КАТАРИ – НОСІЇ ІСТИННОГО ВЧЕННЯ ІСУСА

КАТАРИ – НОСІЇ ІСТИННОГО ВЧЕННЯ ІСУСА

Переглянувши передачу «Від Душі до Душі. Відвертий діалог про найголовніше» з академіком Ігорем Михайловичем і священиком отцем Сергієм, мене зацікавила одна інформація, яка була мимохідь згадана учасниками передачі. Інформація про християнський рух катарів, яка існувала в XI-XIV століттях, послідовники якого зберігали залишки істинного вчення Ісуса Христа.

Рух катарів охопив на той час багато країн і областей Західної Європи. Особливо це вчення було поширене на півночі Італії, Німеччини, Франції, і на південній її території історичної області Лангедок. І хто знає, як би цей рух поширювався далі і яким би світ був сьогодні, якби воно не було так цинічно стерто з лиця Землі.
Поширення катаризму в країнах і областях Західної Європи
Поширення катаризму в країнах і областях Західної Європи

Згадки про катарів з'являються вже в перших хроніках XI століття. Цікаво, що як раз в цей час жив Великий святий - безкорисливий лікар Києво-Печерської Лаври Агапіт Печерський, який багато подорожував по світу і відроджував духовні знання. Існують легенди про те, що катари мали причетність до Граалю, також як і Агапіт Печерський.


Що означає назва «катари»?

Є кілька версій походження самої назви «катари». Одна з них – від грецького слова καϑαρός (кафарос), що означає «чистий». Але вказується, що самі катари себе так не називали. У народі в той час не було поширене таке їх найменування. Зазвичай їх звали «Добрими людьми». Таку назву іноді вказують, виходячи зі слів Ісуса: «Я Пастир Добрий» (Іоана 10:11). Але є й інше пояснення. В історичних документах згадується про те, що катари були дійсно в прямому сенсі слова добрими людьми. Вони надихали оточуючих силою свого духу, людяністю, милосердям і добротою. Духовна сила, яку вони собою являли, не потребувала ні помпезності, ні пишних церемоній. Вони були тим, чим самі себе називали: Церквою любові.

Ці люди, як чоловіки, так і жінки, які подорожували попарно, куди б не зайшли в село, в замок або передмістя, – скрізь користувалися безмежною повагою. Всі згадки свідчать про те, що їх життя було прикладом скромності, благочестя і духовної чистоти.


Хрестовий похід проти катарів

Інокентій ІІІЯк вважають дослідники, катаризм був найсильнішою противагою Римо-католицькій церкві на той час. З рухом катарів був пов'язаний «Альбігойський хрестовий похід» (від назви міста Альбі, звідки поширювалося вчення), головним ініціатором якого був Папа Римський Інокентій III - затятий противник «небезпечної єресі», як він сам оцінював катаризм. Хрестовий похід проти катарів тривав майже 40 років і забрав близько 50 тис. життів. Рух було практично знищено.

У зв'язку з чим виникло питання: що спонукало Папу Римського і Церкву створити стільки зла і порушити одну з 10-ти заповідей християнства «Не убий»?

Можливо, це були знання, якими володіли катари? Так, це так. Але що в них було такого, що так налякало церкву, яка навіть не придумала в підсумку ніяких заходів проти катар, окрім як знищити їх фізично, здійснити за сьогоденними поняттями самий справжній геноцид? І найдивовижніше те, що війна ця велася «В ім'я Господа нашого Ісуса Христа»!

Доречно було б навести один приклад, коли в 1209 р. під час хрестового походу проти катарів, хрестоносці підійшли до міста Без’є. Вони зажадали видати 222 людини, які звинувачувалися в «єресі». Але оскільки катари користувалися великою повагою серед населення міста, в тому числі і серед католиків, то хрестоносцям відмовили в цьому проханні, після чого армія «віруючих християн» почала кровопролитну ходу проти всього міста в цілому. Населення міста становило близько 10 тис. жителів. Вони не шкодували ні звичайних католиків, ні катарів. Саме тоді була проголошена одна відома фраза, коли один воїн висловив невдоволення щодо того, що вони вбивають разом з катарами і «добропорядних католиків», на що священик відповів йому: «Вбивайте всіх! Бог впізнає своїх».

Цікавий той факт, що самі катари вважали Папу Римського намісником диявола на землі. А ким ще його вважати після подібних дій? Більш того, Інокентій III писав з приводу свого правління наступне: «Папи поставлені Господом над народами й царствами, щоб виривати, руйнувати, щоб будувати й насаджувати».

Треба відзначити, що народ, який був присутній на стратах катарів був вражений їх мужністю і відвагою, з якою вони завжди переносили муки вогню, подібно першим християнським мученикам, не виказуючи ні краплі страху або заперечення. Є також історичні згадки про те, що деякі з них приймали смерть з посмішкою. Все це, мабуть, вказує на те, наскільки вони були не прив'язані до матеріальних оболонок і наскільки міцно жили світом Бога. Для них смерть тіла була лише переходом з пекла у життя справжнє в світі Духовному.
Статуя людини в позі Оранти. Одне з небагатьох зображень катаризму які залишились
Статуя людини в позі Оранти. Одне з небагатьох зображень катаризму які залишились


Як катари сприймали Ісуса

ІсусАле саме розуміння його вчення було іншим. Наприклад, вони не вважали, що Ісус прийшов на землю, щоб спокутувати своєю жертвою людські гріхи. Змістом же приходу Христа на землю і прийняття ним людської подоби, як вони вважали, було показати людям, що насправді їх Царство знаходиться не в цьому світі, князем якого є Сатана, а знаходиться в невидимому світі, світі Бога, який є Світло і Любов. Він прийшов в матеріальний світ із співчуття, для того, щоб показати павшим ангелам шлях спасіння, шлях додому на свою небесну батьківщину.

Згідно вчення катарів, душі людей є відірваними від Бога, частинами цілого, які укладені в тілесну оболонку, створену Сатаною.

Смерть тілесна у розумінні катарів була проявом початку матеріального світу, тому що «злий творець» не здатний створювати щось стабільне і вічне». Бог не може карати смертю і посилати когось на неї. Це і слугувало коренем заперечення спокутної жертви Ісуса Христа. Крім того, вони не шанували хрест - знаряддя його страти, як щось священне і гідне поклоніння, вважали це абсурдним і безглуздим.

Катари вчили, що тілесність Ісуса – лише видимість. Істинний же його вигляд безтілесний, і він не може страждати, вмирати і воскрешатись. Для того, щоб приспати пильність Сатани, Ісус підкорився земним законам і втілився в тіло, а після смерті тілесної оболонки, Ісус повернувся на небо і залишив за собою Церкву, в якій перебував Святий Дух, розрадник полонених душ.


Спотворене і істинне вчення Христа

Перша сторінка послання Павла до євреїв - Біблії катарів на окситанському. ЛіонКатари були впевнені в тому, що диявол спотворив істинне вчення Христа, і таким чином над Церквою запанувала помилкова «християнська церква, яка насправді сповідувала доктрину Диявола. Справжньою ж Церквою, в якій перебуває Святий Дух, катари вважали свою. Вони вказували на те, що всі таїнства, обряди і ритуали римської церкви насправді були пастками Диявола. Адже ні хрещення, ні хлібні причастя не несуть в собі Святого Духа, бо це матеріальні речі.

Багато історичних документів вказують на те, що катари дійсно були послідовниками більш давньої традиції та були щирими послідовниками вчення апостолів. Ця інформація має під собою підставу. До нашого часу дійшло лише два катарських документа, датованих XIII століттям, які свідчать (про це пише зокрема Жан Гіро у своїй роботі про інквізиції) про те, що Церква катарів, без сумніву, володіла древніми текстами, висхідними до першопочаткової Церкви.


Дуалізм у вченні катарів: духовне і матеріальне

У катарів було чітке розмежування між духовним і матеріальним. Вони вели спокійне аскетичне життя, не брали подаяння і пожертвувань на церкву, а навпаки - самі допомагали бідним. Катари несли у світ вічні цінності: справжню і чисту любов, щиру доброту, високу мудрість. Вони скрізь користувалися пошаною і повагою, куди б не пішли. Своїм прикладом вони демонстрували можливість зв'язку з Богом без будь-яких посередників. У той час як офіційна церква зовсім відійшла від того, чого вчила Євангеліє, сама порушувала ті ж заповіді, які вона проповідувала людям. Тому, на мій погляд, не дивно, чому катари так стрімко набирали популярність серед народу. Природно, все це дуже не подобалося Ватикану, чиї паства і дохід почали стрімко всихати.

Один відомий девіз катарів свідчив: "Се золото світу є гноєніє душі". Справжнє життя в їх розумінні велося на іншій стороні, у світі Бога світла.

Ключовим моментом для катар був дуалізм. Вони знали про те, що існує світ Бога, невидимий світ, і існує матеріальний світ, в якому ми живемо, який створив Люцифер. І ось тут вже можна задуматися, що було небезпечного для церкви і можновладців у цих знаннях. Адже ці знання звільняли людей від цього ілюзорного світу, звільняли від матеріальних пут і смерті, такими людьми вже неможливо було управляти. Більш того, катари не визнавали земну владу, а для жерців це була небезпека втратити свій вплив на людей.
 
За те зло, яке існує в цьому світі, катари не вважали відповідальним Бога. Все ж залежить від самих людей, від їх вибору між своїми двома природами – диявольською і божественною. У цьому світі вони бачили єдине можливе пекло, яке не має нічого спільного з вічністю і в кінці часів все ж припинить своє існування. Кінець часів в їх розумінні настане тоді, коли всі душі будуть врятовані і повернуться до Творця.
 

Духовні практики і «ткання світлових вбрань»

Ткання світлових одягівОсобливо цікавою для мене стала інформація про практичну сторону духовного розвитку катарів. Їх духовний шлях полягав в очищенні помислів від егоїстичних бажань, емоцій, які заважали духовному розвитку. Кінцевою метою вони вважали повне звільнення від усього, що прив'язує їх до земної природи. У підсумку людина перетворювалась, і в неї починалося «ткання світлового одягу», і всередині старої форми її тіла зароджувалося тіло Божественної людини, по суті, Ангела. Символом цього тіла була чаша Грааля, яку катари шукали в самих собі. Вони ставали самою цією чашею і могли приймати Світло яке випромінювалось Духом.

Основною складовою духовної практики катар була ендура. «Ендура» перекладається з окситанскої мови (мова яка поширена на територіях Лангедока), як «піст», «витримка», «вистоювання». На практиці це було розчинення не божественної (тваринної) природи людини в Дусі. Людина зводила всі свої фізичні потреби тіла до мінімуму і звільнялась від тлінних задоволень, які її захопили в тілесній в'язниці. В думках і намірах вона відкидає будь-які «тваринні» прояви. Всередині неї пробуджувалось істинне «Я», яке до цього перебувало в сплячому стані, егоїстичні бажання поступово втрачали владу над людиною.
 
Прочитавши про те, що у катарів все починалося з очищення внутрішніх помислів згадалося, що про це пишеться у книзі «АллатРа»:
«Ріґден: Шлях до набуття внутрішньої Свободи завжди починається з першого кроку. На початкових щаблях пізнання в людині справді присутні безліч банальних, земних бажань, серед спокус яких, не маючи практичного духовного досвіду, їй важко утримати те єдине бажання, що виходить від Духовного начала. Помилка багатьох у тому, що на перших етапах вони навіть не помічають, що ставляться до духовного не як до свого основного шляху, а як до якогось доповнення у своєму житті, яке в певному сенсі вже склалося за звичками, за певними шаблонами мислення тощо. Різниця в цьому велика: одна справа реально змінювати себе і свої звички, інша справа, не змінюючи себе, бажати набути за допомогою цих знань велику значущість у цьому світі.

Коли людина не відає про своє духовне, вона щодня крапля за краплею наповнюється, мов глечик, злими думками, надщербленими почуттями, порожніми бажаннями. У результаті ця маса матеріального «бруду» перевизначає її подальшу долю. Коли ж людина іде духовним шляхом, вона слідкує, образно кажучи, за чистотою своїх думок-крапель, якими вона наповнює свою свідомість у кожному дні, приділяючи їм увагу і підтверджуючи свій вибір. Згодом її свідомість призвичаюється концентруватися тільки на добрих думках і почуттях. Особистість уподібнюється до молодого зеленого паростка на світанку, який збирає живлющі для себе кришталево чисті росинки, що живлять його вологою і стимулюють його стрімке виростання, що дозволяє йому згодом стати незалежною, самостійною рослиною».
 
(А. Нових, «АллатРа»)
Важливо відзначити те, що катари прагнули відновити свій зв'язок з Богом саме за життя тут і зараз, так як вважали, що після смерті матеріального тіла це зробити буде вже неможливо.

Це мені здалося теж ключовою інформацією, так як я побачив, що і про це також є згадка в книзі «АллатРа»:
«Ріґден: Якщо упродовж життя людина духовно розвивається настільки, що відбувається злиття її Особистості з Душею, то утворюється якісно нова, зріла Істота, відмінна від людської, яка йде в духовний світ. Це і є за фактом те, що називається «звільнення Душі з полону матеріального світу», «вихід у Нірвану», «досягнення святості» тощо. Якщо ж протягом життя людського такого злиття не відбулося, то після смерті фізичного тіла і руйнування енергетичної конструкції ця розумна Особистість відходить разом з Душею на переродження (реінкарнацію), перетворюючись, скажімо умовно, для розуміння суті, в субособистість. Коли вмирає фізичне тіло, людська істота продовжує своє існування».
 
(А. Нових, «АллатРа»)


Реінкарнація Душ і Пекло

У катарів були і знання про перевтілення Душ (реінкарнацію), теорію яких сучасне христинаство відкидає, однак інформація про них є в інших вченнях і релігіях. І це важливий факт.

Пекла, як певного місця, в понятті катарів не існувало, оскільки безперервне перевтілення (реінкарнації) і є справжнісіньке пекло. Занадто довгий ланцюг таких втілень може стати причиною повного падіння Душі і втрати можливості порятунку.

Катари вірили, що Душі людей були укладені в тілесні в'язниці для можливості отримання досвіду і пізнання Добра, щоб в кінцевому підсумку прокинутися від цього світу, усвідомити свою дійсну природу і повернутися в світ Бога, світ істинний.
 
Катари не будували храмів і каплиць, свої ж проповіді і культи проводили, по суті, без прив'язки до конкретного місця, так як вважали, що справжній Храм всередині людини. Лише з початком хрестових походів та інквізиції, вони почали проводити свої служби в затишних місцях і печерах. Найвідомішою з печер, де збиралися на богослужіння катари, була печера Ломбрив в долині річки Ар’єж.
Символи, які асоціюють з катарами
Символи, які асоціюють з катарами

Зараз, коли в світі є Споконвічні Знання, які ми маємо можливість знайти в книгах Анастасії Нових, у нас з'явився унікальний шанс відокремити зерна від плевел і зрозуміти для себе суть минулих і майбутніх подій. Володіючи цією інформацією і Ключем, будь-якій людині не складе труднощів прочитати і вивчити різні релігійні, а також наукові джерела і побачити Істину, яка в них закамуфльована, почати більше розуміти дійсну структуру світу.

Катари – це були ті, хто зберігав залишки Істинного вчення Ісуса. Можливо, не в повній мірі, але достатнього для того, щоб викликати занепокоєння у політиків і жерців. І це не дивно, адже справжні знання роблять людей духовно вільними, вільними від системи, яка нав'язана тими, хто найбільше боїться втратити свою тимчасову владу в цьому світі.
“Нині нікому буде виправдатися в невіданні, мовляв «Господи, шукав я але не знайшов». По всій Землі горять вогники істини. Хто хоче, той знайде”.
 

Цікаві посилання по тематиці катаризму:
 
 
 
Автор: Сергій,
учасник МГР "АЛЛАТРА"
 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 352

Підписатися на новини



КАТАРИ – НОСІЇ ІСТИННОГО ВЧЕННЯ ІСУСА - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 352
Схожі статті:


Коментарі
  • Татьяна

    11.06.2017 02:38

    Сергей, отличная работа над статьёй. Мне очень понравилось и поделилась на своей странице социальной сети. Спасибо что поделилися с Нами, Благодарю!

    Відповісти
  • Vyacheslav

    21.01.2017 20:44

    Спасибо! Очень познавательная и интересная статья! Еще одно доказательство что все тайное становится явью, какой бы ложью нас не кормили все эти века )

    Відповісти
  • Люда

    06.07.2016 06:57

    Интересно!!! Очень много информации в статье, которой нет в википедии. Познавательно. Спасибо за содержательную статью!

    Відповісти
  • Наталья

    30.12.2015 20:50

    Спасибо огромное за такую статью, мне тоже всегда казалось , что истинные служители Господа, должны быть скромны, и очень немногие священнослужители такими являться,в Италии целый город Ватикан, со всеми привилегиями, и непонятно зачем такая роскошь тем кто служит Господу, может я чего то не понимаю, но по-моему Господь нам и завещал заповеди, не превозносить, материальное благо выше духовного, вот катары это и доносили до людей, что в этом плохого, я глубоко верующий человек, и не считаю, другие религии мне чуждыми,  ибо в каждой религии Истиной является Бог, спасибо ещё раз за статью.Да Хранит всех нас Господь.

    Відповісти
  • Людмила

    24.09.2015 12:15

    Спасибо автору статьи за проделанную работу.

    Відповісти
  • Ольга

    17.09.2015 10:34

    Прекрасная статья. спасибо!

    Відповісти
  • Борис

    14.09.2015 20:36

    Очень воодушевляет и даёт Сознанию больше аргументов в доказательстве самому себе того,что не требует доказательств.В иллюзорности этого мира и Реальности Духовного Мира.Спасибо большое.

    Відповісти
  • Надежда

    07.09.2015 20:31

    Огромная благодарность автору за статью! Никак не могла найти время, чтобы поискать информацию о катарах... А тут она “сама пришла”.

    Відповісти
  • Юлия

    07.09.2015 17:44

    Благодарю за интереснейшую информацию.

    Відповісти
  • Андрей

    07.09.2015 15:06

    Это первая статья о катарах, которую я читал. Было очень познавательно и интересно познакомиться с этой темой. Большое спасибо!

    Відповісти
  • Ольга

    06.09.2015 23:20

    Да, статья заставила задуматься. Я, раньше, когда читала в Библии про те пытки, которым  подвергались ученики Христа и их последователи, даже не задумывалась о том, что это были именно Катары - настоящие носители учения Христова. А о них, как всегда, в “священной книге” ни слова. Я рада, что несмотря на основательную чистку, истина все равно всплывает наружу. Спасибо за интересный пост!!!

    Відповісти
  • Сергей

    06.09.2015 22:16

    Хорошая статья! Добавлю лишь. Одним из основных принципов катаров был принцип непротивления злу. Потому они никогда не брали в руки оружие, а все невзгоды, гонения и даже смерть принимали с улыбкой и как доп шанс  духовно возвыситься. Исповедовали всеобщую открытую исповедь которая наз катарсис, отсюда и пошло одно из их названий катары от греч - чистые. Что интересно, подобный обычай был и у славян в дохристианские времена, когда соплеменник прелюдно исповедовался в грехах перед общиной или копой (копное право). Огромной популярности принесло им не только их личные примеры добродетельной жизни, но и то, что они перевели Евангелие на народные языки - итальянский, франц-й. Ведь в кат церкви Евангелие читали на латыни и прихожане ничего не понимали, это давало возможность некоторым нехорошим священникам пользоваться этим и трактовать ее на свое фривольное усмотрение. Попросту манипулировать своими паствами  и продавать индульгенции порой за хорошие деньги. Катары же реально работали над своими слабостями, котнтролировали мысли и желания своего тела, многодневно постились. Они верили что Мария после смерти тела стала ангелом... И пожалуй еще один важный момент. Пожалуй можно предположить, что они обладали знаниями о 4-х сущностях человека. Об этом говорят найденные равносторонние кресты и свастики с четырьмя точками по сторонам. Также что интересно удалось обнаружить у них знак АллатРа (!!)  т.е. круг с полумесяцем. жаль что не могу к коменту прицепить изображение... Это тоже один из подтверждений того что они обладали знаниями.

    Відповісти
  • Игорь

    06.09.2015 01:03

    классная статья,которая многое ставит на своё место,и где потом деваются исторические данные,верны ли они,но как говорится кто ищет тот всегда найдёт,спасибо автору

    Відповісти
  • Алёна

    05.09.2015 23:13

    Действительно, как заметил автор, было интересно прочитать о практических методах духовной работы катаров. Сейчас бытует мнение что пост (как его еще любят  расшифровывать полное очищение собственных телес) ограничивается тем что ты ешь и когда работаешь. А ведь он глубже!  И духовная работа над своими животными желаниями, проявлениями самая важная! и самая сложная:) но ведь  и цель самая достойная!

    Відповісти
  • Антон

    05.09.2015 21:36

    Хвала всем, кто устремлен к свету, наперекор всем тяготам земным.

    Відповісти
  • Елена

    05.09.2015 18:14

    Действительно, а ведь все знания на поверхности. Как можно не замечать таких очевидных вещей. Я раньше как-то не задумывалась о том, что церковь преступает заповеди, ну “инквизиция”, ну и ладно. А оказывается, вот оно, очистить от истины. Есть такое маленькое желание, чтобы все все люди открывали свои глаза, уши, и видели, и слышали это. Благодарю автора за такую замечательную статью.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція