Гординя зцілюється тільки Любов'ю

Гординя зцілюється тільки Любов'ю

Прикинулась гординя висотою душі. Повірити в це, друже мій, не спіши!
Гординя найбільший із пороків. Не висота, убогість Душі...

Разбицька Наталія

 

Жила одна людина, жила, як всі: робота, будинок, побут, діти, зустрічі з родичами, друзями по вихідним. Але зауважила вона одного разу, що, за земними мірками, все у неї є, але немає від цього їй ніякої радості. І стала тоді людина шукати сенс свого існування на землі, задалася питанням: "Для чого мені все це?"

 

Невже я прийшла на землю, щоб побудувати будинок, виростити дітей і посадити дерево?

Настав такий момент в моєму житті, коли жити, як зараз, — це немов тонути в болоті, нехай навіть і рідному. Прийшло якесь відчуття, що я проживаю чуже життя, що всі події відбуваються без моєї участі.

Я пішла шукати істину свого існування в храм. Почала відвідувати служби, читати молитви — стало легше, але ненадовго. Прийшло полегшення, навіть здалося на якийсь момент, що я зрозуміла сенс життя: ходи на служби, читай молитви, заповіді, постись. Але щось всередині шукало більшого, було відчуття якоїсь приреченості, нереалізованості, туги і смутку, ніби немає чогось найголовнішого, але чого я зрозуміти не могла.

У цей період життя мені до рук потрапили книги Анастасії Нових. Після прочитання серії цих книг у мене змінився світогляд, з'явилося внутрішнє бажання змінювати своє життя, ставати краще. Я зрозуміла, що сенс мого існування — це безперервний діалог з Богом через свої глибинні почуття, через свою щиру любов до Нього.


Але замість роботи над собою, я стала змінювати інших людей

Розповідати, як і що треба робити, щоб змінилося їхнє життя, не питаючи при цьому у людини, — вона хоче його міняти чи ні. У результаті люди просто переставали спілкуватися зі мною. Але я не могла зрозуміти чому, я ж хочу як краще. Але найкраще — кому? І коли я задала собі питання, несподівано прийшло розуміння, що все це я роблю не щиро, а від гордині, яку плекала всередині довгі роки, не дозволяючи нікому вказати, і, тим більше, наблизитися до неї, охороняючи й захищаючи її, як саму велику коштовність. Ховала я її і від самої себе.

Гординя проявляється як крайня самовпевненість, з відкиданням усього, що не моє. Вона є джерелом гніву, жорстокості, роздратування і злості, відмови від Божої допомоги. Але саме гордовитий має особливу потребу в Бозі, тому що люди врятувати його не можуть, особливо коли хвороба досягає останньої стадії.

“Дуже багато думок людини мотивуються саме гордістю. Гордість — це почуття. А почуття, як таке, — це сила, енергія, це основа, на якій зароджується домінуюча думка. Дуже важливо, чим «забарвлена» думка: бажаннями Тваринного начала чи бажанням Духовного начала. Адже від цього залежить, чи перетвориться почуття, наприклад, тієї ж гордості, у гординю, а отже, у почуття себелюбства, звеличення себе над іншими, чи ж у почуття шляхетної, внутрішньої гордості за свої діяння на духовному шляху у стремлінні до Бога.”

З книги Анастасії Нових "АллатРа"

Якщо людина не приходить до усвідомлення своєї гріховності, і не виправляється, то хвороба розвивається і загострюється. У людини з'являється щира впевненість у своїй перевазі над іншими. Ця впевненість швидко переходить в бажання командувати, і вона починає розпоряджатися чужою увагою, часом і силами або, кажучи точніше, чужими життями за своїм розсудом. Її мета — відстояти і довести свою «правоту».

 

Етапи розвитку гордині в людині

Гріх гордині по своєму розвитку має декілька стадій.

  • Починається він з марнославства. Симптоми марнославства: жага похвал, нетерпіння викриттів, повчань і докорів, недовірливість, підозрілість, злопам'ятство, засудження інших, труднощі просити вибачення, пошук легких шляхів, постійна гра, як на сцені, в присутності сторонніх з метою показати себе з благочестивого боку, ретельно приховуючи свої вади.
  • Наступна стадія: манія величі. В такому стані людина не тільки осуджує інших, але навіть починає зневажати і гребувати ними, і навіть робить їм зло.
  • Потім, людині здається, що його ніхто не розуміє, ніхто не любить, але всі переслідують його, і хочуть заподіяти йому зло. У нього починається манія переслідування. Манія величі і манія переслідування — найпоширеніші форми істинної патологічної душевної хвороби. Ці симптоми пов'язані із завищеною самооцінкою. Таке перебільшене почуття власної гідності викликає презирство і вороже ставлення до людей [1].


Насправді, я просто боялася починати з себе

Мій щирий рух по духовному шляху починався з самого головного, першого кроку:

  1. Чесності перед собою.
  2. Чесності перед Богом.
  3. З питань: “ХТО Я? ЯКА МОЯ МЕТА?"

Відповівши честно на ці питання, відбулося повне викриття системи в собі. Прийшло розуміння, що всередині щось боліло дуже довго, і я це розуміла, але не хотіла чути, навіть про існування цього знати не хотіла. Це як: "Я вірю в Бога, але не вірю Богу".

Наполегливо відверталася від допомоги Божої. Сама посіяла і виростила в собі насіння гордині, найстрашнішої і згубної хвороби для людської істоти. Перше, що я для себе зрозуміла, — потрібно прибрати оцінку, з якої формується ставлення до інших людей. За своїми моралями, нав'язуванням і відстоюванням своєї думки я просто забула, навіщо мені дане життя, для чого я прийшла на Землю.

У момент, коли я зрозуміла, що я — Особистість, навіть слово Земля стало сприйматися по-іншому, як тимчасове місце проживання. Геть відпало бажання комусь щось розповісти, довести, сперечатися. Виникла щира вдячність до людей, яких раніше слухати не хотіла через гординю, яка застеляла очі і в іншій людині я не бачила людини. Знаходження в тілі на Землі — це шанс, даний мені Богом, для того, щоб знайти справжню радість і щастя. І цей шанс обов'язково потрібно використовувати для досягнення головної мети свого життя — злиття Особистості з Душею.

Я зрозуміла, що Господь любить мене незалежно від того, як я себе веду, і дає мені саме ті уроки, які потрібні мені для того, щоб повернутися Додому.

 

[1] «Допоможи, Господи, зжити гординю» ігумен Митрофан, Москва, 2011, ISBN 978-5-91362-391-1

 

Автор: Юлія, Білорусь

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 139 В закладки

Підписатися на новини



Гординя зцілюється тільки Любов'ю - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 139
Схожі статті:



Напуття дня

Хороша думка і хороша справа породжує ланцюгову реакцію добрих думок і добрих справ. Анастасія Нових, "Сенсей-І"

Коментарі (5)
  • Иван

    15.03.2019 23:10

    Юля, спасибо большое. За расскрытие столь насущного шаблона. Сам не один раз был заложником подмен своего сознания... Сейчас честно принимаю, что сам уповался тщеславием. Рассказывал другим, как нужно жить! Но не делал ничего для личного спасения. Знаю, что все изменения начинаются с обличения сознания в себе...

    Відповісти
  • Alix

    07.03.2019 11:31

    После одной из практик, появилось какое-то такое необычно понимание. Трудно описать, если переложить на слова, 
    как будто демон-актер, держит перед личностью зеркало, где личность чистенькая и красивенькая, а в реале - лицо все в темных пятнах. Т.е. нам наши вот эти актеры показывают нас лучше, заставляют считать чем-то лучшим чем мы на самом деле являемся. Мы не видим себя настоящих, слушаем что-де мы хорошие, прекрасные, а вот тот не дотягивает, конечно, надо ему духовное развитие подтянуть и т.д. И кстати очень часто вижу такую гордыню как и у себя у “религиозных” людей. т.е. видимо “духовные актеры” очень хорошо это кривое зеркало полируют )))  Т.е нам на самом деле кажется, что мы такие добрые, терпимые, не гордимся, не завидуем, но это просто наблюдение зеркала, где нарисован вот этот образ идеального “Я”. Нужно смотреть только в душу, там нет искажений. 

    Відповісти
  • Борис

    16.12.2016 18:51

    Благодарность за столь подробное не только описание проблемы, но и опыта её решения.Что ещё и подтверждено личным опытом работы над собой. Всё это я замечаю и в себе

    Відповісти
  • Eoll

    05.11.2016 19:40

    Спасибо большое, Юлия. Познавательная и интересная статья, особенно интересно было наблюдать объединение в рамках одной статье не только разработки шаблона (основательность чего требует некой доли обобщенности взглядов), но и личного опыта. Как Вы верно подметили. Именно результат оценки (субъективного сравнения) дает “плод” для возвеличивания Эго, отсутствие которого (плода) выбивает основание для “обоснованности” собственного величия. Оценка - первый этап разделения между людьми. 

    Сам был таким “учителем” от ума, возможно даже где-то и остаюсь (стараюсь с этим бороться). Понять, это не значит быть (более тонкая подмена от «Казаться, но не быть» - уже есть понимание, но сохраняется тоже заблуждение). Но сознание “упускает” все это, и навязывает точку зрения, что раз ты это понял, значит ты таким есть, и раз ты такой хороший, значит можешь “учить” других. Здесь уместно также упомянуть, что сознание всегда, в любых обстоятельствах “обоснует/оправдает” свою сторону, оставаясь в границах убежденности «Я хороший». Как же Вы правы – нужно быть честным с собой. Кстати, понял одну истину: люди, видят себя в других, но не других в себе. Отсюда и забывают, что человек пребывает на сознании, общаясь с другими, они общаются в первую очередь с их сознанием, с исходящими от этого последствиями. Донося Знания важно помнить об этом, как и о праве выбора человека.

     Ваши слова “Я верю в Бога, но не верю Богу” заставляют сильно задуматься, спасибо )))

    Відповісти
  • Валентина

    14.10.2016 08:20

    Спасибо большое.Спасибо

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн

Контакти для зв'язку з учасниками
Руху з різних країн
в Координаційному Центрі
МОД АЛЛАТРА:

E-mail: [email protected]
Skype: allatra-center

Творимо разом


Розсилка актуальної інформації про нові статті на "АЛЛАТРА Вісті" і про інші проекти МОД "АЛЛАТРА"