Коли ми в дусі – ми єдині! Чому заняття в групі такі важливі?

Коли ми в дусі – ми єдині! Чому заняття в групі такі важливі?

В один прекрасний день мого життя я познайомилася з книгами невідомого мені на той час автора — Анастасії Нових. Можу сміливо сказати, що після їх прочитання моє життя змінилося, набуло нового вектору розвитку. Звичайно, все це відбувалося не одразу. Поступово складалися ситуації та події, які вели мене з тим досвідом, який був на той момент в те, що називають "тут і зараз".

У мене є внутрішня потреба поділитися досвідом роботи групи людей, які за своєю добровільною ініціативою вирішили збиратися разом і ділитися своїми духовними здобутками, практичним напрацюванням медитативних практик, відчуттям глибинних почуттів у духовних практиках і досвідом внутрішньої роботи над собою.

 

Заняття в групі — безцінний досвід

Все почалося з того, що двом хорошим друзям прийшла думка сформувати в нашому місті групи з медитацій. На той час вже було приблизно людей десять, бажаючих займатися в групі. Всі обставини склалися найкращим чином, як за помахом чарівної палички. Відтоді, як ми займаємося разом, пройшло приблизно два з половиною роки. За цей час було стільки всього цікавого! Ми отримали багато досвіду — як чуттєвого, так і від свідомості, загалом, було всяке. Зараз приходить розуміння того, що таким чином відбувався наш спільний розвиток як колективу в цілому, так і окремо кожного учасника.
Якщо взяти мою особу, то можна відзначити, що іноді я відвідувала групу з величезним задоволенням і летіла на заняття як на крилах. Також бували моменти, коли свідомість пручалася і дуже сильно не хотіла йти, придумуючи всілякі відмовки типу: «Сьогодні багато справ», «Я втомилася, давай потім», «Там сьогодні все одно не буде нічого цікавого» тощо.

З часом я переконалася на власному досвіді, що голос в голові просто казкар, і не потрібно ніколи йому в таких справах довіряти, а краще взагалі робити навпаки. Також з набутим досвідом змінювалося і моє розуміння суті процесів, сама цінність наших спільних занять ставала іншою.

 

Робота в групі — розкриваємо шаблони свідомості

Я отримала цікавий досвід, коли почали вводити за правило домашні завдання. Взагалі, практика показує, що досвід кожної людини дуже цінний. Виконання "домашки" відображає індивідуальну роботу кожного учасника і сприяє об'єднанню всієї групи. Особливо це помітно, коли багатьма людьми простежується майже однакова робота Тваринного розуму і всі разом розбираються з його конкретним виявом.

Дуже часто ловила себе на гордині, мовляв, ось, я попрацювала з цією темою вдома, виконала завдання і йду на групу для того, щоб розповісти всім, що я молодець і відповідальна людина, і взагалі, — серйозно працюю над собою. Почала це помічати, коли з'явилася нетерплячістьість скоріше розповісти про виконану роботу, нав'язати комусь свою думку, голос в голові аж кричав «А у мене ось так...!». Коротше, гра на публіку, "здаватися, а не бути".

Під час цього я втрачала внутрішнє відчуття. У ті моменти, коли починала слухати голос в голові, мене переповнювали то емоції, то гординя. І весь цей "букет" прояву системи проходив через мене. Після того, як побачила і відмовилася від цього шаблону, стала відповідально ставитися до спільної роботи в групі, більше контролювати своє Тваринне начало. Коли помічала що попалася, просто розповідала і викривала його перед групою.

Потім почала помічати інші прояви системи. Ось я відповідально йду на заняття в групу: налаштовуюся, контролюю думки, направляю "увагу в лотос". І тут, начебто все чудово, але все одно, щось не так, десь присутня підміна. Коли припинила обманювати себе, чесно глянула на свої мотиви і справжню мету — все стало на свої місця. Виявляється первинна мета була помилковою — замість того, щоб йти додому до Бога, в той момент я все це робила тільки для того, щоб заняття пройшло максимально чуттєво, а я продуктивно провела час для власного духовного розвитку. Викривши цей шаблон я щиро попросила у Бога прощення. Просто згадала найголовнішу мету життя – прийти в справжній дім до Бога. Було таке відчуття, ніби викинула величезну валізу, яку за собою всюди тягала, зітхнула з полегшенням, і з любов'ю довірилася Богові. Те, що почало відбуватися далі — це тільки Його заслуга.

 

Ми разом — ми Єдині!

Так склалися обставини, що темою нашого заняття була «Контроль уваги». Заняття в групі проходили зовні як завжди, але внутрішньо відчувалася Єдність, згуртованість і загальна мета. Ми були всі разом, у Дусі, як один організм, відчувався контроль уваги кожної людини. Всі відкрилися, кожен з щирою відповідальністю підійшов до цієї події. Це справжня робота групи в усіх її сенсах. Всі відзначили, що отримали безцінний життєвий досвід перебування у Дусі Єдності та з Богом. Що ж стосується мене, то, до мене нарешті, прийшло розуміння того, що коли Бог допомагає, почуття наповнюють і огортають любов'ю і теплотою, як люблячий батько обіймає своє дитя. Потрібно просто відпустити все і довіритися. Я щиро полюбила всіх людей, що були зі мною поруч, «побачила» в кожному внутрішню красу, яка є у всіх і завжди, але раніше у мене не вистачало сміливості її розгледіти. Відчула внутрішню підтримку і єдину мету життя. Любов до Бога переповнювала зсередини, і мене там не було, там були МИ РАЗОМ.

“Бо, де двоє чи троє зібрані в імʼя Моє, там Я серед них.”

Мф. 18:20

Висновки для себе зробила дуже важливі, головне – це сама мета мого життя, бо як написано у книзі "АллатРа":

“Щоб бути несхитним на своєму духовному шляху, треба чітко знати, чого ти прагнеш досягнути у своєму житті, яка твоя кінцева мета. Якщо немає мети, немає і життя, бо життя — це є цілеспрямований рух.”

З цього випливає все інше – це довіра і любов до Бога, чесність і щирість перед самим собою, і, звичайно ж, розуміння контролю уваги, він робить мене живою. Зрозуміла, що це дуже важливо і необхідно, щоб повернутися ДОДОМУ.

 

Автор: Наталія Новосадюк

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 123

Підписатися на новини



Коли ми в дусі – ми єдині! Чому заняття в групі такі важливі? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 123
Схожі статті:


Коментарі
  • Evgenia

    13.09.2016 10:24

    Спасибо за хороший разбор необходимости  встреч группы! Статья понравилась, она живая и это важно! Очень запал этот кусочек, как открытие:

    “Оказывается первоначальная цель была ложной — вместо того, чтоб идти домой к Богу, в тот момент я всё это делала только для того, чтобы занятие прошло максимально чувственно, а я продуктивно провела время для собственного духовного развития. Обличив этот шаблон, я искреннее попросила у Бога прощения. Просто вспомнила самую главную цель жизни – прийти в истинный дом к Богу. Было такое чувство, будто выкинула огромный чемодан, который за собой везде таскала, вздохнула с облегчением, и с любовью доверилась Богу. То, что начало происходить дальше — это только Его заслуга”.

    Відповісти
  • Володя

    09.09.2016 09:16

    Благодарю за статью и полностью поддерживаю!!! Групповые занятия очень важны! Мы тоже это на себе постоянно наблюдаем))) Всем успехов в Главном Деле!!!)))))

      

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція