Константа

Константа

Людина - вона може пізнавати космос, дослідити всю землю, підкорити найвищу гору, переплисти океан, перетворити пустелю на квітучий сад, подолати будь-які труднощі, вона може все! Людина може дарувати Любов, нести світло, творити добро, співчувати, віддати все, що в неї є, і без жалю посміхнутися в лице смерті, тому що, насправді, все це лише прояв того, що приховано від погляду, того, що надихає, що змушує підніматись, коли вже немає сил, розвиватись, розуміти і прагнути до Того неземного, прекрасного, яке манить своєю величчю та чистотою.

І людина інтуїтивно пізнає цей світ, вона шукає, шукає справжню свободу і, здається, що знаходить щось подібне на вершині Евересту, в найвищій точці земної кулі, на висоті 8848,43 метри над рівнем моря! Але дуже швидко це відчуття зникає. Тоді людина знову шукає: знаходить в себе під ногами – артефакти, яким сотні, десятки тисяч, мільйони років, культури, які існували до нас, цілі цивілізації; це може розставити все по місцях, але як зрозуміти всі ці знаки наших далеких предків? і знову відчуття епохального відкриття, відкриття, яке може подарувати відчуття щастя, гасне, і залишаються тільки питання. Але людина відчуває внутрішній поклик, продовжує шукати, і от вже летять експедиції в космічний простір навколо землі, і, здається, зовсім близько той час, коли відпадуть всі питання і можна вдосталь напитись із джерела, задовольнити спрагу. Та знову виникають тільки нові перешкоди, а їхнє рішення знаходиться десь в майбутньому, не тут і зараз, а десь там, незрозуміло де.

КонстантаІ от, коли людині здається, що вона може практично все, коли в її руках життя цивілізації, коли вона може змінити планету і відкрити нові горизонти, постає питання: а що насправді є людина? Чи дійсно вона така «всемогутня»? Адже вона навіть не билинка у просторах всесвіту - справжнє ніщо, її вже немає, хоча б, наприклад, для тих же зірок, чиє життя в мільйони разів довше за життя всіх людей разом взятих. Тоді де те, що змушує людину перевертати все з ніг на голову?

І, навіть коли вже всі шляхи пройдені, вже немає сил і бажання йти далі, коли здається, що кінець - ось він, вже зовсім близько, і прийде час зануритись у глибоке небуття, у непізнане ніщо, яке так лякає. Тоді людина робить останній ривок, останню спробу – вона звертається до Бога! І з дитячою щирістю довіряє себе Всевишньому, занурюється все глибше всередину, в щирі відчуття і її серце розкривається! Вже нічого приховувати, ні до чого прагнути, а у відповідь загоряється маленький вогник надії, який переростає у відкриту і чисту Любов. З тієї сторони, насправді, завжди підхоплює порив, який піднімає в безмежну висоту, і Людина знаходить те, що завжди було з нею, що завжди було в ній, ту внутрішню справжню свободу, яка нікуди не дівається, те щастя, яке переповнює, ту радість, яка прикрашає життя – все так просто.

Ось Воно, це джерело, яке задовольнить спрагу, ось вона – Вічність, у кожному з нас, всередині, ось це світло, яке зігріває і надає сили, ось воно, це відчуття, яке змушує творити і дарувати Любов всім і всьому! Ось ця Істина, яку ми шукаємо десь ззовні, ось вона - всередині!

«…справжня Любов внутрішньо звільняє людину, дає найцінніший небесний дар — справжню Свободу від цього матеріального світу. Це дуже потужна сила, яка пробуджує Душу. Це найбільш близький, короткий шлях до Бога.»

з книги А. Нових «АллатРа»


Учасник Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА»

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 15

Підписатися на новини



Константа - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 15
Схожі статті:


Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція