Гординя, як затвердження власної значущості Тваринним розумом

Гординя, як затвердження власної значущості Тваринним розумом

Що таке гординя? Як багато вже про це сказано і написано. Однак, я вирішила розглянути цей стан не з позиції Особистості, а з позиції свідомості, Тваринного розуму.

Для початку прочитаємо визначення гордині в словнику:

“Гординя — гордовитість, чванливість, зарозумілість, пиха, буньдючість, претензійність, гордість, марнославство, гоноровитість, самолюбство, уразливість, амбіція, гонор, пихатість; великомудрість, великодумність, великорозумність.

  • гордовитість заснована на самовпевненості;
  • чванливість — на владолюбстві;
  • зарозумілість — гордість розуму;
  • чванство — гордість знаті, багатства;
  • марнославство — суєтність, пристрасть до похвал;
  • пиха — дурне самовдоволення, що ставить собі в заслугу сан, чин, зовнішні знаки відмінності, багатство, високий рід свій".

(Переклад визначення із словника синонімів Н. Абрамова)

У гордині багато облич, вона може ховатися за банальними хвастощами, невдоволенням або страхом. Вона є коренем багатьох пристрастей, як це видно із зображення нижче:

gordynia

 

Система Тваринного розуму і тут майстерно використала свій основний інструмент – поділ цілого на частини, розбивши гординю на дрібні шаблони поведінки, які в тому чи іншому вигляді присутні в кожній людині. Багато людей впевнені, що живуть праведним життям, незважаючи на те, що вони десь трошки заздрять, а десь відчувають "легке розчарування”. Однак вони навіть і подумати не можуть, наскільки сильний у них корінь усіх цих шаблонів – гординя. Деякі відчувають приниження і думають, що гординя стосується лише тих, хто звеличує себе над іншими.Попри це, навіть у цьому випадку вони знаходяться під ковпаком гордині, бо у своїх помислах нічим не відрізняються від зарозумілих, гордовитих людей.

 

Гординя — смертний гріх системи Тваринного розуму

Однак, чим же за своєю суттю є гординя? Гординя – це самолюбство, любов до свого смертного Я, тобто до свідомості і Тваринного розуму. Себелюбство засноване на протиставленні себе Богові. Але тут варто враховувати один важливий момент: Богу себе протиставляє саме Тваринний розум, а Особистість просто-напросто погоджується з цією пропозицією, сприймає за свою і потім проводить його волю.

Іншими словами, це Система, Тваринний розум, відчуває муки від величі Бога, бажає бути Ним, прагне перевершити Його, стати єдиновладним господарем світу. Звідси і бере свій початок гординя – постійне звеличення себе перед людьми, зверхнє ставлення до своїх «слуг», марнославство, бажання похвали та іншого, що присутнє в асортименті гордині.

Найважливіше для системи Тваринного розуму – постійне затвердження своєї значущості перед людьми. Чому? До Бога їй не дістати – руки короткі, а от до людей – в яких присутня Його частка – Душа, вона знайшла шлях, просто запропонувавши їм думати, що вони є смертними тілами, змушені страждати у цьому матеріальному світі, де вона вважає себе господинею. Головне її завдання – переконати якомога більше людей – потенційних ангелів, у тому, що вони смертні, так само як і все в цьому ілюзорному світі.

Якщо заглибитися в основу всіх цих протистоянь, які виникають у людині і маніпулюють її свідомістю, то можна побачити головний інструмент Тваринного начала ― гординю, тобто те, що протистоїть будь-якому чистому прояву духовного світу, те, що підносить «Я» над духовним світом. Це бич минулого і сучасного людського суспільства. Саме вона ілюзорно звеличує манію величі людини (по суті, порожнечу фізичного світу, інформаційний шаблон Тваринного начала), підносить значимість тимчасового матеріального світу над значимістю для неї вічності Духовного світу, важливістю духовного звільнення, злиття зі своєю Душею. Саме гординя штовхає людину на таємну і явну маніпуляцію людьми, відстоювання своєї думки, зашоренної шаблонами матеріальної системи. У ці моменти людина думає, що доводить свою «авторитетну думку», будує власну «імперію впливу», «вільна у всьому». Насправді в ці моменти вона активно відстоює позиції Тваринного начала, підсвідомо намагається повернути пробудженого (який виходить із системи) в духовну сплячку, посіяти розбрат і сумнів, нагнати негативну хвилю, якою підживлюється Тваринний розум. Такому провіднику тільки здається, що він відстоює «правильні позиції»... «своїх» шаблонів".

(Зі статті А. Нових "Внутрішня духовна опора")

 

Хто Ти – ангел Божий або раб системи? Вибір за тобою...

Однак людина, яка є двоякою, за своєю природою, може вибирати, ким їй бути: смертним рабом системи або безсмертною істотою, сином Бога Живого. Це право вибору, якого немає у Тваринного розуму, є священним і не може бути скасоване останнім, як би йому цього не хотілося. Свідомість, яка є частиною системи, може лише пропонувати, а ми можемо вибирати – бути Живими або мертвими. Чию волю ми будемо проводити, з тим і залишимося, чому ми, зрештою, повіримо, тим і станемо.

Гординя належить системі матеріального розуму. Це її властивість. Це вона намагається уподібнитися Богові і «відчуває» всі ці негативні стани від того, що це неможливо. Це у неї роздута манія величі. Це вона вимагає постійного ствердження своєї значущості. Це їй притаманні всі ці негативні стани, які ми приймаємо за властивості свого характеру, за частину самих себе...

Саме тому в голови людей з дитинства впроваджується рабська психологія у вигляді різних шаблонів поведінки, наприклад, таких як шаблон жертви. І людина, думаючи, що гординя є її невід'ємною частиною, починає страждати, не розуміючи, що вона лише проводить в собі волю Тваринного розуму. Вона стає рабом системи. Вона стає подібною до неї, перетворюється на покірного раба і постійного годувальника.

Однак Особистість людини – це Дух, і він вільний. Вільний від нав'язаних шаблонів матеріального світу. Вільний від прив'язок свідомості. І людині потрібно лише прийняти те, що вона є частиною Духа Святого, а не рабом своєї свідомості. Потрібно сміливо встати і скинути з себе рабські пута. Віддати матеріальному розуму його гординю і Жити. По-справжньому. В Любові, Радості, Щасті та Спокої.

 

Автор: Ольга Чорна

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 104

Підписатися на новини



Гординя, як затвердження власної значущості Тваринним розумом - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 104
Схожі статті:


Коментарі
  • Татьяна

    18.09.2017 18:06

    Да, там, где заканчивается гордыня, начинается Жизнь.

    Відповісти
  • Тоня

    09.09.2017 01:38

    Смотрю на картинку и улыбаюсь на все 32)) Это же животный разум во всей своей красе. Спасибо ребята, очень здоровски. 

    Відповісти
  • Айна

    08.09.2017 05:53

    Спасибо Ольга за практический опыт в комментарии о сострадание.

     

     

    Відповісти
  • Natasha

    06.09.2017 16:41

    Здравствуйте, у меня вопрос от ума :-)

    а почему СОСТРАДАНИЕ в таблицу гордыни занесли?

    Я просто думала, что это проявление связано с зеркальными нейронами и поэтому хочется поддержать, помочь, думала, что это предсостояние проявления милосердия.

    Благодарю заранее за ответ!

    Відповісти
  • →  Ольга

    06.09.2017 19:46

    Как мне кажется, сострадание - это совместное страдание, т.е. в этом случае вы перенимаете на себя страдания (эмоции), “заражаетесь” состоянием страдающего и, в конечном итоге, сами начинаете страдать. При этом вместо помощи и конструктивных действий, вы начинаете давать советы и т.д. А вот сочувствие - это совместное чувствование. Вы делитесь с другим чувствами - любовью, покоем и им действительно становится легче. В таком случае можно даже ничего не говорить, не давать никаких советов, а просто побыть рядом с человеком. 

    Відповісти
  • → →  Natasha

    06.09.2017 20:51

    а гордыня причем тогда к совместному эмоциональному страданию?

    (цитата:  сострадание - это совместное страдание)

     

    мне вот с детства объясняли что сострадательность это удел доброго сердца, а злому все равно что у другого нужда или беда.

     

     «Бод­хисатва – это существо Шамбалы, достигшее выс­шего Совершенства и вышедшее из нирваны, име­ющее волю вновь погрузиться в нее, но отказы­вающееся от этого из-за Любви и сострадания к живым существам и стремления помочь им в совершенствовании».

    «Сэнсэй. Исконный Шамбалы» А. Новых   

    - интересно это он от гордыни?

     И еще вопрос:  можете ли вы допустить , что на этой картинке с интернета сострадание присутствует ошибочно и до моего вопроса вы его и не видели там? Я просто часто сама в такой ситуации бываю и бывает гордыня мешает признать , что я допускаю ошибки.

    Відповісти
  • → → →  Ольга

    06.09.2017 22:37

    Наташа, я допускаю, что могу ошибаться. Я всего лишь человек))). В моей жизни была ситуация, которая помогла мне отличить эти два состояния: я испытала острое сострадание к двум дедушкам, которые, играя на музыкальных инструментах, просили милостыню на набережной в 11 ч. вечера.

     

    Меня пронзила острая эмоция сострадания. Но я не придала этому значения (это же хорошо, что я сострадаю и денюшки им ложу и т.д.). В конечно итоге, буквально через час, на меня нахлынул поток эмоций. Целый комок, о несправедливости этой жизни, ущербности общества и так далее. 

    Я никак не могла понять, откуда это всё взялось, ведь до этого я пребывала в благостной радости и покое. Но пропустив эмоцию я впустила в себя негатив. Внутри я начала думать, причем глобально, как изменить эту ситуацию, стала обвинять их детей, давать советы невидимым собеседникам, как улучшить их жизнь. При этом я даже не спросила этих дедушек - а нужно ли им мое сострадание? Хотят ли они слушать от меня советы, чем я могу им этим помочь? Может они делают это от скуки и им это нравится? Вот тут и проявилась моя гордыня - я же лучше знаю, как им жить! Я же умнее, как надаю им сейчас советов. 

    Вот так вот. Гордыня маскируется под многими масками и иногда мы причиняем людям добро, даже не задумываясь о том, а нужно ли им это? Хотят ли они, чтобы мы давали советы и страдали вместе с ними. Может им просто надо выговориться и почувствовать, что они кому-то небезразличны))) 

     

     

    Відповісти
  • → → → →  Ольга

    07.09.2017 11:46

    Кроме того, сострадая человеку, мы делимся с ним страданиями, а сочувствуя - чувствами - покоем, любовью, добротой. Человек, которого жалеют, при доминации в нем сознания в эти моменты, входит в позицию жертвы - снова-таки в гордыню, ведь “мир такой ужасный, а я — бедный и несчастный”. А поддерживая в нём это ощущение  несчастности, мы, тем самым, подпитываем гордыню, причем как его, так и свою. Мы, как будто находимся выше этого человека, вот он несчастный, а я - герой, его жалею)

     

    Состояние сочувствия оно совершенно иное — при сочувствии мы делимся с человеком всем тем хорошим, что есть у нас внутри. Мы поддерживаем его Личность, способствуя ее развитию, укреплению в нем Духа. И тогда у него вырастают крылья за спиной. Он понимает, что все страдания напрасны, что ему все по плечу и любая ситуация разрешима. Что НЕТ СИЛЫ ВЫШЕ ДУХОВНОЙ. И он становится немного свободнее, свободнее от рабства системы. Это и есть настоящее доброе дело - помочь человеку вырваться из-под рабства своего сознания. 

    Відповісти
  • Зоя

    06.09.2017 14:48

    Спасибо!!! Актуально)

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція