Любов до Землі

Одним із найдивовижніших творінь Бога є наша планета Земля. Іншої подібної планети, в осяжному для людини космосі, поки не виявлено. Визначивши третє місце від Сонця в нашій сонячній системі, Бог вдихнув життя в Землю та пустив її у вічне плавання нескінченними просторами Всесвіту. При цьому Бог наділив Землю здатністю, як живого організму, еволюціонувати та розвиватися, постійно вдосконалюючи та видозмінюючи свій зовнішній вигляд.

До того, як на Землі з‘явився наш найперший предок – людина, Земля прожила понад 4 млрд років і за цей непомірно тривалий час неодноразово змінювала свою зовнішність. Її поверхня то плавилася, то затвердівала і розтріскувалася, поступово покриваючись водою та укутуючись атмосферою. На ній з’являлись і зникали загадкові тварини та рослини, які є господарями планети неймовірно довгі геологічні періоди існування, задовго до появи першого людського роду.

Як відшукати свідоцтва про дотеперішнє життя Землі та про живі істоти, які колись жили на ній? Ці питання завжди хвилювали й хвилюють людей зараз.

А тим часом, прямо під ногами, кожен із нас постійно зустрічає уламки різних гірських порід і мінералів, які можуть дуже багато про що розповісти з історії розвитку нашої планети. Потрібно тільки навчитися читати всі таємниці, які вони зберігають десятки та сотні мільйонів років у своїх застиглих кристалах, і навчитися за їхнім зовнішнім виглядом, внутрішньою структурою, хімічним складом та збереженим на них відбиткам визначати, в яких умовах вони утворилися, які сили їх винесли з надр на поверхню, що за істоти залишили на них свої сліди, і в які періоди життя планети все це відбувалося.

Усьому цьому вчить наука про землю – геологія, з усіма своїми розділами, такими як мінералогія, палеонтологія, геохімія, ґрунтоведення, тектоніка та іншими.

Праця геолога завжди була і залишається нелегкою. Йому потрібна сила й витривалість, знання та професійні навички, щоб із повною відповідальністю підтвердити або спростувати здогадки, розвинена інтуїція та вміння прогнозувати можливе наближення небезпечних геологічних процесів, що викликають катастрофічні руйнування, задля своєчасного прийняття відповідних заходів безпеки.

Питань дуже багато, починаючи із закономірностей природних явищ і закінчуючи проблемами виживання людства та збереження життя на Землі. Для того щоби зрозуміти, що собою являє наша планета і яку складну еволюцію вона пройшла до теперішнього часу, давайте разом поглянемо на історію її розвитку.

Що створює зовнішній  вигляд Землі?

Що ж створює зовнішній вигляд Землі та як це все відбувалося і відбувається тепер? Отже, ласкаво просимо в геологію!

Постараюся розповісти про  основні моменти геологічних процесів, не вдаючись до занадто складної професійної термінології.

Уявлення щодо форми Землі, як планети, мало кілька певних стадій. Наприклад, у дев’ятому столітті до нашої ери Земля описувалася як плоский диск. За кілька століть до нашої ери в науку стало проникати розуміння про Землю вже як про кулю (Аристотель, 384 – 322 рр. до н. е.; Ератосфен, 272 – 199 рр. до н. е.).

Проте ще Колумбу (XV сторіччя н. е.) перечили з приводу його подорожі з тієї точки зору, що сферична фігура Землі ще не є доведеною. І тільки кругосвітнє плавання Магеллана зломило цей скептицизм, і Земля була визнана такою, що має форму кулі. Сучасне наукове уявлення розглядає Землю як сфероїд обертання.

В умовах обертання та  під впливом різних факторів відбувається зміна рельєфу, а також розташування материків і океанів, що в сукупності є зовнішнім виглядом Землі. Увагу вчених привертають два головних підрозділи рельєфу, які виступають на будь-якій фізичній карті світу. Це материки та океани – дві найбільш контрастні складові вигляду Землі, обриси яких безперервно змінюються.

Зміни викликають такі фактори, як швидкість обертання Землі та діюча при цьому відцентрова сила; зміни положення осі обертання та зміщення полюсів; тяжіння місячної припливної хвилі, яке породжує припливне гальмування, та багато іншого.

Розвиток рельєфу земної поверхні протікає під постійною та одночасною дією на тверду земну кору двох протилежно спрямованих сил: внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних). Джерелом енергії перших є процеси, які протікають всередині Землі, такі як:

• розпад радіоактивних речовин із виділенням величезної кількості тепла, що викликає нагрівання та переміщення внутрішніх мас;
• перехід речовин із одного агрегатного стану в інший; 
• екзотермічні реакції і конвективні висхідні й низхідні рухи мантійних мас Землі.

Зовнішнім виразом цих процесів на поверхні планети є:

• пересування величезних літосферних плит як континентальних, так і океанічних; 
• горотворні (орогенічні) процеси та епейрогенічні, або коливальні рухи;
• сейсмічні та вулканічні рухи.

Вплив внутрішніх сил на земну поверхню знаходить  своє вираження, головним чином, у створенні нерівностей великих масштабів, у вигляді гірських масивів і хребтів, як на суші, так і на дні океанів. А також у вигляді потужних вулканічних конусів і появі значних ділянок суші на місці водних просторів і навпаки.

Зовнішніми процесами є: 

• фізичне та хімічне вивітрювання гірських порід;
• діяльність текучих вод,  яка розмиває, переносить і акумулює;
• дії, які розчиняють, на деяких породах підземних вод;
• робота вітру та льоду;
• руйнівна та  створююча робота морських хвиль і берегових течій.

Джерелом енергії для зовнішніх процесів є промениста енергія Сонця.

Безперервний сукупний вплив зовнішніх сил зводиться до того, щоб згладити земну поверхню, знищити ті нерівності, які на ній виникають у результаті впливу внутрішніх сил. Цей процес називається вивітрюванням гірських порід.

Усі ці процеси ніколи не зупиняться, поки живе ядро нашої планети та поки вона купається в золотих променях сонця. Вони можуть тільки посилюватися або послаблюватися залежно від циклічності змін, діючих внутрішніх і зовнішніх сил.

Слід зазначити, що рельєф і клімат тісно пов’язані між собою. Клімат визначає поширення та групування чинників формування  рельєфу. А рельєф підпорядковується, певною мірою, закону кліматично обумовленої зональності.

Як народжуються гори?

З усіх нерівностей, які створюють внутрішні (ендогенні) сили на поверхні планети,  найфантастичнішими є гори. На перший погляд, усі вони однакові, але проте у світі немає двох абсолютно однакових гірських споруд. Усі земні гори по-своєму оригінальні та неповторні. Певно, тому і народилася в народі приказка, що «Кращими за гори бувають тільки гори».

Всіх, хто побував у горах, вражають пласти гірських порід, які закручені в химерні складчасті візерунки, «зім’яті в гармошку», або що стоять вертикально, мов стовпи.

Нерідко пласти розірвані чи  ніби  розрізані гігантським ножем. Подібні картини особливо вражають на Південному березі Криму, Чорноморському узбережжі Кавказу, в горах Тянь-Шаню, Паміру, Алтаю та інших місцях.

Які сили повинні діяти на гірські породи, щоби зім’яти їх, наче аркуш паперу?

Як відомо, кам’яна оболонка Землі (кора) не являє собою єдине ціле, а складається з частин, які називаються літосферними плитами. Літосфера Землі ділиться на сім великих і  кілька більш дрібних плит. Одні плити розходяться між собою, а інші сходяться. При зіткненні літосферних плит між собою виникають ті ж самі  величезні сили, що викликають зародження гірських споруд. Процес горотворення та пов’язане з ним зім’яття порід у складки, роздроблення їх на окремі блоки і переміщення як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямку в науці називається орогенезом (від грецького «орос» – гора, «генезис» – виникнення). Як правило, гірські споруди складені породами різного походження, котрі в процесі зім’яття при зіткненні величезних літосферних плит можуть бути підняті з дна океану або з глибини мантії Землі на кілька кілометрів вгору та зміщені горизонтально на десятки і навіть сотні кілометрів. 

Протягом усієї історії Землі гори народжувалися не постійно, а епізодично, з деякою періодичністю. Виділяють чотири епохи горотворення: байкальська, каледонська, герцинська і альпійська. При всіх цих процесах орогенезу, що існували на Землі, окремі континенти зливалися в єдиний континентальний масив – суперконтинент. Відбувалося це приблизно кожні пів мільярда років. За відновленням суперконтиненту неминуче йде його новий розпад, і цей цикл повторюється.

В альпійську епоху утворилися в основному головні гірські споруди, які визначають вигляд поверхні сучасних континентів. Головні події цієї епохи почалися 50 – 40 млн років тому і, нарощуючи темпи, продовжувалися 25 млн років, а в ряді районів планети, з малими темпами, йдуть і зараз. Саме в цю епоху утворилися Альпійсько-Гімалайські гірські споруди. Вони тягнуться від Гібралтару до Індонезійського архіпелагу і включають у себе: Піренеї, Альпи, Карпати, Балкани, Великий і Малий Кавказ, Памір і, нарешті, найвищу на Землі гірську систему Гімалаїв. Останні виникли в результаті зіткнення Австралійської плити – одного з уламків суперконтиненту – Гондвана, з південним краєм Євразійської плити. Цей процес почався 30 млн років тому і триває дотепер.

На заході Північної Америки остаточно сформувалася могутня гірська система Кордильєри. А 40 млн років тому нарощувало свій темп утворення гірської системи Анд на заході Південної Америки. Відрив Американського континенту від Лавразії (сьогоднішньої Євразії) та пересування на захід призводило до зіткнення з важкою базальтовою плитою Тихого океану. При цих зіткненнях найбільш важка океанічна плита, як правило, підсувалася під легку континентальну плиту, підвертаючись і йдучи вглиб мантійного шару. При цьому створювалася величезна сила тертя, яка ламала краї континентальної плити, дрібнила на окремі блоки, м'яла і здіймала вгору на кілька кілометрів над рівнем моря. Так створювалися такі гірські ланцюги, як Анди і Кордильєри.

Гори Кавказу, Криму, Туреччини та Іраку – результат зіткнення Аравійської плити з Євразією. Альпи, Карпати, Балкани, Піренеї та інші гори Західного Середземномор'я зобов'язані своїм походженням зіткненню Африканської плити з Європейською.

Ось так зароджувався сучасний вигляд нашої планети, утворюючи казково красиві гори і долини, пустелі, моря й океани, ліси і поля, озера і річки з багатющою флорою і фауною, що радує людське око і Душу.

Із яких речовин складається Земля?

У хімічному складі нашої планети беруть участь майже всі хімічні елементи, відомі нам. У своїх складних з'єднаннях вони створюють різноманітні мінерали, які поділяються на породоутворюючі та рідкісні (акцесорні). В утворенні гірських порід земної кори беруть участь не більш ніж 100 мінералів, які поділяються на 10 класів:

• силікати 
• карбонати 
• оксиди 
• гідроксиди 
• сульфіди
• сульфати 
• галоїди 
• фосфати 
• вольфраміти
• самородні елементи. 

Домінуючими хімічними елементами у складі земної кори є кисень, кремній, алюміній, магній, кальцій, залізо, натрій і калій.

Наприклад, кисень становить 49,13 вагових відсотків, а якщо врахувати його великий атомний об'єм, то виявиться, що він становить 90,77 об'ємних відсотків! Ніде в космосі людиною поки що не виявлена така концентрація кисню.

На Землі є багато мінералів, які не використовуються для отримання з них металів або будівельних матеріалів, і однак вони являють собою великий інтерес як дорогоцінні та виробні камені. Заворожуюче прекрасний і таємничий світ каменю з давніх часів був для людини символом краси та гармонії. Чудовий блиск і дивовижна гра світла, фантастичне забарвлення, незвичайні форми, візерунки та малюнки, ніби накреслені чиєюсь чарівною рукою. За всім цим для людини приховується внутрішня сила каменів і тому вони вважаються вмістилищем Божественного Духу.

Найціннішим із дорогоцінних каменів є алмаз (diamond-C – мінерал, який характеризується найбільшою з усіх прозорих мінералів дисперсією). 

Другим за цінністю вважається смарагд  (emerald – (Pe, Pd)3, (Fe, Cu), (C2)) – мінерал виключно красивого зеленого забарвлення. Це різновид берилу (beril (Be3 Al2 Si6 O18), забарвленого хромом у зелений колір. Інакше забарвлені берили мають назву АКВАМАРИН.

Третім за цінністю стоїть рубін (ruby) – червоні, прозорі різновиди корунду (corundum – (Al2 O3)). Забарвлені залізом сині прозорі різновиди каменю – це САПФІР (Sapphire) (Mg, Al)8, (AlSi)6, O20, ще один вид дорогоцінного корунду.

Дуже цікавими дорогоцінними мінералами є шпінель, топаз, турмалін, гранат, олівін, кварц, гірський кришталь, аметист, блакитна бірюза, опал, нефрит, агат, онікс, бурштин та інші.

Окрім дорогоцінних каменів у природі існує також П’ЄЗООПТИЧНА СИРОВИНА – це досконалі кристали кварцу, кальциту (ісландського шпату) і турмаліну. До цієї сировини пред'являються більш високі вимоги. Кристали повинні бути прозорими, мати досконалу решітку, позбавлену двійників, включень, деформаційних порушень та іншого. Такі вимоги обумовлені їхнім застосуванням у надточних приладах і пристроях новітніх технологій.

Завдяки своїй професії я особисто бував у багатьох з описуваних місць і власними руками торкався до всіх зазначених вище дорогоцінних каменів, переживаючи щоразу відчуття глибокої таємничості.

Цей короткий нарис наведено не заради агітації предмета геології як науки, а як нагадування всім про те, який цінний Божий Дар ми всі маємо і як безбожно багато хто з нас до нього ставиться.

ПІДСУМКИ

Давайте підіб'ємо підсумки всьому сказаному вище. Будь-яка планета або зірка може бути об'єктом спостереження та вивчення доступними нам способами для розширення знань про навколишній світ. А планета Земля – це наш рідний дім, де ми живемо завдяки Богу! А як відомо, в домі завжди мають бути порядок, чистота і затишок. Ми всі господарі цього дому. І хто, крім нас, наведе в ньому порядок? Землю треба любити і поважати як живу істоту, від стану якої залежить життя нашої цивілізації і майбутніх поколінь.

Сонце, вода і повітря щохвилини та невпинно тчуть зелений покрив нашої планети, створюючи їжу всьому сущому на ній. Так було мільйони років тому, так відбувається і тепер. Людина є головною прикрасою «живого букета» Землі, і вона повинна постійно піклуватися про неї.

Любов до природи не повинна обмежуватися тільки приємним відпочинком на красивих островах десь в океані. Вона повинна починатися з рідного міста, з рідної вулиці, міських парків і скверів, з рідної річки, що протікає в місті, і навіть з дерев, що ростуть уздовж тротуарів, по  яких ми ходимо.

Наша прекрасна планета Земля заслуговує таких же прекрасних мешканців, які піклуються про неї і одне про одного. Така ж гармонія, краса і збалансованість повинні бути присутніми і у співтоваристві людей.

Цю можливість дає нам побудова Благотворчого суспільства, де на першому місці стоїть цінність життя людини. Це мирне суспільство щасливих людей, рівних можливостей, дружби і взаємної підтримки. Воно створюється спільними зусиллями, і в цей процес залучені всі, вся світова спільнота.

Перш ніж щось здійснювати, люди повинні разом домовитися і об'єднатися заради єдиної мети. Перший крок – інформування людей про те, що процес побудови Благотворчого суспільства вже реалізується. В усьому світі люди різного віку, з різних сфер діяльності об'єднуються і діють, при цьому нічого не ламаючи та не руйнуючи. Це приводить до глобальних результатів у суспільстві. Хвиля Благотворення з кожним днем стає все більшою і більшою, змінюючи світогляд і відновлюючи порядок на всій Землі.

Задум проекту всієї світової спільноти – побудова абсолютно нового благотворчого формату – є доленосним поворотом у житті людства. Люди йдуть уперед сміливо і мужньо, з чистою совістю і добрими думками, дивлячись у прекрасне майбутнє своє і своїх нащадків.

Квірікадзе Роман Леванович – геолог, гідрогеолог