людини. До речі, свідомість цього ніколи не хоче робити. Вона готова запропонувати думки засудження і гордині на сотні років, але ніколи не запропонує вибачитися. Якщо і запропонує, то чисто для маніпуляції поневоленою Особистістю через активацію гордині, мовляв, «Що?! Я буду вибачитися?! Та нехай та морквина вибачається!» Але в тому і суть, що свідомість знає, що вона буде поглинати силу уваги як мінімум з обох учасників конфлікту, поки конфлікт є. Але достатньо одному переступити через свою гординю і піти назустріч, як хмари розійдуться і у свідомості більше не буде інструментів для маніпуляції учасниками конфлікту. Ті будуть раді, що все закінчилося і вони, нарешті, вільні від того негативу, через який система їх обох поневолювала і знесилювала.

Але, знову ж таки, все це можна зрозуміти лише через уважне спостереження за собою, своїм внутрішнім станом, думками, емоціями. Для фіксації цих спостережень і потрібен щоденник. Особливо ж він допомагає конструктивно і з мінімальним вкладенням уваги розібрати будь-яку ситуацію, особливо емоційну.

^D192C0069BC188FA939DDA3ACD84B02CB0B494489A5AE63462^pimgpsh_fullsize_distr

Тепер розберемо інший випадок. Наприклад, засудження було допущене в думках, що найчастіше і відбувається. Який урок з цього може витягти Особистість? За допомогою аналізу в щоденнику докопатися до кореневих причин неприязні до осудженої людини і відмовитися від цих шаблонів. Нагадати собі про те, що всі люди брати по суті своїй, що всі Душі і Особистості єдині, і що це лише свідомість розділяє людей. Тобто щоденник дає найголовніше – можливість мислити конструктивно. Це в безконтрольній свідомості може крутитися одна й та сама думка, а в щоденнику це занадто видно, свідомість не буде себе настільки явно проявляти, це не її методи. Це, до речі, ще одна сильна сторона щоденника: він виводить свідомість на світ Божий, якщо Особистість чесна перед собою і щиро звернена до своєї Душі, до Бога.

Навіщо перечитувати свій особистий щоденник

Здавалося б, ну справді, ну все ж уже зроблено, аналіз проведено, конструктивні дії зроблені, з людиною помирилися – навіщо витрачати час на перечитування щоденника? Універсальної відповіді, звичайно ж, у мене немає, є лише особистий досвід. Виходячи з нього можу сказати, що коли почав щотижня і щомісяця перечитувати щоденник (в кінці тижня – за тиждень, в кінці місяця – за місяць), то почав все частіше і частіше згадувати ті усвідомлення і висновки, які мені приходили. Адже зазвичай все дуже швидко затирається свідомістю. І якщо це не відновлювати в пам'яті, то воно може і не бути згадане. І я помітив, що коли перечитую щоденник, я закріплюю свій же досвід, витягую з нього максимальну користь. Я все частіше згадую про свою головну мету, про те, як робити слід, а як не слід. Адже свій особистий досвід – це найцінніше, що у мене є. І які б правильні слова я не чув або не читав, це лише слова, допоки я не отримаю підтвердження цих слів на власному досвіді.

До речі, для мене завжди було каменем спотикання небажання або неможливість знайти час на перечитування щоденника за тиждень або за місяць. Для себе я знайшов вдалий вихід в наступному. У процесі прийому їжі я люблю щось читати. І я почав просто перечитувати під час їжі свій щоденник, щотижня перечитуючи всі записи за тиждень і виділяючи головне, а в кінці місяця перечитуючи лише головне за весь місяць. Згодом навіть зрозумів, що так набагато ефективніше перечитувати щоденник, сприйняття і засвоєння інформації йде порційно, завдяки чому вона краще закріплюється в пам'яті. :)

Загалом, я помітив, що не лише Книги потрібно постійно перечитувати і передачі переслуховувати, але і дуже важливо перечитувати і свій особистий досвід, добряче його запам'ятовуючи на майбутнє. Свої висновки, усвідомлення, осяяння, аналіз різних ситуацій, бажань, шляхів прояву шаблонів, чим вони прикриваються, як свідомість їх підносить, камуфлює тощо. В результаті вдається все менше і менше ловитися на прийоми свідомості і, відповідно, все більше служити Духовному світу, все довше відчувати спокій і радість, тобто, одним словом, Жити все довше вдається. Адже це найважливіше! Воно ж як, коли в Дусі, то все чудово, немає жодних проблем, все вирішується, дихається легко, крокується весело! Не дарма ж кажуть, що духовно вільна людина – це перш за все людина щаслива.

Щастя вам усім, успіхів у роботі над собою і результативної роботи на пару з чудовим помічником – щоденником!

^6103196E521A0407B8159E44CF739374BDBC7ED45D4B8F4DE2^pimgpsh_fullsize_distr

Автор: Олексій Василевський, учасник МГР «АЛЛАТРА»


ЦЕ ЦІКАВО
347

Залишити коментар