КОЛИ МИ ШУКАЄМО ЛЮБОВ

КОЛИ МИ ШУКАЄМО ЛЮБОВ

Я – ваші знання, ваш щит надійний,

Вам відданий і кожному відкритий.

Я в темряві мирській безсонне світло ваше.

Навіщо вас приваблює пустий міраж, 

Коли ключем рясним б'є вічно джерело

Живильне всіх моїх щедрот?! 

Мій юний друже, кроки твої легкі!

На березі залишились старі,

А море духа жде, аби зумів

Хоч хто-небудь межу переступить. 


Ібн аль Фарід «Велика касида»


Коли ми шукаємо Любов, насправді ми шукаємо Бога, навіть, якщо не замислюємося про це. Якимось дивним чином ми відчуваємо, що в Любові – Істина. Ми шукаємо Любов усе життя від самого дитинства до старості і потребуємо її, навіть коли вдаємо, що можемо обійтися і без неї.

Ми, люди, не можемо не любити і не хотіти бути любимими, тому що Любов – це основа нашого життя. Адже нас створив Господь Бог, з Любов'ю до нас, щоб ми завжди перебували в радості стосунків із Ним.

Кожен із нас переживав особливі періоди в житті, коли внутрішня сила була настільки велика, що часто ми не розуміли, що відбувається. Перебування в почуттях так прекрасне, що хочеться залишатися в них завжди. Але коли ми не усвідомлюємо, що це, то переводимо увагу на зовнішнє, знаходячи відповідний образ і підміняючи чуттєвий досвід на стан закоханості. Цікаво, що, коли ми закохані, ми більше любимо навіть не сам образ, який сподобався, а те солодке ейфоричне почуття, яке даний образ викликає в нас самих.

Раннє дитинство

Особливо схильні до сприйняття глибинних почуттів діти.

Згадуючи своє раннє дитинство – безтурботний вік 5–7 років, коли було тепло і радісно всередині,  ніби напередодні свята, я розумію, що життя кожної людини із самого дитинства наповнене дивовижними і незабутніми моментами.

Тимчасовий переїзд з України в прекрасну ісламську країну –  Сирію, пов'язаний із татовим відрядженням, незабутня радість від яскравої і дивної пригоди та життя в іншій країні з іншою культурою, кліматом та пейзажами, лише посилили дитячі переживання, які й досі зберігаються в пам'яті.

У Сирії я швидко познайомилася та почала спілкуватися з дітьми, які говорять  незрозумілою арабською мовою. Було цікаво, але в більшості випадків я лише здогадувалася, про що мені говорили та чого від мене хотіли, так само, як і інші у спілкуванні зі мною. Через це стала відчуватися гостра нестача уваги і відгуку в спілкуванні. 

Така незвична взаємодія ймовірно і стала причиною формування певного поведінкового шаблону. У спілкуванні з людьми замість того, щоб уважно слухати і буквально сприймати інформацію, я часто додумувала історію за співрозмовника, слухаючи, по суті, не його, а свого актора в голові.

Оскільки в Сирії я не ходила в дитячий садок, то весь час намагалася чимось себе зайняти: гуляла, гралася, малювала, доглядала за домашніми улюбленцями і т. д. Побачивши одного разу, як сусідська дівчинка читає книгу, мені дуже захотілося теж навчитися читати. Батьки мене навчили, і я стала потихеньку вивчати дитячі книги, а особливо картинки в них.

Одного разу, розглядаючи чергову ілюстрацію до казки, раптом  відчула, що десь, сама не розумію де, є незбагненно величезний Світ Любові та Щастя. Я почала занурюватися в це почуття, не відриваючи погляду від картинки, яка, як я думала, і була причиною цього стану. Я дивилася на неї і відчувала щось просто неймовірне всередині! Пізніше я зрозуміла – це і був мій перший досвід дотику до Душі.


Глибинні почуття. Цитата з АллатРа


Але як спрацювала свідомість? Відірвавши погляд від книги, я побачила чоловіка, років сорока. Це був татів друг і товариш по службі, який зайшов до нас у гості обговорити якісь моменти по роботі. Я не знаю, як таке могло статися, але відчувши всередині потужну сексуальну енергію, яка з'явилася ніби  нізвідки, і обрушилася на мене з неймовірною силою, я сприйняла, що об'єкт мого обожнювання – це він, татів друг. Прямо як у казках – перший, хто тобі зустрінеться, того і полюбиш!

Складно передати той страх і сором, який я тут же відчула від розуміння, що я, п'ятирічна дівчинка, закохалася в сорокарічного чоловіка. Навіть зараз свідомість чинить опір і не хоче про це кому-небудь розповідати. Через якийсь час я заспокоїлася, оскільки моя увага переключилася на щось інше, а потім я й зовсім забула цей епізод.

Незабаром за цією подією послідував ще один яскравий момент, коли голос, що з'явився у голові, нав'язливо пропонував реалізацію «хочушки», маніпулюючи банальною заздрістю і жадібністю. Десь усередині я розуміла, що мені зовсім не потрібна вподобана іграшка. Але думка, що нею буде володіти хтось, а у мене її не буде, не давала спокою. Відбувся момент боротьби. З одного боку – сильне бажання, а з іншого – сильний внутрішній опір. Нарешті, я все-таки здалася, погодившись із голосом у голові, але отримавши бажане, відразу ж втратила інтерес. Очікуваної радості від придбання не настало, мало того, стало якось недобре всередині. Якщо чесно, навіть не пам'ятаю, чи гралась я цією іграшкою, яку мені все-таки купили чи ні, але з того самого моменту я почала слухати свою свідомість, погодившись із тим, що «вона» – це і є «я». Тоді мені не вистачило сил відмовитися від нав'язливого бажання і зберегти внутрішню чистоту (совість).

Досвід із раннього дитинства згадався вже доволі пізніше, коли мені пощастило познайомитись зі Споконвічними Знаннями. Застосування простих інструментів роботи над собою дозволило поглянути на події минулих років інакше, отримати якісно нові розуміння та об'єктивно оцінити події, пов'язані з дитячими переживаннями.

Шкільні роки

Раннє дитинство закінчилось і почалися шкільні роки. Настав підлітковий вік 11–14 років – період вторинного сплеску.

Час змін і невідомості. Скільки енергії, скільки сил. І знову якась невідома енергія пробудила всередині почуття наповненості, радості та бажання творити. Воно було дуже сильне і незбагненне, подібно до почуття любові, про яку читала в книгах. Навіть ні. Це було щось більше. Свідомість шукала відповідь, але не знаходила її ніде. Вона гарячково добирала образи і постійно пропонувала яскраві й солодкі фантазії, які перевершували все, що бачила навколо. Приховані від усіх бажання і фантазії здавались єдиною можливістю зняти це неймовірне напруження, що виникає від незнання і нерозуміння, що мені робити з цією енергією в такому юному віці. Значна частина уваги була спрямована в навчання, але частина все ж залишалася не розтраченою.

Свідомість швидко визначилася, що з цим робити. Мені сподобався один хлопчик – однокласник. Треба сказати, він привернув увагу тим, що здався якимось особливим. Я захотіла звернути на себе увагу і почала часто думати про нього. Через якийсь час він став приходити до мене в гості ледь не щодня.

Спочатку мені це подобалося, але незабаром жахливо набридло і стало дратувати, коли його часті візити стали заважати мені займатися навчанням. Я спробувала тактовно пояснити хлопцю, що зайнята, але він продовжував приходити знову і знову.

Так я знову потрапила в пастку власної «хочушки» і не розуміла, як себе вести в цій ситуації. Дійшло до того, що я просто перестала відкривати йому двері. Мені було дуже соромно і страшно, що він про це дізнається, але я просто не знаходила іншого виходу.

Такі шаблонні і банальні підстави творить свідомість, коли в суспільстві, у батьків і дітей відсутні Споконвічні Знання. У такому випадку свідомості легко із самого раннього дитинства почати домінувати над Особистістю.

Зараз я розумію, що період вторинного сплеску є ключовим моментом у житті. У цей період настає момент Вибору, від якого у значній мірі залежить подальший розвиток і світосприйняття людини.

Із книги «АллатРа» А. Нових:

Особистість у новому тілі більш-менш формується до 5–7 років, тоді в неї відбувається первинний сплеск. Потім, до періоду статевого дозрівання — в 11–14 років (у кожного індивідуально) відбувається другий, більш потужний енергетичний сплеск. Ці сплески, по суті, є прояви сили Душі, первинно спрямовані на допомогу Особистості в пошуку шляхів духовного звільнення. Але сила є сила, важливо, через яку призму мислення вона проходить і куди потім перенаправляється. Тому в ці роки для нової Особистості важливо її оточення і в першу чергу світогляд, слова та вчинки людей, з якими вона щодня контактує і все вбирає від них, як губка: і погане, і хороше, фіксуючи цю інформацію на свій чистий аркуш свідомості. Ці первинні закладки відображаються на подальшому житті Особистості і побічно впливають на її життєвий вибір: духовний або матеріальний, який буде домінувати в ній і, відповідно, визначати її післясмертну долю».

У сучасному суспільстві підлітковий період розглядається, як один із критичних у житті кожної дитини. Він супроводжується швидким зростанням і значними змінами у фізіології і свідомості. Акцент в основному робиться на розвиток інтелекту, тобто свідомості. Тому свідомість швидко міцніє і починає домінувати над Особистістю дитини.

Споживацьке суспільство в цілому не здатне виховати і дати підростаючому поколінню духовно-моральні орієнтири. Не маючи знань про глибинні почуття, діти витлумачують чуттєвий досвід, як сексуальний потяг, користуючись тими розуміннями, якими оперує система тваринного розуму.

У віці 11 – 14 років дитина відчуває якийсь незрозумілий приплив енергії. Змінюється гормональний фон. А оскільки вона не має інформації про те, що відбувається, то намагається пояснити це поняттями, прийнятими в її оточенні. Так підбирається асоціативний ряд за принципом «що на що схоже».

Дитина переносить пошук того, що в неї закладено всередині на пошуки в зовнішньому. Звідси виникають сумніви і, в кінцевому підсумку, розчарування від ілюзій цього світу.

У справі навчання дітей велика відповідальність лежить на педагогах і батьках. Але ж і батьки, і педагоги можуть навчити лише тому, що вони знають самі або чому навчили їх.

У бажанні розібратися, що ж відбувається в цей період з дитиною батьки, вчителі та психологи упускають найголовніше – наявність Особистості. Якщо і згадується Особистість, то мається на увазі свідомість.

Коли в суспільстві втрачаються Споконвічні знання, батьки намагаються прищепити дітям моральні основи, мета яких сформувати певну поведінку у дитини, яка нібито допоможе адаптуватися і влаштуватися в соціумі. Але дитина більшу частину часу проводить поза сім'єю і часто стикається з іншими установками, які існують у суспільстві, входячи в суперечність із ними. Не в силах розібратися в причинах того, що відбувається, дитина виявляє протест проти всього і всіх.

Як же уникнути цих труднощів у житті дітей, які часто призводять до незворотних наслідків?

Дуже важливо, щоб у юному віці дитина розуміла для чого вона живе. Усвідомлювала, що сенс життя полягає не в накопиченні земного багатства або отриманні тілесних задоволень, а в набутті внутрішньої свободи, гармонії і щастя від дотику з глибинними почуттями.

Адже насправді вторинний сплеск, також як і первинний, дає спонтанний дотик Особистості з Душею. Єднання з Духовним світом породжує відчуття радості та повноти життя, які ні з чим не зрівняти, коли Любов, яка виходить із Духовного світу, переповнює все єство. Але тільки від самої людини залежить, залишиться вона в цій радості спілкування назавжди чи проміняє її на яскраві, але швидкоплинні ілюзії цього світу.

Дорослий вік

Але Любов мети не має. Не вбивай

Свою Любов, їй цілі не давай.

Вона сама – вся суть, мета своя,

Всередину самої себе стежина провідна.

Ібн аль-Фарід «Велика касида»


Але час не стоїть на місці. Закінчивши школу і вступивши до університету, я ще більше зосередилася на навчанні, займалася спортом, спілкувалася в компаніях хлопців та дівчат за інтересами і паралельно з цим будувала плани на майбутнє, мріючи про хорошу роботу, гідного супутника життя та створення сім'ї.

Все це було успішно реалізовано. Як то кажуть, про що мріяла, те й отримала. Але пошук почуття, пам'ять про яке завжди жила в серці, був не завершений. Він продовжився у вивченні різної літератури, у душевних розмовах з оточуючими людьми про сенс життя, у звертанні з молитвами до Бога, у частих роздумах про те, що хвилює і турбує, і про те, що ж таке Істинне Щастя для кожної людини і, найголовніше, як його знайти.

Мені дуже пощастило! Мені подарували книги Анастасії Нових, і внесли безцінний Дар у моє життя! Це був ковток чистої джерельної води, найбільше одкровення, яке раз і назавжди змінило життя, відчинивши двері моєї Душі!

Воістину, Духовний Світ щедрий! Він завжди простягає нам руку допомоги! Він ніколи не залишає нас, навіть коли ми відвертаємось і біжимо від нього, як неслухняна маленька дитина тікає від батьків на дорогу, привертаючи до себе увагу, і не усвідомлюючи небезпеки для себе самої. Але головне, щоб людина змогла вхопитися за цю руку і ніколи її більше не відпускати.


Любов Божа не залишає людину. АЛЛАТРА Вісті


Зараз, коли в мене вже є Знання та досвід роботи над собою, мені нічого, крім свідомості, не заважає стати по-справжньому Щасливою!

Згадуючи досвід минулих років і розуміючи, через які труднощі в житті доводилося проходити, я зрозуміла, наскільки важливими та цінними є Споконвічні Знання в житті кожної людини! Наскільки б інакше у нас, людей, складалася доля, якби ми з самого раннього дитинства усвідомлювали себе Особистістю, знали про свою двоїсту природу і вчилися правильно розподіляти свою увагу.

Адже кожна людина, приходячи в цей світ, все життя щиро прагне  Істинного Щастя. Але, не розуміючи, у чому воно полягає, з'єднується зі своєю свідомістю і йде шляхом її фатальних підмін.

Вкладаючи безцінну Любов, даровану Світом Духовним для зміцнення Особистості (первинний сплеск) і здійснення свого остаточного Вибору (вторинний сплеск) в ілюзії цього світу, та довгий час слухаючи свою свідомість, ми стаємо абсолютно залежними від неї. Наша свідомість стає настільки владною та сильною, що в дорослому віці стає вкрай складно почати відстежувати думки, що приходять, та відокремлювати їх від себе, як Особистості. Та й Особистість до того моменту виявляється недостатньо розвиненою. Звідси і часта тривожність всередині, і проблеми зі здоров'ям, і багато іншого. А все це лише наслідки безконтрольності свідомості.

Але коли людина вже усвідомлює, що в дійсності відбувається, вона не буде звинувачувати себе або шукати винних навколо. Минулого вже не повернути, а майбутнє залежить від Вибору «тут і зараз». Тільки тут і зараз ми вибираємо у що вкладати свою увагу і що в собі стяжати – жагу до влади в цьому світі чи Любов до Бога.

Чим раніше людина дізнається про свою Істинну природу і почне стяжати Любов, правильно розподіляючи увагу, тим легше їй буде подолати своє тваринне начало, яке протягом усього життя намагається відволікти і відвести від найголовнішої цілі – злиття Особистості з Душею. Але, поки ми живі, ніколи не пізно почати свій Шлях до Бога.

Споконвічні Знання завжди були і є у світі! Вони доступні і зрозумілі кожному. Про них приходили і розповідали всі наші Пророки. Якщо зараз кожен із нас і суспільство в цілому вибере духовно-моральний вектор розвитку, то разом ми побудуємо суспільство, в якому Життя, Любов та Істина стануть головними пріоритетами. Таке суспільство зможе виростити і виховати не одне покоління Щасливих і Вільних людей.

Коли Людство перестане перебувати в рабстві порожніх ілюзій, для нашої цивілізації відкриються величезні перспективи розвитку. Об'єднавшись і направивши величезний творчий потенціал на Благотворення, ми зробимо крок в абсолютно нову епоху – епоху Добра і Миру на Землі. У світ, про який мріяли всі Пророки!

Величезна Любов і Вдячність Світу Духовному!


Учасниця МГР «АЛЛАТРА» Олена


ЦЕ ЦІКАВО
116

Залишити коментар