ЦІКАВА ІСТОРІЯ. БУЛО Б БАЖАННЯ, А МОЖЛИВОСТІ ДОКЛАДУТЬСЯ
Зараз я перебуваю в Польщі, місто Щецін. Підготовка до форуму 7 травня 2022 року «Глобальна криза. Ми люди. Ми хочемо жити» для мене почалася ще в Україні, а синхрон форуму вже був із Польщі.
Розкажу цікаву історію.
Через війну нам із чоловіком, моєю мамою та котом довелося виїхати з рідного міста в більш безпечне/ безпечніше місце — Польщу, до рідної сестри. 13 квітня 2022 року ми приїхали до маленького містечка на північному заході Польщі — Тшебятув Страгородський, яке лежить далеко від великих міст і складається з однієї вулиці, уздовж якої розташовані будиночки, — одне слово, сільце. Але також там є дві триповерхові будівлі на два під'їзди, в одній із яких ми й розташувалися — шестеро людей (вагітна сестра із чоловіком і сином-підлітком і я із чоловіком і літньою мамою) та два коти у двокімнатній квартирі. Це вам не Благотворче суспільство, де кожному по 60 кв. м виділятиметься за правом народження, так?
Загалом те, що місця мало, це нічого, а ось брак хорошого інтернету — проблема. Форум на носі, мені потрібно синхронити, Віктор (чоловік) на технічній підтримці перекладачів-синхроністів, а інтернету — немає. Ми почали думати, як це завдання вирішити... Був варіант поїхати до когось із учасників зі стабільним інтернет-з'єднанням (думали щодо Берліна чи Познані). Потім прийшла ідея винайняти квартиру чи номер у готелі з гарним інтернетом на час форуму, щоби було тихо. Це дуже важливо для синхрону та водночас ми б нікому не заважали. Але, як кажуть: «Шляхи Господні несповідимі».
Чоловік моєї сестри Пьотрек — поляк. Про Благотворче суспільство ми розповідали йому, але дуже поверхово, оскільки мовний бар'єр не давав заглибитися в тему питання. Зате, з іншого боку, він бачив, як ми беремо активну участь у якихось зідзвонах , як я записую озвучки, і, іноді, за більш-менш нормального мобільного інтернету навіть пробую синхронити Міжнародні Дискусії. Він зрозумів, що для нас ця діяльність є дуже важливою та вирішив допомогти.
Він чув, як ми обговорювали питання інтернету між собою, як радились із сестрою щодо подобової оренди квартири в Щецині, на яких інтернет-майданчиках краще шукати такого роду інфо тощо.
Пьотрек (чоловік сестри) працює начальником охорони в торговельному центрі, якраз у Щецині, й одного прекрасного дня, незадовго до форуму, він запропонував, щоб ми форум синхронили та забезпечували техпідтримку з адміністративного офісу в цьому торговельному центрі.
Як виявилось, у вихідні адміністрація не працює, тому там тихо та спокійно. Там є конференц-зал і техніка. У Пьотрека цього дня якраз зміна на роботі, тож він може нас із ноутбуками, мікрофонами та камерою завезти на машині до себе на роботу без проблем. Буквально за день до форуму він сам домовляється з головним менеджером, щоб ми могли там бути. Ось так наше завдання вирішується саме собою.
Така вдячність досі переповнює від того, як про нас піклуються і як робиться все, ось просто все, для того, щоб ми могли діяти та разом будувати світ, в якому життя людини, її розвиток, зростання та комфорт будуть на першому місці — пріоритетом №1.
Благотворче суспільство — це не утопія. Благотворче суспільство — це свідомий вибір на користь Життя та Свободи кожної людини на нашій Землі!
Дякую всім прекрасним людям — волонтерам проєкту Благотворче суспільство та волонтерам МГР «АЛЛАТРА»!
Дякую всім, хто активно діє та надихає своїм прикладом!
Учасниця МГР «АЛЛАТРА» Катерина,
м. Миколаїв
