Фальшиве все гаразд від системи. Як вийти з ілюзії

Фальшиве все гаразд від системи. Як вийти з ілюзії

«Для Особистості щастя — вічне.

Ми втрачаємо його лише тоді,

коли ми втрачаємо себе як Особистість».

Із передачі «НЕВИДИМИЙ СВІТ»


Спостерігаючи за змінами, що відбуваються у мені на шляху духовного розвитку, помітив один прийом системи, яким вона мене обманює, утримуючи у своєму полоні. Поділився цим спостереженням із друзями. Вони сказали, що теж спостерігають таку роботу свідомості в собі. Це і спонукало мене до написання даної статті.

Є розуміння, що свідомість не знає нічого про духовний розвиток Особистості, їй це невідоме. У мене як Особистості є досвід того, як палає Любов всередині, і є прагнення Жити постійно цим таїнством. А є фальшиве «все гаразд» від системи, щоб заколисати Особистість. Це два кардинально різні стани, світосприйняття і світовідчуття. Це кардинально різні стани.

Передісторія

Почну з передісторії. Відтоді як почав працювати над собою, виконувати медитації і духовні практики з‘явилося відчуття нестерпної жаги пізнання, поглиблення досвіду. А за деякий час прийшла якась «ситість» і період, коли стало все добре. І ось це «все добре» спочатку було справжнім добре, був приємний спокій всередині і почуття радості, немов знайшов, що шукав усе життя.

Але з часом система заколисала, і стало «псевдо добре».

Наприклад, після пробудження вранці є легенький рівний стан і чуєш думки: «Можна не робити практики, все ж «гаразд». Або замість пізнання, читання корисної літератури приходять думки, що можна подивитися фільм, поїсти солодкого, або якось відпочити (полінуватися) — все ж «гаразд». Але у ці моменти відбувається угода із системою: мов, я тебе не чіпаю, а ти не розвиваєшся далі у Духовному відношенні і віддаєш мені частину своєї сили (Аллата). Такий собі паритет. А за фактом програш Особистості і потакання системі. Цим спокоєм система просто знерухомлює Особистість. Начебто атакує менше, десь атаки стають тоншими, десь розповідає, який я молодець, що бачу атаки, протистою, не програю системі. Мені знадобився час, щоб побачити і зрозуміти, що відбувається насправді.


Особистий духовний рість людини. Цитата з книги АллатРа


А в цілому — «ну все ж добре», навіщо робити практики регулярно? Прокинувся, ніхто не атакує: «ну все ж добре», відчуваю легенько любов всередині — піду поїм або займусь справами. Ввечері теж день хороший, все спокійно, сяду, зроблю практику «Лотос» і піду спати. «Все ж добре». Насправді зроблю розслаблення і порину в сон, а потім прийму думки від свідомості, що, мов, так добре поринув, що нічого не пам‘ятаю, така, мабуть, була гарна духовна практика...

У такі моменти дійсно місцями було все добре та спокійно. Але суть цього прийому в іншому: вірячи і сподіваючись на фальшиве «все гаразд», я самостійно позбавляв себе духовного досвіду, плекав і зрощував гординю. Ну все ж добре, я вже майже святий.

У книгах Анастасії Нових «Сенсей» описується, що для Особистості корисно робити практики два рази на день, вранці і ввечері. А що нам дають практики? В «АллатРа» просто і зрозуміло описано:


Що таке духовні практики? Цитата з книги АллатРа


І за особистими спостереженнями, кожна практика — це чуттєвий досвід, кожного разу новий. Кожного разу цей досвід є нашим укріпленням духовного фундаменту знання, досвідом відходу від свідомості, спілкування з Богом, поглиблення у Вдячності і Любові до Нього. Також це настрій на день, щоб не випадати зі спостереження за тим, що відбувається, щоб завжди пам‘ятати, що головне. Пам‘ятати про Ціль і весь час прагнути до неї внутрішньо. Коли є можливість розвиватися як Особистість, приручати свідомість, уміти відходити від її атак і постійно стяжати Любов, радість, перебувати у щасті, то позбавляти себе такого щоденного подарунку, як мінімум, нелогічно, а по-хорошому — ознака або самообману, або підконтрольності свідомості.


Став на шлях – стій. Свобода від диктатури звіра всередині тебе


Як казав І.М. Данілов: «Це не заважає ні розумовій діяльності, якщо ти науковий співробітник, це не заважає тобі працювати руками, якщо ти руками працюєш, це нічому не заважає, абсолютно. Просто тримайся і не давай думкам непотрібним. Думки повинні працювати: по роботі виконувати все, обслуговувати тебе. Тобто, насамперед, потрібно стати Ангелом всередині себе, тобто господарем над своєю твариною, а тварина повинна працювати на тебе».

Є час і можливість допомагати людям, брати участь у проектах Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА». Є час вивчати роботу системи тваринного розуму, як працює свідомість, спілкуватися на тему роботи над собою, ділитися досвідом.

Так, відчуваю Любов всередині, і все гаразд в цілому, все спокійно. Але є і гординя, думки, що чогось досягнув, щось зміг. Є відчуття піднесення над іншими людьми, є оцінка і порівняння. І найголовніший критерій — немає постійно палаючої Любові всередині. Немає постійного духовного росту і самовдосконалення у практиках. Немає послідовної щоденної роботи над собою, спрямування уваги на почуття, ведення щоденника, нарощування досвіду жити в Любові. Немає постійності у всьому цьому. А як ми знаємо постійність — це ключ до розвитку

Практика відстороненого спостереження за роботою свідомості (стан відсутності думок).

Це практика цілеспрямованого спостереження за роботою свідомості, за тим, як вона думає. Відсторонене спостереження. Його суть полягає в тому, щоб із стану любові спостерігати за думками і картинками, які виникають у свідомості та не втягуватися в обмірковування цих думок і розглядання картинок.

Потрібно просто сісти зручно і з відкритими очима направити свою увагу у почуття Любові, щастя всередині. Не думати, не приймати ніякої думки, а максимально понамагатися перебувати в почуттях.

Можна почати з 1 хвилини 2 рази на день і поступово додавати по 1 хвилині. Через деякий час вже двічі на день робити по 12-15 хвилин, потім збільшувати до 20, 30 хвилин стану відсутності думок з почуттям Любові та щастя всередині. Просто? Простіше нікуди.

Помітив, що завдяки регулярному виконанню даної практики стало легше протягом дня не відволікатися на зовнішнє і не вкладати силу уваги в думки і картинки. З часом з‘явився навик бути у почуттях із відкритими очима.


Життя – це Любов


Ще з‘явився досвід як свідомість «підкуповує» Особистість необхідними їй думками та ідеями.

Наприклад, сідаю виконувати дану практику. Вирішую, що зараз, протягом 15 хвилин думки мені не потрібні. Завдання просто спокійно посидіти з відкритими очима та відчути радість і Любов всередині. Ставлю таймер, і секунд 30 тиша. Потім починають приходити різноманітні «найкращі у світі» ідеї, як можна щось зробити, а потім ще це зробити, а ось якби це, то було би те… І стоп. Я ж не замовляв усього цього!

А свідомість вже «підкуповує» Особистість геніальними ідеями та красивими картинками та гаслами, як зробити багато хорошого. І якщо вибереш ці думки та картинки, то ні до чого хорошого це не призведе. Адже ти тоді проміняєш духовний досвід на матеріальне і тимчасове.


Вибір людини. Чому приділяєш увагу, тим і стаєш


Спочатку сідав робити цю практику для тренування уваги та перебування у почуттях із відкритими очима. А тут бізнес плани, геніальні ідеї по розповсюдженню знань, і як красиво зробити монтаж.

Це підкуп Особистості свідомістю. Причому вона завжди малює райдужну перспективу та світле майбутнє, які при перевірці виявляються порожнечею та обманом. Ага, свідомість підкаже, як добитися світлого майбутнього… Тільки для себе, щоб Особистість, як дійна корова, залишалася на припоні...

Постійність — це ключ до розвитку

Коли почав регулярно виконувати практику стану відсутності думок, вирішив поцікавитися у знайомих товаришів чи роблять вони цю практику на заняттях. На що мені відповіли, що закинули після деякого часу виконання. Це мене спочатку здивувало, але потім згадав власний досвід, як свідомість відводить від виконання духовних практик і стяжання Любові протягом дня.

А через деякий час почув такий діалог:

– У мене не виходить медитація «Піраміда», що робити?
– А ти її робиш?
– Нечасто і нерегулярно.
– А як же вона вийде, якщо її не робити?

І ось дійсно — хіба вийде практика без регулярного виконання?..

В «АллатРа» з цього приводу знайшов рядки, які більш розгорнуто можуть висвітлити дану тему:

Рігден: Людині, яка прагне злитися зі своєю Душею, важливо ставитися до кожної медитації, як до найбільшого і найважливішого свята в житті. Також при виконанні навіть добре напрацьованої медитації потрібно максимально занурюватися в неї та кожного разу прагнути досягти нового рівня її пізнання. Тоді людина буде розвиватися, а не тупцювати на місці, для неї кожна медитація буде цікавою, новою за гамою почуттів і захоплюючою в пізнанні й освоєнні. 

Багато хто помилково вважають, що достатньо просто навчитися виконувати ту чи іншу техніку медитації і все — з ними повинно статися щось хороше, як у казці. Ні, це омана. Людина тільки тоді буде змінюватися в хорошу сторону, коли вона сама буде цього прагнути, коли вона зведе духовне в головний пріоритет свого життя, коли буде щосекунди контролювати свої думки, відслідковувати прояви Тваринного начала, максимально реалізовувати добрі справи, жити однією лише головною ціллю — прийти до Бога як зріла Духовна Істота. Медитація — це всього лише інструмент, за допомогою якого потрібно старанно і довго трудитися, щоб зробити з себе щось «хороше».

«АллатРа» А. Нових

В житті ми оточені прикладами, що без праці нічого не досягти. Взяти той же дитячий чи підлітковий період. Хочеться стати сильнішим — бігай, віджимайся, підтягуйся. Так, перша пробіжка буде нетривала. Так, перші підтягування закінчаться за декілька секунд просто висінням на турнику. Так, перші віджимання можуть бути з тремтячими руками чи болем у кісточках. Але це є початок.

Регулярні тренування приносять свої плоди — біг вже вимірюється десятками хвилин або кілометрами, підтягування вже закінчуються на четвертому-п‘ятому підході по 10-15 разів, віджимання вже не на колінах, а на пальцях, або на одній руці, і в підході може набриднути рахувати до 100.

Але як можна досягти результату не практикуючи? Як можна досягти постійного зосередження на Любові без щосекундної практики? Без прагнення до цієї Любові?

Мені здається, недаремно є рекомендація робити духовні практики і медитації 2 рази на день, вранці і ввечері, і протягом дня заглиблюватися у цих почуттях. Це приносить свої духовні плоди тим, хто виконує ці рекомендації.


Духовна практика – це вихід за межі


Пастки свідомості

Можу навести інший приклад, коли недостатньо спостерігав за роботою свідомості, і був досвід таких собі «домовленостей» з нею. Через деякий час я на практиці зрозумів, що із свідомістю в принципі неможливо домовитися!

Один із прикладів договору: мені потрібно поїхати на зйомку або монтажувати, а вона не хоче. Дурня включає, тупить, нічого не пам‘ятає, ідей ніяких немає, і взагалі апатія. Ну я і їв щось солодке, щоб, так би мовити, підбадьорити її, але це не працювало, як я хотів.

Помітив таку схему в роботі свідомості:

  • приходить картинка, як я їм щось солодке;
  • в роті виділяється слина;
  • відволікаюсь і йду їсти;
  • при цьому, як правило, втрачається багато часу;
  • після солодкого тіло стає млявим, починає хилити в сон;
  • насилу повертаюсь робити, що задумав.

Я тоді ще не розумів, що коли вона не хоче щось робити, то потрібно застосувати практику «квітка Лотоса» чи бездумність. Але свідомість у ці моменти і бездумність не хоче робити, і навіть якщо виникає така ідея, то чутно у відповідь: «Не хочу робити бездумність». А не хоче робити тому, що під час якісного виконання даної практики свідомість слабшає і стає голодною. 

До речі, в цьому і полягає дресирування свідомості: вона не хоче працювати, ми заглиблюємося в почуття і повністю прибираємо з неї увагу. Свідомість атакує, тому що це енергоінформаційна структура, яка живе за рахунок енергії (уваги), що отримує від Особистості. Від цього залежить у прямому сенсі життя свідомості. Тому вона будь-якими способами — думками, емоціями, картинками, голосом у голові тягне на себе увагу Особистості, і таким чином домагається годівлі.


Куди вкладаєш увагу? У думки, картинки чи Любов?


Якщо людина не піддається на провокації системи, то свідомість починає голодувати. Тоді вона готова виконувати будь-яку роботу, і сама навіть пропонує: «А давай зробимо відеомонтаж, ой, так хочеться щось зробити, давай чимось займемося». Це вірна ознака того, що вона хоче силу уваги від Особистості, і добре в такі моменти ще більше її ігнорувати, виконувати духовні практики, бо в такі моменти Особистість більш сильна і вільна від гніту свідомості, і можна глибше зануритися у духовних практиках.

Невже не в цьому і є суть? Вона оголошує, що вона хоче чи не хоче. І це дає нам розуміння, що потрібно робити, щоб послабити її вплив.

Не хоче робити бездумність або практики регулярно — значить треба це робити. Не хоче працювати, обіжралася — треба її послабити, а як? Прибрати з неї увагу, більше переключитися на внутрішні почуття, не приймати думки, емоції, бажання, картинки в голові.

Можна почитати книгу «АллатРа», подивитися передачі за участю Ігоря Михайловича Данілова, зайнятися корисною діяльністю на благо людей. Можна зробити практику стану відсутності думок, «Глечик», «Четверик» або «Лотос».


Ми тут для того, щоб навчитися бути в любові та щасті


А якщо грати з нею в «домовленності», то вона обов‘язково в якийсь момент обдурить або підставить і буде диктувати свої умови. Але що вона таке? Що вона може зробити мені, як Особистості, крім того, що пропонувати свої правила гри, нав‘язувати свої бажання, і тільки шепотіти або кричати? І скільки вона це може робити? Поки людина буде вкладати в ці пропозиції увагу або поки свідомість не спустошить людину практично повністю. Як би це образливо не звучало, але людина для системи, як корова. Доки є молоко, вона її доїть, а як молоко закінчується, система залишає у спокої до наступного наповнення. Але якщо я як Особистість не вкладу в цей крик або бажання свою увагу, то вона просто здувається і лопається, як мильна бульбашка.

Вона може тільки підбурювати, провокуючи нас. Недаремно в Ісламі один із епітетів ібліса (диявола у християнстві) — ворог, той хто збуджує ниці пристрасті, підбурювач, провокатор, навушник, наклепник, той, хто спокушає, пліткар, брехун, звабник.

Дресирування свідомості

Зупинюся детальніше на механізмі відстороненого спостереження за свідомістю, її дресируванням.

Свідомість має ряд своїх програм, наборів установок, «шаблонне мислення чи поведінку», прошивку, як завгодно можна назвати. Вона працює за певними алгоритмами.

Із того, що помітив на своєму досвіді:

  • свідомість постійно голодна і ненаситна, щоб отримати їжу, підкидає Особистості думки, картинки, образи. Якщо ми приділяємо цьому силу уваги, вона їсть;
  • свідомість, як акумулятор, набирається сил від приділеної їй уваги. Потім зі ще більшою силою нас «лупить». Треба розуміти, що 90% уваги, яку свідомість забирає в Особистості вона витрачає на її поневолення;
  • коли нам потрібно щось зробити, вона зазвичай включає «дурника», щоб не витрачатися, і починає відволікати. Називається пішов води попити і вже хом‘ячу бутерброд на кухні. Але у цьому ж і слабкість свідомості. Вивчивши, як вона працює, ми можемо використовувати її алгоритми дії проти неї самої.

Ось як це працює на прикладі: треба нам щось зробити, а вона брикається. Робимо бездумність за таймером. Так як вона — програма, яка шаблонно діє, вона нас буде атакувати, підкуповувати, вмовляти тощо. І буде на це витрачати вже свої накопичені сили. Їсти ж хоче? Хоче, ще як. І буде діяти за алгоритмом «хочу жерти — треба атакувати Особистість тим, що їй цікаво», і буде пінгувати різними думками, підбираючи ключі до Особистості.


Свідомість ненаситна. Вона жере до нескінченності


Свідомість як вічно голодний мисливець: завжди полює і думає як би побільше здобути здобичі. Але щоб полювати, їй потрібна енергія. І якщо вона витрачає більше, ніж отримує, то вона припиняє це робити. Починає вигадувати більш хитромудрі пастки або чекає, коли людина сама оступиться, помилиться, і вона тут як тут — нападе і забере частину енергії для себе.

Суть у дресируванні. Який ситий кіт буде ловити мишей? А яка сита свідомість буде виконувати те, що від неї потрібно? Парадокс полягає в тому, що ми самі зміцнюємо ворога свого. А потім вона ж нам розповідає, як нам з нею чинити (годувати, пестити, плекати, догоджати їй, виконувати її бажання), і тоді нібито вона буде нормально себе поводити. М‘яко кажучи, дивна ситуація.

Практика стану відсутності думок за таймером і спостереження за свідомістю протягом дня на власному досвіді допомогло більше зрозуміти весь цей процес взаємодії.

Свідомість нас атакує думками, ми їх не приймаємо — вона витрачається на нас, в якийсь момент спустошує свої сили і стає слабкіше.


Хибне все гаразд - артисти в голові


Як свідомість стає інструментом Особистості

У цьому контексті варто ще зробити акцент, що абсолютна бездумність (без думок взагалі) — це дійсно можливо. Просто не раз зустрічав під час спілкування, і в самого була така установка у свідомості, що абсолютна бездумність неможлива.

Знаходишся в любові чи прогулюєшся деінде, чимось займаєшся і прилітають різні думки — це нормально, начебто абсолютної бездумності не буває. На цей рахунок може кожен, кому цікаво, перевірити і отримати власний досвід, що абсолютна бездумність можлива.

Можна провести експеримент із самим собою. Спробувати 2-3 секунди бути в любові, просто ось заспокоїтись і всю увагу направити на почуття любові і щастя всередині. Максимально зосередити на цьому увагу. Якщо так, можливо, тоді можливо і 10 хвилин, і 30, і годину. Питання в тренованості уваги і в тому, що дійсно цікаво мені як Особистості. Так, потрібно цьому вчитися і практикувати постійно, якщо це цікаво.

Для себе на даному етапі розумію, що можлива і годинна бездумність, і скільки потрібно, питання у моєму навику тренованості уваги. Наскільки я можу всю увагу переключити на Любов і просто весь час посилювати це. А потім приходить момент відокремленості від свідомості, і тоді ще легше Любити.

Важливий момент — у практиках не повинно бути жодної думки. Максимальна зосередженість на почутті Любові, якісно, відповідально.

Висновок: свідомість повинна бути постійно голодною, тільки у цьому випадку вона буде робити все, що потрібно Особистості. Саме тоді свідомість і стає інструментом Особистості для взаємодії в тривимірності, засобом комунікації. Треба розуміти, що вона повинна бути постійно зайнятою чимось корисним для розвитку людини і допомоги людям: їхати на зйомку, робити монтаж, писати статті, вивчати мови тощо. І звісно для Служіння у найвищому розумінні цього слова. Так ми біса примушуємо служити Богу, і це правильно, так повинно бути.

Тут важливо, отримавши певну ступінь свободи від свідомості, продовжувати перебувати у почутті Любові, радості і тримати свідомість на відстані витягнутої руки, щоб вона знову не заволоділа нашою увагою.



Ще один приклад із життя. Раніше виконував нічні практики після 00:30. Потім прийшов період, коли почав чути думки в голові: «Все ж «гаразд», можна просто зробити Лотос і спати піти...». Але на практиці це було швидше просто розслаблення і відхід у сон, ніж дотик до Світу Духовного і отримання нового чуттєвого досвіду. Коли помітив таку підміну, вирішив робити практики вранці та ввечері. І додав «Четверик».

Тільки нещодавно почав розуміти, навіщо ця практика дана у книгах. На завершальному етапі, під час роботи із Передньою сутністю останнім часом відбувається щось невимовне, і взагалі вся практика стала глибшою і цікавішою. Чи отримав би я цей досвід, якби продовжував слухати свідомість, що «все гаразд» і можна не робити практики? Звісно, ні.


Духовні практики – це інструмент для пізнання якісно іншого світу


ВИСНОВОК

Для себе я зрозумів, що тільки коли палає Любов всередині, є жага пізнання, прагнення до Любові Божої, до постійного спілкування, є прагнення діяти і Служити Богу — тоді це справжнє «все гаразд»!

Є древні духовні практики, описані в книгах Анастасії Нових, які сприяють справжньому розвитку Особистості. Із передач за участю Ігоря Михайловича Данілова ми знаємо про додатковий інструмент, який допомагає людині вийти з під атаки свідомості. Інструмент — це відеозапис самого ж себе, який був зроблений у піднесеному духовному стані. Увімкнувши відеозапис та налаштувавшись на нього, ми входимо в резонанс із самим собою, із своєю духовною сутністю — із Душею.


Єднання з Духовним світом у Любові та щастя


Велика радість і вдячність, що є чисті Знання у відкритому доступі для всіх людей!

Рігден: Особистий вибір відіграє велику роль у житті людини. В думках завжди домінує те, до чого Особистість небайдужа.

…Життя, навіть найдовше, дуже швидко закінчується, і закінчується воно раптово. Кожну його мить у матеріальному світі нещадно пожирає час. До речі, на санскриті «ад» (транскрипція українськими буквами) означає «їсти, ковтати, поглинати», або, кажучи давньоруською мовою, — «жерти». Цей матеріальний світ вважався давніми людьми саме тим місцем, яке нинішні релігії називають пеклом і зображувався у вигляді чудовиська, яке пожирає людей, їхні долі й Душі. Але якщо людина день і ніч прагне спасти свою Душу, працює над собою в кожному дні, то це дає їй шанс вийти назавжди за межі матеріального світу, за межі страждань і постійних перероджень. 

Для того щоб спасти свою Душу, треба жити цим бажанням. Це має бути єдиною головною жагою людини в її житті, незалежно від обставин долі.

«АллатРа» Анастасія Нових

Цей досвід дав мені розуміння в тому, що Духовний розвиток всебічний. У Зороастризмі дана формула духовного звільнення людини: добрі думки, добрі слова, добрі справи. Важливий комплексний підхід: регулярне виконання практик і посильна допомога людям (добрі справи). Інакше людина може просто скотитися в ілюзію власної святості, перетворившись у закоренілого егоїста, що думає тільки про себе, або ж загубити себе у зовнішніх справах, втративши навик відокремлення себе від свідомості шляхом спостереження і практик.

Вибір залишається за нами. Чого ми дійсно хочемо досягти — бути Любов‘ю, бути Живим, бути щасливим і вже тут, будучи ще в тілі, стати частиною світу Духовного і служити Богу або продовжувати тішити себе ілюзією, що ми духовно ростемо і вже чогось досягли. Кожен вибирає сам, кожної миті.



Учасник МГР «АЛЛАТРА» Євгеній


ЦЕ ЦІКАВО
434

Залишити коментар