КАТАРСИС

КАТАРСИС

Визнаючи свою слабкість,
Людина стає сильною.

Оноре де Бальзак

 

Християнський рух катарів існував в XI-XIV століттях, його послідовники зберігали залишки істинного вчення Ісуса Христа. Рух катарів охопив на той час багато країн Західної Європи: Італії, Німеччини, Франції.

Катари (в перекладі з грецької – чисті або досконалі) – просто добрі люди, як називали їх у народі. Самі катари себе так не називали. В історичних документах йдеться, що вони дійсно були добрими людьми, вони надихали оточуючих силою свого духу, людяністю, милосердям і добротою. Вони були тим, чим себе називали: Церквою Любові. Їх життя було прикладом скромності, благочестя і духовної чистоти.

Під час хрестового походу, коли винищували катарів, людей вражала їх мужність і відвага. Є згадка про те, що вони приймали смерть з посмішкою. Все це говорить про те, наскільки вони були не прив'язані до матеріальних оболонок і наскільки міцно жили світом Бога. Для них смерть тіла була лише переходом з пекла у життя справжнє в світ Духовний.

В основі катаризму лежали духовні традиції, вироблені гностиками. Гностики – це перші християни, що прийняли вчення Христа.

У 1945 році на мертвому озері у місті Наг-Хаммаді були знайдені стародавні бібліотеки. Це найбільш ранні тексти про Ісуса. Там був виявлений рукопис «Євангеліє від Фоми». Найважливішим у даному рукописі є не покаяння і спокутування гріхів, а загадкове містичне осяяння. Вислови Ісуса схожі на загадки які не мають відповіді. Учитель їх ставив своїм учням для того, щоб перерізати полотно буденного мислення.

Так інформація про це містичне осяяння стала для мене підтвердженням і зміцненням на моєму шляху до самовдосконалення. Таке осяяння я пережила не один раз при роботі з шаблонами. Мене нібито пронизує потужна енергія з голови до ніг і відбувається розуміння того, що відбувається. Дивлюся на своє життя з боку, і бачу одні й ті ж шаблони, які проходять червоною ниткою в різних життєвих ситуаціях. Пронизує свідомість, і я відчуваю легкість на Душі, внутрішнє очищення.

У передачі «Сенс життя – Безсмертя» Ігор Михайлович Данилов каже:

“У катарів було найголовніше – вони вивчали систему. Процес очищення – це процес пізнання, він у них був колективним. Вони пізнавали, як працює система, звідки приходять думки, що їх штовхає на правильні і не правильні вчинки, і вони ділилися досвідом, як наблизитися до світу духовного, як працює система, як нав'язує шаблони, а шаблони одні і ті ж.

Не вивчивши систему, як ти можеш відрізнити чорне від білого, як можна сперечатися з сліпим про колір молока?”

Наведу власний приклад. При роботі в групі над доповіддю я проспостерігала дію одного з яскравих шаблонів моєї свідомості – бажання догоджати. Раніше я його не помічала, також як і персонаж з казки "Голий король". Добре, що хлопці допомогли мені це виявити в собі, і одразу відбулося відділення, і я побачила себе у всій «красі». Коли озвучила цей шаблон у групі, виявилося він випливає з іншого шаблону – здаватися, а не бути. І тепер прийшло розуміння, наскільки важливо спілкуватися один з одним, відкрито і щиро. Одна я б ще довго варилася у власному соку. Дякую Богові за цю можливість.

Для себе я змогла зрозуміти, що:

  1. Для катарсису – найголовніше Довіра Богу і людям, які знаходяться поруч.
  2. Сильна внутрішня потреба позбутися, звільнитися з полону шаблону, з лещат своєї свідомості.
  3. Розуміння, що це не я, а нав'язане системою.
  4. Величезне бажання відкритися і скинути з себе тягар.
  5. Учасники катарсису повинні розуміти, що вони не засуджують Особистість, а допомагають їй звільнитися від полону шаблону. Принцип проведення катарсису – не судити, не порівнювати, не оцінювати.
  6. Йти на зустріч своєму страху.
  7. Найголовніше, усвідомлення того, що без цього очищення я не прийду до Бога.

Коли пишу ці рядки, система Тваринного розуму мені нав'язливо кричить "досить вже, досить, багато не говори, не виділяйся, що про тебе подумають?". А я просто радію, що скинула черговий тягар зі своїх плечей і звільнила крила для польоту.

І насамкінець дозвольте поділитися в тему рубаї Омара Хайяма:

Поки з самим собою дружити мені важко,
Не вправі я судити нічиї добро і зло.
Я повинен сам себе осягнути до межі,
Щоб серце розуміти інших людей змогло.

 

В роботі використаний матеріал зі статті "КАТАРИ – НОСІЇ ІСТИННОГО ВЧЕННЯ ІСУСА".

 

Автор: Віра Кондратенко

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 52

Підписатися на новини



КАТАРСИС - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 52
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція