Як знайти любов в її істинному розумінні

Як знайти любов в її істинному розумінні

Всім знайомий той дивовижний стан, який нам дарує ЛЮБОВ. Це прекрасні піднесені почуття, які окриляють, освітлюють все довкола нас, немов промінчики сонечка, що виходять від люблячих людей. Це почуття, коли немає перешкод, є тільки Любов до всього і всіх.

 

Але це лише мала частина Любові, яку ми можемо відчути

Ми самі обмежуємо себе. І нам треба навчитися любити так, як любить Бог: безмежно, без рамок, образів і об'єктів. Це означає любити так, як люблять діти батьків і батьки дітей — безкорисливо, не за цукерку, машинку, а просто за те, що вони є. І неважливо, чия це мама або чия дитина — від цього вони не перестали бути тими, кого люблять.

Якось прочитала, що в прекрасні, не такі вже далекі часи, коли люди жили невеликими громадами, де всі працювали, займаючись кожен своєю справою, жінка, народивши дитину, через кілька років, віддавала її на виховання громаді, де всі діти були однаково улюблені. В спільноті існував своєрідний дитячий садочок, де няні і вихователі займалися дітьми громади, де дитина не була кращою або гіршою, а кожен був собою — Особистістю зі своїми талантами і здібностями. Під час навчання дітям допомагали набути необхідних навичок, прищеплювали справжні духовні знання і справжнє розуміння Любові до всього і всіх — до Бога.

Це сприяло Єднанню, тобто не було розділення, всі один до одного ставилися як до самого себе, чого і всім нам було б непогано навчитися. Але щоб цього навчитися, треба зламати безліч рамок, стереотипів, в які ми самі себе закували. Ми не розширюємо межі своєї свідомості, а звужуємо, постійно все розділяючи на умовні частини: країни, міста, національності, ділимо всіх на "своїх" і "Чужих".

Адже не буває чужих, ми всі — частини Одного Цілого, і це нас об'єднує! А коли ми відчуваємо себе одним цілим, ми бачимо в іншому самого себе, і ні за що не не скривдимо навіть словом.

 

Прищеплені сучасним суспільством споживацькі уявлення про любов не можуть дати щастя.

Та й чи можна очікувати щастя від такої любові, де ми щось зобов'язані одне одному? У сучасному суспільстві і в сім'ях, які є його відображенням, величина любові вимірюється матеріальними цінностями. Наприклад, чоловік повинен заробляти більше, ніж сусід. В іншому випадку починаються маніпуляції і висловлення невдоволення з боку дружини. Порівняння, оцінка матеріальних переваг, на жаль, стали сьогодні звичайним явищем.

В думках ми малюємо собі тимчасовий об'єкт любові, а через деякий час цей об'єкт уже змінився на інший. ЗМІ, кіноіндустрія нав'язують хибне уявлення про любов, духовні цінності перетворюються на матеріальні. Але чи це є любов? Чи не позбавляють нас справжнього щирого щастя таким ось нав'язуванням штучної моди з екранів телевізорів?

Але де ж тут право вибору, якщо з екранів пропагується суцільний споживацький формат мислення? Чи не плутаємо ми Любов між чоловіком і жінкою з прихильністю, з тимчасовим захопленням. Адже всі знають, чим закінчуються подібні казки — весіллям, а далі починається реальне життя, де ілюзорні уявлення про щастя розбиваються об егоїзм двох людей, які потребують любові, але не розуміють, що її справжнє джерело приховане всередині, а не зовні.

Ілюзія не може бути вічною. Як же далеко відводять нас від істинного розуміння любові нав'язані думки і стереотипи... А треба лише чути себе справжнього… І це легше, ніж здається на перший погляд: просто побути наодинці з Душею і почути Її, тобто себе справжнього.

 

Світло очей моїх, моя Душа...

В давнину у слов'ян чоловік називав дружину Душа моя, а дружина чоловіка — Світло очей моїх. Подібне звертання для людей було в порядку речей, як нагадування про Любов до Бога, про справжню Любов. "Світло очей моїх... Душа моя..." Як тільки ми чуємо ці фрази – всередині щось відкликається, відразу стає тепло, спокійно і затишно. Це як нагадування про витоки, про коріння, без яких жоден ріст і розвиток неможливий.

Люди стародавньої Русі володіли особливою мудрістю. А ще вони відали. Адже не дарма Русь називали Ведичною. Люди знали про те, що слова мають силу, несуть в собі енергію. Вони навіть мову по-особливому вибудовували. Звідси і «світло очей моїх», і «Душа моя». Чоловік дивився на жінку, як на Богиню, а сам він для неї був Богом. Чоловік називав свою кохану «Душа моя», тому що вона допомагала йому не забути свою Душу. Адже немає сенсу ні в чому — ні у війнах, ні в перемозі, ні в знанні, якщо забута Душа. Вона нагадувала йому сенс просування його Духовним Шляхом.

Чоловік дивився на свою кохану і не міг уже ні зрадити, ні злякатися, не опустити руки, бо її очима дивилася на нього його ж Душа. І для жодної неправди не було виправдань, тому що не можна брехати своїй Душі.

 

МИ ПРОСТО ЗАБУЛИ, В ЧОМУ КОРІНЬ ЩАСТЯ

У різні часи про кохання говорять однаково, славлячи це почуття, яке можна назвати одним словом — Життя. Адже Любов — вічна. Вона не знає меж і віку. Трохи фраз від "знаменитостей" не таких вже й далеких часів:

У цьому світі є тільки один спосіб заслужити любов — припинити вимагати її і почати дарувати любов, не чекаючи подяки.

Дейл Карнегі

Любов — це відкриття себе в інших людях і захоплення впізнанням.

Олександр Сміт

Люби життя, і життя теж полюбить тебе. Люби людей, і люди віддячать тобі любов'ю.

Антон Григорович Рубінштейн

Любити — це не значить дивитися одне на одного, любити — значить разом дивитися в одному напрямку.

Антуан де Сент-Екзюпері

Любов перемагає страх.

Апостол Іван

А на питання: чи можна змусити любити? Відповідь у цьому вислові, і ця відповідь, по-моєму, прекрасна:

Любові не можна добитися силою, любов не можна випросити і вимолити. Вона приходить з небес, непрохана й неждана.

Бак Перл Сайденстрікер

Любов? Це самий короткий шлях від одного серця до іншого: пряма лінія.

Бедель

Любов перемагає все.

Публій Вергілій Маро

У цих фразах видно красу Душі люблячого серця:

Одного разу я зустрів на вулиці закоханого жебрака. На ньому був старий капелюх, пальто потерте на ліктях, черевики його продірявились, а в душі сяяли зорі.

Віктор Марі Гюго

Любов завжди перевершує віру в неї. Повсякденні слова: якби ти знала, як я тебе люблю! — містять в собі глибоку і нескінченну істину.

Вільгельм Гумбольд


Що ж рухає нами? Чи залежить це від нас: хочу — люблю, хочу — ні? Про це багато можна зрозуміти з пояснення про Любов до Душі Суфійського поета Ібн аль Фаріда в поемі "Велика Касида". В якій з глибини століть автор передав свої почуття, які відчував. Досвід пізнання Духовної Любові.

Уривок з поеми «Велика Касида»:

Мій бог - любов. Любов до тебе - шлях мій.
Як може з серцем розлучитися живий?
 
Куди зверну? Чи можу в єресь впасти,
Коли мене веде жива пристрасть?
 
Коли могла би спалахнути хоч на мить
Любов до іншої, я був би єретик.
 
Любов до іншої? Не до тебе одної?
Хіба ж я міг залишитися мною,
 
Порушивши обітницю позаземних основ,
Ту, що давав, коли ще слів не знав,
 
Напередодні світу, де покривів немає,
Де дух тече до духу і світло світлу сяє?
 
І знов клянусь урочистістю уз,
Твоїм любимим ликом я клянусь,
 
Що змусив потьмяніти місячний лик;
Клянусь всім тим, чим світ весь цей велик...

Переклад: Команда АЛЛАТРА Новини

 

Любов до інших виходить з внутрішньої Любові до Бога — глибинних почуттів, які виражаються у внутрішній потребі дарувати Любов, ділитися почуттями, адже коли переповнений — почуття "перетікають".

“Але Божа Любов не залишає людину навіть тоді, коли вона про неї забуває. Бог ніколи не залишає людину, бо Його Любов, завдяки Душі, завжди з нею... Коли ж людина з почуттям глибокого покаяння починає спілкуватися зі своєю Душею, Любов Божа примножується в ній багаторазово. Бог приходить в Душу і дає їй мир. Вона стає джерелом невичерпної внутрішньої сили для людини. Вона відроджує в ній дух віри, надає можливість усвідомити отриманий досвід і набути новий погляд на своє життя. Людина отримує дар розуміння: вона у Любові, бо вона у Бозі, і Бог в ній. У неї є, що сказати Богу і є сила щирості й віри, щоб відчути Його духовну відповідь. І цей Діалог двох люблячих один одного нескінченний. Тому що Бог є спілкування в Любові. Людина розуміє, що перебування в цьому спілкуванні, одухотворення, єднання з Богом і є справжнє, істинне життя. Ця таємниця, що відбувається в кожному з нас, коли ми приймаємо і відкриваємося перед Богом у своїх щирих почуттях."

З книги Анастасії Нових "АллатРа"

Любов Істинна — це Відвертий діалог двох люблячих: Особистості з Душею, в такі моменти Любов Божа примножується. ДОВІРА БОГУ. Знайшовши джерело Божої благодаті в собі, людина перебуває в Любові, в радості і щасті завжди. В цьому є ЄДНАННЯ ТА ПРИМИРЕННЯ з собою, а значить і з кожною людиною. А якщо всі люди знайдуть джерело свого щастя в собі, що є діалогом з Душею, то все зміниться. Бо сказано: "ХТО В ЛЮБОВІ, ТОЙ В БОЗІ, І БОГ У НЬОМУ, ТОМУ ЩО БОГ І Є ЛЮБОВ'Ю".

У книзі Анастасії Нових “Сенсей-II. Одвічний Шамбали" описаний досвід справжньої любові Божої:

“Цілий тиждень Антипій перебував у незвичайному стані душевного піднесення, безперестанно повторюючи молитву, дану йому старцем. Нібито сам Бог знаходився поряд з ним і невимовно радував душу своєю присутністю. Саме в ці дні у Антипія з’явилося нове, ні з чим не зрівняне почуття до Бога. І він вперше зрозумів, що таке справжня любов Божа. Це почуття не йшло ні в яке порівняння з його попередніми роздумами про Бога, наївним зіставленням зі звичайними людськими емоціями, що побутували серед людей. Це було дещо вище, що не піддається опису людською мовою. Це було саме Те, від чого душа радісно трепетала, перебуваючи у неземному захваті."


ЧИ НЕ ЦЕЙ ПОКЛИК БОЖИЙ ВІДГУКУЄТЬСЯ В НАС? У кожного своя відповідь на це питання, адже тіло смертне, а почуття вічні, вони не вмирають, вони набуваються нами і саме тут. Чи не в цьому сенс людського існування — в пізнанні Любові істинної?

 

З любов'ю і вдячністю до всіх, Наталія Л.

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 100

Підписатися на новини



Як знайти любов в її істинному розумінні - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 100
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція