ЯК ШУКАЛА СЕНС ЖИТТЯ
Все є тут - в Душе людини. Цитата з книги«У простоті проявляється Він.
Простоту ускладнюючи,
Ми втрачаємо Його.
А все так просто!»
Ріґден Джаппо
Пригадую свої дитячі й підліткові роки: спокійне, умиротворене життя, все було просто, зрозуміло та природно у внутрішньому та зовнішньому світі. Незважаючи на те, що росла в атеїстичній сім'ї, була абсолютна впевненість в існуванні Бога. Але, як загальноприйнято, вдивлялася в небесну блакить, в далекі зірки, шукаючи Його там.
Життя текло досить розмірено і спокійно. Пізніше, до кінця 90-х моє відчуття плину життя починає помітно прискорюватися, з'являються якісь цілі, завдання у зовнішньому, разом з ними приходять переживання, проблеми.
Зараз розумію, що, переключившись на зовнішнє, похитнула внутрішню опору. Лузга з надуманих проблем вийшла на передній план, затьмаривши, відсунувши вглиб те непорушне почуття впевненості та зрозумілості світоустрою.
Цілі досягалися, але задоволеності життям не було. З'явилося відчуття, що щось важливе й потрібне десь поруч, але що є це важливе – не зрозуміло. І почався пошук... у зовнішньому.
Перша освіта – вчитель молодших класів і малювання. Чудово. Дітей люблю, виходить. Але свідомість підкинула думки, що немає ніякого розвитку, застій. І що знайду те важливе, шукане і з ним разом внутрішній спокій тільки шукаючи це щось у минулому нашої цивілізації.
Вступаю на історика, навчаюсь. До другого курсу приходить розуміння – знову не те, обман, у підручниках не написано про те, що шукаю. А що шукаю? Не зрозуміло.
І знову внутрішня потреба шукати. Читаю все: від зведень новин до фантастики. А раптом знайду? Ту ниточку, по якій дійду до чогось первісного, і все стане на свої місця. Поступово вимальовується, що шукаю сенс життя свого і людини загалом.
Запитую в чоловіка: «Що почитати?» Відповідь: «Сенсей». Свідомість затерла відразу. Назва спливла майже через два роки сама собою. Вже з перших сторінок книги, я зрозуміла, що знайшла те, що шукала. І почав сповільнюватися біг. Метушня перестала бути чимось головним. Лузга нав'язаних свідомістю проблем розлетілася. І повернулося відчування життя, як тоді, в дитинстві. І свідомість притихла, не істерить і не жене шукати невідомо що. І люди, виявляється, хороші. І посміхатися оточенню не страшно не тому, що байдуже, що подумають, а тому, що це приємно – усміхатися й піднімати настрій людям.
Кожен, хто в пошуку, відчуває неймовірне щастя, коли нарешті зустрічається зі Знаннями!
Величезна вдячність кожній людині, кожній події за зустріч зі Споконвічними Знаннями, які допомогли поринути в Радість і Любов.
Ще прийшло розуміння, що таке справжня безумовна Любов. Річ у тому, що довгий період свого буття я сприймала любов, як щось егоїстичне, навіть вимогливе з мого боку. Як маленька дитина. А тепер я точно знаю, відчуваю, що істинна Любов не вимагає, не жадає, вона світиться всередині, тремтливо заповнюючи теплом і виливаючись через край мого єства. Любов радіє.
Тепер майже смішно, що з тридцяти п'яти років два десятки пробігала в пошуках того, що завжди було в мені. Любов дала радість та умиротворення, як тоді, у дитинстві, коли все було просто.
Спасибі, величезне спасибі.
«...треба вчитися розкривати Любов всередині себе – Любов до Бога, до Душі – і тоді вона відобразиться в навколишньому світі, дозволить побачити людей у ракурсі їхньої духовної краси. Усе насправді ближче, ніж людина собі може уявити».
«АллатРа» А. Нових
Учасниця МГР «АЛЛАТРА» Маргарита К.