Справжня роль жіночого начала.Таємниця культу великої Матері-Богині

Справжня роль жіночого начала.Таємниця культу великої Матері-Богині

Історія людської цивілізації почалася з вшанування жіночого начала. Жінка-Матір, Богиня – це священний символ багатьох народів. Ісіда, Іштар, Афродіта, Мокоша, Богородиця, Діва Марія – у стародавніх віруваннях споконвіку був культ шанування священного жіночого начала.

Але варто лише зіставити імена і символи жіночих світлих божеств, і одразу стане ясно, що різні народи світу мали одні і ті ж знання про звільнення Душі, а ключову роль в цьому грала сила жіночого божественного начала – Аллат.

 

Культ Великої Матері-Богині у різних народів світу

Культ Великої Матері в давнину носив масовий характер. Археологія має незаперечні підтвердження. Під час розкопок у місцях розташування стародавніх цивілізацій – Харапської, Трипільської, стародавньої Європи, Західної Азії, археологи знайшли безліч артефактів, які підтверджують шанування Богині-Матері на різних континентах, а саме створюючих сил Аллата.

Підтверджує це і етнографія. Найдавніші народи майже повсюди поклонялися загальній Богині-Матері. В Індії її називали Пракріті або Шакті, у маорі – Папа або Матір-Земля, у евенків Підкам'яної Тунгуски – Бугади Энінітин. В Африці і Азії Богиню-Матір шанували практично у всіх народів. І, напевно, всім відомі такі богині, як Деметра в Елладі, давньоєгипетська Ісіда, малоазійська Кібела, сідонська Астарта, Артеміда Ефеська, картахенська Таніт.

Богиня Шакті  Зображення обнявшихся Рангі і Папа

Зліва – зображення богині Шакті. Праворуч – зображення обнявшихся Рангі і Папа 

kibela   nana

Зліва – богиня Кібела. Зображення римського часу (Національний музей, Неаполь). Праворуч – Нана (персо-месопотамська богиня)

"Функціями ж Аллата у стародавніх єгиптян наділялася і вже відома вам богиня істини і порядку Маат. Причому, в космогонічному плані їй надавали першорядне значення: вважалося, що саме завдяки їй був знищений хаос і встановлений порядок. Саме вона служила тією істиною, що врівноважує, для душі людини (після фізичної смерті тіла), завдяки якій і відбувалася оцінка його земних діянь. Маат, як така, вважалася не тільки дочкою бога Ра, але й дружиною бога мудрості Тота. За нього ж залишилися згадки, що саме він при створенні світу був тим, хто висловив в словах волю невідомої створюючої Сили і вимовив ці слова так, «що виник світ». Тобто, по суті, тут проглядається інтерпретований в переказі принцип того ж Первинного Звуку, в основі якого лежить Лотос... У стародавніх єгиптян було присутнє і поняття, що створення світу з хаосу – це оборотний процес..."

(А. Нових, «Сенсей-IV. Одвічний Шамбали»)

Богині-Матері повсюдно поклонялися народи Близького Сходу та Європи. У Біблійні часи культ жіночого начала був присутній на всій іудейській землі, де найбільше шанувалася богиня Ашера, яка за переказами була дружиною верховного бога Яхве.

У слов'янській культурі прообраз святої жінки був представлений у вигляді Великої Богині землі – Мокоші, і Лади – покровительки домашнього вогнища, краси і весни. Наші предки шанували жіноче начало і з великою любов'ю ставилися до жінок-богинь. З приходом християнства на Русі почав формуватися культ Богородиці. Це легко простежити на тлі будівництва багатьох культових споруд — на слов'янських землях масово зводилися собори і церкви в честь Пресвятої Богородиці.

makosh-2   makosh-1

lada   tripolie-statuetka-2

Зліва – богиня Лада. Праворуч – глиняна статуетка трипільської культури

В релігії християнства божественна сила жіночого начала є провідником у Духовний світ. Святі образи християнства – Марія Магдалина, Діва Марія, Богородиця, як світоч супроводжують Духовний шлях людини. Але поділ образів не змінює їх суті, Богородиця – це справжня божественна любов, яка відроджує спілкування з Богом через глибинні почуття Душі.

"БогоРодиця — це Провідник сили Божої для кожної людини, що йде духовним шляхом, це сила божої Любові, за допомогою якої звільняється Душа людини від земних перевтілень. Ісус як Духовна Істота з іншого світу оновив втрачене у віках істинне Знання і дав людям духовні інструменти для духовного спасіння. Тобто, інакше кажучи, він залишив ключі. Працюючи над собою за допомогою цих інструментів, людина знаходила, образно кажучи, ключ до знаку. А БогоРодиці як Провіднику сили Божої, як Істоті, що духовно звільнилася, що перебуває між світами заради духовного звільнення душ людських, Він дав силу і самі знаки. І тільки при поєднанні старанності, роботи над собою того, хто шукає духовне і сили БогоРодиці (Аллата), відбувалося злиття Особистості з Душею, тобто людина досягала звільнення своєї Душі, сьомого виміру або, як у християнстві кажуть, «раю», «царства Отця і Сина». І тільки від вибору людини залежало, чи буде активним знак, чи буде людина Гідною отримати цю божественну силу, яка приведе її до Бога. Ключ наданий для того, щоб ним користувалися. А щоб користуватися ключем, треба докладати до цього свої зусилля. Ось такий він шлях духовної людини — шлях неопалимої духовної безпристрасності, який тільки вкупі (разом) зі створюючою силою Бога веде до звільнення".

(А. Нових, "АллатРа")

bogor_znamen_1500
Ікона Божої Матері "Знамення"

 

Богиня-Матір — цілюще джерело всього сущого

За давніми переказами, Богиня-Матір уособлює саму природу і керує всіма її процесами. Це вона оживляє насіння, посаджені в землю, дарує любов людям, за її помахом птахи починають співати пісні, розпускаються квіти і плоди дозрівають, а її очі дивляться на нас з блакитних небес, проливаючи цілющу божественну вологу на все суще.

Цікавий і той факт, що в давнину головні жрецькі функції виконували переважно жінки. Так, приміром, «обряди родючості» у північних індіанців були введені саме жінками, вони ж проводили ці ритуали й вимовляли заклинання богів. У чукчів північних народів шаман чоловічої статі повинен був неодмінно вбиратися в жіночий одяг.

Примітно, що Богиня-Матір мала різні імена, різними були і форми її шанування, але образність обрядів поклоніння і символіка в різних регіонах має дуже багато спільного. У багатьох легендах, які відносяться до численних народів і частин світу, Богиня-Матір з'являється як творче джерело всього сущого.

Повсюди темою є і асоціація жіночого начала з первісними водами. У знайденій декоративній кераміці Древньої Європи дуже часто зустрічаються символи води в поєднанні з символами яйця. Сама велика Богиня зображується у вигляді змії або птиці, керуючою силою води. Пізніше цей прообраз з'явиться і в давньогрецьких міфах у вигляді богині Афродіти і критської Аріадни, що піднімаються з пінних морських вод.

Підтвердження того, що божественна сила Аллат є матір'ю всього сущого, можна знайти і в Біблії. «І Дух Божий носився над водою» (Бут 1:2), незважаючи на те, що зірки і сонце були створені тільки на 4 день створення світу. Адже без сонячного тепла, вода не могла знаходитися в рідкому стані – вона була б льодом, але, тим не менш, в Писанні сказано, що дух носився саме над водою.

Також існує теорія, згідно з якою слово «носився» має двоякий сенс і може звучати, як «висиджував». Тобто Дух Божий дбайливо «висиджував», оберігав води, захищаючи і розвиваючи, готуючи їх до зародження нового життя. По суті, Дух Святий був своєрідною «утробою» для світу.

"Першопочатково в давньомесопотамскому тексті, звідки єврейськими жерцями була запозичена шумеро-вавилонська космологія, це були «первозданні світові води», «море». І якщо ти подивишся на значення дієслова «носився» в оригіналі, з якого робили переклад, то побачиш, що воно також застосовувався і до «квочки», яка висиджує своїх пташенят у гнізді".

(А. Новых, "АллатРа")

Це доводить, що всі вчення про Велику Матір мають одні й ті ж коріння. З плином часу, люди втрачали споконвічні знання, підміняючи одні значення іншими, невірно інтерпретуючи знаки, які були залишені стародавніми народами, що жили на Землі тисячі років тому.

«По-перше, щоб пояснити походження Всесвіту, користувалися асоціативними тлумаченнями. Первинний хаос, приміром, пояснювався як середовище безмежного океану для того, щоб людина, яка не мала навіть найменшого уявлення, що таке середовище космосу, могла зрозуміти, порівнявши це з тим, що вона бачила тут, на Землі. Або ж зародження Всесвіту асоціювали з поняттям яйця і його внутрішньої субстанції, з якого нібито й виник цей світ. Вода часто виступала в ролі жіночого начала як аналог материнського лона, а також запліднення світового яйця. Аллат стали порівнювати з Праматір'ю всього сущого, оскільки поняття прояву сили жіночого начала було ближче і ясніше людині як приклад матері, а не такого визначення як «Предтеча часу», «втілення волі Бога».

(А. Нових, «Сенсей-IV. Одвічний Шамбали»)

Чому ж сьогодні ми вважаємо поклоніння жіночому началу плодом помилок і невігластва, коли знання про справжнє призначення Богині-Матері і її ролі в Духовному розвитку від самого початку були присутні у всіх народів світу?

На щастя, ми живемо в унікальний час — час відновлення Істинних Знань. Навіть самостійно звернувшись до історії, кожен може відшукати численні підтвердження того, що в у всіх релігій і вірувань одна і та ж основа. Щоб переконатися в цьому ще раз, розглянемо відому всім християнську першооснову — Святу Трійцю.

 

Бог, Син і Дух Святий – які знання приховані в Святій Трійці?

Християнство шанує Святу трійцю – Бога, Сина і Святого Духа, але де ж тут творить жіноче начало? Де сила, яка брала участь у творенні всесвіту і донині допомагає людині увійти в Духовний світ і звільнити свою Душу з матеріального полону?

"Первинний Звук породив Всесвіт у формі кулі (світове, космічне яйце, Золотий Зародок, первинне сім’я). На його поверхні під дією сил Аллата (первинної енергії, яка породжує життєвий рух) почала утворюватися матерія (частина енергії почала перетворюватися в матерію). Завдяки тим же силам Аллата (у міфології — Праматір всього сущого, створююче божественне жіноче начало, що творить, життєдіяльне Начало, Матір-Птах, воля Бога, сила думки Бога), матерія почала взаємодіяти між собою".

(А. Нових, "АллатРа")

Відомо, що Біблія — це збірка книг, які були написані на різних мовах: давньоарамійській, старогрецькій та давньоврейскій, однак до нас в оригіналі дійшли лише уривчасті фрагменти. Багато фактів були перекручені через їх невірне тлумачення перекладачами, оскільки символи івриту можуть мати оразу декілька значень. Так, слово РУ-АХ (вітер, дух, дихання) на початковій єврейській мові має жіночий рід.

"А «дух божий» (в українській транскрипції — «руах елохім») походить від давньосемітського кореня, спорідненого арабському «рух». Від цього кореня утворене ім'я гігантського міфічного птаха Рух, який дотепер фігурує в старовинних казках арабів".

(А. Нових, "АллатРа")

Жіночий образ, стосовно до Святого Духа, існував ще у часи сирійського християнства (VII-VIII ст.). Це було пов'язано з тим, що у аскетичних письменників слово Дух було саме жіночого роду. Перші християни Сирії і Палестини іменували Святий Дух не інакше як «Матір всіх віруючих і шукаючих». Особливо красномовно про це свідчить автор апокрифа «Євангеліє від Пилипа»:

"Деякі говорили, що Марія зачала від Святого Духа. Вони помиляються. Те, що вони говорять, вони і не розуміють. Коли бувало, щоб жінка зачала від жінки?"

Швидше за все, плутанина виникла саме тому, що на Івриті Святий Дух (רוח-הקודש), вимовляється як "Руах хакодеш" і є словосполученням чоловічого роду, а просто Дух – жіночого.

Іншими словами, перші християни, кажучи Святий Дух, мали на увазі саме жіноче начало, хоча він не має статі. Асоціація з жіночим началом була присутня тому, що Святий Дух, так само як і жінка, дає життя:


"Святий Дух життя дає, так само, як і жінка дає життя. Ось ця паралель порівняння як раз і відносилась до цього. У цьому сенс. Хоча насправді безстатева істота, поки в тіло не прийде. А ось в тілі так, тут вже є якісь відмінності, звичні нам".

(З передачі "Єднання")

Якщо копнути глибше в древню історію, то стане очевидним той факт, що Святу Трійцю спочатку представляли зовсім не так, як сьогодні.

Продемонструвати сенс сакральних знань можна на найпростішій геометрії. На подібному представленні базується і християнська основа основ – Свята Трійця.

troica

На першому малюнку ми бачимо, що енергетичне тіло людини являє собою пірамідальну конструкцію. І жіноче начало (Аллат) виступає тут як своєрідний центр передачі енергії. Тут же варто навести цікаве співпадіння. У Біблії описано, що Бог створив жінку з Ребра (межі), у шумерів це позначає енергію руху, світла – «ти».

"Сказання про райський Едем, як про блаженне місце на землі, – це переробка давнього шумерського переказу про острів Дільмун, або як його пізніше стали величати аккадці Тільмун. Дільмун – це блаженний острів, первозданна країна, «чиста», «світла», «непорочна», що не знає ні хвороб, ні смерті. З ним був пов'язаний один з найдавніших шумерських міфів про бога Енкі і богині-матері – Нінхурсаг. Між іншим, саме з цієї древньої легенди, спотворивши сам сенс через неточності перекладу і переробивши все по-своєму, єврейскі «товмачі» і створили біблійну розповідь про Адама, заборонений плід, вигнання з раю, створення жінки з ребра чоловіка. Хоча в шумерській легенді описувалося все зовсім по-іншому, і в її основі лежала первинність жіночого начала, але аж ніяк не чоловічого..."

(А. Нових, «Сенсей-IV. Одвічний Шамбали»)

Далі видно, як конструкція людини, що прагне до духовного звільнення, перетворюється в так званий октаедр (восьмигранник, куб) – вершини якого, з'єднані лініями, які утворюють Куб Життя!

"Дивовижно, виходить, усі знання є й донині, тільки у людей кардинально змінене світосприймання в протилежний бік! Навіть в архітектурі того ж християнського храму зафіксовані основні Знання: квадратична, чотирипелюсткова структура з центром, циліндричне центральне приміщення, пірамідальна архітектура всієї споруди. Остання може бути увінчана і пірамідальним шпилем або куполами у вигляді цибулини із шпичастим завершенням (цибулевими банями). Це ж усе відповідає символіці енергетичної конструкції людини, шляху звільнення її Душі: чотири Сутності, центр — Душа, особистий простір, пірамідальна структура, архітектурні символи трансформації квадрата в коло або восьмерик (символ куба). А вже як наочно показано, що в релігії християнства саме створююча божественна сила жіночого начала виконує головну роль реального Провідника зі світу людей у духовний світ. Вона йде через основні жіночі образи християнства — Діви Марії, Марії Магдалини… Люди поділяють образи, але ж суть їх всіх одна — божественна Любов, Бого родиця — те, що через Любов відроджує в людині спілкування з Богом, через Душу відновлює з Ним колишній зв’язок. Саме духовна, блага сила Любові і Творіння Богородиці є основною провідною, виконавчою силою від Бога! У сценах Благовіщення Діва Марія часто зображується з лотосом, точніше, з лілією в руці, як символом духовної чистоти. Її зображують попираючою ногами дракона — Тваринне начало людини. Адже враховуючи духовні знання про людину і практику духовного шляху, все це набуває іншого, більш глибокого змісту!"

(А. Нових, "АллатРа")

Тепер стає зрозуміло, чому знання про священне жіноче начало втратилися. Християни вшановують Святу Трійцю, але заміна одного елемента призвела до того, що ця істина втратила своє сакральне значення.

"Знання про створення Всесвіту через пояснення потрійного принципу породили прообраз трійці, який згадується в багатьох релігіях. Через адаптації до людського сприйняття, цю трійцю спочатку пояснювали як божественну сім'ю: Отець, Матір і Син. Але потім люди прибрали жіноче начало і замінили його поняттям святого духу. Так воно залишилося й донині... Сенс трійці, в значенні Бога, Лотоса і Аллата зводиться до того, що поєднання цих трьох сил призводить до створення абсолютно нової форми існування від мікро– до макрорівня. З часом з цього визначення люди зробили найбільшу таємницю, яку передавали релігійні керівники своїм близьким «приймачам», як найвищий таємний сенс буття. Хоча нічого в цьому таємного немає. Знати визначення не означає володіти глибиною його розуміння".

(А. Нових, «Сенсей-IV. Одвічний Шамбали»)

Справжня Свята Трійця – Бог, Син, Матір (Богородиця, Аллат – жіноче начало). З цього випливає, що людина може стати Сином Бога (Отця), відродитися новою Духовною істотою, тільки через Матір (створюючі сили Аллата).

Кажучи іншими словами, виконати своє призначення і з'єднатися з Душею, як жінка, так і чоловік, може тільки через Любов, справжню Божественну Любов, провідником якої є священне жіноче начало – створююча сила Аллата.

Повсюдне шанування Богині-Матері у стародавніх народів, нехай і під різними іменами, свідчить про те, що раніше ці сакральні Знання мали велике значення для людей. Незважаючи на те, що первинна роль жіночого начала в сучасному суспільстві втрачена, сьогодні ця істина доступна будь-якій людині і у кожного з нас є шанс доторкнутися до Джерела Знань, щоб відродити в собі справжню Божественну любов, прообразом якої є священне жіноче начало.

 

Автор: Ольга Чорна


Література:

 

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 127

Підписатися на новини



Справжня роль жіночого начала.Таємниця культу великої Матері-Богині - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 127
Схожі статті:


Коментарі
  • Лена

    07.08.2017 13:50

    Вавилонская Иштар

    Відповісти
  • Казакова Ольга Кузьминичнаo

    12.11.2016 15:19

    Очень интересно и поучительно ,кое-что проясняет.

    Відповісти
  • Антонина В.

    11.10.2016 13:45

    Ничего себе! Я всегда чувствовала, что в нашем мире что-то не так. Женское начало - поистине бесценный дар от Бога и знания, изложенные в статье это подтверждают. Благодарю, Олечка, за проделанную работу. мЭто оцень ценн

    Відповісти
  • Evgenia

    11.07.2016 12:22

    Оля, спасибо за такую наполненную и информативную статью!

    А еще, прекрасная подборочка картинок, мне очень понравились!))

    Відповісти
  • Ksenia

    09.07.2016 12:26

    Класс, столько всего нового узнала! спасибо :) а как же похожи изображения Шакти и иконы Богородицы Знамение! На картинке с Шакти получается Исконные Знания отображены. Да и с Макошь тоже интересно, то она с кувшином, который изливает влагу на мир, наполняет силой, то нить прядёт. Те же сюжеты, что и с Богородицей. Действительно: 

    Богиня-Мать — живительный источник всего сущего

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція