Де ж ти, натхнення?

Де ж ти, натхнення?

Деякий час тому мене іноді відвідували думки такого характеру: «Ну ось, знову немає натхнення», «Ось прийде натхнення – тоді і буду робити...» Особливо часто це відбувалося в тих випадках, коли треба було зробити щось творче – наприклад, намалювати малюнок, розробити якийсь ескіз і т. д. Так пролітав час даремно, і все солодше ставали очікування тієї миті, коли, все-таки, прийде це довгоочікуване натхнення, і результатом творіння стане якийсь шедевр.

Це тривало до того моменту, поки я не зрозуміла, що насправді не потрібно чекати натхнення, тому що, як виявилося, воно є завжди!


Відсутності натхнення не буває, буває лише небажання, лінощі, або ж боязнь щось робити

Тепер розумію, що, можливо, іноді просто бралася не за «свою» справу. Але, знову-таки, що означає «не своє»: просто це той напрямок, в якому поки відсутній практичний досвід, або в силу тих чи інших причин, немає до цього схильності. З власного досвіду тепер можу з упевненістю сказати, якщо прикласти деякі зусилля, то можна навчитися будь-якій справі, було б бажання! Як кажуть, секрет в тому, що секрету немає.

 

Навіщо шукати «музу», якщо все завжди було і є з тобою?!

Не потрібно чекати «кращого» часу. Коли відбувається просто очікування більш підходящого моменту, то, чесно зізнатися, це лише вбиває дорогоцінний час. Голова зайнята обмірковуванням того, яким буде результат роботи, і це при тому, що роботу навіть не розпочато, і не було ні найменших спроб зробити перші кроки.

Все засновано на теорії, і ніякої практики, жодних реальних дій. Але в цей час закольцовка думок вже робить свою роботу, і якщо вчасно не помітити не зупинити це, то і до депресії може дійти. Згадалося: «людина, сидячи наодинці на дивані може за півгодини довести себе до депресії». Ну не абсурд?

Ось зараз я теж займаюся, в деякому сенсі, творчою роботою, хоча й прямо не пов'язаною з якимись мистецькими дисциплінами – просто пишу текст, працюю за ноутбуком. Але ж, за великим рахунком, якщо не прив'язуватися до чогось одного, а поглянути на картину в більш глобальному масштабі, то можна виявити, що все в нашому житті – це своєрідна творчість. У кожній миті кожен творить і творить самого себе; від кожної миті залежить те, якими ми стаємо, якими якостями внутрішньо наповнюємося, як перелаштовуємо, вдосконалюємо себе.

Якщо людина в Дусі, то ніяка відсутність натхнення і близько не може бути, адже воно вже просто переповнює її в кожному дні, в кожній миті. Людина просто починає цим ЖИТИ.


Автор: Людмила Закордонець

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 42

Підписатися на новини



Де ж ти, натхнення? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 42
Схожі статті:


Коментарі
  • Eoll

    04.11.2016 12:40

    Спасибо, Людмила. Ваша статья, Ваш слова вдохновляют творить ))) Как созвучны они со словами другого Человека, как дополняют Ваши слова и его друг друга:

    Беседы с Имамом. Первая: “Духовность, о которой мы почему-то не знаем

    «Имам: Во-первых, трудности перевода. Во-вторых, как рассказать о чувствах? Смотри, о любви говорится веками. Кто-то пишет картины в состоянии любви, и они в шедевры превращаются. Кто-то пишет прекрасную музыку, выражает чувства через музыку. Кто-то через слово, в прозе. Во всем, что бы мы не взяли. Кузнец кует добротную вещь, он в состоянии это делает. И люди результат творения могут воспринимать. Практически любая деятельность в состоянии глубокого чувства радости и созидания передается другим людям и они, наблюдая такое произведение, также испытывают похожее чувство. Это состояние закладывается в материю, какой-то материальный объект. Мы говорим о чувствах.  Человек был в состоянии что-то сотворить. Само слово СоТворил, да? Не сам сделал, а - вместе. То есть тело, разум, становится инструментом для выражения божественного. То есть, Творец через человека в чувствах пытается донести, что такое состояние Духа. Открытого Духа. Бог, это тот, который вообще сотворил весь мир. Красивее чем Он, никто ничего не может сделать. Человек, когда открывается, он о себе забывает. Возьмите любого, ученый или поэт, художник, не важно. Он говорит: я не знаю, как это сделал. То есть, вот в этот момент его сознание отключено.

    Роман: Высшее вдохновение, так называемое…

    Имам: Да, вдохновение! Это состояние Духа, которое Творец  вдохнул. Человек открылся в чувствах – в сознании его нет. Сознание не воспринимает и не фиксирует акт духовного творения.

    Роман: Нет, ну ведь творят и другое…

    Имам: То – вытворяют (с ухмылкой). Ты об общепринятом современном творчестве? Человек берет на себя функции Творца, от гордыни своей заявляет, что это - он творит.

    Роман: Значит, это проводник уже не Духовного, а наоборот?

    Имам: Естественно. Когда он в гордыне, какая это духовность? А гордыня чей самый любимый грех? Сатаны. Да, это вот тщеславие, гордыня.»

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція