Імператор, який закликав до єднання...

Імператор, який закликав до єднання...

«Кожна людина є Особистістю, яка несе насамперед духовну відповідальність за все, що вона робить і вибирає у своєму житті».

(А. Нових, «АллатРа»)

Всі ми знаємо, що головною основою всякої влади є постулат: «Розділяй і володарюй». І лише дуже небагато правителів своїм життям і справами спростували цю аксіому. Одним з таких правителів був Акбар Великий, онук засновника династії Великих Моголів, до кінця правління якого імперія охоплювала велику частину Північної і Центральної Індії.

 

Яким був Акбар Великий, що правив аж 49 років?

Дуже багато написано про цю особистість. Але де тут правда, а де вимисел? Для початку потрібно сказати, що роки правління цієї людини (15.10.1542, Сінд – 17.10.1605, Агра) припадають на епоху темного середньовіччя і жорстокої інквізиції в Західній Європі. Тобто часи, коли сотні тисяч людей знищувалися з релігійних причин. Його сучасниками були такі особистості, як Іван Грозний і Сулейман Великий. Загалом, неспокійні і тривожні часи були в той час у світовому контексті.

«Абу-л-Фатх Джалал-уд дін Мохаммед Акбар, падишах Газі (Побідоносний), – нехай береже Бог вічно його царство! – найбыльш праведний, розумний і який пізнав Бога», – таким був офіційний титул цього правителя. Акбар в перекладі з арабської означає «великий». Але для мене його ім'я э дуже співзвучним зі словами Ах і Ба, що дійшли до нас з часів давнього Єгипту. Цими словами називали Дух і Душу людини. Ось і Акбар був людиною Духу, і жив він у глибокому контакті зі своєю Душею.

Не буду зупинятися на всіх його ратних подвигах, адже Акбар, безсумнівно, був великим полководцем. На моє глибоке переконання, випробування владою – дуже важкий тягар, що передбачає в тому числі і військові дії. Але це була неординарна особистість. Проте не його політичні і військові дії зацікавили мене. Більш за все мене привабили пошуки імператором єдиного зерна істини в усіх існуючих релігіях, спроби об'єднання не тільки цих самих релігій, але і прихильників різних навчань. Адже в той час на території сьогоднішньої Індії проживало безліч послідовників різних релігійних течій, між якими була відкрита ворожнеча. Було також і кастове протистояння. Ненависть і нетерпимість правила тоді між людьми різних релігій і каст.

Незважаючи на складну у всіх планах ситуацію в країні, завдяки йому скасовується безліч податків, оголошують незаконним самоспалення вдів з примусу, забороняється рабство військовополонених, забороняються дитячі шлюби. Багатюща бібліотека, зібрана Акбаром, налічує більше 24 тисяч томів книг і сувіїв. Він збирає навколо себе величезну кількість цікавих людей: поетів, музикантів і художників. Але при цьому Акбар не цурається жодної роботи. Замість відпочинку він кує залізо, теше камені, ріже по дереву, стриже верблюдів. Здається неможливим описати всі сфери інтересів цієї сильної Духом Особистості.

Перечитуючи легенди про Акбара, мене дуже зацікавила одна з них. Це легенда про видіння, що відвідало Акбара в юності:

"Під деревом Акбар мав видіння – Срібний Вісник несподівано з'явився і сказав: «Ось бачиш Мене в перший і останній раз – ніби Мене і не бувало. Будеш будувати царство, і в ньому храм, і як земний владика пройдеш поле життя, несучи в дусі майбутній храм. Воістину, довго ти перебував на шляху з Господом, потрібно закінчити земну п'яту. І не почуєш голосу Мого, і світла Мого не побачиш, і готовність збережеш йти шляхом божеським. Але коли прийде час відкрити наступні ворота, то дружина твоя, дана Господом, почує Мій стук і скаже: "Він біля воріт". Ти побачиш Мене, лише перейшовши межу. Але коли дружина вступить на останній шлях, вона побачить тебе в Моєму образі. Ти ж будь земний цар і землероб потім. Ти ж, кінчаючи земний шлях, обійди поле саду твого. Кожен, йдучи, не залишить крихти на столі бенкету. Обійди всі стежки які позаростали і пам'ятай, чим ближче, тим далі. Спочатку у грозі, потім у вихорі, потім в мовчанні». І потім Вісник загорівся сріблом, і листя дерева стали прозорими і райдужними, опісля затріпотіло повітря і все набуло звичайного вигляду".

Також мене вразила історія кохання імператора і індійської царівни Джодх-бай. Акбар взяв її в дружини в 1562 році. Він дозволив зберегти їй своє віросповідання – індуїзм, що було неймовірним в ті часи. Згодом царівна стала для владики не тільки коханою дружиною, а й другом і однодумцем, а політичний союз переріс у союз двох люблячих сердець на все життя. Ця історія ще раз доводить, що любов між двома може бути тільки тоді, коли двоє дивляться в одному напрямку, а не один на одного.

Неможливо перерахувати все, що було зроблено Акбаром за його майже півстолітнє царювання. Акбар показав своїм сучасникам і нащадкам приклад людинолюбства, широкого світогляду і турботи про наступні покоління.

"М.К. Реріх з цього приводу писав: «Подорожуючи благословенною Індіює, ми якось їхали по дорозі в тіні величезних чинар, і наш провідник сказав: "Великий імператор Акбар думав про майбутніх подорожніх, для яких ці прекрасні дерева стануть укриттям. Він думав про майбутнє".

І ось зараз ми підходимо до того, що змусило віддати данину глибокої поваги цій прекрасній людині. У 1575 році Акбар будує «Молитовний будинок» для релігійних диспутів. Цим він втілює в життя свої ідеї єднання людей. Адже саме тут представники різних релігій можуть обговорювати одвічні питання і шукати «єдине зерно істини». Імператор писав: «Слід зауважити, що благодаттю Господа відзначені всі релігії, і необхідно докласти усіх зусиль, щоб досягти вічно квітучих садів миру для всіх».

Цього ж року він засновує нове вчення, що з'єднує найбільш моральні ідеї різних віровчень: індуїзму, зороастризму, ісламу, суфізму і частково християнства. З цього приводу історик-сходознавець Л.В. Шапошникова пише: «У світі вирувала темна Варфоломіївська ніч, а індійський імператор старанно вивчав відомі йому релігії, щоб, відібравши найкращі з них, створити релігію терпимості, добра і миру». Акбар нікого не примушував слідувати цьому вченню. Він покладався на священне право вибору будь-якої людини, адже терпимість була його відмінною рисою. Прихильники дін-і іллахи обмінювалися привітанням: «Аллаху Акбар!», що означало «Великий Господь!», щоразу нагадуючи один одному про «Вище». Варто відзначити, Акбар, як магніт, притягував до себе неординарних і глибоких людей. Серед них були і візир Абу-л Фазл, і мудрець Бірбал, і співак Тансен, і воєначальник Ман Сінгх, і багато-багато інших неординарних особистостей. Для того щоб зрозуміти глибину всіх тих людей, що оточували Акбара, хочу навести запис Абу-л Фазла, збережений в одному кашмирському храмі: «О Боже! У кожному храмі, в який я не загляну, є ті, хто шукає Тебе, і кожною мовою, яку я чую, говорять про тебе... В мечетях гучні підносять молитви до тебе, в церкві ж, прагнучи до тебе, дзвонять у дзвони... Обранцям твоїм немає діла ні до ісламу, ні до зневіри. Захисти обидві ці релігії завісою твого спасіння. Невіруючому – невіру, а віруючому – віру; пилок же пелюсток троянди тому, хто робить парфуми. Цей храм збудований з метою об'єднання тих, хто вірить в єдиного Бога в Індії». А друг Акбара, мудрець Даду, свого часу говорив:

«Я не відвідував храм,
не жив Відлюдником в печері.
Творець в моїй душі віщав
про життя і про віру,
Навіщо до місць святих ти поспішаєш?
Повір, Всевишнього там не зустрінеш.
Адже немає краще дому для Творця,
ніж наші, брате, безгрішні серця».

Переклад: Лариса

 

Коли читала історію про створення цього братства, виникло бажання глибше розібратися з його історією, щоб доторкнутися і відчути на собі щирість і всепроникну силу спілкування «живою мовою глибинних почуттів». Виникла внутрішня потреба відчути на собі цю глибоку силу спілкування «живою мовою». Коли в колі друзів відпадає потреба в непотрібних словах і діях. Це сприяє взаєморозумінню з оточуючими тебе людьми. І найголовніше, це допомагає більш глибокому спілкуванню зі своєю Душею, а відповідно і з Богом.

Дивно, але в наші непрості часи знайшла таких друзів. І це мені вдалося після того, як познайомилася з книгами Анастасії Нових. Пам'ятаю, що в той момент в моєму внутрішньому світі прокинулося забуте відчуття миру, благодаті, спокою і єднання, а також рідне відчуття повернення Додому. Пізніше дізналася про Міжнародний громадський рух «АЛЛАТРА», де і познайомилася з людьми, які згодом стали моїми друзями. Дуже «гріє» душу знання, що є люди, які мають такі ж прагнення і життєві пріоритети, як у мене. Це здається дивом, що в наш техногенний вік, коли поспіх і бездушність підносяться в ранг норми життя, є люди, близькі по Духу. Та найбільше радує, що з кожним днем таких людей стає все більше. Знову стають актуальними і рідними поняття честі, совісті і, головне, доброти... простої людської Доброти! Завдяки створенню Руху, багато людей почали об'єднуватися в допомозі іншим людям. Це послужило прикладом для інших людей і створило «струмочок» доброти. З кожним роком цей струмочок переростає в повноводну річку. Річку, яка прагне до моря...

 

Автори: Ольга Надорак, Сергій Хітрун

 

Література:

История Востока. Т. 3. Восток на рубеже средневековья и нового времени (XVI – XVIII вв.) / Отв. ред. Алаев Л. Б., Ашрафян К. З., Иванов Н. И. – М.: Вост. лит., 2000. – 696 с.
Антонова К. А. Очерки общественных отношений и политического строя Могольской Индии времён Акбара (1556 –1605). – М., 1952. – с. 163.
Путь к Мудрости: Акбар и Бирбал / Сост. Махотина С. В. – Мн.: ИП «Лотаць», 2000. – С. 368.
Синха Н. К., Банерджи А. Ч. История Индии.– М.: Издательство иностранной литературы, 1954. – С.234.
Шапошникова Л. В. Мудрость веков. – М.: МЦР, Мастер-Банк, 1996. – 480 с.
Irfan Habib. Akbar and His India. – New Delhi: Oxford University Press, 1997. – 315 p.

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 205

Підписатися на новини



Імператор, який закликав до єднання... - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 205
Схожі статті:


Коментарі
  • Раиса

    25.08.2017 21:11

    Великий Акбар! Правил 49 лет.”Придворный историк Акбара однажды сказал Правителю - “Cреди  Правителей  наблюдаю неразрешимое явление. Одни Владыки держались недоступно вдали от народа, их свергали за ненужностью.Другие входили в жизнь каждого дня , к ним привыкали  и свергали за обычность.”

    Акбар улыбнулся - “Значит, Правитель должен оставаться  невидимым, входя  и направляя все действия”.Так  решил мудрый Правитель и предсказал будущее. Видимый невидимо! /Ж.СЕНТ-ИЛЕР.”КРИПТОГРАММЫ  ВОСТОКА”/

     

     

    Відповісти
  • Сергей

    19.07.2017 14:10

    В наши дни очень важны статьи, фильмы, передачи в которых показаны позитивные примеры объединения людей ради истины и познания. Также важно видеть примеры деятельности исторических личностей, правителей на созидание. Хорошая статья!

    Відповісти
  • AlexeyV-MOD_ALLATRA_

    14.07.2017 20:55

    Замечательная история! Я и не знал о таком императоре! Радостно, что такой человек был. Очень было радостно и приятно прочитать о его настоящем душевном союзе с его любимой, что доказывает, что любовь, настоящая, чистая, духовная любовь только умножает силы и дает двум людям еще приятнее, быстрее, мощнее идти к Богу, во взаимоподдержке, взаимопонимании. Это действительно здорово, когда есть такой союз двух любящих, а не принести еще больше добра он просто не мог! Спасибо Богу за эту прекрасную весть! :-) Спасибо авторам за их выбор быть проводниками Воли Бога! :-) И всем, благодаря кому эта статья стала доступна в интернете, т.е. бойцам невидимого фронта, поддерживающим этот сайт, помогающим с размещением, не допускающие сюда деструктив и негатив, что ОЧЕНЬ важно! И ведь все это делается в свободное от работы время, ради добра, безкорыстно. Так же, как это делал Акбар и его суженая :)

    Відповісти
  • Раиса

    13.07.2017 18:00

    Спасибо за статью. Интересно и радостно узнать, что были такие мудрые правители. Согласна с Таней, именно о таких людях хорошо бы узнавать из школьных учебников. И изучать не хронологию войн, а чему учили мудрые люди.

    Відповісти
  • Таня

    24.06.2017 10:14

    Благодарность за статью!

    Как было бы хорошо, если бы в школах преподавали именно такие уроки истории, в которых рассказывалось о положительном примере и о настоящих Людях.

    Відповісти
  • motilek108

    23.06.2017 23:18

    благодарю, поклон, вне маю и молчу... 

    Відповісти
  • Antonia

    22.06.2017 23:43

    Потрясающе! У меня после просмотра фильма “Джодха и Акбар” был всплеск, искала информацию об Акбаре, но интересно, что ни о нем, ни о ней того, что авторы нашли и поделились в статье не было. Очень сжатая и поверхностная информация, не хотят показывать примеры того, что и у власти, и будучи представителем определенной религии, можно оставаться человеком и стать им в истинном понимании этого слова. 

    Відповісти
  • Елена

    19.06.2017 11:16

    Очень интересно! Спасибо!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція