Сповідь. Мій духовний шлях

Сповідь. Мій духовний шлях

Істинна Я - це Особистість, частка Святого Духа. Але ніколи раніше в житті я не запитувала в себе: "Хто я?". А ось відповідь на питання: "У чому сенс життя, яке моє призначення в цьому житті?", - Була завжди. Мене ніколи не задовільняла фраза, що людина в житті зобов’язана побудувати будинок, посадити дерево, народити дитину. І що? Це при тому, що матеріальним хочушкам немає краю. Чим більше маєш, тим більше хочеться. І ось, 9 років тому мені поставили запитання, як то кажуть, "в лоб": "А ти знаєш, в чому сенс твого життя?".

Півроку я шукала відповідь, але так і не змогла її знайти, доки знову не зустріла людину, яка запитала це в мене. І тепер я вже допитувалась у нього про сенс мого життя. Відповідь була проста: "В пізнанні своєї Душі". Але тоді виникли нові запитання: "А що таке Душа?" (Про Неї всі говорять, але розуміння в мене не було), "А що таке Святий Дух ?." І найголовніші питання для мене: "Наскільки щиро я вірю в Бога , хто для мене Бог, що я знаю про Бога? ".

Напевно, немає людини, яка би не переживала у своєму житті періоду, коли дуже тяжко. Не важливо, на якому рівні - фізичному, психологічному. Іноді буває так, що за цим станом не бачиш виходу, падаючи ще більше, далі і глибше. І ні кому до тебе немає діла, у кожного своє життя, свої проблеми. Ось тоді настає така самотність, така туга і нерозуміння, хоча навколо стільки людей. А ти зостаєшся сам на сам із самим собою. І ось тут картина вимальовується з швидкою зміною сюжетів. Хтось зривається в безодню (алкоголь, наркотики), хтось впадає в депресію, хтось вирішує піти з життя.

Але більшість таких людей шукають і знаходять опору, чіпляються за неї і повзуть вгору до світла, до істини, до справжнього життя. Значить, щось або хтось їм допомагає? Питання полягає тільки в одному - що людина вибирає? На цьому доленосному перехресті людина відчуває, що у неї є Душа! Вона просить допомоги у Бога, але просить не словами, а всім своїм єством, просить серцем, просить щиро! І Бог допомагає! Бог ніколи не полишає людину! Це людині властиво забувати про Бога, а згадувати, тільки коли погано або треба чогось попросити.

Зараз, в наш час, переважає споживацьке ставлення до Бога - раз Він мене створив, значить, Він мені весь час щось винен. А хто-небудь ставив собі питання: "А я щось винен Богу?". А Йому ж за великим рахунком нічого і не треба від нас, крім любові і зрілої Особистості! Ось тут і виникає парадокс: щоб таке дати, треба працювати над собою, приборкати своє Тваринне начало, розвинене до "оскалу зубів", тому що його ніколи не обмежували, ніколи не виховували. Йому завжди в усьому потурали і заохочували, в результаті воно вийшло з-під контролю.
Однак Бог ніколи не полишає людину! У житті постійно з'являються підказки, завжди простягнута рука допомоги. Питання в тому, чи захоче людина побачити, почути, відчути.

Особисто мені змінити своє життя, поглянути на все зі сторони, знайти відповіді на свої питання дуже допомогли книги Анастасії Нових. Я зустрілася з іншими людьми, які, прочитавши їх, почали замислюватися над сенсом життя. У мене став змінюватись вектор розвитку і руху. Я почала брати участь в різних групах з духовного саморозвитку.

Здається все почало змінюватись, але і тут було не все так просто і безхмарно. Так, найголовніше, в руках у мене є знання, і однодумці є, але людський фактор залишається завжди. Ми єдині в Дусі, але як каже Ріґден:

"Люди не бувають «однаковими»: кожен індивідуальний і відрізняється за своїми особливостями в будові, генетиці, за характером, талантами, працьовитістю тощо. Вони мають індивідуальні особливості не тільки у своїй видимій, але й у невидимій структурі. Простіше кажучи, у кожного своє, свій хрест, своя доля. Краще, звичайно, при проявах свого Тваринного начала використовувати девіз: «Не порівнювати, не гордитися, не заздрити!». Ставитися до будь-якої ситуації з позиції Спостерігача від Духовного начала, тобто абстраговано від думок і емоцій Тваринного начала."

З книги "АллатРа"

Спілкуючись з людьми, які також йдуть зі мною духовним шляхом, я стала помічати, що джерело знань одне, але при розбиранні і обговоренні тем - знання інтерпретуються по-різному. Я зрозуміла, що кожен говорить про одне й те ж саме, але через призму власного сприйняття, тому виникають спотворення. І ось тут дуже важливо слухати себе, свої почуття, розвивати своє розуміння. Вважаючи, що у мене немає досвіду, мало знань, все, що говорилося, я сприймала досвід інших людей як істину, через що у мене виникали розчарування і сумніви. А потрібно було просто довіряти собі!

Ще складніше стало, коли дійшло до глибинних почуттів. На заняттях ділилися, як проходять медитації і практики. І ось тут іноді починалося, у кого як працює фантазія: "хто відлітає, хто вібрує, хто купається в любові і щасті, хто в потоці". А я сиджу, і розумію, що у мене нічого цього немає. У мене "тиша і спокій". Але якщо воно у всіх є, а у мене немає, значить, я не відчуваю. Потім я більше стала прислухатися до себе, а як я себе почуваю в тій чи іншій ситуації або розмовляючи з тією чи іншою людиною.

Почали приходити нові відкриття. І я зрозуміла, справа не в людях, а в мені. Це їх досвід, їх життя, а в мене тільки моє життя. Однодумці - це добре, але пройти свій шлях я зможу тільки сама, тільки розбираючись в собі і працюючи над собою. Тому знову приходжу до одного і того ж: слухати себе і вірити собі, а найголовніше - бути чесною з самою собою.

Тут і з'явились теми, над якими мені треба працювати: "Чесність перед самим собою", "Відповідальність", "Моя опора - Душа". Але ці теми, як і інші, можна розбирати до бескінечності. Книги є провідниками внутрішнього світла і вчать нас, як підійти до нього. Але пізнати мудрість цих книг ми в змозі лише тоді, коли прийшли до такого знання власними силами: почали посилено працювати над собою. Але в своєму розвитку, йдучи духовним шляхом, найголовніше - те, що Бог має бути на першому місці. Необхідна повна довіра Богу!

"На шляху ж до Бога не повинно бути ніяких сумнівів, все відкидається, залишається тільки чиста Любов. Якщо людина стає всередині істинно вільною, відкидаючи все, крім Любові, Любові до Бога, будь-які пута просто зникають. Тому що вони –  не що інше, як ілюзія.

Тому що, якщо людина відкривається з Любов'ю до Бога, Любов Божа її і вбереже, яким би шляхом вона не йшла. Головне – прагнення в дорозі. Тоді, рано чи пізно, той хто шукає прийде до потрібного результату".

(З книги А.Нових "Птахи та камінь")

Треба навчитися довіряти собі, міцно триматися за простягнуту руку допомоги Духовного світу (якщо я на цьому шляху, значить, мене бачать), і рухатися тільки вперед. Тільки підвестись і йти. Жодні люди, зовнішні чинники не зможуть збити мене зі шляху, вплинути на моє внутрішнє. Коли ми знаходимо опору всередині себе, нам стають не страшні будь-які життєві обставини.

"Потрібно поспішати створювати в собі внутрішню духовну опору, поки ти вільний у своєму виборі. Внутрішня духовна опора допомагає людині стати собою істинною, бути безстрашною, мати постійний зв'язок з духовним світом незалежно від зовнішнього, незалежно від будь-яких обставин, які виникають у житті. Вона робить людину Людиною".

(З статті А. Нових "Внутрішня духовна опора")

Вибір тільки за мною, і від того, куди я направляю свою увагу - на Духовне або Тваринне начало - залежить моє Справжнє Життя!!!

"На зло невдачам, на зло заворухам,
щоб не сталося з Вами - не падайте духом.
Буває, що носом, колінами, брюхом...
Що ж, падайте всім, та не падайте духом!"

 

Валентина Сидюк, м. Кобрин

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 92 В закладки

Підписатися на новини



Сповідь. Мій духовний шлях - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 92
Схожі статті:


Коментарі
  • Валентина

    23.02.2017 21:31

    Благодарю очень интерестная статья. Читала ее уже несколько раз и каждый раз нахожуц для себя что-то новое. Благодарю.

    Відповісти
  • motilek108

    19.02.2017 22:21

    “Назло неудачам, назло заварухам,

    чтоб ни было с Вами – не падайте Духом.

    Бывает, что носом, коленками, брюхом… 

    Что ж, падайте всем, но не падайте Духом

     

    Дух хочет лишь только, взлететь в небеса

    увидеть с полёта дыханье птенца

    Птенец из гнезда свой полёт совершил

    Он первый взлетел, Дух взлетел же за ним 

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн



Архів матеріалів

Розсилка актуальних новин порталу «АЛЛАТРА Вісті», «АЛЛАТРА ТВ» та інших проектів МГР «АЛЛАТРА»

Концепція