Куди приводять бажання

Куди приводять бажання

Лиш тільки б ти бажав. Бажав кохання земного з палаючим вогнищем,
діточок аби продовжити свій рід, багатства, слави – все одно.
Тільки б ти бажав. Бажав, бажав і буде все дано.

З книги "АллатРа"


Не можу розділити своє життя на певні етапи і якось оцінювати кожен з них. Адже в цілому життя людини (з усіма його помилками і "неправильностями") — це шлях до Бога. Але, думаю, багато хто з нас може виділити період, коли все відбувалося ніби за помахом чарівної палички, все складалося якнайкраще відповідно бажанням і очікуванням.

Таку дію системи Тваринного розуму можна охарактеризувати як "відкриття пляшки з Джином, який виконує бажання". Як виявляється, казки про міфічних істот, які виконують будь-яке бажання, не зовсім вигадка, і цей самий Джин може набути цілком реальних обрисів. Але чи замислювався коли-небудь хтось із нас — за рахунок чого відбувається виконання цих бажань? І що це за Джин такий всемогутній, який їх реалізує?

У мене, напевно, як і у кожного з нас з дитинства виникали таємні бажання, заради виконання яких я готовий був іти на все, так як вони в деякому сенсі замінювали єдину справжню мету життя. Минав час, і, здавалося, ще трохи, ще трохи докласти зусиль і бажання здійсниться. Але коли бажання реалізовувалися, одразу ж, як гриби після дощу, поспівали нові в ще більшій кількості і в більш красивій обгортці. А цілі дуже часто так і залишалися недосяжними, незважаючи на прикладання стількох зусиль.

Після прочитання книг Анастасії Нових матеріальних "хочу" і "бажаю" з часом стало набагато менше. Я почав розуміти, що всі ці бажання-хочушки — не що інше, як гачок Тваринного розуму, на який я попадався. Вони пожирали мою життєву силу в обмін на тимчасову "дрібничку", яку свідомість дуже барвисто розмальовувала і роздмухувала її важливість до величезних розмірів. Адже, як я зрозумів з книг, ця сила дана нам зовсім для іншого — для того, щоб повернутися в Батьківський Дім, реалізувавши таким чином єдине Справжнє бажання в житті.

Після усвідомлення справжньої мети свого життя на якомусь етапі почав помічати, що раптом потроху починають виконуватися мої давні таємні бажання. Спочатку я не звертав уваги на цей процес, але з часом вся моя увага була прикута до сподівань, що здійснилися... Що найцікавіше, я розумів, що в певному розумінні дані ситуації відводять мене від мети, але при цьому свідомість завжди знаходила виправдання: мовляв, це все мені потрібно і буде допомагати в дорозі.

Трохи пізніше я почав розуміти, що за будь-яких життєвих обставин важливо бути гранично чесним перед собою і усвідомлювати те, як та чи інша ситуація впливає на духовний шлях. Можна дати собі чесну відповідь на питання: чи дійсно це МОЄ бажання? Як багато уваги я вкладаю заради його здійснення і чи є виправданим таке вкладення сил?

Зараз завдяки Споконвічним Знанням, викладеним у тих же книгах Анастасії Нових, я розумію, що є лише одне справжнє прагнення, що йде від Душі. Але є також множинні бажання від свідомості, здійснити які так люб'язно пропонує нам система Тваринного розуму в обмін на... мою ж життєву силу. Вибір дуже простий — продовжувати вкладати свої сили в реалізацію земних бажань або спрямувати їх на досягнення головної мети життя. Ми вибираємо в кожній миті тут і зараз, а потім не потрібно шукати виправдання свого неправильного вибору. Якщо ж прийняте тверде рішення йти до Бога — потрібно покластися на Його Волю і довірити Йому своє життя, Ним же і подароване.

А на завершення статті пропоную прочитати притчу з книги "АллатРа", яка якнайкраще описує те, про що йшлося в статті.

Один молодий чоловік прийшов до Мудреця, який сидів у позі лотоса на березі ріки. Він вирішив засвідчити йому свою повагу, показати всім своїм виглядом і розумом, що готовий стати його учнем. Юнак визнав за необхідне задати йому запитання, на яке, на його думку, Мудрець обов'язково відповість і тим самим зверне на нього свою увагу. Хлопець запитав його: «Що мені зробити для того, щоб стати Мудрим і врятувати свою Душу?» Але всупереч очікуванням, Мудрець нічого йому не відповів, так само як і іншим людям, які майже весь день підходили до нього, ставили свої запитання, скаржилися на проблеми або просто виражали свою повагу до нього. Парубок вирішив виявити наполегливість і щоразу, коли хтось щось запитував у Мудреця, він знову повторював своє важливе запитання. Але Мудрець, як і раніше, зберігав мовчання.

Сталося так, що ближче до вечора до Мудреця, що сидів у позі лотоса, підійшов бідняк з важкою ношею і запитав, якою дорогою йому треба йти, щоб дістатися до найближчого міста. Мудрець швидко піднявся, звалив ношу бідняка на себе, вивів його на дорогу, указав напрямок і докладно пояснив, як дістатися до міста. Потім він повернувся і знову сів у медитацію. Парубок настільки був здивований тим, що відбулося, що почав у розпачі розпитувати Мудреця: «Як же так? Чому ви відповіли цьому чоловіку на його мирське запитання і приділили йому стільки часу, а я цілий день задаю вам більш важливе запитання про порятунок Душі і ви мені нічого не відповіли?»

Мудрець піднявся і жестом запросив юнака іти за ним у бік ріки. Він зайшов у воду. Хлопець неохоче пішов за ним, хоча вода була холодна, а вітер пронизливий. Мудрець зайшов на достатню глибину. Він розвернувся до юнака і несподівано схопив його за плечі. А потім швидко занурив хлопця у воду з головою, незважаючи на відчайдушні спроби останнього вирватися з його чіпких рук. Нарешті Мудрець відпустив парубка, і той, поспішно виринувши, почав з жадібністю дихати і ніяк не міг насититися повітрям. Мудрець же спокійно запитав: «Коли ти був під водою, чого ти понад усе бажав у своєму житті?» Той без вагань випалив: «Повітря! Я хотів тільки повітря!» Мудрець уточнив: «Чи ж тільки повітря? А можливо, ти б більше хотів в той момент замість нього мати багатство, славу, задоволення, значущість серед людей і владу над ними?» Юнак майже викрикнув: «Що?! Я прагнув тільки повітря і думав тільки про повітря! Без нього я б загинув!» Мудрець задоволено кивнув і відповів йому: «Так от, для того, щоб стати Мудрим, ти повинен так само сильно бажати врятувати свою Душу, як тільки що бажав повітря, щоб врятувати своє життя! Це повинна бути твоя єдина мета, за яку ти повинен боротися у своєму житті. Це повинно бути твоїм єдиним устремлінням і день і ніч. Якщо ти будеш працювати над собою заради порятунку Душі з таким же завзяттям, як ти боровся під водою за своє життя, ти обов'язково станеш Мудрим і Врятуєшся!» Сказавши ці слова, він почав виходити з води, у якій залишився стояти прозрілий від слів Мудреця хлопець, що не помічав уже ні холоду, ні пронизливого вітру. Мудрець же, дійшовши до берега, оглянувся і сказав: «А мирському чоловіку з ношею я допоміг лише тільки тому, що сьогодні це був єдиний з усіх, хто справді шукав саме те, що запитував».

 

Автор: Олександр, Чернівці

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 50

Підписатися на новини



Куди приводять бажання - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 50
Схожі статті:


Коментарі
  • Владислав

    23.07.2016 16:54

    Спасибо! Да, желания - это один из наиболее сильных аргументов животного начала. Порой достаточно уделить внимание лишь одному, как замечаешь, что лелеешь уже целые десятки...

    Відповісти
  • Evgenia

    18.07.2016 10:10

    Спасибо, очень кстати!))

    “Любой каприз за твой Аллат” (с.)

    Відповісти
  • Катя

    15.07.2016 11:29

    Спасибо большое! Читаю и узнаю себя. Особенно интересен момент, когда действительно начинается работа над собой -”внезапно” реализуюся самые сокровенные и недосягаемые ранее желания. И наступает проверка: действительно ли мне это больше не нужно, или же есть еще сомнения и приманка сработает?

    И притча, конечно же,  очень отрезвляет от всего наносного.

    Спасибо еще раз! :-)

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція