КАТАРСИС. Частина І

КАТАРСИС. Частина І

Життя — це справжня школа, де помилки — це уроки,

 а набутий досвід — наставник.

А. Нових «АллатРа»


Ка́та́рсис (дав.-грец. Κάθαρσις — «піднесення, очищення, оздоровлення») — моральне очищення, піднесення Духа за допомогою душевних переживань.

Ігор Михайлович у передачі «Служіння» говорить, що катарсис — «...це не просто банальна сповідь, а це якраз розбір та вивчення: як працює свідомість, як діє через те, що, здавалося б, “наше”, якраз та невідома сила, яку називають дияволом. Це і є викриття сатани, це і є очищення від тієї скверни, яка й робить потенційно Живе завідомо мертвим».


Що таке катарсис?


«Ісус навчав людину відчувати Бога всередині себе, бо кожна людина є Храм Божий, Він вчив відчувати свою душу та жити заради її спасіння».

 «Сенсей-IV. Одвічний Шамбали» А. Нових

А чи живу я так насправді? Одна ситуація у моєму житті яскраво продемонструвала мені, що знати теорію та жити Знанням на практиці – різниця суттєва. Адже я знаю, що «АллатРа» – це Істина, але це не означає, що просто дізнавшись про це на рівні свідомості я автоматично стаю носієм цієї Істини. Істина – це Життя. Істиною необхідно жити, але на шляху до цього стоїть «...більше, ніж гори...» – стоїть свідомість. 

І система тисне постійно на свідомість і на тих демонів, які знаходяться у кожній окремо взятій свідомості. У моєму випадку демон називався «Я – розумна». Але вдалося його побачити тільки через підказку в спілкуванні з однодумцями на заняттях із вивчення свідомості. Виникло закономірне питання: «Чому ж я сама не бачу цих демонів у собі?» Виявляється, потрібно не тільки записувати у щоденник, але й перечитувати свої записи думок, які приходять, тоді буде відбуватися відокремлення від них, тоді стане видніше.

А як тільки людина починає практикувати відокремлення себе від свідомості способом спостереження за думками та запису їх у блокнот, а потім і проголошення цих думок – вона починає усвідомлювати, що вона СПИТЬ. Для цього і потрібна робота з блокнотом – відокремити себе від свідомості. Коли людина записує думки, то спочатку стають видимі ті моменти, де людина повністю склеєна зі свідомістю, потім ті, де вона злегка отримує першу ступінь свободи від неї. Потім можна помітити, що система вибирає саме ті моменти, коли людина «злипається» зі свідомістю, і система реагує саме тоді, коли людина не відрізняє себе від «біса» у своїй голові. Але достатньо зрозуміти, що цей біс – це не я, і все стає зрозуміло: система всі думки пропонує собі ж. Тобто демони пропонують демонам. Як демон може щось запропонувати Духу?


Звичка - це шаблон свідомості


Але ось я довгий час щиро не розуміла, де я, а де свідомість, як від неї  відокремитись. І стільки років «відзаймавшись» духовним, набила стільки шишок, що всередині вже дозріла ця потреба – дійсно практично знайти для себе цю Істину і, нарешті, вже почати жити нею. І коли стало зрозуміло, що не я обурююся, а в мені обурюється свідомість, стало просто знайти себе – Особистість. Як нам стало відомо із передачі «Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого», у людини є дві свідомості: первинна та вторинна, які борються за увагу Особистості. Кожна свідомість хоче відхопити для себе уваги побільше, іноді вони ворогують, але часто об'єднуються для того, щоб смачно поїсти. Цей момент кожен може помітити у собі, коли в голові виникає кілька суперечливих одна одній думок чи голосів, які сперечаються між собою, відстоюючи певну точку зору. Все це робиться для того, щоб цим мисленим шумом привернути увагу Особистості, а ще краще, щоб Особистість стала на бік одного із тих, що сперечається. Але весь сенс у тому, що яку б сторону не прийняла Особистість і якій би думці не віддала свою увагу, у будь-якому випадку вона програє, так як буде втягнута у гру акторів з однієї трупи, які створили цей спектакль для того, щоб її обдурити.

Також вони можуть воювати одна з одною. Вторинна свідомість думками та картинками буде намагатися активізувати у первинній свідомості бажання чи страх. Знову ж цими емоціями привертаючи увагу Особистості та змушуючи її вірити в те, що це вона чогось хоче або боїться.

Можуть діяти й окремо. Шквал думок і картинок, іноді не пов'язаних логічно між собою, не викликаючих особливо ніяких емоцій, але через великий потік перетягуючих на себе увагу Особистості – це робота вторинної свідомості. Раптові депресивні, пригнічуючі, дратівливі, злісні, які невідомо звідки взялися, стани злості, заздрості, невдоволення всім – результат прояву гордині – це робота первинної свідомості.

Особистість – це Любов, а будь-які обурення, сумніви, звинувачення – це не я! Складніше було зрозуміти, що і думки про духовне – це теж не я. Це теж всього лише думки, «духовні висновки» від свідомості. А біс завжди вибере програму системи. Тільки усвідомивши це, нарешті зрозуміла, що ходила по замкненому колу, не маючи можливості насправді вибирати інше, те, що потрібно мені як Особистості. Тепер бачу практично, що чим швидше я відокремлююсь від свідомості, тим легше стає всередині.

Раніше зацикленість на думках доводила до виснаження своїми безкінечними бажаннями чи страхами (боротьбою з ними). І тільки зараз починаю розуміти, що духовний розвиток –  це перебування в Любові до Світу Духовного і до всього оточуючого. Він завжди відбувається тільки в моменті «зараз». Це і є спосіб духовного звільнення: відстежувати думки (вивчати роботу свідомості) і бути в Любові. Зараз вже переконалася, що перебування у Любові – це перш за все.

Але чому важливо відстежувати думки? Думки –  це відображення бажань. Не буває так, що купа думок, а бажання немає – перевіряла. Якщо я його поки не бачу, значить, я недостатньо чесна із собою. І якщо в голові крутиться одна і та ж думка – значить, вона резонує з бажанням, а бажання далеко не завжди «красиві духовно», частіше просто страшно зізнатися собі, що таке є. І тут основний момент зрозуміти, хто цього хоче? Раз це є в мені, значить, я вже з цим бажанням погодилася, визнати це –  означає проявити чесність перед собою. Але коли вимовляєш вголос ці далеко не духовні бажання, відчуваючи, що це просто Тваринне Начало тобі нав'язує щось, то звільняєшся від них. І стає легко від розуміння, що так, це є, але я – не воно. По-іншому буде просто самообман.

Зараз мені вже не соромно зізнатися, що у мене всередині ще є бажання від тваринного начала. Нарешті, починаю розуміти, що означає двоїста природа людини. Нерозумно ці бажання заперечувати. Тимчасове звільнення від них йде завдяки катарсису. Але тільки тимчасове. Це як знеболювання при болях в спині, коли людині, щоб вилікувати хребет, потрібно регулярно ходити, а болі в спині їй заважають. І ось лікар невропатолог на час знімає біль у пацієнта знеболюючими препаратами для того, щоб хворий почав ходити. Якщо пацієнт у цей період, поки діють знеболюючі ліки не почне ходити регулярно, то після того, як дія ліків закінчиться, ситуація ще погіршиться. Так і з катарсисом. Після того як людина здійснить процес внутрішнього очищення, їй полегшає, і цей момент важливо використовувати, направивши свою увагу на почуття любові до Бога. Особистість тоді стає сильнішою і вільнішою від установок системи. Якщо ж людина лінується у роботі над собою, то при наступній атаці тваринного начала стан буде ще гіршим. Очищує людину Бог при її невтомній роботі над собою. Після очищення і вибору Особистості любити Бога атака на активний шаблон буде відбуватися протягом ще 2-х разів –  це як іспит. Але після того як людина при активації шаблону щоразу вибирає Бога, то після двох перевірок шаблон піде з активного стану в пасивний. Людину він більше не буде турбувати, якщо людина як Особистість знову не почне його вибирати. Ще один випадок, коли шаблон може повернутися. Це відбувається тоді, коли під диктовку свідомості людина приймає думки, що це вона звільнилася від шаблону самостійно, без допомоги світу Духовного. Як тільки це відбудеться, шаблон повернеться з новою силою.

Катарсис – це вихід. А поки я сама від себе приховую свої бажання, система міцно тримає мене за них. Тепер уже, спостерігаючи у своїй «голові» зацикленість думок на якій-небудь темі, розумію необхідність якнайшвидшого очищення від них – катарсису. Пізнаючи наскільки цінне це справжнє Життя всередині, готова тепер уже робити що завгодно, навіть найстрашніше для свідомості – викривати її бажання, лише б зберегти цей зв'язок з Богом, повернутися до цього тепла всередині, загорітися Життям. А бажання якраз і крадуть у нас це Життя. Бажання – це завжди угода з дияволом, із системою. Всередині не повинно бути нічого, крім Бога. Тоді і в зовнішньому все добре.

Коли Бог на першому місці – все інше на своєму. Тоді точно не буває зациклених на будь-якій проблемі думок по колу. Що б не відбувалося при таких обставинах – всередині все рівно і спокійно. Для мене зараз це як індикатор Життя: якщо це тепло та глибинні Почуття пропали всередині, якщо я перестала відчувати зв'язок з Богом, значить, я випустила з уваги свою ціль – НАБУТТЯ ЖИТТЯ ВІЧНОГО. Якщо щось раптом стало важливіше цього – значить, я вмираю в прямому сенсі, вмираю як Особистість. Особистість не має матеріальних бажань, вони є тільки у свідомості. Тому так важливо пам'ятати: «ХТО Я?». Тоді стає зрозумілим, що це бажання не моє, і просто від нього відокремитися. Тоді не страшно озвучити навіть найбільш «не духовні» варіанти її збочень, легко не погодитися з ними. Але стільки років, живучи по прописних шаблонах свідомості, людина багато «напропускала» установок від свідомості, які міцно сидять в темряві егоїзму та гордині. І перший крок на шляху позбавлення від цього – побачити цей бруд у собі і викрити його.  Це і є катарсис.

Але на практиці виявилося, що катарсис не таке просте явище, як може здатися на перший погляд. Це прекрасний інструмент, але як і будь-яким іншим інструментом, цим теж потрібно вміти користуватися (як людині, яка викриває свідомість, так і слухаючій). Це не просто читання думок вголос, при цьому треба ще дуже уважно стежити за собою, так як дуже важливо під час цього читання і слухання не оцінювати людину. Це вкрай важливо – НЕ ОЦІНЮВАТИ. Оцінюючи іншого, людина підписує собі «путівку» у точно таку ж ситуацію. Оцінювати ні себе, ні інших не варто. Оцінкою займається тільки свідомість, це не може робити Особистість. Тільки погодився з оцінкою – потрапив під владу свідомості, під контроль шаблону. Головне не погодитися: адже якщо ми вже чуємо, що балакає свідомість, – ми вже від неї відділені. Приймаємо тільки хороше або взагалі нічого. Особливо якщо видно, що у говорячого тремтить голос, руки, що людина на межі, НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ СМІЯТИСЯ. Чому так, стає зрозуміло тільки на практиці. Сміятися можна тільки над своїм тваринним началом. Важливо виявити повагу, коли читає інша людина. Треба відчувати: може, їй важко це читати, може, вона і знайшла в собі сили розповісти про те, що їй пропонує система, але свідомість на межі. А може вона читає, але ще вірить, що це вона і є. Адже є багато варіацій викриття свідомості, з огляду на те, що може бути різний ступінь відділення себе від свідомості. А коли людина ще не до кінця розуміє, що це не вона, то будь-який  жарт у її сторону може призвести до посилення. І у підсумку можна посидіти, повеселитися, а потім виявляється, що у результаті важко якось. Або друзів втратив...

Це мистецтво – слухати людей уважно. Важливо розуміти мотиви, з якими сам ідеш на катарсис, бо це досить часте явище, коли люди вихваляються витівками своєї свідомості. Катарсис для того, щоб викрити свою свідомість, і дуже важливо, у якому стані робить це людина: той, хто здає тваринне, повинен бути спокійний, бути у врівноваженому стані. Деякі сприймають витівки своєї свідомості як «подвиг» і хваляться. А потрібно від цього відокремлюватися. Поки  не очистишся від цього – не зможеш вийти з-під влади сатани. Тому спочатку потрібно побачити, з чим ти погодився і що відбувається. Потім відмовитися від цього – оголосити ці думки. В момент оголошення думок відбувається відділення від них. А коли вже відокремилися, то тоді ми виходимо з-під влади свідомості, і тоді нам вже нічого не заважає Любити.

Але все це справа не одного дня. Адже щоб змінилася звичка, а тим більше спосіб Життя і мислення, потрібно щоб навіть на рівні фізіології багато що змінилося. У нас весь період часу до цього була звичка слухати і слухатися свідомості, а тепер нам потрібно сформувати звичку її чути і бути уважними до того, що вона пропонує. Бути дуже вибірковими. І це вже праця Особистості через вкладення уваги. Особистість повинна виховати первинну свідомість, щоб вона розуміла, що по старій «стежці» ми вже «не бігаємо». Це і є робота над собою.

У цьому випадку якраз і допомагає катарсис. Коли тваринне намагається втягнути тебе у якусь гру, потрібно просто відразу це розповісти, викрити перш за все всередині себе для себе самого. Якщо це не спрацює, то розповісти про це друзям, які також працюють над собою, вони зрозуміють. Так свідомість втрачає свою владу над Особистістю, а у людини з'являється свобода від установок свідомості. Це сформує навіть на рівні фізіології новий ланцюжок нейронних зв'язків, який, до речі, потім теж буде спрацьовувати автоматично – не слухати свідомість, але треба попрацювати над цим.

Катарсис – це і є викриття сатани, вивчення його роботи всередині нас. Людина оголошує плани системи, які вона чує у своїй голові, фіксує ці пропозиції у щоденник, щоб більше їх не реалізовувати і тим самим стає вільніше від чужих її Духовному началу установок.
 


Учасники Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА»


ЦЕ ЦІКАВО
406

Коментарі (2)
  • Ю
    Юлія

    Дуже корисна стаття, дякую!

  • О
    Олена

    Величезна подяка за статтю всім учасникам! Дуже багато важливих моментів, які були пропущені в роботі над собою.

Залишити коментар