Хибна Духовність. Прив'язки або що ж таке робота над собою?

Хибна Духовність. Прив'язки або що ж таке робота над собою?

Багато людей (серед них і я), стаючи на духовний шлях, в певний момент задаються питаннями: що заважає мені на духовному шляху, що таке прихильності до матеріального світу, у чому полягає робота над собою, чи може в мене бути сім'я, робота, друзі тощо. Ну, що ж, давайте розбиратися.

 

Родина та духовний розвиток

У людини, що йде духовним шляхом, не повинно бути прихильності до матеріального світу. Але хіба у такої людини не може бути сім'ї?

Я заміжня, у мене є дитина. Мені родина ніяк не заважає йти духовним шляхом. Чоловік ніяк не заважає мені жити по совісті. І я йому теж не заважаю тим, що більше думаю про хороше, не лаюся з ним, не сперечаюся. Це ж здорово! Ми обоє змінилися, і дуже цьому раді. Стосунки у нас стали ще міцнішими. У них більше довіри, чесності, поваги один до одного. Я з мамою перестала лаятися. Це чудово. Я безмірно вдячна Богу за те, що він відкрив для мене книги Анастасії Нових та програми за участю Ігора Михайловича Данилова. Завдяки книгам я змінила своє ставлення до проблем і ситуацій, до самого життя.

Що насправді означає фраза про те, що у людини, яка йде духовним шляхом, не повинно бути прихильності до матеріального світу? Невже людині потрібно кидати сім'ю, роботу, поїхати на безлюдний острів або поселятися в печері, медитувати там з ранку до вечора? А що вона буде їсти, у що одягатися? Та й працювати необхідно, адже за все в цьому світі треба платити – за їжу, одяг, електрику, опалення, воду і т. д. Невже, якщо людина займається духовним розвитком, то їй потрібно жити в печері?

Згадаймо книги А. Нових. У головного героя Сенсея є робота вертебролога, він займається бойовими мистецтвами, у нього є друзі, він їздить відпочивати на море, дивиться старі, ганяє наввипередки з дельфінами. Він живе звичайним людським життям! І в той же час є Бодгісаттвою. Але що ж тоді відрізняє його від інших?

«І ось, як раз саме ти зіткнешся з таким провідником і ти його впізнаєш, що важливо, зауваж, впізнаєш. Адже проблема полягає в тому, що люди сліпі. Вони не бачать, хто перед ними. Вони бачать лише тримірність. Правильно? А не маючи духовного розвитку, як же ти можеш відчути того, хто перед тобою? Ти будеш оцінювати мозком, а мозок тобі одразу ж розповість все з точністю до навпаки. Він, навпаки, скаже: "Та плюй ти на нього, дивись який аферист ще черговий знайшовся". Адже так?»

З програми «Сенс життя – БЕЗСМЕРТЯ»

Тільки внутрішнє відрізняє людину, що йде духовним шляхом! І тільки це!

Якщо людина любить когось – це прекрасно. Сім'я, любов – це не може бути погано. Навіщо Богу створювати і чоловіків, і жінок, якщо любов між ними — це погано і є прихильністю? В цьому випадку Він міг створити тільки чоловіків або тільки жінок.
У книгах А. Нових не кажуть, що любов двох людей – це заборонено. Навпаки, у книзі «АллатРа» містяться такі рядки:

“Коли дві людини виявляють одна до одної справжню Любов, єдині у своїх глибинних почуттях, то навіть фізичне єднання ("тілесне спілкування, поєднання людської плоті") лише допомагає, як кажуть у Православ'ї: "відкрити їм найсправжніше таїнство, якою є дія, що прямо виходить від Бога і яка приводить до Нього". Це "чудо, яке перевершує всі природні взаємини і стани". У цьому і є глибокий зміст, і в цьому таїнстві справді прихована величезна сила. Тут первинність не матерії, а Духу. Матерія є лише додатковим засобом”.

Кожна людина сама для себе вирішує: заводити сім'ю, розлучатися. Це особистий вибір кожного і на духовний розвиток ніяк не впливає.

«Ніщо людині не заважає. Можна бути активним діячем, жити серед людей, важко працювати фізично або бути викладачем, науковим співробітником, досліджувати... це не заважає, абсолютно. Просто одна справа, коли мозок домінує над особистістю, тоді маса проблем. Коли Особистість стає вільною, в першу чергу, від диктатури матеріального світу, все стає на свої місця».

З програми «Сенс життя – БЕЗСМЕРТЯ»

 

Підміни від системи

Мене здивувало, коли почула вирази, що люди, які займаються духовним розвитком, не тримаються за руки, тому що це прихильність. І що кататися на гойдалках – це зло. Мабуть, наведу в приклад свій досвід. З чоловіком можу спокійно триматися за руки, це ніяк не відбивається на внутрішньому. З дитиною катаємося на гойдалці, і нічого поганого не побачила там.

Не заводити сім'ю, не триматися за руки, не кататися на гойдалках – це ще не весь список. В такому роді ще:

1. Не стежити за зовнішнім виглядом і не фарбуватися (дівчатам). Людина, що йде духовним шляхом не фарбується, вона не прасує і не пере свій одяг – це підміна. Свідомість більшості людей завжди зустрічає за одягом, а вже проводжає за духовними якостями. Якби мені про духовний розвиток розповідав неголений, зарослий чолов’яга, одягнений у подерте лахміття, ще й з неприємним запахом... Ну, я б думала лише про те, як мені втекти.

2. Не доглядати за своїм тілом. Навіщо? Я ж все одно не тіло – це вже мудрування від розуму, виправдання ліні. У тіла є певні потреби. Щоб воно нормально функціонувало – за ним потрібен належний догляд. Будь-який механізм зіпсується швидше, якщо за ним не стежити. Тілу потрібне здорове харчування, чиста вода, тепло і комфорт. Воно також потребує фізичного навантаження. Якщо людина весь день просиджує на стільці, то у неї буде безліч болячок. Тілу потрібно рухатися, можна ходити в басейн, робити зарядку, ходити на тренування, займатися бігом, городом (теж дуже гарне навантаження) тощо.

«...внутрішні зміни повинні бути, насамперед, у самій людині, в цьому зміст її духовного розвитку! Інше все другорядне. За тілом, як за будь-якою машиною, безумовно, треба стежити, але лише для того, щоб доїхати до мети».

А. Нових, «АллатРа»

3. Не дивитися фільми, адже я духовна – це було особисто у мене. І при цьому кожен раз, коли хтось дивився фільм, одразу ж з'являлися гординя і бажання повчати. І в голові думки: «адже Він так грішить! Рятувати треба!» Зараз смішно. Все це дурниці. А фільми є й хороші: «Пикей», «Зірочки на землі», «Мирний воїн», «Чернець та біс», «О мій Бог» (2012, Індія), «Джодха і Акбар», «Джузеппе Москаті: Цілюща любов» тощо. І це тільки сучасні. А скільки гарних старих фільмів, казок та мультиків. І в кожному – приклади честі, добра, совісті.

4. Не спілкуватися з друзями. Вони ж на «животині». Якщо згадати, в книгах Сенсей спілкувався з хлопцями, відпочивав з ними, тренувався. Хоча хлопці з книги не були ангелами, вони були звичайними людьми. Людям потрібно спілкування один з одним. Всій планеті потрібна дружба і єднання.
У людини, яка займається своїм духовним розвитком, налагоджуються стосунки з близькими та знайомими, а не, навпаки, руйнуються. І про це добре сказано в чудовому запису на АЛЛАТРА Радіо з Володимиром (м. Суми) «Справжня духовність на практиці».

5. Не працювати – якщо людина лінується і йому робота не подобається, тоді зрозуміло, чому треба звільнятися. Але їсти на щось треба. А значить, і працювати треба. І як вже говорилося раніше: «Можна бути активним діячем, жити серед людей, важко працювати фізично або бути викладачем, науковим співробітником, досліджувати... це не заважає, абсолютно».

 

Це далеко не весь список підмін від Тваринного розуму.

Такі підміни – не поодинокі випадки, а зустрічаються майже у кожного, хто став на шлях духовного розвитку.

Те, що у всіх одні і ті ж підміни, доводить роботу єдиної системи Тваринного розуму. Шаблони одні і ті ж, просто трохи пофарбовані в різні кольори, згідно життєвого досвіду і поглядів людини.

Для системи Тваринного розуму і так невигідно, коли Особистість вивчає Споконвічні Знання, закладені в книгах Анастасії Нових. Система розуміє, що треба щось робити або вона просто втратить владу над Особистістю. Тоді вона намагається підмінити через свідомість прагнення людини у духовному розвитку на зміни у зовнішньому. Свідомість пропонує повірити Особистості у  вигаданий нею ж образ того, хто йде духовним шляхом, хоча ні свідомість, ні система Тваринного розуму не знають нічого про Бога, про духовний розвиток і про саму Особистість.

«Чому людина багато часу, як би, витрачає на заняття «духовним», в лапках, але духовною людиною не стає. Ось якщо ми розглянемо на моделі, яку ми, ось, вже другу передачу озвучуємо, це: «артисти на сцені» і ти як Особистість – «глядач», що сидить у залі. Виходить, що не ти шукаєш духовного шляху. У тебе є прагнення, ти відчуваєш, що це необхідно і що це правда. Ти це відчуваєш. Але твоя свідомість, тобто твої біси або «артисти», ось вони якраз і «грають» у це. Розумієш, вони грають у «духовність». Виходить, вони замість тебе займаються духовними пошуками. Вони займаються медитаціями, потім розповідають: «Дивись! Ти ж вже Будда! Ти вже навіть не Ангел, ти взагалі Будда! Ти вже Бодгісаттва, або ще більше щось там таке. Куди ж тобі більше?» Так? Ось повернемося потім до цього моменту. Але що відбувається насправді? Насправді ти як сидів, так і сидиш. Ти як дивився на своїх «артистів», на свої думки, так і дивишся. Але ще раз кажу, єдиний, хто може з цього «театру» як раз і стикнутися зі світом Духовним, – це ти як «глядач». Тобто як Особистість. Але «артистам» туди шлях закритий".

З програми «Істина на всіх одна. Ілюзія і Шлях»

Свідомість постійно вибудовує в голові якісь складні шляхи духовного розвитку: треба знайти духовного наставника, прочитати всі книжки з духовного розвитку, навчитися робити всі медитації, кинути сім'ю, роботу, поїхати в гори тощо. Але Бог і так всередині нас. І в кожній секунді можна і потрібно звернутися до Нього.

«Тетяна: Бог тут. Ти відчуваєш світ Духовний, і нікуди й ходити не потрібно. А ось люди весь час вибудовують якісь лабіринти, якісь довгі шляхи, а Він вже тут, у діалозі, чекає...

Ігор Михайлович: Ну це ж свідомість. Правильно. Це ось як ми говорили перед цим, що «артисти» починають показувати тобі «сцени»: як ти займаєшся духовним. І ось в минулій передачі ми з тобою говорили, я приводив своїх друзів, як вони в своєму духовному пошуку якраз лазили на гори медитувати тощо. Хто їх туди посилав? Так «артисти» ж ці. Розумієш? Ну свідомість, думки. Ось вони ж ганяють людей з одного туди, всюди ганяють, але до Бога не приводять, ось у чому біда. Але зате людина зайнята. І виходить, Особистість, вона відчуває прагнення до Бога, а свідомість підміняє. Тому і ганяє туди-сюди з однієї церкви в іншу, ще кудись, та яка різниця. Бог, Він всередині, Він є. Головне – до Нього прагнути, а не міняти сюжетні лінії на «сцені».

З програми «Істина на всіх одна. Ілюзія і Шлях»

Матерія ніяк не може заважати бути з Богом. Це всього лише матерія. Як матерія може завадити духовному? Це неможливо.

«Немає сили вище Духовної!»

А. Нових, «АллатРа»

Виходить, прийти до Бога чи ні – це виключно вибір Особистості. Немає жодних перешкод, здатних завадити цьому. Важливий внутрішній вибір Особистості і тверде рішення.

«Ольга: А як людині, саме ось цей стан пізнати в щоденному житті? Дійсно там на роботі, в родині, не юважливо... От дуже часто говорять про те, що побут не дає можливості розвиватися духовно...

Ігор Михайлович: Це неправда, цього не може бути. Немає жодних перепон, які можуть перешкодити людині осягнути світ Бога. Немає, і бути не може. Це мозок говорить. Свідомість говорить. Вона відволікає, вона завжди заморочує. Та яка різниця? Чим би ти не займався, ти завжди можеш відчувати, ти зобов'язаний відчувати світ духовний. І в першу чергу, постійно бути в діалозі зі світом Бога, з Богом. Це безвідривно, це постійний діалог, це прекрасно. І для цього не потрібно сидіти десь там, годинами далеко від людей, на вершині гори або в лісі якомусь, усамітнившись і щось споглядати, щоб тебе нічого не відволікало.

Не відволікало що? Мозок. Це говорить про те, що люди, які усамітнюються, які йдуть в ліс, йдуть кудись в якісь там поселення і намагаються щось осягнути, вони намагаються мозком осягнути. Ну як можна в мензурку запхати океан? Треба стати океаном. Тоді тобі все одно, де носиться твоя мензурка і чим вона займається, просто так приглядаєш за нею, щоб не нашкодила. Правильно?»

З програми «Сенс життя – БЕЗСМЕРТЯ»

Всі ми вчимося. Усім система підкидає одне і те ж. І розбір ситуацій з людьми, які йдуть  духовним шляхом, дуже важливий, оскільки дає можливість ділитися своїм досвідом роботи над собою.

 

Що ж таке прихильності до матеріального світу?

«І ти не уявляєш собі, скільки народу протопало у Переддвер’я Шамбали. І лише одиниці знаходили це Переддвер’я. Перепусткою ставали їхні чисті помисли і добре серце. От почитаєш в рукописах: "...люди, вільні від прив'язаності до речей, власності, особистого збагачення, вільні від егоїзму, тобто ті, які досягли високої моральної досконалості..."».

А. Нових, «Перехрестя. Одвічний Шамбали»

Якщо у мене є якась річ або близька людина або робота,чи буду я обов'язково прив'язана до неї? Відповідь: ні! Погляньте на Сенсея з книг А. Нових. У нього є робота, машина, друзі та навіть домашні тварини. Він же не прив'язаний до них. Він Бодгісаттва, він не може бути прив'язаний до матерії. Виходить, що прив’язаність до матерії – це виключно внутрішнє і залежить від самої людини.
То як же дізнатися, чи прив'язана людина до матерії? Дуже просто:

1. Ви про це думаєте;
2. Прив'язка викликає у вас внутрішню емоційну реакцію.

А тепер більш докладно. Якщо людина прив'язана до тіла, свідомість постійно про це нагадуватиме. Це можуть бути нескінченні думки: «я погладшала, треба схуднути», «треба ще тут підкачатися», «яка я класна», «я негарна», «знову прищик, який жах» тощо.

Раніше, ще до знайомства з книгами А. Нових, у мене була дуже сильна прив'язка до тіла. Це були постійні думки про те, як я виглядаю, порівняння своєї зовнішності з іншими, страх, що моя зовнішність комусь не сподобається. Ця прив'язка викликала в мені дуже сильні негативні емоції. А в школі я взагалі плакала, дізнавшись, що комусь не подобаюся (навіть якщо людина була незнайома мені). Коли ж, навпаки, якийсь хлопчик казав, що я гарна, тут вискакувала непомірна гординя «яка я класна» і уявне «щастя», що швидко закінчується. Чесно, ще помічаю за собою прив'язку до тіла. Але зараз вона протікає в прихованій формі. Наприклад: можу протягом дня несвідомо заглядати в дзеркало, коли проходжу повз нього, і при цьому в голові може проскочити думка: «запустила ти себе» або «нічого так».

Припустимо, людина прив'язана до свого коханого. Вона теж буде постійно думати про свою другу половинку. Це можуть бути ревнощі: думки про те, де мій партнер, з ким тощо. Або 10 разів на день хвалити свого партнера в голові або перед іншими людьми: «який він класний», «а ваш так вміє», «а уявляєте, що зробив мій», «мені так пощастило з моїм чоловіком» тощо. Прихильність до другої половинки також буде виражатися у різноманітних фантазіях на тему можливого спільного майбутнього. Зрозуміло, що це не справжня любов, а лише бажання влади та домінації.

Для системи дуже вигідно, коли у людини є прив'язка до чогось. Тому що це емоційне підживлення для неї. Приміром, людина прив'язана до своєї машини. Система буде створювати такі ситуації для цієї людини, щоб зачепити якось і викликати емоції, причому як негативні, так і позитивні. Наприклад: таку людину будуть постійно підрізати на дорозі, хтось подряпає вранці саме її машину, пташки залишать подарунок, часто-густо поломки можуть бути в машині. Прив'язка до машини в цих ситуаціях буде викликати обурення, злість, агресію. Але буває, що система буде підсовувати ситуації, в яких людина буде відчувати ейфорію. Наприклад: довгоочікуване вдале місце на парковці, ви виграли безкоштовну мийку своєї «металевої красуні» тощо.

Коли людина прив'язана до грошей, до багатства – будь-яке фактичне або потенційне зменшення цих матеріальних цінностей буде також викликати цілий букет негативних емоцій.

«Якщо ти прив'язаний до багатства своїми помислами і прагненнями, то краще роздай його бідним. Бо так краще буде для твоєї душі. Адже постійна турбота про примноження свого багатства матеріалізує людину, пробуджує в ній якості Тваринного начала, такі як жадібність, заздрість, егоїзм».

А. Нових, «Сенсей-IV. Одвічний Шамбали»

Щоб позбутися прив'язок, необхідні дисципліна ума і жорсткий контроль того, що приходить в голову. Потрібно не реагувати на ілюзорні образи, які підсовує свідомість.

«Лише той, хто не прив'язаний до видимого, піклується про Душу».

А. Нових, «АллатРа»

Насправді, всі прив'язки зникнуть, коли людина навчиться отримувати радість і насолоду від дотику з духовним світом, а не з матеріальним.

«Якщо Бог буде на першому місці, то все інше буде на своєму».

Августин Аврелій

 

Духовний розвиток – це внутрішня робота над собою

Все, що людина робить в матеріальному світі, говорить і думає – все це зовнішнє. Думки – це інформація, матерія, а отже, зовнішнє. Слова, справи і вчинки – тим більше.

Що б людина не говорила: «Я хочу служити Богові», «Моя мета – духовне звільнення», – якщо вона не змінюється всередині, то це будуть лише слова, струс повітря.

“Якщо людина, бажаючи духовно розвиватися, обмежується тільки лише бажаннями, на зразок "я хочу", ”я стану”, "я буду", а у своєму щоденному житті нічого для цього реально не робить і не змінюється, то користі від цього не буде. Але, якщо людина реально займається самовихованням і саморозвитком, невпинно працюючи над собою за допомогою дисципліни, самоконтролю і духовних практик, то згодом вона вчиться контролювати свої емоції, свою поведінку, свої думки”.

А. Нових, «АллатРа»

Немає чарівної молитви, чарівної книги, чарівної практики, які зроблять тебе духовно вільним, перекинуть тебе у 7-ий вимір. Це робота над собою, внутрішній вибір Особистості.

«Вирішальну роль тут відіграє саме особистий вибір людини, її цілеспрямованість, робота над собою і її невідступність від духовної мети. Підкреслюю, такі зміни пов'язані винятково з перетворенням внутрішнього світу людини! Якщо людина намагається змінити свої зовнішні умови, не змінюючись внутрішньо, користі від цього не буде!»

А. Нових, «АллатРа»

Зміни у зовнішньому без зміни внутрішнього – це не духовний розвиток, це потурання Его, гра в духовність, ілюзії свідомості.

«А якщо я тобі скажу: "Сиди рівно, дихай через раз і ти станеш духовно освіченим". Та це все дурниці. Ти хоч на голові стій, а духовною людиною ти не станеш, якщо не будеш займатися своїм внутрішнім розвитком. Саме ЗАЙМАТИСЯ внутрішнім розвитком, щосекунди. Ось, як отець Сергій каже, у кожній годині, у кожній миті. Тобто не можна втрачати те чуттєве сприйняття світу духовного».

З програми «Сенс життя – БЕЗСМЕРТЯ»

Бог, Духовний Світ – це далеко не матеріальне, свідомість це не розуміє, не знає. Духовний розвиток ніяк не стосується зовнішнього. Це не зовнішні зміни, вигадані свідомістю, а саме внутрішні.

«Отже, скарби є духовне преображення людини. Але щоб його досягнути, необхідно наполегливо працювати над собою у кожному дні. Не всі, що спокусилися перспективою шляху, доходять до його кінця, тому що шлях припускає внутрішні зміни. Першими залишають шлях ті, хто багато говорить, але нічого не робить, щоб змінити себе. За ними слідують ті, хто шукає легких перемог. Потім з духовного шляху сходять і ті, хто захоплюється здібностями,  що відкрилися у них для задоволення своєї значущості в цьому світі. Далі — ті, хто знаходить задоволення в самому процесі пошуку сенсу життя, але не розуміє себе і в результаті нічого не знаходить. Звертають з духовного шляху і ті, хто сумнівається в собі, у Мудреці, що відкрив їм духовну Істину, та й у самій Істині. Всі ці люди тлумачать духовний шлях так, як їм вигідно для себе в цьому матеріальному світі. І тільки той, хто йде з чистотою і щирістю намірів до кінця, проявляючи наполегливість в своїй духовній праці, перетворюючи себе в кожному дні, тільки той в житті знаходить свої духовні скарби, які дають можливість піти в інший світ. Зміст цієї притчі такий: часто, йдучи духовним шляхом, люди шукають особистого успіху в цьому тимчасовому для них світі замість своїх духовних скарбів, які відкривають їм шлях у Вічність».

А. Нових, «АллатРа»

 «Сенс духовного розвитку людини в якісній внутрішній її зміні!»

А. Нових, «АллатРа»

 


Любов двоїх

Особистість нічого не відокремлює від Бога, крім власної свідомості. Свідомість – єдине, що розділяє, ставить всілякі ілюзорні перешкоди. Це не робота, не родина, не близькі, не речі матеріального світу відокремлюють Особистість від Бога, це тільки власна свідомість, а точніше, вибір її слухати.

Бог – це Любов! Особистість – це частина Духа Святого, сутність якого Любов. Отже, Особистість – це теж Любов. Свідомість не здатна Любити. Ніхто не заважає Особистості в її вільному виборі, ні Бог, ні диявол, ні власна свідомість. Якщо Особистість вибирає Бога, вона йде до Бога, поєднується з Любов'ю. Якщо Особистість обирає диявола (слухає свідомість), вона йде до біса. Це вибір виключно Особистості.

«Та не важливо, що ти робиш у цьому світі. Набагато важливіше, що буде після цього світу. Що ти робиш для того, що буде після цього світу, після його закінчення? Воно дуже швидко закінчується насправді. Час біжить швидко. Це сама плинна субстанція. Утримати неможливо».

З програми «Істина на всіх одна. Ілюзія і Шлях»

Людина може робити все, що завгодно в цьому світі: прибиратися в будинку, працювати на городі, бути на роботі, кататися на гойдалках з дитиною, триматися за руку з другою половинкою, складати музику, малювати, танцювати, підніматися в гору. Це неважливо, головне – бути з Богом! Це суто внутрішнє. Це стосунки двох коханих – тебе і Бога!

 

Автор: Олена Сонячна (Білорусь, Гомель)

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 273

Підписатися на новини



Хибна Духовність. Прив'язки або що ж таке робота над собою? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 273
Схожі статті:


Коментарі
  • странница

    16.07.2017 13:41

    Автору спасибо за статью, а  Pablo -  спасибо за честный комментарий, понимаю о чём говорите.

    Відповісти
  • Таня

    12.07.2017 14:49

    Спасибо за статью!!!

    Відповісти
  • Юрий

    11.07.2017 15:30

    Благодарю за наблюдение. Система также подкидывает сейчас “МУСОР” для того что бы создать разделение в семье. И пришло понимание, что когда на чувствах, то разделение не возможно. Как бы там ни было.

    Відповісти
  • Эльчин

    08.07.2017 19:56

    Спасибо, Елена! мне очень понравилась статья)) Она очень интересная и насыщенная! Согласен с главной темой статьи- что Бог внутри и хотел просто добавить слова: Если Бог будет на первом месте, всё остальное будет на своих! 

    Спасибо за проделанный труд, уверен он многим людям поможет в их пути :))

    Відповісти
  • Pablo

    05.07.2017 15:01

    Я так полагаю, что когда Автор столкнулась со знаниями, она уже была замужем. 

    И полагаю, что до встречи со знаниями, ей так же, как и многим людям, хотелось любви земной, ласки и заботы. Соответственно была определённая привязка материального характера. 

    Я столкнулся со знаниями, на момент, когда у меня не было девушки. И сейчас любые поползновения в сторону типа “грустно, одиноко” пресекаю, потому что есть понимание, кому “грустно и одиноко”. Но из этого соответственно вытекает, что в настоящих условиях, я уже не буду кого-то искать специально. И будет у меня семья или нет, я теперь не знаю. Но привязка все равно имеется..

     

    И вы сказали, что ничего человеку не мешает, и тут же перечислили в принципе неплохие занятия, которые как раз-таки душевно наполняют. И все всегда перечисляют очень интересные виды деятельности. А если это рутинная работа, которая отнимает все внимание, что времени вспомнить о Боге почти не остаётся? Что тогда делать? Мне кажется, что такие работы как раз и созданы, чтобы у человека не оставалось времени на духовное развитие

     

     

    Відповісти
  • →  Олег Олесинский

    05.07.2017 22:42

    Думаю, если бы вы ушли в монастырь и вас там заставили работать на огороде, вы бы тоже сказали, что возделывание огорода это тяжелая работа уводящая от духовного развития )

    Відповісти
  • →  Наталья

    05.07.2017 16:03

     

    Pablo, система, конечно, старается, занимает человека, но вы не отчаивайтесь.  Я тоже раньше так считала: дети, семья, работа и многое другое...а потом для себя решила, что все равно, не смотря ни на что нужно идти вперед. Упал - поднимайся и вперед! Пусть сначала маленькими шагами. Минутка, пять, десять... А потом время стало появляться  и на медитации, и на чтение и все легко, когда с Богом. И ты на многое не обращаешь внимания. А система - она и есть система.

    Відповісти
  • → →  Pablo

    05.07.2017 18:39

    Наталья, спасибо!

    Да, стараюсь, и время нахожу и на медитации, и на чтение вне работы. А на самой работе вот как-то не удается.

    Уже кучу советов получал, что и просто быть в чувствах и работать, и что нужно полюбить то, что делаешь и тд. Но что-то как-то.,

    В итоге и захожу в тупик: ладно бы хоть работа нравилась, тогда бы и отношение было другое.. а так ощущение, что по 9 часов в день тратишь просто в никуда, а мог бы... выхожу с утра на улицу, пахнет летом, лесом, детством, а приходится топать на работу, которая нужна только чтобы прокормить тело.. 

    Не знаю, какой выход можно найти. Хотя, условия и хорошие, но я считаю, что человек должен получать удовольствие от того, что делает. Ведь когда делаешь что-то полезное и интересное, это внутреннее глубинное чувство прям бьет ключом можно сказать)

    Даже у сенсея по книгам хоть и нелегкая работа, но это именно то, чем он хотел заниматься, она ему в радость несмотря на все хлопоты.

    Відповісти
  • → → →  Tanya

    19.07.2017 01:46

    Очень запомнился случай из школы. Это были средние классы, в нас развивали умение излагать мысли складно и грамотно)

    После изложения учительница дала дополнительное задание, написать короткое сочинение о том как заниматься любимым и нелюбимым делом. Первому варианту досталось любимое, а второму нелюбимое, соответственно….

    Ученики, которым повезло и они сидели с левой части парты (мне в том числе), очень быстро и красноречиво справились с заданием. А вот моя соседка по парте и все, кто сидели по правую сторону парты, как будто зависли. Нет у сознания такого дежурного образа. Понятно, что ребята что-то сочиняли, но это было больше похоже на мучения. Спасительной идеей был фильм о королеве бензоколонки и ее девиз «я не мечте изменила – я мечту изменила». Думаю нет смысла пересказывать сюжет и приводить аналогии с работой над собой и условиями пребывания в системе. Если не видели фильм, посмотрите, очень интересный и вдохновляющий.

    Так вот этот пример как невыполнимое задание (сочинение для 2 варианта) стало из невыполнимого целым осознанием, открытием, долго сопровождал меня в сложных ситуациях и служил убедительной контраргументацией при попытках поныть и пожаловаться, что когда все удобно, то да…. а когда не очень, то это ж уже совсем другая история.

    Но в какой-то момент, сознание нарисовало картинку, что я на работе и я вне работы могу себя вести только определенным образом. Это неправда, но я согласилась, так как это на тот момент вполне устраивало.

    Вопросы что почем начала себе задавать уже тогда, когда артисты в голове начали переживать как же я хочу заниматься социальной работой и духовно развиваться, но мне приходится 9 часов! минимум заниматься всякой ерундой… И прям засыпало аргументами почему моя работа бессмысленная, вместо того чтобы и в этом найти то, чем я могу и принести пользу обществу, и духовно развиваться.

    Было удивительно увидеть какова реальность. До этого также слышала много советов и рекомендаций, чужого опыта, но все это было мимо кассы. Сознание подсказывало, что никто ничего не понимает, у меня особая ситуация, другая…. и все эти советы мне не подходят. И правда, ничего не подходило, потому что истинного желания разобраться не было. А все эти размышления, страдания и самооправдания оказались всего лишь очередным проявлением гордыни – я ТАК! хочу, если б не эти обстоятельства…. 

    И как ни парадоксально, первыми вопросами, которыми начала задаваться были все те же «кто я» и «какова моя цель» (вообще и в плане работы). Как по мне, дальше все индивидуально и тут опять таки все советы неуместны. Исконные Знания дают более чем исчерпывающие ответы.

    После изменения приоритетов, получилось как у королевы бензоколонки, «я не мечте изменила – я мечту изменила»… потому работа, окружающее пространство и выполняемые задачи стали просто декорациями. Главное то не в работе заключается и не находится в пределах 3-го измерения. Значит можно совмещать работу в 3-м с работой над собой в других измерениях))) 

    Ну а при таком раскладе все в радость)))

    Сознание после этого каверзничать не перестало, но шаблон, что работа в чем-то ограничивает, разбился вдребезги)))

     

    Відповісти
  • → → → →  Pablo

    09.08.2017 06:13

    Спасибо большое за такой ценный и полезный опыт! Ваша история позволила и мне открыть глаза на какие-то вещи. И этот случай с сочинением.. очень здорово подмечена очередная шаблонность системы. Действительно, ведь мое сознание тоже рисует картинки, как я весело и с Богом делаю работу, которая мне по душе, а на все другие варианты у него нет готовой картинки. В общем спасибо!

    Відповісти
  • → → → →  Наталья

    20.07.2017 09:31

    Спасибо, Татьяна!!! Очень хороший пример и пояснение!

    Відповісти
  • → → →  Лена О

    06.07.2017 14:38

    Позволю себе добавить, что не всегда Сэнсей делал только то, что ему нравилось. В частности в «Перекрестье» когда ему приходилось общаться с бандитскими группировками, то написано, что он предпочел бы делать сейчас другие вещи, но он шел на эти встречи, так как это надо было. Мне эти моменты были очень важны для понимания, что я порой должна себя брать в руки и делать то, что мне не совсем хочется.Попробую найти этот момент в книге, например стр.188, но этот момент несколько раз в «Перекрестье» освещался. 

    Відповісти
  • → → →  Наталья

    06.07.2017 09:00

    Дорогой Pablo, не обижайся, но лучше пусть тебе ответит Руми:

     

    Как может быть не мокрою вода?

    Как может тело выпасть из Вселенной?

    Кто моет раны кровью, господА?

    Как потушить пожар трухою сенной?

    Зря не старайся тени убежать,

    К тебе она привязана навечно.

    И сколько ни плутай, ни бегай вспять,

    Тебе от тени не удрать, конечно.

    И только солнце днём над головой

    Способно приуменьшить наши тени ...

    И совесть, как тюремный часовой,

    Нас мучит, но хранит от преступлений.

    Свечой ума махая пред собой,

    Ты освещаешь только стены ночи.

    Поверь, никто не борется с тобой,

    Из тьмы на свет ты сам уйти не хочешь.

    * * *

    Я мог бы объяснить всё это, но

    Боюсь стеклянную разбить я вазу -

    То сердце нежное твоё. Оно,

    Разбившись, не сберётся по заказу.

    В твоей душе есть всё - и свет и тень.

    Пойми же это, наконец, и внемли!

    Неси главу свою под Древа сень,

    Чей ствол - Копьё, пронзающее землю!

    Когда под Древом этим ты сидишь,

    Душа твоя отращивает крылья!

    Но надо научиться слушать тишь!....

     

    Відповісти
  • Володя

    05.07.2017 10:25

    Отличная статья и очень своевременная. Все выше описанное абсолютная истина. У меня недавно родился сын. Недоспанные ночи, работа, времени в обрез, постоянное движение, круговорот жизненных обстоятельств. . Но ничего это не мешает пребывать в чувствах, в диалоге с Богом и развиваться на этом пути. Более того, чувствую еще большую поддержку Бога, реальную заботу от Него обо мне. Наоборот это помогает концентрироваться, еще усилить контроль на мыслями, так как их все больше прибывает, появляется у сознания повод. Вот не спал полночи, на работе, начальник в скайпе пишет, раздает задачи и ничего мне не мешает писать этот комментарий, предварительно прочитав статью.

    Відповісти
  • Елена (не автор статьи)

    05.07.2017 10:06

    Очень полезная статья. Сама на все эти грабли наступаю часто, что-то удалось убрать, над чем-то еще приходится работать. 

    Спасибо за статью, на некоторые свои действия посмотрела как со стороны.

     

    Відповісти
  • Наталья

    05.07.2017 09:41

    Большое спасибо, Елена! Действительно,ничего не мешает..

    Приносит свежесть по утрам

    Бриз во дворец, шатёр и храм.

    Встань, надышись покуда жив,

    Он улетит к другим мирам!

    Танцуй - когда разрублен!

    Танцуй - сорвав бинты!

    Танцуй - когда погублен!

    Танцуй - свободен ты!

    Танцуй - средь шумной битвы!

    Танцуй - в тиши ночной!

    Танцуй - в часы молитвы!

    Танцуй - любимый мой!

                                  Руми

    Відповісти
  • Сергей

    05.07.2017 09:25

    БлагоДарю за прекрасный жизненный опыт, изложеный в этой статье. Прочувствовал, понял, осознал. Спасибо великое! 

    Відповісти
  • oxana

    05.07.2017 01:58

    Спасибо за замечательную статью. Сама задаю себе все эти и подобные вопросы, и очень интересно мнение других.

    Відповісти
  • Мария

    04.07.2017 23:55

    Статья просто замечательная!  Действительно, эти вопросы иногда в общении всплывают. На самом деле это просто иллюзия, что духовный человек должен как-то выделятся, быть не таким, как окружающие. И тот же Сэнсэй - отличный пример для иллюстрации.

    Відповісти
  • Лилия

    04.07.2017 22:47

    Замечательная статья ! Благодарю Елена, да..Бог Везде  и Всегда с нами и ходить никуда не надо

    Відповісти
  • Андрей

    04.07.2017 22:18

    Спасибо! Очень интересная статья и как раз вовремя :)

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція