Є за що сказати

Є за що сказати "СПАСИБІ!"

Дозвольте поділитися з вами, друзі, маленькими добрими новинами. Жити приємно в суспільстві, в якому всі один одному допомагають, незалежно від того, знають один одного або не знають. Нещодавно, зайшовши в магазин, стала свідком ситуації. Біля входу на лавочці сидить з повним продуктами візком мила бабуся. Продукти звичайнісінькі і їх якось забагато, щоб їй одній нести.

Тут з магазину без нічого виходять дві юні дівчини. Коли вони ближче до неї підійшли, то вона їх покликала акуратно: "Дівчатка!..." Вони обернулися удвох, жваво так відгукнулися і допомогли в проханні. Підняли пакети з продуктами і разом вже вийшли з магазину.

Знаєте, хоч і стала просто мовчазним свідком цієї ситуації, а потягнуло до цих добрих людей, підійшла ближче. Переконалася, що ще й моєї допомоги там вже точно не знадобиться, і з легкою усмішкою на обличчі і почуттям радості пішла далі у своїх справах. Може, банально, скаже хтось, дрібниця і не варте уваги. Нехай так, та трохи більше справ таких відбувається, на перший погляд, дріб'язкових, якими підтверджується фраза: "Людина людині – друг".

Дякую Богу, що зробив мене свідком цієї ситуації, за урок людяності і розуміння, що ніщо не є випадковим.

Іншого дня, пам'ятаю, йду тротуаром, відчуваю, як у повітрі розливається солодким ароматом запах акації, і відчуття таке, що ось так солодко-солодко Бог розмовляє з нами...

Рухаюся вперед, бачу – переді мною бабуся стоїть, наважуючись перейти вулицю на Т-подібному перехресті. Довго наважується, мабуть, потребує підтримки.

Звернулася і простягнула руку до хлопчиська, який проходив повз неї, щось кажучи йому (мені не чутно, бо метрів 10 ще до них). А хлопець ба миттєво відгукнувся, бабуся його за руку взяла, і вони дуже повільно перейшли дорогу вдвох.

Пораділа по-дитячому тому, що того, хто потребує підтримки – підхоплюють і ведуть. І "сильніше розгорається палаюче живе полум'я всередині" від того, що в світі є добро, що звичайна участь людська і взаємодопомога між людьми - не просто пишномовні слова, а реальні дії в кожному дні. Відлунюють слова з улюбленої передачі "Єднання":

"Це нормальний, природний світ. Який повинен бути. Де все повинно бути по справедливості: де люди повинні любити один одного, де люди повинні поважати один одного і піклуватися один про одного".

Хочеться подякувати суспільству, батькам, тим, хто так виховує молоде покоління, своїх дітей. Тим, хто ось так, своїм внутрішнім сонечком, висвітлює радісні дні життя один одного і простягає руку допомоги, коли треба!
     
Відгукнулися тихим шепотом прочитані слова з улюбленої світлої книги "АллатРа":

Ріґден: Не мені Спасибі, а Йому, бо той, хто проводить, усього лише смиренно передає Волю Його, Мудрість Його!”

Знаєте, написане було неповним без цього абзацу нижче. Однієї спекотної літньої днинки, гуляю дорогою додому, стан бадьорий і настрій хороший. Попереду, в полі зору жінка старша стоїть, і поруч біля неї дві сумки величезні. Якщо у вас є родичі в селі, то розумієте, про які габарити сумок я говорю. Цю картинку зафіксував мій мозок і коли проходила повз, подумки зазвучав голос в голові, що дівчатам не годиться допомагати з важкими сумками, на те у нас є чоловіки. Очевидно, на долі секунди з цим я погодилася, адже аргумент вагомий. Кілька кроків відійшла, і щось у мені приймає рішення розвернутися і допомогти людині донести сумки. Іду і роблю так. Жінка важко дихає, спека відобразилася втомою на обличчі. Від допомоги не відмовилася. Віддячила посмішкою і кабачком зі свого городу, відмовлятися не було сенсу, бо це все було дуже щиро і від душі.

Спасибі Богу за все!


Автор: Євгенія Гущак

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 65

Підписатися на новини



Є за що сказати "СПАСИБІ!" - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 65
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція