ЕМОЦІЯ

ЕМОЦІЯ "ЛЮБОВІ" – ЧИ ЦЕ ЛЮБОВ НАСПРАВДІ?

Що таке почуття? Чому любов — це почуття, а не емоція? Як відокремити любов від емоції?

На жаль, ми часто не бачимо різниці між справжнім почуттям любові, що йде від душі і емоціями, які виникають внаслідок роботи Сутностей, закладених в енергетичній конструкції людини. Для початку варто розібратися з тим, що таке емоція.

Емоція (від лат. emoveo — потрясаю, хвилюю) — психічний процес середньої тривалості, що відображає суб'єктивне оціночне ставлення до когось чи чогось. Головною відмінною особливістю емоції є афект, тобто емоційний стан людини, яка знаходиться під владою емоцій, не стабільний.

Іншими словами, психологічний стан людини, що знаходиться під владою емоцій, – НЕСТАБІЛЬНИЙ. Це ключовий момент, що відкриває розуміння процесів, що відбуваються у нашій свідомості під час того, коли ми відчуваємо емоцію, а не справжнє, всеосяжне почуття любові, яке постійне. Більш детальну інформацію про те, як зароджуються емоції можна прочитати за посиланням.

Чи не тому кажуть, що від такої «любові» до ненависті – один крок? Виходить, що людина сьогодні може "любити", а завтра, піддавшись іншій емоції, розлюбити?

На жаль, саме така мінливість в "любові" і її заміна різними сурогатами привели суспільство в той стан, в якому ми бачимо його сьогодні. Відсутність істинної любові в серцях людських є причиною війн, голоду, руйнування сімей, самотності, хвороб.

Кожна людина намагається впоратися з нестачею любові різними способами. Хтось наполегливо вимагає її від близьких. Хтось закривається від усього світу в надії, що любов постукає до нього сама. Хтось замінює її прихильністю до іншої людини, пристрастю до їжі, фізичної близькості, матеріальними об'єктами.
Але ми прийшли в цей світ лише для того, щоб пізнати чисту, божественну любов і будемо щасливі тільки тоді, коли доторкнемося до своєї душі і світу Духовного через його провідника – любов.

Грецькі філософи розрізняли 6 (!) підвидів «любові»: ерос, людус, сторге, прагма і агапе. Наведу лише два, які є основоположними у цьому світі:

Ерос – це те, що зараз прийнято називати «любов'ю». Але ерос – це лише пристрасть, спрямована на реалізацію бажання фізично володіти партнером. По суті, ерос – це хімія, яка відбувається в нашому мозку. В такі моменти людиною керують гормони, і вона стає їх заручником, але, правда, ненадовго. Як тільки об'єкт палкої «любові» стає доступним, викид гормонів зменшується і «любов» відходить.

“Ріґден: Так… Будь-якій розумній людині логічно припустити, що раз у людині є сексуальна енергія і вона проявляється не тільки у зв'язку з інстинктом продовження роду, але й протягом життя чинить на неї потужний психологічний, фізіологічний та інший вплив, значить, її творча сила, посідає не останнє місце в структурі людини, причому як видимої, так і невидимої. Адже що таке сплеск гормонів? Це утворення хімічних сполук як похідної від роботи енергій, тобто більш поглибленої фізики. Причому активатором є думка. До речі, слово гормон («hormаō») як раз означає в перекладі з грецької мови — «збуджую», «приводжу в дію». Гормони як біологічно активні речовини починають виробляти зміни в організмі, впливаючи на всі життєво важливі процеси в ньому. І це ми говоримо про те, що вже відомо людям на рівні фізіології, тобто видимого світу, видимої матерії. А тепер уяви, що ця сила означає для невидимого світу, де йдуть тонкі впливи і перетворення, звідки, власне кажучи, все й зароджується. В духовному відношенні сексуальна енергія — це сила, провідник до глибинних почуттів, скажімо так, у світ таємниці Вищого. Ці сакральні знання, так чи інакше, є в багатьох традиційних релігіях, віруваннях різних народів світу.”

З книги "АллатРа"

 

“Все це часто виникає, коли людина перебуває в ілюзії, що вона нібито або домінує над кимось, або віддає всю себе, а взаємності не отримує, демонструє у своїй поведінці постійну муку в ім'я якогось ідеалу, по суті, нею ж і вигаданого. Хоча насправді вона не відчуває справжньої, самовідданої Любові, а намагається показати собі й іншим свою альфа-значущість. У взаєминах все це рано чи пізно призводить до непорозуміння, напруги, породжує розрізнення, ворожнечу,тому що засноване не на справжньому глибинному почутті, а на бажаннях Тваринного начала. Знову-таки людина при цьому береться звинувачувати всіх і вся, але тільки не себе. Але ж це засвідчує, що вона всього лише утверджує власне Его, не вміє по-справжньому Любити, але вимагає таку Любов для себе. Тобто, «війна і мир» у першу чергу починаються у свідомості. Проблема людини в тому, що вона не бажає працювати над собою, сама продукувати справжню, духовну Любов, саме ту Любов, яку відчуває її Душа до Бога, адже вона для стрімкого духовного росту Особистості, як живильна волога для наливного колосся.”

З книги "АллатРа"


Агапе – безкорислива, божественна любов. Перебуваючи в такій любові, людина здатна на великі вчинки. Вона поєднує в собі щастя, спокій, ніжність, співчуття, милосердя, вірність, свободу. Таку любов людина здатна пронести через все життя. Вона має початок, але не має кінця. Вона нескінченна, постійна, як світ Духовний, і чим більше людина прагне до пізнання істинної любові, тим ближче вона стає до Бога.

“Справжня Любов — це глибинні почуття людини, які неможливо виразити словами. Це сила Душі, її стан Любові до Бога. Справжня Любов між людьми починається, коли одна людина відчуває глибинні почуття Любові до Душі іншої людини, як кажуть, бачить її сутність, коли відбувається «замилування в безмовності».

Справжня Любов — це щедрий внутрішній дар, який підносить одна людина іншій від надлишку глибинних почуттів. Таку Любов можна дати, коли забуваєш про себе. Саме про таку Любов кажуть, що вона довго терпить, прощає, не заздрить, не пишається, не шукає свого і не мислить зла.

Справжня Любов є відновленням єдності Душ. Любляча людина бачить в іншій рідність, красу її Душі. Коли людина перебуває у справжній Любові, вона більше бачить не поверхневу красу, мається на увазі розумову, фізичну красу іншої людини, її таланти, здібності, а саме внутрішню красу її Духовного начала. У цьому випадку вона починає бачити людину під зовсім іншим кутом зору. Та й у тій людині також відбуваються помітні перетворення. Уяви, якщо остання поводилася агресивно по відношенню до навколишнього світу. Раптом несподівано для неї самої хтось побачив у ній не погану людину, а добру, звернув увагу не на її погані якості, а на хороші. Тобто, звернув увагу на її духовну красу, яка в ній також є, але не була домінуючою у свідомості. Завдяки цьому щирому почуттю, людина починає не просто розкриватися, але й змінюватися у кращий бік, перебуваючи свідомістю в повній чаші Любові. Людям, які бажають прямувати духовним шляхом, не варто витрачати час на очікування, що хтось колись прийде і їх щиро полюбить. Їм треба вчитися розкривати Любов всередині себе — Любов до Бога, до Душі — і тоді вона відобразиться в навколишньому світі, дозволить побачити людей у ракурсі їхньої духовної краси. Все насправді ближче, ніж людина собі може уявити.”

З книги "АллатРа"


Як відрізнити справжнє кохання від емоції?

Людина, що знаходиться в полоні матеріального світу, найчастіше відчуває саме емоції. У цьому випадку вона стає схожою на огрядного та великовагового ведмедя, який ламає все на своєму шляху. Він нещадно трощить світ, не помічаючи, що робить боляче всьому навколишньому. Він іде напролом і йому все одно – попадеться по дорозі мураха чи людина, він готовий знищити кожного.

Ведмідь ходить по землі, він не бачить краси неба, адже не здатний піднятися вгору. Його головна турбота – забезпечити себе всім необхідним для виживання і вся його любов зводиться до інстинкту продовження роду.

Чи не правда, схоже на людину, яка заплуталась в матеріальних турботах, яка думає тільки про задоволення потреб свого тіла? Але якщо ведмідь так і залишиться твариною, у людини є шанс перетворити своє земне існування в справжнє, наповнене справжнім щастям, вічне життя.

Особистість, яка свідомо перебуває у щирих почуттях, стає птахом, який легко ширяє над матеріальним світом.

Птах вільний, його життя складається з квітів, блакитного неба і химерних хмар. Він не знає страху, зневіри, пихи і егоїзму. Він любить цей світ таким, який він є, але завжди прагне в небеса. Він наповнює навколишній простір чарівним співом і безкорисно дарує світові красу свого голосу.

“- Зрозуміти божественну присутність може тільки та людина, яка цілковито дивиться на світ через призму Любові. А зрозуміти, що таке рай… Ну щоб ви хоч трошечки мали уяву… Скажімо так, якщо взяти найщасливіший момент у вашому житті, коли приходить ваше справжнє Кохання, коли життя скипає під променями щастя, всеохоплюючої радості, то всі ці відчуття будуть рівносильні маленькій божественній крапельці Любові, яка, бризнувши, попала на вас. Та коли людина йде в нірвану, рай, тобто коли душа з’єднується з Богом, то це, образно кажучи, рівносильне тому, що людина, наче дельфін, буде плавати в океані цієї безмежної Божої Любові. Відтворити словами повноту цих відчуттів неможливо, так само, як і повністю її уявити. На жаль, людський розум обмежений, але тим і прекрасний. Саме тут, в обмеженому розумі і повинна розвинутися безмежна Любов.”

З книги "Сенсей-І"

Про механізм зародження почуттів можна прочитати за посиланням.



Автор: Ольга Чорна

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 120

Підписатися на новини



ЕМОЦІЯ "ЛЮБОВІ" – ЧИ ЦЕ ЛЮБОВ НАСПРАВДІ? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 120
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція