Любов - це внутрішній стан… Любов - це дар!

Любов - це внутрішній стан… Любов - це дар!

Як будь-яка дівчинка, вихована на цінностях, наявних в суспільстві, я мріяла про кохання. Мені пощастило, що мої батьки були виховані на моралі і етиці, якось за часів мого дитинства вкладали у наше покоління ще цінності вірності, розповіді про щирі, добрі почуття. Але батьки передавали те, що мали, те, що було передано їм. Я, безумовно, вдячна їм, і все ж у мене з'явилася потреба поділитися своїм життєвим досвідом, розумінням про істинну Любов.

Я була заміжня п'ять років. Ніби за законами нинішнього суспільства все складалося добре до пори до часу, оскільки, виходячи заміж, я була незрілою особистістю і мало собі уявляла, для чого це потрібно. А якщо бути точнішою, то джерелом моєї радості була інша людина, і настрій залежав від його схильності до мене і його знаходження поруч зі мною. Після розлучення я замислилася, а хіба це справжня Любов? Це якийсь наркотик, чи що, — залежність, немає людини і все — все закінчилося. Хіба про це написані казки, билини, і те, що переживали наші предки? Мені стала дуже цікава ця тема, особливо те, що в розвинених стародавніх цивілізаціях (наприклад, Трипільській) стосунки ґрунтувалися на доброті, щирості, теплих дружніх почуттях. І знаєте, якщо розбирати це питання, то саме нинішнє суспільство ставить інтимну близькість між чоловіком і жінкою на чолі відносин. Скільки реклами, скільки сцен в кіно, а хіба це потрібно? Хіба це так важливо? Чомусь, не враховується та не висвітлюється, що фундаментом стосунків є духовна краса людини, гармонійний розвиток кожного, заснований на щирості, відкритості...

Я чудово пам'ятаю дитинство — дитячі стосунки чисті, чисті наміром, якщо дружба — то дружба. Задаючись цими питаннями, я зрозуміла, що відповіді на них зможу знайти лише зайнявшись своїм духовним розвитком. Першим питанням було: "А чи можу я бути в Щасті, в Радості, Любові незалежно від того, чи є поруч зі мною хтось чи ні?"

“Те, що знаходиться позаду Тебе, і те, що знаходиться попереду Тебе, — ніщо в порівнянні з тим, що є всередині Тебе.”

Робін Шарма

Саморозвиток - це захоплююча річ!

Хто я? Одвічне питання. Розбираючись в собі, перш за все у своїй емоційності, неспокої, прийшло розуміння, наскільки я напружена протягом дня. Перше, що було цікаво спостерігати — це напруження м'язів, яке вело до почастішання дихання, а воно, у свою чергу, до нескінченних думок. Знаєте, взагалі почали відбуватися колосальні відкриття, коли я почала спостерігати за собою. За тим, звідки беруться мої думки, чи можу я дві години ходити в стані безмислення... Особливо цікаво те, що думки в основному про минуле і про майбутнє. А теперішнього в них немає! Як же так? Коли почала ловити себе на цьому моменті, почала помічати красу тут і зараз, красу справжнього. Адже це чудово, вийти з дому і ловити всім єством момент теперішнього — зморшки бабусі, яка проходить повз мене, суворі, а насправді смішні та милі, обличчя людей в метро... А небо! Воно чудове: з пісочного переходить в бірюзове і глибоко-синє.... Мене оточував Всесвіт!.. А найбільшим відкриттям для мене стала медитація "Квітка Лотоса".

“Медитація – це один із способів пробудження духовного начала.

Ця духовна практика «Лотос» застосовувалася з початку часів. Спрадавна вважалося, що «Лотос» народжує богів, у «Лотосі» пробуджується Бог. У тому розумінні, що божественна сутність – душа – пробуджується у «Квітці лотоса», в Гармонії і Любові всередині тебе. Адже людина постійно піклується про свою квітку, постійно контролює свої думки і почуття, щоб «Квітка лотоса» не в’янула.”

Анастасия Нових "Сенсей-І"

В кожному дні контролювати думки, перемикаючи на позитивне, добре, світле. Кожної секунди з любов'ю звертатися до Душі, до Бога... За період більше двох років самопізнання, відповідей на внутрішні питання, якщо чесно, не було навіть думки про інтимну близькість. Звичайно, у мене багато друзів, хлопців, але якщо навіть промайнула така думка - було розуміння, внутрішнє, що те, що є всередині мене, воно є — кожен день, кожної секунди, і для цього не потрібна інша людина. Ось тут до мене і прийшло розуміння, наскільки багато підмін у цьому суспільстві на тему справжньої Любові. Заглиблюючись у себе, я відчувала ту безкраїсть Духовного світу, стан всеохоплюючого Щастя, ніжності, польоту і розширення, Любові.... Радісної, тихої і такої рідної! Що на чуттєвому рівні усвідомила, що культ інтимної близькості як першооснови стосунків між чоловіком і жінкою є вигаданим...

Подорожуючи, я познайомилася з однією світлою людиною, яка також займається самопізнанням, Духовним розвитком. Спілкування наше, як і знайомство, звичайно, почалося саме на основі медитацій, духовних практик і любові до Бога. Як пише Зінаїда Міркіна: "Ми випадково зустрілися в Богові". Це міцна дружба, навіть не дружба, а щось більше, адже з часом довіра і відкритість одне одному все міцніли. При цьому обоє шукали джерело Любові, Щастя і Світу всередині себе. Після більше, ніж року спілкування я відчула справжню Любов. Є світ, він прекрасний і кожна клітинка світу — Бог, вона просякнута Любов'ю, Чистотою і Життям. Я Люблю весь світ, адже він є відображення мого внутрішнього, моєї внутрішньої Любові до Бога, як і кожна зустрічна людина для мене — відображення Божої Любові... Це як слухаєш гру класичного оркестру... Хтось звучить як скрипка, хтось - як піаніно, хтось - як гітара... всі Вони звучать по різному, але всі вони прекрасні! І індивідуальні, але разом створюють повну картину симфонії світу... Так само і справжня Любов, вона просто є. Є відчуття звучання тієї людини, і воно завжди всередині мене, і не важливо, чи поруч вона, чи в іншій країні, і не потрібно слів, все є на внутрішньому повному відчутті. Це стан наповненості, світла, щастя, розширення і тихої радості в спокої... Коли внутрішній стан — це життя, справжнє життя... І в цьому немає місця ревнощам, емоціям, власності, бажанню, пристрасті, володінню, прихильності — немає того, чим зараз прийнято характеризувати стосунки... Це така чистота, чистота помислів — коли поруч і мовчання. Безмовність і всередині — відсутність думок, і зовні — відсутність бажання тіл...

“Справжня Любов є відновленням єдності Душ. Любляча людина бачить в іншій рідність, красу її Душі. Коли людина перебуває у справжній Любові, вона більше бачить не поверхневу красу, мається на увазі розумову, фізичну красу іншої людини, її таланти, здібності, а саме внутрішню красу її Духовного начала. У цьому випадку вона починає бачити людину під зовсім іншим кутом зору. Та й у тій людині також відбуваються помітні перетворення. Уяви, якщо остання поводилася агресивно щодо навколишнього світу. Раптом несподівано для неї самої хтось побачив у ній не погану людину, а добру, звернув увагу не на її погані якості, а на хороші. Тобто, звернув увагу на її духовну красу, яка в ній також є, але не була домінуючою у свідомості. Завдяки цьому щирому почуттю, людина починає не просто розкриватися, але й змінюватися у кращий бік, перебуваючи свідомістю в повній чаші Любові.”

Анастасія Нових “АллатРа”

Це чудово усвідомлювати, що фундаментом стосунків між людьми є перебування в Богові. Стосунки повинні будуватися на міцній основі дружби, духовного розвитку. Допомога в духовному розвитку і спільне перебування в Богові — саме в цьому сенс стосунків між двома людьми. Цілісність кожної особистості і людини тягне і цілісність світу, а Любов всередині — Любов зовні. Так раніше жили попередні цивілізації, вони мали споконвічні знання і розуміння сенсу життя, сенсу в духовному розвитку особистості, у внутрішньому самовдосконаленні, а не в зовнішньому. Так може розвиватися наша цивілізація, і їй варто почати розвиватися в духовному напрямку, адже від внутрішнього вибору кожного змінюється і зовнішній спектр розвитку світу. Уявіть, в якому світі ми можемо жити, в якій чистоті можуть жити наші діти, і це нам під силу!

Автор: Марина


ЦЕ ЦІКАВО
193

Залишити коментар