Довіра до Бога веде до відкритості

Довіра до Бога веде до відкритості

Якось я почув таку фразу: «Богу треба довіряти». Не те щоб вона мене вразила, але змусила замислитися. Адже ця довіра має проявлятися в моїх щоденних справах. У виборі, як проживати в поточному дні ту чи іншу ситуацію. Як би самовпевнено це не звучало, але будь-яку ситуацію в кожному дні я розглядаю як послану Богом, в Любові та Турботі про мене. В Турботі про моє спасіння. Але все ж було відчуття, що я не до кінця втілюю в життя цю заповідь. Вона повинна була розкритися ще якимось чином.

Рішення прийшло саме собою, тихо, непомітно, інтуїтивно. Кожен день, виконуючи духовні практики і медитації, я намагався зрощувати в собі почуття любові і доброти, прагнучи до більш широкого їх розкриття. Потім до цих почуттів додалася щирість. Після виходу книги Анастасії Нових «АллатРа» мені підказали: духовну практику «Квітка Лотоса» слід виконувати в щирому розкритті цих почуттів.

І тут я просто прийняв для себе рішення: а що буде, якщо поряд з любов'ю, добротою та щирістю просто довіритися, розкритися? Довіритися цим почуттям. З тих пір при виконанні Духовних практик, а особливо «Квітки Лотоса», я став налаштовувати себе не тільки на глибинні почуття, але і на щирість і довіру. Довіра цим почуттям, довіра Богу. Якщо правильніше висловитися, довіра ширше відкриває ворота моєї Душі.

Я не можу оцінити і розповісти вплив нового досвіду на свою духовну роботу. Щось, звичайно, змінилося. Хоча одне я усвідомив виразно: довіра веде до відкритості. Відкритості для Любові, для Світла. Світло, воно висвітлює тебе, висвітлює твій внутрішній світ. Я став частіше помічати в собі тіні минулих пережитих емоцій. Це те, що я прагнув не помічати в собі і навіть гірше – приховувати їх, не виносити на Світ Справжній. Вони здавалися мені не значущими у порівнянні з моєю дійсно «духовною» роботою.


З часом відкритість сама по собі поступово перейшла в моє поточне життя, буденність. Все більше намагався бути відкритим у спілкуванні з рідними і близькими, та й просто з перехожими. Хоча, заради правди, варто зізнатися: бути відкритим з випадковими зустрічними набагато легше, ніж з рідними. Ось де справжнє джерело справжньої роботи для мене. Якщо тут я здам екзамен на довіру і відкритість, то це буде найтвердіша оцінка.

Я зрозумів, ніхто не бажає мені покарання, ніхто не хоче  змусити мене щось робити. Мені бажають лише порятунку. Бажають, щоб я став поруч разом з усіма, жив в почуттях, в єднанні і тут вже не розрізняєш, хто перед тобою: людина чи ангел. Тобі все одно, головне, що ти не один. Ти просто живеш.



Автор: Ігор Гайдук

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 86

Підписатися на новини



Довіра до Бога веде до відкритості - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 86
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція