Як не випадкові зустрічі...

Як не випадкові зустрічі...

А боги сміялися весь ранок і вечір –
Смішила їх фраза: "Випадкова зустріч"...


Тиша. Навколо немає нічого, крім м'якості, ніжності, сонця і Любові. Ми сиділи в людному місці, в кав'ярні, але не було людей, не було звуків і голосів, для мене все пішло так далеко, як відблиск у кривому дзеркалі. Але було те, що приховано за рамками проявленого, було те, що завжди було, але тепер я бачила все це своїм внутрішнім поглядом і у людному місці, серед великої кількості звуків і руху. Наче крізь чорно-білий екран, що висить в кінотеатрі, почало пробиватися світло істинного живого світу, який за екраном. І вона була! Тиша, що пронизує все, прекрасний чарівний тріск, потріскування простору, що пропускало світло життя...

"Випадкова зустріч"... – знак згори – з променя.

Ірена Буланова

А я люблю. Люблю очі, що сміються, так по-доброму, ласкаво і ніжно. Люблю усмішку і голос, а найцікавіше, що люблю те, що не затуляє в собі людина, істину, бачу, бачу суть. Люди такі прекрасні, вони всі світяться чимось істинно благородним і таким дзвінким! І світ... бачу його інакше, світ чарівний.

I
Любов... Але, Господь, адже
Це те що просто світло ллє.
До сліз, і до тремтіння – як просто все ж:
Любов і світло – одне і те ж.
Любов’ю є цей ліс осінній.
Любов – у переповненні душі
Майже до матерії розриву.
Бажань не виконанню,
А їх відсутність. Світло є.
І все. Інших бажань немає.

II
Переповнення світлом серця
Є творчість. І нема секрета
Іншого. У кожній митті знов
Твориться життя. Бог є любов.

Зінаїда Міркіна

Переклад на українську: BERG


За вікном дме вітер, він розносить пухнасті сніжинки, які блищать, немов зірки в світлі ліхтаря. Я посміхаюся. Відчуваю радість і м'якість. Темно-синє небо, немов океан, в якому зірки – крижинки. Як гарно малює Бог картину світу! Я дивлюся на світ відкрито і щиро, люблю і любима...

Спостерігаю всі процеси, що відбуваються всередині мене – дивлюся з тіла або крізь тіло, ніби з іншого світу, з вікна. Це так цікаво! Я бачу голос, який говорить в голові, бачу тіло, але не відчуваю себе тілом, голосом. Крапля іскриться на сонці, переливається як перламутр, біжить від струмочка до струмочка, то в хмарі зникне і випаде дощем. Вона є океан, і все одно з ним зіткнеться, коли зрозуміє, що вона його частина. Світ, такий рідний, променистий, він пронизує все навколо. Як світиться асфальт у сонячному світлі, як блискітки чарівництва! А квіти? Немов казкові створіння, що випромінюють аромат любові і сміху, посмішку і ніжність.

Летіла нещодавно на літаку, дивилася у вікно, а там... Хмари! Немов зефірне море, мус або збиті вершки, а які вони чисті і щирі! І які благородні, адже пливучи – завжди поступаються дорогою один одному.
Іноді, гуляючи по місту, я бачу, як він намальований, як мазками покладена бруківка, як легко і ніжно промальована трава, як стіни будівель гармонують з цеглою і деревами, і яка красива іржа на ліхтарі! Вона як візерунок з металу. А небо, наче море, переливається піною з хмар до берегів заходу.

Я бачу світ очима дитини, він гарний і світлий, і навколо живе чарівність...

І от, перебуваючи ніби в простому місці, в людному, я відчуваю... Життя. Я дивлюся в очі, які так по-доброму мене обіймають і розумію, яке Щастя просто Жити! І це природно, бути увагою всім єством, всіма почуттям в Богові, Любові, любити все з чистотою і радістю...

“...Поки в душі живе любов, - розлука неможлива. Адже головне ти знаєш, що любиш цю людину. Як ти можеш її втратити, якщо вона дійсно дорога твоїй душі, якщо Пам'ять і Любов до неї продовжують жити в тобі самому…”

Анастасія Нових “Сенсей-II. Одвічний Шамбали"

Благо дарую.


Автор: Марина Г.

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 91

Підписатися на новини



Як не випадкові зустрічі... - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 91
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція