Доброго тут і зараз. Кораблик Віри. Казка 2

Доброго тут і зараз. Кораблик Віри. Казка 2

Настала осінь - шкільна пора! Під дрібний дощик, що лоскоче щічки і носи, потягнулися в класи веселі учні та учениці, радуючи око зустрічних перехожих. Дерева і кущі вбралися в золотистий одяг, ніби Хтось запалив на вулиці величезне - превеличезне багаття, щоб перед довгою зимою зігріти Душу кожного. Люди милувалися ним, збирали різнокольорові листочки, і, загалом, були задоволені. Ну а що ще потрібно для щастя?

skolnica-1У будиночку Віри з жовтим дахом - пірамідкою було затишно і тепло. Дівчинка і її друзі іграшки як і раніше з радістю збиралися за уявним чаєм з уявними тістечками, ведучи довгі бесіди. І їм було про що поговорити - адже Вірочка пішла в школу! Щаслива першокласниця могла годинами розповідати про своїх нових друзів, про вчителів, про заняття, про те, як багато нового і цікавого вона дізналася - все було таким новим і захоплюючим!

Але особливо Віра була рада, коли в маленький будиночок заглядала Аллатрушка, щедро наповнюючи його добротою. З нею не доводилося нудьгувати! Аллатрушка не тільки уважно вислуховувала дівчинку, але і сама розповідала багато цікавого, наприклад про різні країни, їх звичаї і традиції. Разом вони відправлялися в дивовижні подорожі, і, як іноді здавалося Вірі, зовсім не уявні!

Одного разу, повернувшись зі школи, Віра вирішила прогулятися по осінній галявині разом з Любою. Присівши на березі невеликого круглого озера, який живописно розташувався неподалік від будиночка, вони майстрували з газети кораблики і пускали їх по воді. Поряд кружляли сині метелики, з цікавістю вивчаючи плавучі вироби. Ось один з них торкнувся паперового борта, поміркував, і склав оксамитові крильця, приміряючи роль пасажира.
- Чудово... - тихо прошепотіла Віра, уявляючи, як Доброта на кораблику припливає до неї з іншого берега.
Але як же назавжди поселити її в будиночку? Віра поки так і не знайшла відповіді на своє питання.
- Адже якщо Доброта і Любов завжди з Аллатрушкою, а Аллатрушка живе Тут і Зараз, - міркувала дівчинка, - як мені наповнити ними будиночок, щоб вони ніколи не закінчилися?

Віра глибоко задумалася. Давно подружка була у неї в гостях.
- Доброго тут і зараз! Чим займаєшся? - немов за помахом чарівної палички пролунав тоненький голосок.
- Аллатрушка! - зраділа Вірочка. - Як я рада тебе бачити! А я ось сиджу, придумую, як би мені у себе в будиночку поселити Доброту, яку привозять кораблики.
- Кораблики? Привозять? - усміхнулася Аллатрушка. - А я думаю, навпаки!
- Це як? - зацікавлено спитала дівчинка, приготувавшись слухати. - Розкажи будь-ласка!
- Звичайно! - посміхнулася її чарівна подружка, сівши на паперову палубу.
- Життя людини, - почала вона, - можна порівняти з бурхливим океаном. Багато різних перешкод готує цей океан...
- А що робить людина в океані? - одразу вклинилася Віра.
- Шукає протилежний берег, - відповіла Аллатрушка, - на якому живе Любов.
- Ось як! - вигукнула дівчинка. - А як же він шукає його? Вплав?
- Так, у кожної людини є човен, і він пливе на ньому до берега Любові. Але це не просте плавання! Адже щоб його зробити, людині потрібно навчитися добре керувати своїм човном, огинати небезпечні скелі і тримати курс, незважаючи ні на які хвилі, вітри і шторм, та ще при цьому не заважати іншим човнам, а по можливості - допомагати, якщо вони виявилися в біді.

З цими словами Аллатрушка легенько штовхнула паперовий кораблик, і він повільно поплив по озерній гладі. Сині метелики закружляли поруч з ним, спритно ведучи його між травинок та інших корабликів.
- Щоб човен не збився з курсу, на тому далекому березі стоїть Маяк, який світить Добротою, - продовжила Аллатрушка, злетівши. - Коли людина діє по Совісті і орієнтується на Доброту, він ні за що не загубиться навіть у величезному океані - так яскраво світить маяк, складно його не помітити. І тримаючи курс на його сяйво, в кінці плавання човен обов'язково причалює до берега Любові!

mayak-1

Ведений метеликами паперовий кораблик зупинився прямо біля ніг затамувавши подих Віри.

korablik-1- Ось це так... - тільки й змогла сказати дівчинка, захоплена почутим. - Чудова історія! Так значить, не Доброта пливе до нас, а ми пливемо на її світло, щоб причалити до берега Любові?
- Саме так! - кивнула Аллатрушка, весело закружлявши в повітрі. - Правда, чудово?
- Але тоді виходить, що мій будиночок...
- Так, так, так... - знову кивнула Аллатрушка, - берег Любові - це і є справжній будинок кожної людини! І Доброта в ньому ніколи не закінчується!
- Виходить, мені не потрібно поселяти Доброту в своєму будиночку? - Не зовсім зрозуміла Віра. - А потрібно просто прийти до справжнього Дому?
Її подружка опустилася поруч на траву:
- Звичайно, потрібно прийти до справжнього Дому, - пояснила вона. - Але якщо ти пливеш на світло Доброти - значить, ця Доброта буде оточувати тебе всюди. І на вулиці, і на лузі, і навіть в твоєму маленькому будиночку!
- Чудово! - Заплескала в долоні Віра, щасливо сміючись.
Кожна зустріч з Аллатрушкою ставала для дівчинки справжнім святом!

 

На наступний день маленька вигадниця вирішила стати човном.
- Буду вчитися огинати перешкоди, не ображаючи інших! - азартно повідомила вона своїм друзям-іграшкам.
Все навколо, що міг охопити дитячий погляд, стало величезним океаном: вимита підлога будиночка, асфальт, пожовклі галявини, шкільні коридори... А ось сусідські будинки, дерева, калюжі, різні меблі та інші перешкоди перетворилися в небезпечні морські скелі і хвилі.
- Головне - плисти на світло Доброти! - наставляла Віра Любу, Левеня, Лисеня і Черепаху. - І не зачіпати інших людей. Адже у них такі ж човни, як і у нас, і вони теж пливуть по океану до свого берега Любові.
Іграшки згідно закивали, і весела процесія вирушила на вулицю. Але варто було їм зробити крок за поріг...
- Ой-йой-йой! - вигукнула Віра.
Все навколо - і дороги, і алеї, і галявини, і стежки - було всипане яскравим жовтим і рудим листям. Біля бордюрів лежали такі великі купи, що в них можна було пірнати!
- Ось це хвилі в моєму океані! - трохи злякалася дівчинка. - Як же мені тепер плисти до берега Любові? Так само і потонути можна!

Спритне Лисеня, не слухаючи господиню, з розмаху стрибнуло на шурхотистий різнокольоровий пагорб і одразу провалилося по саму маківку. Так-сяк вибравшись, воно почало ображено скиглити, тицяючи лапкою в сухе листя, ніби воно на нього напало. Левеня, не довго думаючи, кинулося на захист друга, грізно гарчучи і випускаючи кігті.
- Куди ви? Стійте! Так не плавають! - вигукнула Віра, але іграшки її не слухались, відчайдушно коперсаючись в шурхотистих хвилях.

Lis-i-listiya-1

Дівчинка вже зовсім було засмутилася, але тут її руки торкнулася Люба. Рудоволоса лялька привітно посміхалася і нітрохи не переживала з приводу осіннього шторму. Дивлячись на неї, Вірочка теж заспокоїлася, і вже не роздумуючи, відправилася на галявину - кликати Аллатрушку.

- Доброго тут і зараз! - пролунав тоненький голосок. - Що трапилося?
- Ой, Аллатрушка! Зараз таке тобі розповім! - захлинаючись заторохтіла Віра. - Я тільки в плавання зібралася, ну як ти мені вчора розповідала - так там такі хвилі! Величезні! З листя! І я зовсім не знаю, як мені їх огинати, адже вони всюди... А Левеня з Лисеням там в них возяться, як би не потонули зовсім!
- Тихіше тихіше! - ласкаво заспокоїла дівчинку Аллатрушка. - Нумо, підемо подивимось, що там за шторм!

У дворі все було як і раніше, не рахуючи великої купи, в якій мало не потонуло Лисеня - вона тепер була розкидана по асфальту так, що навіть стежинки не залишилося між листям.
- Та-а-ак, праці вистачить на всіх! - засміялася Аллатрушка.
- Якої праці? - не зрозуміла Віра.

Її подружка хитро посміхнулася.
- Коли в океані бушує буря, її потрібно заспокоїти. Раз перед тобою такі великі хвилі, чому б їх не прибрати? Тоді човен зможе спокійно проплисти, і їй ніщо не завадить.
- Але як же так! - вигукнула дівчинка. - Як можна прибрати хвилі?
- У цьому океані хвилі так просто не прибереш, - кивнула Аллатрушка. - Але ти ж пливеш через океан свого життя! А в ньому погода залежить тільки від тебе.

uborka-1Віра задумалася.
- І все ж, я не розумію, - сумно сказала вона. - Щоб не було хвиль, не повинно бути вітру, який їх створює. Але не можу ж я змусити всі дерева зникнути...
Аллатрушка засміялася.
- Ти забула, що ми знаходимося ТУТ, а не де-небудь ще! А ТУТ листя прибираються дуже просто! - весело підморгнула вона.
- Точно! - дівчинка грюкнула себе по лобі. - Спасибі тобі, Аллатрушка!

Віра роздобула в комірчині велику, широку мітлу і почала прибирати у дворі. Спочатку здавалося, що не буде кінця цій роботі, але одразу на допомогу мандрівниці прийшли її вірні друзі. І Люба, і Черепаха, і навіть Левеня з Лисеням долучилися до прибирання, а після і сусідські дітлахи дружно підхопили добре починання. Так непомітно і заспокоївся океан, вляглися хвилі, а дворик і вулиця залишилися чистими і прибраними.
- Ах, як же добре, - раділа Віра. - Як чудово, що я ТУТ, і перешкоду можна просто прибрати мітлою!

А потім вона замислилася. Адже так можна вчиняти завжди! Коли ти ТУТ, а не ще де-небудь, то будь-яку перешкоду можна прибрати зручним чином, не боячись, що човен потоне. І це зовсім не шкодить оточуючим, навіть навпаки! Чим більше людей разом пливе до берега Любові, тим веселіший і легший цей шлях, і будь-які перепони вже нам не завадять!

Автори:
Валерія Рябко
Наталія О.
Аннета Хельс

Ілюстрації:
Аннета Хельс

Першу частину казки можна прочитати за посиланням "Доброго тут і зараз. Будиночок Віри (знайомство з героями). Казка 1"

Продовження казки можна прочитати за посиланням: "Доброго тут і зараз. Подарунок Віри. Казка 3"

Четверта частина казки, кінцева: "Доброго тут і зараз. Сонечко Віри. Казка 4"

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 41

Підписатися на новини



Доброго тут і зараз. Кораблик Віри. Казка 2 - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 41
Схожі статті:


Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція