Це була одна зі звичайних поїздок у звичайному автобусі

Це була одна зі звичайних поїздок у звичайному автобусі

Це була одна зі звичайних поїздок у звичайному автобусі. На календарі вихідний день. За вікном зима з красивим повітряним снігом на узбіччях доріг. І, як часто бувало й раніше, в той день у транспорті “зібралося” багато людей. На годиннику – час відправлення з автостанції. Всередині радість і легкість.
 
І ось ми починаємо шлях. Спочатку я хотіла послухати музику з мобільного, але, як виявилося, останній робочий провід в навушниках зовсім прийшов в непридатність: «чудо цивілізації» зламалось і я залишила цю ідею. Вирішила їхати і просто спостерігати за тим, що відбуватиметься навколо. Поїздка видалася мені якоюсь особливою, хоча, на перший погляд, явних причин для цього я не бачила.
 
Усередині транспорту панувала якась спокійна і легка атмосфера. Не було чути в розмовах пасажирів, ні криків, ні суперечок в тих чи інших темах і подіях, як це часто бувало раніше. Навпаки – всі ніби мовчки розуміли один одного, і не потрібні були зайві слова. Хтось задумливо гортав стрічки новин  на своїх мобільних пристроях, хтось слухав музику, а деякі просто розмовляли один з одним з посмішкою на обличчі. Зайшов, наприклад, на черговій зупинці пасажир – всі дружненько просунулися по салону, і місця на всіх вистачило, і всі залишилися задоволені.
 
Хвилину за хвилиною кожен з нас все більше наближався до своєї станції. Але раптом – несподівана зупинка, десь між населеними пунктами. За вікном темно. Звук мотора затих, кілька спроб завестися не увінчалися успіхом. Миготливі до цього лампочки в салоні згасли... темрява всередині автобуса, темрява зовні, тільки тиха зимова ніч, порослі деревами околиці, порожня дорога і ми...
 
На кілька секунд в автобусі запанувала тиша. Її порушив легкий сміх деяких людей. Кумедним було те, що усміхненим одночасно прийшла одна і та ж думка: куди ближче діставатися - назад в місто або туди, куди вони прямували. До речі, ось вам черговий практичний доказ того, що існує якесь загальне інформаційне поле. Думаю, цікаво буде почитати про септонне поле.
 
На диво, незважаючи на всі обставини, що склалися, ніякої паніки не спостерігалося. Всі були досить спокійні і сприйняли ситуацію з гумором. Раптом відкрилися двері автобуса. Чоловіки дружньо вийшли на вулицю, незважаючи на те, що явної голосної команди «на вихід» не було. Але всі вони спільно одразу ж взялися за роботу: почали штовхати автобус, і останній, проїхавши якийсь десяток метрів, знову «ожив». Всі зайшли назад всередину, і ми продовжили шлях. Стало ще радісніше від того, що незнайомі люди при таких ось непередбачених обставинах без зайвих слів об'єдналися і таким чином допомогли один одному.
 
В той момент, коли ми рушили з місця, у мене виникло дивне відчуття: були проблеми з транспортом – і не стало їх, немов і не було зовсім цієї незапланованої зупинки. Ніби міраж у пустелі, який начебто й видно, але насправді його немає і не було ніколи, а існує він лише в ілюзії.
 
Цей випадок підштовхнув провести аналогію з повсякденними дрібними «проблемами». Адже всі вони насправді вирішувані. Головне – в будь-яких ситуаціях просто бути Людиною, пам'ятати про свою істинну природу, і не витрачати дорогоцінний час і увагу на порожню ілюзію, яка розчиниться швидше, ніж здається на перший погляд, на ілюзію, якої взагалі не існує...
 
Схоже, у потрібний момент зламалися мої навушники...
 
 
Автор: Люба (Україна)

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 81

Підписатися на новини



Це була одна зі звичайних поїздок у звичайному автобусі - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 81
Схожі статті:


Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція